–ел≥г≥¤ > ѕроблема впливу рел≥г≥њ на способи д≥¤льност≥ в економ≥чн≥й систем≥

÷ентральну дл¤ неотом≥зму антрополог≥чну проблематику розроб-л¤ли ≈. орет та  .–анер. « њхньоњ точки зору, основн≥ положенн¤ неотом≥зму мають обірунтовуватис¤ через анал≥з людського бутт¤ в св≥т≥. Ћюдину неотом≥зм розум≥Ї ¤к складну духовно-матер≥альну субстанц≥ю (Їдн≥сть душ≥ ≥ т≥ла). ќсоба в неотом≥зм≥ ун≥версальною метою ≥ смислом свого ≥снуванн¤ маЇ спогл¤данн¤ божественного блага. ѕрагнучи до блага, вона набуваЇ ≥нтелектуальних, моральних та теолог≥чних чеснот, на становленн¤ ¤ких ≥ маЇ бути ор≥Їнтоване сусп≥льне житт¤. ≤сторичний процес, за неотом≥змом, п≥дкор¤Їтьс¤ божественному провид≥нню. ѕроте його представники визнають також ≥ фундаментальну ц≥нн≥сть "мирськоњ" ≥стор≥њ, на¤вн≥сть у н≥й внутр≥шньоњ мети, пов'¤заноњ з удосконаленн¤м людства, культури.  орет, по¤снюючи сутн≥сть культурно-≥сторичноњ творчост≥, стверджуЇ, що у "в≥дкритост≥" ≥ "трансцендуванн≥", самоп≥днесенн≥ людини до Ѕога народжуЇтьс¤ ≥стор≥¤. Ќеотом≥зм, ¤к ≥ рел≥г≥йна ф≥лософ≥¤ в ц≥лому, дедал≥ ширше залу-чаЇ до своЇњ доктрини проблеми сусп≥льства, людини, науки. ÷е одна ≥з специф≥чних рис оновленн¤ рел≥г≥йноњ думки. Ќеотом≥стським у¤вленн¤м про людину ≥ св≥т протистоњть вченн¤ ѕ'Їра “ей¤р де Ўардена (1881Ч1955). ќсновоположник тей¤рдизму Ч видатний французький палеонтолог, антрополог (один ≥з в≥дкривач≥в с≥нантропа), а також впливовий теолог, член ордена ≥Їзуњт≥в. “ей¤р де Ўарден претендував на створенн¤ науковоњ феноменолог≥њ, ¤ка б синте-зувала дан≥ науки та рел≥г≥йного досв≥ду дл¤ розкритт¤ смислу ¬сесв≥ту, породженн¤м ¤кого Ї людина. ¬≥н писав, що рел≥г≥¤ ≥ наука Ч дв≥ нерозривно пов'¤зан≥ сторони чи фази одного й того самого повного акту п≥знанн¤, ¤кий зм≥г би охопити минуле й майбутнЇ еволюц≥њ.

