–иторика, ораторське мистецтво > ѕарал≥нгв≥стика, академ≥чна риторика

ѕарал≥нгв≥стика, академ≥чна риторика

ѕарал≥нгв≥стика вивчаЇ невербальн≥ фактори мовноњ комун≥кац≥њ, що беруть участь у передач≥ ≥нформац≥њ, несуть визначене семантичне навантаженн¤ - екстрал≥нгв≥стичну ≥нформац≥ю.

“емп мови

’арактеризуЇ швидк≥сть прот≥канн¤ псих≥чних процес≥в ≥ визначаЇтьс¤ к≥льк≥стю сл≥в, вимовлених в одиницю часу (1 хв).

¬раховуЇтьс¤ також характер зм≥ни темпу мови (поступове, р≥зке), що п≥дкреслюЇ афективну насичен≥сть переживань, њхню суб'Їктивну значим≥сть, ступ≥нь емоц≥йного контролю.

ќсновний тон - голосн≥сть мови

√олосн≥сть - сприйн¤тт¤ р≥зниц≥ у ф≥зичн≥й сил≥ вимовних звук≥в, обумовленоњ ¤к суб'Їктивно, так ≥ инструментально. «а нормальну голосн≥сть прийн¤т≥ показники 50-80 дЅ (при пост≥йному фоновому шум≥ до 10 дЅ).

“акож враховуЇтьс¤ характер зм≥ни основного тону (поступовий, р≥зкий).

“ембр мови - динам≥ка спектрального складу звук≥в висловленн¤ в час≥, обумовлений ¤к суб'Їктивно, так ≥ инструментально (комп'ютерна сонографи¤). “ембр мови визначаЇтьс¤ ¤к ≥ндив≥дуальними анатомо-ф≥з≥олог≥чними особливост¤ми голосового апарата, так ≥ емоц≥йним станом пац≥Їнта. “ембр низьких частот част≥ше зустр≥чаЇтьс¤ при депресивних ≥ астен≥чних розладах, високочастотний - р≥зн≥ види порушенн¤, тривожн≥ стани.

¬ажливий обл≥к характеру зм≥н тембру по д≥апазон≥ ≥ по швидкост≥, що оц≥нюютьс¤ також, ¤к ≥ зм≥ни тону ≥ темпу мови. ƒодатково визначаЇтьс¤ на¤вн≥сть ≥ виразн≥сть обертон≥в - додаткових формант (максимум акустичноњ енерг≥њ на спектрах звук≥в) з метою детал≥зац≥њ й уточненн¤ вищеописаних частотних характеристик. ќднак даний анал≥з можливий т≥льки при ≥нструментальн≥й д≥агностиц≥.

ћелод≥йн≥сть мови

ѕлавн≥сть ≥ гармон≥йн≥сть спектральноњ динам≥ки звукового р¤ду, на¤вн≥сть погодженост≥ ампл≥тудно-частотних характеристик.

ѕаузи - на¤вн≥сть перерв у ход≥ пов≥домленн¤ (¤к синтаксично обірунтованих, так ≥ без семантичноњ наповненост≥). ќц≥нюЇтьс¤ тривал≥сть пауз: коротк≥ - до 3 з, середн≥ - 3-7 з, довг≥ - б≥льш 7 с.

ћовленн¤ вчител¤ повинне забезпечувати вир≥шенн¤ завдань навчанн¤ та вихованн¤ школ¤р≥в, тому перед ним (мовленн¤м) сто¤ть, кр≥м загальнокультурних, ≥ профес≥йн≥, педагог≥чн≥ вимоги. ¬читель несе соц≥альну в≥дпов≥дальн≥сть ≥ за зм≥ст, ¤к≥сть свого мовленн¤, ≥ за його насл≥дки. ќсь чому мовленн¤ вчител¤ Ї важливим елементом його педагог≥чноњ майстерност≥.

¬ираз Умовленн¤ вчител¤Ф (Упедагог≥чне мовленн¤Ф) вживають, коли мова йде про усне мовленн¤ педагога. ѕ≥д усним мовленн¤м розум≥ють ¤к сам процес говор≥нн¤, створенн¤ усних висловлювань, так ≥ результат цього процесу Ц усн≥ висловлюванн¤.

ѕедагог≥чне мовленн¤ маЇ на мет≥ забезпечити:

а) продуктивне сп≥лкуванн¤, взаЇмод≥ю м≥ж педагогом та вихованц¤ми;

б) позитивний вплив вчител¤ на св≥дом≥сть, почутт¤ учн≥в з метою формуванн¤, корел¤ц≥њ њх переконань, мотив≥в д≥¤льност≥;

в) повноц≥нне сприйн¤тт¤, усв≥домленн¤ ≥ закр≥пленн¤ знань у процес≥ навчанн¤;

г) рац≥ональну орган≥зац≥ю навчальноњ та практичноњ д≥¤льност≥ вчител¤.

