–ел≥г≥¤ > ‘ункц≥њ рел≥г≥њ

‘ункц≥њ рел≥г≥њ

√оловною соц≥альною функц≥Їю рел≥г≥њ Ї функц≥¤ ≥люзорно-компенсаторна. –ел≥г≥¤ дл¤ в≥руючого Ч на≠самперед компенсац≥¤ (хай нав≥ть ≥люзорна) ус≥х т¤гот його земного бутт¤. ” св≥домост≥ рел≥г≥йноњ людини в≥дбуваЇтьс¤ перетворенн¤ т¤жкоњ д≥йсност≥ у баченн¤ картин райського бутт¤, ≥деального св≥ту, де панують р≥вн≥сть ≥ свобода.

√асло, що рел≥г≥¤ Ї "оп≥умом народу", автори р¤ду праць ≥з ф≥лософ≥њ розгл¤дали ¤к головний аргумент на користь запереченн¤ рел≥г≥њ. ѕроте в сучасному сусп≥льств≥ ≥снуЇ потреба вт≥хи, зн¤тт¤ психолог≥чноњ напруги, викликаноњ умовами повс¤кденного бутт¤. «нищенн¤ ц≥Їњ Ч хай ≥люзорноњ Ч компенсац≥њ бу≠ло б актом жорстокост≥. ≤ можна погодитис¤ з тим, що мова може йти не про знищенн¤ рел≥г≥њ, а про зам≥щенн¤ њњ ≥ншими компенсаторами, ¤к≥ мають гуман≥стичний зм≥ст. ќднак необх≥дно враховувати й ≥нше.

ѕо-перше, головна ≥де¤ кожноњ рел≥г≥њ Ч ≥де¤ Ѕога ¤к в≥дображенн¤ абстрактноњ людини Ч не позбавле≠на гуман≥зму.

ѕо-друге, глобальний гуман≥зм не заперечуЇ вс≥х ≥снуючих в≥рувань, нац≥ональних традиц≥й, звичањв, св≥торозум≥нь, що склалис¤, та ≥н., б≥льше того, в≥н њх передбачаЇ ≥ на них грунтуЇтьс¤.

“ому, говор¤чи про перспективи рел≥г≥њ, мова мо≠же йти лише про њњ еволюц≥ю.

ќдн≥Їю з важливих функц≥й рел≥г≥њ Ї функц≥¤ св≥≠тогл¤дна. ¬она пол¤гаЇ в тому, що рел≥г≥¤ намагаЇть≠с¤ створити власну картину св≥ту, б≥льш того, Ч вла≠сн≥ соц≥ально-гносеолог≥чн≥ схеми вдосконаленн¤ су≠сп≥льного житт¤, визначити м≥сце ≥ роль людини в систем≥ природи та сусп≥льства.

«м≥ст рел≥г≥йного св≥тогл¤ду Ч не божественний, а людський, або, краще сказати Ч сусп≥льний, незва≠жаючи на його фантастичн≥сть.

рел≥г≥¤ виконуЇ регул¤тивну функц≥ю. як будь-¤ка ≥нша сфера духовноњ культури, вона створюЇ певну систему норм ≥ ц≥нностей, але специф≥ка ¤ких пол¤≠гаЇ насамперед у збереженн≥ й закр≥пленн≥ в≥ри у надприродне. ÷ьому завданню п≥дпор¤дкован≥ не т≥льки культов≥ д≥њ, а й с≥мейно-побутов≥ стосунки, система традиц≥й ≥ звичок. ѕ≥дкреслимо, що рел≥г≥¤ асим≥лювала багато елемент≥в загальнолюдськоњ мора≠л≥. ј оск≥льки Ѕог, за висловом ‘. ≈нгельса, Ї в≥до≠браженн¤м абстрактноњ людини, то ≥ рел≥г≥йна мораль багато в чому маЇ не ¤кийсь надприродний, а люд≠ський, сусп≥льний характер.

