–ел≥г≥¤ > –ел≥г≥њ ƒавнього  итаю

ƒаосизм тривалий час ф≥гурував лише ¤к ф≥лософсь≠ка концепц≥¤. ≤де¤ дао б≥льш-менш точно в≥дображала все-загальний зв'¤зок ¤вищ ≥ предмет≥в об'Їктивного св≥ту, наблизилась до розум≥нн¤ причинност≥, законом≥рностей в≥ту. јле дао тлумачили ≥ ¤к духовну першооснову ре≠чей. “ому ф≥лософ≥ю даосизму не можна в≥днести н≥ до матер≥ал≥зму, н≥ до ≥деал≥зму.

Ќевиразною в даосизм≥ Ї й ≥де¤ надприродного. “ому в≥н дл¤ сучасник≥в Ћао-цзи рел≥г≥Їю не був, став нею через 500 рок≥в п≥сл¤ смерт≥ Ћао-цзи. ƒаосизм ¤к рел≥г≥¤ Ч зовс≥м ≥нша сутн≥сть, н≥ж ф≥лософський даосизм. ѕеретворившись на рел≥г≥ю, в≥н виробив свою ан≥м≥стичну систему, м≥фоло≠г≥ю, розбудував фетишизм ≥ маг≥ю на основ≥ культовоњ прак≠тики, ¤ку використовувало конфуц≥анство.

¬ищим божеством даосизму Ї нефритовий ≥мператор ёй-хуан. ¬≥н, за м≥фолог≥Їю, добров≥льно залишив престол, став пустельником, допомагав в усьому люд¤м, а пот≥м перетворивс¤ на нефритового ≥мператора, ¤кий волод≥Ї ра≠Їм ≥ пеклом. ёй-хуан стежить за дотриманн¤м справед≠ливост≥, чинить суд над ус≥ма. ¬се, до чого доторкнувс¤ в≥н ≥ його посл≥довники, Ї безсмертним, св¤щенним.

¬ажливою в лаоському пантеон≥ Ї богин¤ «ах≥дного не≠ба —≥ван-му, ¤ка проживаЇ в палац≥ в горах  уньлунь, на краю св≥ту, де нема житт¤. ¬она волод≥Ї персиковими са≠дами, що дають плоди раз на три тис¤ч≥ рок≥в. ÷е Ч пло≠ди безсмерт¤. ¬с≥, хто перебуваЇ в њњ палац≥, Ч безсмертн≥. —≥ван-му уособлюЇ ж≥ноче начало Ч ≥нь, њњ чолов≥к Ч кн¤зь —ходу ƒун ¬анчун Ч ¤н. ” —≥ван-му раз на р≥к збираютьс¤ боги, щоб пригощатис¤ персиками безсмерт¤. ≤де¤ безсмерт¤ ≥ в≥чноњ молодост≥, довгол≥тт¤ Ї одн≥Їю ≥з стрижневих у даоському в≥ровченн≥.

Ћюдина вважаЇтьс¤ об'Їктом впливу 33 тис¤ч дух≥в, ¤кий потр≥бно скерувати на довгол≥тт¤. ÷ьому служать численн≥ тал≥смани, замовл¤нн¤, ворож≥нн¤, а також спе≠ц≥альн≥ ф≥зичн≥ вправи, системи диханн¤, норми харчуван≠н¤, ¤к≥ м≥ст¤ть рац≥ональний досв≥д.

Ѕезсмерт¤ теж Ї темою даоськоњ м≥фолог≥њ. ” н≥й ≥деть≠с¤ про безсмертних св¤тих, земне житт¤ ¤ких було спов≠нене дивами. ¬они знали маг≥чн≥ засоби безсмерт¤, таЇмн≥ формули ≥ заклинанн¤, що й забезпечило њм перетворенн¤ на в≥чних дух≥в.

ќсобливост≥ культу в даосизм≥. ƒаосизм активно вза≠Їмод≥¤в ≥з прим≥тивними народними в≥руванн¤ми, њх ма≠г≥чною практикою, обр¤дами ворож≥нь ≥ заклинань, нада≠вав своЇму рел≥г≥йному культов≥ практичного характеру, що стимулювало його перетворенн¤ з ф≥лософського вчен≠н¤ на рел≥г≥йне.

« проникненн¤м у  итай буддизму даосизм запози≠чив у нього багато елемент≥в культу: врочист≥ богослуж≥нн¤, ведичн≥ храми, духовенство й чернецтво. ¬≥н набув певноњ орган≥зац≥йноњ системи ≥ став церквою. ѕантеон даосизму нал≥чуЇ тис¤ч≥ безсмертних дух≥в, героњв м≥сце≠вих культ≥в та ≥н.

якщо конфуц≥анський культ здеб≥льшого був родин≠ним, домашн≥м, то лаоський вимагав квал≥ф≥кованих слу≠жител≥в його, спец≥альних м≥сць дл¤ ритуал≥в. ƒуховенст≠во внасл≥док тривалого навчанн¤ здобувало ірунтовну ду≠ховну осв≥ту, медичн≥ та ≥нш≥ знанн¤, волод≥ло засобами психолог≥чного впливу на людей.

’оч нижче духовенство, будучи далеким в≥д лаоського богослов'¤, зд≥йснювало культову практику на р≥вн≥ ремесла, централ≥зованоњ церковноњ орган≥зац≥њ у даосизм≥ немаЇ.

ќск≥льки пан≥вною рел≥г≥Їю в  итањ було конфуц≥анст≠во, до даосизму оф≥ц≥йне ставленн¤ в р≥зн≥ часи було р≥з≠ним. ¬≥н знав ≥ державну п≥дтримку, ≥ гон≥нн¤. Ѕув в≥н й оф≥ц≥йною ≥деолог≥Їю к≥лькох династ≥й. Ќер≥дко служив платформою таЇмних сил, що виступали проти ≥снуючих сусп≥льних пор¤дк≥в. Ѕезсумн≥вним Ї його вплив на розви≠ток ф≥лософського мисленн¤, духовного житт¤  итаю.

√ромади даос≥в д≥ють у р≥зних крањнах св≥ту, Ї вони ≥ в ”крањн≥, зокрема в  иЇв≥.

1	2	3

Ќазва: –ел≥г≥њ ƒавнього  итаю
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (4797 прочитано)