« виразом Упедагог≥чне мовленн¤Ф т≥сно повТ¤зане пон¤тт¤ Укомун≥кативна повед≥нка вчител¤Ф. ” сучасн≥й л≥тератур≥ Ц це не просто процес говор≥нн¤, передач≥ ≥нформац≥њ, а така орган≥зац≥¤ мовленн¤ ≥ в≥дпов≥дноњ йому повед≥нки вчител¤, ¤к≥ впливають на створенн¤ емоц≥йно-психолог≥чноњ атмосфери сп≥лкуванн¤ педагог≥в та учн≥в, на характер њх взаЇмов≥дносин, на стиль њх роботи (ЋеонтьЇв ј. ј., Ћадиженска¤ “. ќ.).

ƒл¤ характеристики комун≥кативноњ повед≥нки вчител¤ мають значенн¤:

тон мовленн¤;

виправдане використанн¤ оц≥ночних суджень;

манера сп≥лкуванн¤ з учн¤ми;

характер м≥м≥ки, рух≥в, жест≥в, що супроводжують мовленн¤.

”сне мовленн¤ вчител¤ ≥снуЇ в двох р≥зновидах:

а) монолог≥чне мовленн¤ (розпов≥дь, шк≥льна лекц≥¤, коментар, тлумаченн¤ (правил, знак≥в, терм≥н≥в), розгорнут≥ оц≥ночн≥ судженн¤ (мотивац≥¤ шк≥льноњ оц≥нки п≥д час оц≥нюванн¤ знань; оц≥нка повед≥нки, позанавчальноњ д≥¤льност≥ учн¤);

б) д≥алог≥чне мовленн¤ (виду бес≥ди з учн¤ми, ¤к≥ побудован≥ в форм≥ питань та в≥дпов≥дей).

ќкр≥м того, у шк≥льн≥й практиц≥ виникають ситуац≥њ, коли необх≥дно обм≥н¤тис¤ прив≥танн¤ми, оц≥нками, висловлюванн¤ми м≥ж учн¤ми та вчител¤ми п≥д час зустр≥ч≥, а також сп≥льне обговоренн¤ певних навчальних проблем, вчинк≥в, норм повед≥нки. ” таких ситуац≥¤х спостер≥гаЇтьс¤ переплетенн¤ форм усного мовленн¤.

ўоб спри¤ти усп≥шному виконанню педагог≥чних завдань, мовленн¤ вчител¤ повинне в≥дпов≥дати певним вимогам, тобто мати певн≥ комун≥кативн≥ ¤кост≥. “ак, вимога правильного мовленн¤ педагога забезпечуЇтьс¤ його нормативн≥стю (в≥дпов≥дн≥стю мовленн¤ педагога до норм сучасноњ л≥тературноњ мови Ц акцентолог≥чних, орфоеп≥чних, граматичних та ≥нших), точн≥стю слововживанн¤; вимога виразност≥ мовленн¤ Ц його образн≥сть, емоц≥йн≥сть, ¤скрав≥сть.

¬загал≥, пон¤тт¤ культури мовленн¤ вчител¤ визначаЇтьс¤ такими його комун≥кативними ¤кост¤ми:

правильн≥сть;

терм≥нолог≥чна точн≥сть;

доречн≥сть;

лексичне багатство;

виразн≥сть;

чистота.

якщо звернутис¤ до роб≥т вчених, що досл≥джують проблему комун≥кативних ¤костей педагог≥чного мовленн¤, то можна у¤вити соб≥ ≥деальну модель мовленн¤ сучасного вчител¤. ÷е перш за все, мовленн¤ правильне, що в≥дпов≥даЇ нормам сучасноњ л≥тературноњ мови, точне, зрозум≥ле. ћовленн¤ ¤ке не допускаЇ використанн¤ жаргон≥зм≥в, вульгаризм≥в та простор≥чних сл≥в. ћовленн¤ багате, лексично р≥зноман≥тне, що в≥дпов≥даЇ ц≥л¤м та умовам педагог≥чного сп≥лкуванн¤. ѕедагог≥чно доц≥льне мовленн¤ характеризують лог≥чн≥сть, переконлив≥сть, спонукальн≥сть. …ого ≥нтонац≥њ, мелодичний рисунок р≥зноман≥тн≥ та виразн≥, ритм ≥ темп оптимальн≥ дл¤ кожноњ конкретноњ ситуац≥њ сп≥лкуванн¤.

1

Ќазва: ѕарал≥нгв≥стика, академ≥чна риторика
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (933 прочитано)