ѕсихолог≥¤ > –озвиток наукових знань про природу псих≥ки
–озвиток наукових знань про природу псих≥ки—тор≥нка: 1/2
Ўл¤х розвитку у¤влень про псих≥ку можна розд≥≠лити на два пер≥оди Ч донауковий ≥ науковий. ” дона≠уковий пер≥од псих≥ку розгл¤дали ¤к душу. ѕерв≥сн≥ люди за допомогою пон¤тт¤ душ≥ по¤снювали так≥ ¤вища, ¤к сон, втрата св≥домост≥, псих≥чн≥ захворюванн¤, смерть тощо. ƒу≠ша розгл¤далась ¤к окрема щодо т≥ла сутн≥сть, тотожна йому за формою. ¬она залишаЇ т≥ло п≥д час сну або по смерт≥ ≥ живе поза т≥лом з тими самими потребами ≥ зан¤т≠т¤ми, що й при т≥лесному житт≥. ѕон¤тт¤ душ≥ пос≥даЇ на≠лежне м≥сце у м≥фолог≥њ та рел≥г≥њ. ѕерш≥ науков≥ у¤вленн¤ про псих≥ку виникли у старо≠давньому св≥т≥ (™гипт≥, итањ, ≤нд≥њ, √рец≥њ, –им≥). ¬они в≥д≠бивалис¤ у прац¤х ф≥лософ≥в, медик≥в, педагог≥в. ћожна умовно вид≥лити р¤д етап≥в розвитку наукового розум≥нн¤ природи псих≥ки та предмета психолог≥њ ¤к науки. ѕрирода псих≥ки по≠в'¤зуЇтьс¤ ≥з св≥дом≥стю людини (з перших стол≥ть нашоњ ери ≥ до к≥нц¤ XIX ст.). ” друг≥й половин≥ XIX ст. виникаЇ у¤вленн¤ про псих≥ку ¤к повед≥нку. Ќаприк≥нц≥ XIX ст. пси≠х≥ка людини дедал≥ ч≥тк≥ше пов'¤зуЇтьс¤ ≥з самосв≥дом≥стю, п≥зн≥ше Ч з особист≥стю (табл. 1). Ќайдавн≥ш≥ спроби науково по¤снити псих≥ку заф≥ксо≠ван≥ у давньоЇгипетському пап≥рус≥ Ч Ђѕам'¤тц≥ мемф≥ськоњ телеолог≥њї (к≥нець IV тис. до н. е.), де вперше описуЇтьс¤ механ≥зм псих≥чноњ д≥¤льност≥. ÷ентральний орган Ч це серце людини, котре Ђус¤к≥й св≥домост≥ даЇ п≥дн≥матис¤ї. ћова ж повторюЇ усе, Ђщо замислене серцемї. «алежно в≥д дом≥нуючого елемен≠та вид≥л¤ли три типи людей: а) сильн≥, хоробр≥, схож≥ на тигра (з дом≥нуванн¤м жовч≥); б) рухлив≥, невр≥вноважен≥, ¤к мавпи (з дом≥нуванн¤м Ђц≥ї); в) малорухлив≥ї пов≥льн≥ (з дом≥нуванн¤м слизу). «асновник в≥домоњ етико-ф≥лософськоњ школи онфуц≥й (551Ч479 до н. е.) вважав, що псих≥чн≥ властивост≥ людини Ї природженими. ¬≥н под≥л¤в людей на тих, Ђхто маЇ знанн¤ в≥д народженн¤ї, тих, хто ЂмаЇ знанн¤ завд¤ки навчаннюї, тих, Ђхто починаЇ вчитис¤ при виникненн≥ труднощ≥вї, та тих, Ђхто н≥коли не вчитьс¤ї. ѕерш≥ Ч мудр≥ правител≥. ƒруг≥ Ч мають вчитис¤, розм≥рковувати, самовдосконалю≠ватись. “рет≥ Ч вчатьс¤ стих≥йно, п≥д впливом складних обставин житт¤. ќстанн≥ Ч Ђнародї Ч потребують кер≥в≠ництва та примусу, але не навчанн¤, до ¤кого не здатн≥. ” стародавн≥й ≤нд≥њ пон¤тт¤ душ≥ розкриваЇтьс¤ у текстах ¬ед (II тис. до н. е.) та ”пан≥шад (≤ тис. до н. е.). ƒуша розгл¤далась ¤к субстанц≥¤, ¤к≥й властив≥ св≥дом≥сть, в≥ч≠н≥сть, здатн≥сть до