ѕсихолог≥¤ > —амооц≥нка

—амооц≥нка

1. «агальн≥ пон¤тт¤ самооц≥нки.

2. ѕер≥оди формуванн¤ самооц≥нки.

а) дошк≥льний;

б) шк≥льний;

3. –≥вн≥ самооц≥нки.

4. –≥вень домагань Ц його про¤в.

—јћќќ÷≤Ќ ј –≤¬≈Ќ№ ƒќћј√јЌ№ ”„Ќ≤¬.

¬еликий вплив на вс≥ аспекти життЇд≥¤льност≥ та повед≥нку людини ,маЇ така ¤к≥сть особистост≥ ¤к самооц≥нка .

—амооц≥нка Ц оц≥нка себе, своЇњ д≥¤льност≥, свого становища в певн≥й груп≥ чи орган≥зац≥њ та в кол≥ друз≥в, а також ставленн¤ до оточуючих ≥ не менш важливим Ї критичне ставленн¤ до своњх зд≥бностей ≥ можливостей. “ерм≥н Дсамооц≥нкаФ прир≥внюють до терм≥ну ДсамоповагаФ. —амооц≥нка показуЇ, ¤к людина оц≥нюЇ себе щодо окремоњ властивост≥, а самоповага Ц загальна оц≥нка.

—амооц≥нка формуЇтьс¤ з дитинства у процес≥ сп≥лкуванн¤ за такими етапами:

”вага збоку дорослих,

—п≥вроб≥тництво з ними,

¬≥дчутт¤ поваги з њхнього боку,

¬заЇморозум≥нн¤.

¬заЇмостосунки дитини з батьками на кожному з етап≥в самооц≥нки, залежатимуть в≥д њњ ставленн¤ до себе.

якщо батьки невиправдано п≥дкреслюватимуть реальн≥ та вигадан≥ дос¤гненн¤ дитини, то це стане причиною формуванн¤ в нењ завищеноњ самооц≥нки та р≥вн¤ домагань. ≤ навпаки, недов≥ра батьк≥в до можливостей дитини категорично придушить норму дит¤чого негатив≥зму, можуть призвести до виникненн¤ у дитини в≥дчутт¤ своЇњ слабкост≥, неповноц≥нност≥ ≥ заниженоњ самооц≥нки.

‘ормуванн¤ самооц≥нки триваЇ в шк≥льн≥ роки :

 онкретн≥ оц≥нки вчител≥в ≥ оточенн¤ ,

”сп≥хи в навчанн≥, мають спри¤ти формуванню адекватноњ самооц≥нки.

ј дл¤ кращого формуванн¤ самооц≥нки, вчитель повинен дати можлив≥сть учнев≥ самому оц≥нити свою в≥дпов≥дь ≥ рецензувати њњ з в≥дпов≥д¤ми ≥нших учн≥в. ¬она застосовуЇтьс¤ ¤к в теоретичних так ≥ практичних частинах знань, ум≥нь ≥ навичок. ј дл¤ того щоб учнев≥ легше було визначатись його та ≥нших учн≥в ознайомлюють з нормами ≥ критер≥¤ми оц≥нюванн¤ знань, ум≥нь ≥ навичок.  ожна людина маЇ сформован≥ своњ р≥вн≥ самооц≥нки, а також у пер≥од житт¤ формуютьс¤ ≥ р≥вн≥ домагань.

–≥вень домагань людини Ц це њњ потреби ,мотиви або тенденц≥њ що мають про¤в у ступен≥ трудност≥ мети, ¤ку вона ставить перед собою.

–≥вень домагань залежить в≥д в≥ри у своњ зд≥бност≥ та прагненн≥ отримати репутац≥ю. ÷ього можна дос¤гти за рахунок усп≥х≥в у певн≥й сфер≥ д≥¤льност≥ (усп≥хи, званн¤, науков≥ ступен≥) чи екстравагантност≥ од¤гу та стилю повед≥нки.

–≥вень домагань людини Ц в≥дноситьс¤ до ≥деалу, оск≥льки визначаютьс¤ ц≥л≥ ¤ких людина прагне. ¬ласне розум≥нн¤ сутност≥ р≥вень домагань людини дозвол¤Ї зТ¤сувати такий парадокс: вона не рад≥Ї усп≥ху ≥ не засмучуЇтьс¤ п≥сл¤ невдач≥. —амооц≥нка ≥ домаганн¤ розвиваютьс¤ шл¤хом поступовоњ ≥нтер≥оризац≥њ зовн≥шн≥х оц≥нок ¤к≥ ф≥ксуютьс¤ у класному журнал≥ ≥ виражають сусп≥льн≥ вимоги людини до самоњ себе тим самим посилюючи в≥дпов≥дальн≥сть за навчальну роботу та визначаЇ усп≥х в њњ життЇд≥¤льност≥.

÷е повТ¤зано з тим, що завжди зац≥кавлена не лише щось робити, дос¤гати мети, а й отримувати задоволенн¤. ”сп≥х ¤к под≥¤, що отримала соц≥альну та сусп≥льну оц≥нку. —аме сусп≥льство вир≥шуЇ чи можна вважати усп≥хом результати людей. ”сп≥х можна засв≥дчувати ≥ самому соб≥.

ƒобра думка про себе Ц це вже половина щаст¤.

ƒо р≥вн≥в самооц≥нки (самоповаги) в≥днос¤ть:

¬исокий Ц те що людина не вважаЇ себе г≥ршою в≥д ≥нших ≥ позитивно ставитьс¤ до себе.

Ќизький Ц неповага до себе та до оточуючих.

—ередн≥й (нормальний) Ц адекватна думка про себе.

1

Ќазва: —амооц≥нка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (1033 прочитано)