–иторика, ораторське мистецтво > «м≥ст ≥ побудова обвинувальноњ промови

«м≥ст ≥ побудова обвинувальноњ промови

Ѕеручи участь у судових дебатах, проголошуючи обвинувальну промову, прокурор висловлюЇ т≥ ос≠таточн≥ ≥ к≥нцев≥ висновки, до ¤ких в≥н д≥йшов у результат≥ судово≠го розгл¤ду крим≥нальноњ справи, п≥дбиваЇ п≥дсумки обвинуваль≠ноњ д≥¤льност≥. ¬иступ прокурора з обвинувальною промовою Ї од≠ним з найб≥льш в≥дпов≥дальних етап≥в п≥дтриманн¤ обвинуваченн¤ усуд≥.

¬≥дпов≥дно до ст. 264  ѕ  ”крањни прокурор п≥дтримуЇ перед судом державне обвинуваченн¤. ¬≥н це робить в≥д ≥мен≥ держави, в≥д ≥мен≥ сусп≥льства.

ѕромова прокурора в судових дебатах, в ¤к≥й п≥дтримуЇтьс¤ державне обвинуваченн¤, м≥стить анал≥з доказ≥в, висловлюютьс¤ м≥ркуванн¤ про квал≥ф≥кац≥ю злочину, м≥ру покаранн¤ та ≥нш≥ пи≠танн¤, ¤к≥ мають значенн¤ дл¤ винесенн¤ законного ≥ обгрунтова-вого вироку, називаЇтьс¤ обвинувальною промовою прокурора.

«акон не визначаЇ зм≥сту обвинувальноњ промови. јле оск≥ль≠ки доказуванн¤ обвинуваченн¤ в суд≥  ѕ  ”крањни поклав на про≠курора, то в своњй промов≥ в≥н повинен висв≥тлити питанн¤, пе≠редбачен≥ ст. 324  ѕ :

1) чи мало м≥сце д≥¤нн¤, у вчиненн≥ ¤кого обвинувачуЇтьс¤ п≥дсудний;

2) чи маЇ це д≥¤нн¤ склад злочину ≥ ¤кою саме статтею крим≥≠нального закону в≥н передбачений;

3) чи винен п≥дсудний у вчиненн≥ цього злочину;

4) чи п≥дл¤гаЇ п≥дсудний покаранню за вчинений ним зло≠чин;

5) чи Ї обставини, що обт¤жують або пом'¤кшують в≥дпов≥≠дальн≥сть п≥дсудного ≥ ¤к≥ саме;

6) чи сл≥д у випадках, передбачених ст. 26  рим≥нального ко≠дексу ”крањни, визнати п≥дсудного особливо небезпечним рециди≠в≥стом;

7) ¤ка м≥ра покаранн¤ повинна бути призначена п≥дсудному ≥ чи повинен в≥н њњ в≥дбувати;

8) в ¤кому вигл¤д≥ виправно-трудовоњ чи виховно-трудовоњ ко≠лон≥њ або у в'¤зниц≥ повинен в≥дбувати покаранн¤ засуджений до позбавленн¤ вол≥;

9) чи п≥дл¤гаЇ задоволенню пред'¤влений цив≥льний позов, на чию користь та в ¤кому розм≥р≥, ≥ чи п≥дл¤гають в≥дшкодуванню збитки, запод≥¤н≥ потерп≥лому, а також кошти, витрачен≥ закла≠дом охорони здоров'¤ на його стац≥онарне л≥куванн¤, ¤кщо цив≥ль≠ний позов не був за¤влений;

10) що зробити з майном, описаним дл¤ забезпеченн¤ ци≠в≥льного позову, ≥ можливою його конф≥скац≥Їю;

11) що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима, ц≥нност¤ми та ≥ншими речами, нажитими злочинним шл¤хом;

12) на кого мають бути покладен≥ судов≥ витрати ≥ в ¤кому розм≥р≥;

13) ¤кий запоб≥жний зах≥д сл≥д обрати щодо п≥дсудного;

14) чи сл≥д у випадках, передбачених ст. 14   , застосовувати до п≥дсудного примусове л≥куванн¤ чи встановити над ним оп≥ку≠ванн¤.

“ак≥ питанн¤ вир≥шуютьс¤ судом при постановленн≥ вироку.