«а певних ≥сторичних умов рел≥г≥¤ виконуЇ функ≠ц≥ю ≥нтегруванн¤, тобто функц≥ю збереженн¤ ≥ зм≥ц≠ненн¤ ≥снуючоњ соц≥альноњ системи. “акою, наприк≠лад, була роль католицизму в феодальному сус≠п≥льств≥, православ'¤ у дореволюц≥йн≥й –ос≥њ. ќднак у р¤д≥ випадк≥в рел≥г≥¤ може стати ≥ прапором соц≥аль≠ного протесту, ¤к це було, наприклад, ≥з середньов≥ч≠ними Їрес¤ми та сектами, з протестантизмом, прихи≠льники ¤кого в епоху його зародженн¤ боролись про≠ти феодальних пор¤дк≥в.

Ќа р≥вн≥ окремоњ рел≥г≥йноњ орган≥зац≥њ рел≥г≥¤ ви≠конуЇ ≥нтеграц≥йну функц≥ю, згуртовуючи однов≥рц≥в. ќднак одночасно рел≥г≥¤ розд≥л¤Ї ≥ протиставл¤Ї один одному посл≥довник≥в р≥зних рел≥г≥й, що простежу≠Їтьс¤ ≥ в сучасному рел≥г≥йному житт≥ ”крањни.

–ел≥г≥њ притаманна також комун≥кативна функц≥¤, ¤ка пол¤гаЇ в п≥дтримуванн≥ зв'¤зк≥в м≥ж в≥руючими шл¤хом створенн¤ почутт¤ в≥роспов≥дноњ Їдност≥ п≥д час рел≥г≥йних д≥й, в особистому житт≥, с≥мейно-побу≠тових в≥дносинах, а також стосунках у межах р≥знома≠н≥тних клерикальних орган≥зац≥й ≥ нав≥ть клерикаль≠них пол≥тичних парт≥й.

¬ умовах сучасного сусп≥льства рел≥г≥¤ виконуЇ, головним чином, ≥люзорно-компенсаторну функц≥ю. «азначимо, що, не будучи пан≥вною формою масовоњ св≥домост≥, вона задовольн¤Ї т≥льки особист≥ почутт¤ в≥руючих.

ўодо св≥тогл¤дноњ, регул¤торноњ та комун≥катив≠ноњ функц≥њ рел≥г≥њ, то в силу збереженн¤ рел≥г≥йних орган≥зац≥й њхн≥ масштаби визначаютьс¤ особливост¤≠ми конфес≥йних теч≥й ≥ категор≥¤ми в≥руючих, на ¤ких, в свою чергу, впливаЇ реальна д≥йсн≥сть.

Ќа р≥вн≥ сусп≥льства зникаЇ ≥нтеграц≥йна функц≥¤ рел≥г≥њ: вона об'ЇднуЇ лише в≥руючих певноњ конфес≥њ, громади ≥ втрачаЇ роль пров≥дного ≥дейного фактора, що покликаний зм≥цнювати сусп≥льну систему.

¬загал≥, роль рел≥г≥њ в сусп≥льств≥ не можна оц≥нюва≠ти однозначно. “ак, рел≥г≥¤ в≥д≥гравала важливу культур≠но-≥сторичну роль. ¬ межах рел≥г≥йних в≥ровчень форму≠вались Їдин≥ зразки почутт≥в, думок, повед≥нки людей, завд¤ки чому рел≥г≥¤ виступала ¤к могутн≥й зас≥б упо≠р¤дкуванн¤ ≥ збереженн¤ традиц≥й та звичањв. ” той же час, наприклад, у царськ≥й –ос≥њ синодальне православ'¤ використовувалось ¤к зас≥б пригнобленн¤ труд¤щих мас.

ќдн≥Їю з ≥сторичних м≥с≥й рел≥г≥њ, що набуваЇ в сучасному св≥т≥ все б≥льшоњ актуальност≥, Ї формуван≠н¤ в≥дчутт¤ Їдност≥ людського роду, значущост≥ непе≠рех≥дних загальнолюдських моральних норм ≥ ц≥ннос≠тей. ќднак рел≥г≥¤ може бути виразником зовс≥м ≥н≠ших настроњв, зокрема фанатизму, непримиренност≥ до людей ≥ншоњ в≥ри тощо.