—учасна наука, вважав “ей¤р де Ўарден, ≥стотно скоригувала середньов≥чну конструкц≥ю св≥тобудови, довела, що св≥т перебуваЇ в пост≥йному рус≥ та розвитку. “ому необх≥дно докор≥нно переосмислити христи¤нське св≥торозум≥нн¤. ÷ентральним методолог≥чним принципом сучасного мисленн¤ “ей¤р де Ўарден проголосив еволюц≥он≥зм. Ќа його думку, принцип еволюц≥њ вкор≥нений у сам≥й д≥й-сност≥ ≥ притаманний ус≥м ¤вищам природи. ќсновними критичними точками процесу розвитку св≥ту, космогенезу виступають у “ей¤ра де Ўардена так≥ етапи: "переджитт¤" (неорган≥чна природа), "житт¤" (орган≥чна матер≥¤), "мисленн¤", "ноосфера" ≥ "наджитт¤". ќсобливу увагу “ей¤р де Ўарден прид≥л¤в третьому етапу еволюц≥њ, пов'¤зано-му з≥ становленн¤м та розвитком людства. Ќа етап≥ мисленн¤, на його думку, з'¤вл¤Їтьс¤ людина, ¤ка концентруЇ в соб≥ псих≥чну енерг≥ю, творить ноосферу, персонал≥зуЇ св≥т. ¬она Ї ланкою в б≥олог≥чн≥й еволюц≥њ. ƒо по¤ви людини з њњ ун≥кальними зд≥бност¤ми до мисленн¤ все у св≥т≥ було роз'Їднаним, в≥докремленим. Ћюдина ж своЇю д≥¤льн≥стю пост≥йно зд≥йснюЇ вищий синтез всього ≥снуючого, створюЇ нову сферу Ч сферу духу. Ќа цьому р≥вн≥ виникаЇ вища форма в розвитку св≥ту Ч думка, св≥дом≥сть, духовн≥сть.

ƒл¤ вченн¤ “ей¤ра де Ўардена характерним Ї панпсих≥зм, тобто визнанн¤ присутност≥ в ун≥версум≥ духовного начала, ¤ке спр¤мовуЇ його розвиток. ƒл¤ доведенн¤ ≥снуванн¤ псих≥чного зм≥сту вс≥х фено-мен≥в матер≥ального св≥ту в≥н використовував пон¤тт¤ "енерг≥¤". ƒу-ховний пласт бутт¤, таким чином, розгл¤давс¤ ¤к особлива енерг≥¤ Ч рад≥альна. ¬она трактувалась ним ¤к нев≥д'Їмна властив≥сть самоњ матер≥њ, ¤ка одночасно Ї ≥ духовною руш≥йною силою, що задаЇ ≥мпульс еволюц≥њ космосу. –ад≥альна енерг≥¤ призводить до ускладненн¤ матер≥альних ¤вищ, а сама ви¤вл¤Їтьс¤ природною формою божественноњ благодат≥. ѕроцес еволюц≥њ, за погл¤дами “ей¤ра де Ўардена, п≥дкор¤Їтьс¤ своЇму власному регул¤тору ≥ ф≥нальн≥й мет≥ Ч дос¤г-ненню сфери "наджитт¤", а в н≥й Ч "точки ќмега". ” "точц≥ ќмега" п≥дсумовуЇтьс¤ ≥ збираЇтьс¤ у своњй довершеност≥ та ц≥л≥сност≥ велика к≥льк≥сть св≥домост≥, ¤ка поступово перетворюЇтьс¤ на «емл≥ на номогенез. "Ќаджитт¤", таким чином, знаменуЇ стан Їднанн¤ душ людей п≥сл¤ завершенн¤ ≥стор≥њ в косм≥чному ’рист≥. "“о„ка ќмега" Ї центром ¬сесв≥ту ≥ символ≥зуЇ собою ’риста, сп≥впричетного до ¬сесв≥ту ≥ одночасно трансцендентного до нього. “ей¤р де Ўарден намагавс¤ обгрунтувати положенн¤, що боголюдина ≤сус ’ристос завд¤ки механ≥змов≥ вт≥ленн¤ волод≥Ї ун≥версальними косм≥чними атрибутами. —аме тому в≥н Ї особист≥сним центром усього ун≥версуму, в≥д ¤кого починаютьс¤ ≥ до ¤кого сход¤тьс¤ вс≥ шл¤хи еволюц≥њ.  