ƒо цих питань прокурор повинен дати також сусп≥льно-пол≥≠тичну оц≥нку обставин справи, що розгл¤даЇтьс¤; характеристику осо≠би п≥дсудного; анал≥з причин ≥ умов, що спри¤ли вчиненню злочину.

«м≥ст ≥ структура обвинувальноњ промови визначаютьс¤ пере≠дус≥м обставинами справи, м≥сцем њњ розгл¤ду (справа розгл¤даЇть≠с¤ в суд≥ чи вињзному зас≥данн≥), складом аудитор≥њ, ≥ндив≥дуальни≠ми ¤кост¤ми прокурора ≥ зайн¤тою ним позиц≥Їю у справ≥.

…дучи в суд, прокурор повинен знати, що в≥н буде говорити, мати тези чи принаймн≥ план. ќсь план промови одного з кињвських прокурор≥в:

1. —уть пред'¤вленого обвинуваченн¤.

2. ўо по¤снюЇ п≥дсудний.

3. Ќеправдив≥сть його показань п≥дтверджуЇтьс¤:

Х протоколом огл¤ду в≥д 10.03.19... р. (а. с. 16);

Х протоколом обшуку (а. с. 19);

Х показанн¤м св≥дка Ч дружини п≥дсудного (а. с. 28);

Х висновком крим≥нал≥стичноњ експертизи (а. с. 41).

4. ћатер≥альн≥ ц≥нност≥ розтратив п≥дсудний, що поб≥чно п≥дтверджуЇтьс¤:

Х показанн¤ми прац≥вник≥в магазину ≥ сус≥д≥в про те, що п≥дсудний часто пи¤чив;

Х показанн¤ми шинкарки, що за випивку завжди розпла≠чувавс¤ п≥дсудний;

Х показанн¤ми дружини п≥дсудного, що зарплату чолов≥к повн≥стю њй в≥ддавав.

5. ќбгрунтуванн¤ юридичноњ квал≥ф≥кац≥њ.

6. ѕропозиц≥њ про м≥ру покаранн¤ ≥ долю цив≥льного позову. ћожна виступати ≥ без плану, ¤к Ђвиступивї один ≥з проку≠рор≥в у справ≥ про хул≥ганство:

Ђ“овариш≥ судд≥! Ќам все достатньо ¤сно. ѕ≥дсудний  арган з≥рвав з клумби кв≥тку. 1 нецензурно ла¤вс¤ на ж≥нку з д≥тьми, а пот≥м влаштував б≥йку з мужчиною. ” справ≥ Ї дан≥ про те, що б≥йка була, шум ≥ крики також були. ѕрошу визнати п≥дсудного винним ≥ дати йому три рокиї '.

ѕрокурорська практика виробила таку структуру обвинуваль≠ноњ промови:

вступна частина;

фабула справи (виклад фактичних обставин злочину);

анал≥з ≥ оц≥нка з≥браних у справ≥ доказ≥в (анал≥з доказ≥в);

обгрунтуванн¤ квал≥ф≥кац≥њ злочину;

характеристика особи п≥дсудного;

обгрунтуванн¤ пропозиц≥й про м≥ру покаранн¤ цив≥льному позову;

Х анал≥з причин ≥ умов, що спри¤ли вчиненню злочину, ≥ про≠позиц≥й щодо њх усуненн¤;

Х заключна частина промови.

Ќе завжди обвинувальна промова вм≥щуЇ вс≥ перерахован≥ еле≠менти в так≥й посл≥довност≥. јле на практиц≥ саме така посл≥довн≥сть закр≥пилас¤ ≥ виправдала себе.

«м≥ст ≥ структура обвинувальноњ промови, њњ побудова не мо≠жуть бути однаковими ≥ незм≥нними дл¤ будь-¤коњ справи. як не ≥снуЇ крим≥нальних справ абсолютно схожих одна на одну, так ≥ не по≠винно бути промов, ¤к≥ зб≥гаютьс¤ м≥ж собою. “ому прокурор по≠винен ум≥ти в≥днайти правильн≥ пропозиц≥њ р≥зних частин промови, розпод≥лити матер≥ал лог≥чно й посл≥довно.

≈кспозиц≥¤, розпод≥л матер≥алу Ч досить важливий момент у риторському мистецтв≥. Ђ”м≥ла готувати, та не вм≥ла подаватиї Ч влучна характеристика експозиц≥њ ≥ про це сл≥д пам'¤тати.

1

Ќазва: «м≥ст ≥ побудова обвинувальноњ промови
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (842 прочитано)