ѕсихолог≥¤ > ”вага. ¬иди, порушенн¤
–озум≥нн¤ хворого з боку л≥кар¤ Ч це п≥дірунт¤, наркому закр≥плюЇтьс¤ дов≥ра, адже хворий переко≠нуЇтьс¤, що його скарги заф≥ксован≥ у св≥домост≥ л≥≠кар¤ ≥ в≥н њх активно осмислюЇ. –озум≥нн¤ може бути виражене ≥ невербальним шл¤хом: погл¤дом, кивком голови тощо. “он та ≥нтонац≥¤ здатн≥ демонструва≠ти ¤к порозум≥нн¤, так ≥ в≥дсторонен≥сть, незац≥кав≠лен≥сть. якщо хворий переконуЇтьс¤ у нерозум≥нн≥ ≥ небажанн≥ зрозум≥ти, то в≥н автоматично перетворю≠Їтьс¤ з пом≥чника л≥кар¤ на його супротивника. ѕовага передбачаЇ визнанн¤ ц≥нност≥ хворого ¤к ≥ндив≥да ≥ серйозност≥ його тривог. ≤детьс¤ не т≥ль≠ки про згоду вислухати людину, головне Ч проде≠монструвати, що њњ слова Ї вагомими дл¤ л≥кар¤. —п≥вчутт¤ Ч ключ до сп≥впрац≥ м≥ж л≥карем та хво≠рим. Ќеобх≥дно вм≥ти поставити себе на м≥сце хворо≠го, подивитис¤ на св≥т його очима. —п≥вчутт¤ Ч це певною м≥рою своЇр≥дна екран≥зац≥¤ (поглинанн¤) почутт≥в ≥ншого на свою духовну сферу. —п≥вчува≠ти Ч значить в≥дчувати ≥ншого вс≥м своњм Їством. —п≥в≠чутт¤ починаЇтьс¤ з факту нашоњ присутност≥, ≥нколи мовчазноњ, з оч≥куванн¤, коли хворий заговорить. —п≥вчутт¤ можна висловити досить просто, поклав≠ши руку на плече хворого, що створюЇ певний пози≠тивно-емоц≥йний настр≥й, на ¤кому можна будувати взаЇмодов≥ру.
Ќазва: ”вага. ¬иди, порушенн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (1864 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