осмогенез у “ей¤ра ототожнюЇтьс¤ з "христогенезом". ≤дењ “ей¤ра де Ўардена значним чином вплинули на соц≥ально-етичне вченн¤ католицизму, зокрема на його модель майбутнього людського сусп≥льства. —усп≥льство, на думку Ўардена, маЇ свою ≥стор≥ю, де взаЇморозчинен≥ "град земний" ≥ "град божий" (церковна сп≥ль-н≥сть). ” своЇму розвитку воно рухаЇтьс¤ по шл¤ху ун≥версал≥зац≥њ зв'¤зк≥в м≥ж крањнами та народами до стану "великоњ монади". —усп≥льний ево-люц≥он≥зм “ей¤ра де Ўардена передбачаЇ конвергенц≥ю та ун≥ф≥кац≥ю, означаЇ пад≥нн¤ вс≥х ≥нтелектуальних, пол≥тичних, нац≥ональних та мовних бар'Їр≥в. —початку, на його думку, виникнуть Їдина загальнолюдська культура, наука, рел≥г≥¤, мораль, ¤к≥ стануть певними засобами захисту в≥д ус≥х б≥д сучасност≥. ‘актором, котрий обумовлюЇ об'Їднанн¤ людства в Їдине ц≥ле, вважаЇ “ей¤р де Ўарден, Ї христи¤нська любов. —аме вона Ї руш≥Їм еволюц≥њ сусп≥льства, даЇ змогу людин≥ об'Їднатис¤ з людиною, а через ноосферу Ч з "точкою ќмега" без втрати особистоњ ≥ндив≥дуальност≥.

ѕроте ≥стор≥¤ людства у “ей¤ра де Ўардена врешт≥-решт переростаЇ в есхатолог≥ю (рел≥г≥йне вченн¤ про к≥нцеву долю св≥ту ≥ людства), а саме житт¤ сусп≥льства еволюц≥онуЇ в≥д матер≥њ до вищих форм псих≥зму.  атолицький еволюц≥он≥зм “ей¤ра де Ўардена ви¤вивс¤ нездатним сприйн¤ти ≥дею саморозвитку ≥ самоорган≥зац≥њ матер≥њ. ѕроцес еволюц≥њ в його концепц≥њ маЇ обмежений характер, в≥н починаЇтьс¤ з певноњ точки ("переджитт¤") ≥ зак≥нчуЇтьс¤ в "точц≥ ќмега". –озробка в рамках оф≥ц≥йноњ доктрини Їдиного вченн¤ про люди-ну та сусп≥льство дл¤ соц≥альне р≥знор≥дноњ пастви стаЇ все важчою. “ому частина католицьких ф≥лософ≥в дл¤ по¤сненн¤ д≥¤льност≥ лю-дини та функц≥онуванн¤ сусп≥льства намагаЇтьс¤ трансформувати соц≥альну ф≥лософ≥ю католицизму в своЇр≥дну соц≥альну теолог≥ю, або "теолог≥ю земних реальностей". ќстанн¤ м≥стить у соб≥: "теолог≥ю прац≥", "теолог≥ю культури", "теолог≥ю пол≥тики", "теолог≥ю миру", "теолог≥ю визволенн¤". —п≥льною рисою цих напр¤мк≥в Ї те, що вс≥ вони переход¤ть в≥д чисто теолог≥чних проблем до соц≥альних ≥ намагаютьс¤ розв'¤зати њх разом з ≥ншими прогресивними теч≥¤ми сучасност≥. —тавленн¤ ¬атикану до "нових теолог≥й" неоднозначне, хоч б≥льш≥сть ≥з них визнаютьс¤ римською кур≥Їю та розвиваютьс¤ в папських енцикл≥ках. ќсобливе м≥сце в "теолог≥њ земних реальностей" належить "теолог≥њ визволенн¤", ¤ка сформувалась у Ћатинськ≥й јмериц≥. ќсновними представниками цього напр¤мку Ї: перуанський св¤щеник √.√уттьЇрес, бразильськ≥ богослови Ћ.Ѕофф,  .Ѕофф, теолог ’.јссман та ≥н. "“еолог≥¤ визволенн¤" здеб≥льшого займаЇтьс¤ пошуками прогресивних шл¤х≥в розвитку, зокрема м≥сцевих зразк≥в соц≥ал≥зму. ѕри цьому теологи визволенн¤ р≥шуче виступають проти викривленого тенденц≥йного тлумаченн¤ марксизму та соц≥ал≥зму. ¬елик≥ утоп≥њ минулого, з њхньоњ точки зору, ≥ перш за все марксизм у "зн¤тому" вигл¤д≥ будуть використан≥ у нов≥й життЇздатн≥й програм≥ тотальноњ емансипац≥њ людини. ѕр≥оритету цьому процес≥ "теолог≥¤ визволенн¤" в≥ддаЇ соц≥альн≥й рол≥ рел≥г≥њ. —аме рел≥г≥¤, очищена в≥д пережитк≥в минулого, в поЇднанн≥ з конкретною ≥стор≥Їю та соц≥альною практикою людей, за переконанн¤м теолог≥в визволенн¤, в змоз≥ запропонувати людин≥ смисл, заради ¤кого варто жити та помирати.