д≥¤льност≥. ѕотенц≥йно душа волод≥Ї знан≠н¤м, мораллю, в≥рою, необмеженою енерг≥Їю (силою) ≥ не≠ск≥нченним блаженством. јле оск≥льки душа перебуваЇ в недосконалому стан≥, вона займаЇтьс¤ неадекватною д≥¤ль≠н≥стю та п≥двладна стражданн¤м. 2. “аблиц¤ 1. ≈тапи становленн¤ предмета психолог≥њ ¤к науки | „ас виникненн¤ | ѕров≥дне пон¤тт¤ | —тисле визначенн¤ | | ƒес¤тки тис¤чол≥ть до н. е. | ƒуша в архањч- ному розум≥нн≥ | ƒв≥йник т≥ла, що живе власним житт¤м та покидаЇ т≥ло п≥д час сну, смерт≥, непритомност≥ | | ≥нець IV тис. до н.е. | ƒуша | Ќематер≥альна, не залежна в≥д т≥ла п≥знавальна та життЇдайна основа. ¬ античну епоху ототожнювалась з атомом, вогнем, пов≥тр¤м, а в епоху середньов≥чч¤ Ч ≥з св≥дом≥стю ¤к здатн≥стю до рефлекс≥њ | | ѕерш≥ стол≥тт¤ н. е. | —в≥дом≥сть | —укупн≥сть мотивац≥йних, п≥знавальних та емоц≥йних властивостей ≥ндив≥да | | ƒруга половина XIX ст. | ѕовед≥нка | —укупн≥сть реакц≥й у в≥дпов≥дь на зовн≥шн≥ подразники. «г≥дно з погл¤дами б≥хев≥орист≥в маЇ бути протиставлена св≥домост≥ | | ≥нець XIX ст. | —амосв≥дом≥сть | —истема у¤влень ≥ндив≥да про себе, що регулюЇ його стосунки з ≥ншими людьми, ставленн¤ до себе, образ власного Ђяї з притаманними йому когн≥тивними, емоц≥йними та оц≥нково-вольовими компонентами | | ѕочаток ’’ ст. | ќсобист≥сть | —оц≥альне зумовлена система псих≥чних ¤костей ≥ндив≥да, ¤ка формуЇтьс¤ ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ у предметн≥й д≥¤льност≥ та сп≥лкуванн≥. ћ≥стить комун≥кац≥йн≥, мотивац≥йн≥, характеролог≥чн≥, самосв≥дом≥сн≥, ≥нтелектуальн≥, досв≥дн≥, психоф≥з≥олог≥чн≥ властивост≥ суб'Їкта творчоњ д≥¤льност≥ | 3. ≈тико-ф≥лософськ≥ положенн¤ стародавнього —ходу впли≠нули на формуванн¤ наукових погл¤д≥в ф≥лософ≥в старо≠давньоњ √рец≥њ та –иму, де у¤вленн¤ про псих≥ку складалис¤ в процес≥ розгл¤ду людини ¤к частини природи. √еракл≥т з ≈феса (бл. 544/540 Ч бл. 483 до н. с.) вважав, що душа (психе¤) утворюЇтьс¤ в≥д вогн¤ного начала, випарову≠ючись з вологи. ѕовертаючись у стан вологи, душа зникаЇ. Ђ¬огн¤н≥стьї та Ђволог≥сть пост≥йно переход¤ть одна в од≠ну, породжуючи одна одну. «а јнаксагором (бл. 500Ч428 до н. е.), розум (Ђнусї) визначаЇтьс¤ ¤к Ђпринцип усьогої. Ђнусї присутн≥й в усьо≠му Ч в≥д хаосу речей до космосу. –озум упор¤дковуЇ рух речей, надаЇ вс≥м њм, включаючи людську повед≥нку й мис≠ленн¤, законом≥рност≥, орган≥зованост≥.
Ќазва: –озвиток наукових знань про природу псих≥ки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (2019 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