ќтже, вплив рел≥г≥њ на сусп≥льне житт¤ не завжди був однозначним. ’арактер цього впливу може суттЇ≠во зм≥нюватис¤, набувати специф≥чних особливостей. —оц≥альн≥ функц≥њ рел≥г≥йних орган≥зац≥й не тото≠жн≥ функц≥¤м рел≥г≥њ, тому що рел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ включаютьс¤ до загальноњ системи економ≥чних, по≠л≥тичних та ≥нших сусп≥льних в≥дносин ≥ виконують безл≥ч нерел≥г≥йиих функц≥й.

” середн≥ в≥ки церква не т≥льки волод≥ла монопо≠л≥Їю у сфер≥ ≥деолог≥њ, а й виконувала економ≥чн≥ й пол≥тичн≥ функц≥њ. ” кап≥тал≥стичному сусп≥льств≥ ре≠л≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ активно втручаютьс¤ в пол≥тичне житт¤, мають власну систему навчальних заклад≥в, займаютьс¤ благод≥йницькою д≥¤льн≥стю.

–ел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ можуть дотримуватис¤ й про≠гресивних позиц≥й з де¤ких соц≥альних ≥ пол≥тичних питань. ” де¤ких крањнах —х≥дноњ ™вропи христи≠¤нськ≥ церкви спри¤ли боротьб≥ мас проти ≥ноземних загарбник≥в. ћонастир≥ в ™вроп≥ прот¤гом тривалого часу були майже Їдиними культурними центрами. Ѕа≠гато рел≥г≥йних орган≥зац≥й ≥ в наш час активно ви≠ступають за мир, за ¤дерне роззброЇнн¤.

¬ пострад¤нських сусп≥льствах рел≥г≥йн≥ орган≥за≠ц≥њ спри¤ють нац≥ональн≥й ≥дењ. “ак, в ”крањн≥ в≥дро≠дженн¤ нац≥ональних церков йде поруч з процесами нац≥онального в≥дродженн¤. “аким чином, рел≥г≥¤ Ч ¤вище багатопланове ≥ багатозначне. ¬она виникла ¤к результат специф≥чних законом≥рностей розвитку су≠сп≥льства, ≥ саме сусп≥льн≥ процеси визначать в к≥нце≠вому п≥дсумку њњ долю.

–≈ ќћ≈Ќƒќ¬јЌј Ћ≤“≈–ј“”–ј

Ѕ≥бл≥¤. -  ., 1992. - 1220 с.

Ѕутинова ћ. —.  ак возникла религи¤. Ч ћ, 1977.

ƒулуман ™.  . –ел≥г≥¤ ¤к соц≥ально-≥сторичний феномен. Ч  ., 1974.

«лиаде ћирча. —в¤щеннне тексти народов мира. Ч ћ., 1998.

≈нгельс ‘. јнти-ƒюр≥нг // ћаркс  ., ≈нгельс ‘. “вори. Ч “. 20.

 осуха ѓѓ. ≤, Ќаука про походженн¤ рел≥г≥њ. Ч  ., 1976.

Ћен≥н ¬. /. —оц≥ал≥зм ≥ рел≥г≥¤ // ѕовне з≥бр. твор≥в. Ч “. 12.

Ћобовик Ѕ. ј. –елиги¤ как социальное ¤вление. Ч  ., 1982.

ћаркс  . ƒо критики гегел≥вськоњ ф≥лософ≥њ права. - ¬ступ // ћаркс  ., ≈нгельс ‘. “вори. Ч “. 1.

ћифы народов мира. «нциклопеди¤. Ч ћ., 1988. Ч “. 1Ч2.

—кибуцкий ћ. ћ. ћировоззрение, естествознание, теоло-ги¤. - м, 1986.

—орокин ѕ. —оциокультурна¤ динамика й религи¤.  ризис нашего времени // „еловек. ÷ивилизаци¤. ќбщество. Ч ћ., 1992.

—ухов ј. ƒ. –елиги¤ как общественннй феномен. Ч ћ., 1973.

“анчер ¬.  . ѕроблеми теории научного атеизма. Ч  ., 1985.

”финович ƒ. ћ. ¬ведение в религиеведение. Ч ћ., 1985.

‘резер ƒ. ƒ, «олота¤ ветвь. Ч ћ., 1986.

1

Ќазва: ‘ункц≥њ рел≥г≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (1109 прочитано)