—л≥д вид≥лити де¤к≥ ≥дењ, що характеризують "теолог≥ю визволенн¤" в ц≥лому. ѕо-перше, вважають њњ представники , "™вангел≥Ї" зовс≥м не застар≥ло. Ѕог Ї нашим сучасником. ¬≥дносини несвободи, гнобленн¤, голод, б≥дн≥сть Ч це ≥ його проблеми. “ому основним завданн¤м новоњ теолог≥њ Ї богословське ос¤гненн¤ феномену б≥дн¤к≥в. ѕо-друге, на њхню думку, в Ћатинськ≥й јмериц≥ ≥снуЇ дв≥ пол¤рн≥ теолог≥њ: традиц≥йна, консервативна, ор≥Їнтована на захист дом≥нуючих пор¤дк≥в, ≥ нова, визвольна, що спираЇтьс¤ на рух базових низових общин. ≤снуЇ також ≥нша л≥н≥¤ розколу теолог≥њ: суперечн≥сть м≥ж зах≥дним стилем теолог≥зуванн¤, сутн≥сть ¤кого становить протиборство з нев≥р'¤м, атењзмом, запереченн¤м Ѕога ≥ "м≥сцевою" теолог≥Їю, основн≥ питанн¤ ¤коњ породжен≥ не нев≥р'¤м та безбожж¤м, а бездушними, нелюдськими соц≥альними пор¤дками. ѕо-третЇ, в "теолог≥њ визволенн¤" по-новому висв≥тлюЇтьс¤ сама структура церкви. “еоло-ги визволенн¤ говор¤ть про те, що церква не Ї "ангельською установою" на «емл≥, а в≥дображаЇ ≥снуюч≥ соц≥альн≥ суперечност≥. ¬ наш час швидко в≥дбуваЇтьс¤ процес зм≥щенн¤ центру уваги церкви на перифер≥ю, ≥ клерикальна авторитарна церква поступово перетворю-Їтьс¤ на народну. —ам≥ ц≥ положенн¤, ¤к≥ характеризують "теолог≥ю визволенн¤" ¤к своЇр≥дну католицьку концепц≥ю, критикувались оф≥-ц≥йним ¬атиканом. ѕри цьому п≥дкреслювалас¤ хибн≥сть зведенн¤ теолог≥њ до пол≥тики, одноб≥чного трактуванн¤ завдань Ївангельського вченн¤, посилань на ворожий христи¤нству за своњми св≥тогл¤дними основами марксизм. ѕапа ≤оанн ѕавло II не раз говорив про те, що "теолог≥¤ визволенн¤" Ї антитеолог≥Їю. “аким чином, сучасна ф≥лософ≥¤ католицизму в≥дзначаЇтьс¤:

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ѕроблема впливу рел≥г≥њ на способи д≥¤льност≥ в економ≥чн≥й систем≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (5648 прочитано)