–иторика, ораторське мистецтво > –иторика —тародавнього –иму

–иторика —тародавнього –иму

 расномовство маЇ давню ≥стор≥ю. ”же в —тародавньому ™гипт≥, ≤нд≥њ,  итањ було в≥доме мистецтво риторики, але справжньою його батьк≥вщи≠ною Ї —тародавн¤ √рец≥¤, де публ≥чне слово мало надзвичайно ве≠лике сусп≥льне значенн¤. ќднак найб≥льшоњ вершини риторика здобула в —тародавньому –им≥.

ќраторське мистецтво було могутн≥м засобом у вс≥х сферах людського сусп≥льства в –имськ≥й республ≥ц≥.

≤нтенсивний темп житт¤ демократичних пол≥с≥в вимагав д≥¤ль≠ност≥, ¤ка б спиралас¤ на практичн≥ навички у найр≥зноман≥тн≥ших галуз¤х. —еред них вир≥зн¤лос¤ й словесне мистецтво ритор≥в, ¤к≥ за наймом творили судов≥ промови.

ѕубл≥чний виступ у суд≥ перед багатолюдною аудитор≥Їю був нев≥д'Їмною частиною функц≥онуванн¤ судовоњ влади у —тародавньому –им≥.  р≥м того, ораторське мистецтво користувалос¤ там величезною повагою, попул¤рн≥стю, тому чис≠ленн≥ ораторськ≥ школи давнього св≥ту н≥коли не були порожн≥ми.

ѕерш≥ настанови дл¤ тих; хто готувавс¤ виступати публ≥чно, належали, очевидно, с≥ц≥л≥йським риторам “≥с≥ю й  орку. ÷е були рекомендац≥њ, ¤к сл≥д членувати промову на частини (вступ, вик≠лад справи, зак≥нченн¤) ≥ ¤к≥ докази сл≥д п≥дбирати.  омед≥¤ јр≥стофана Ђ∆абиї, де ≥нсценовано суперечку ≈сх≥ла й ≈вр≥п≥да, а та≠кож де¤к≥ фрагменти промов соф≥ст≥в, оратор≥в √орг≥¤, ≤сократа дають у¤вленн¤ про пос≥бники дл¤ ритор≥в.

‘ах≥вц≥ ƒревнього –има узагальнили досв≥д майстр≥в ≈ллади, доповнивши њхн≥ми результатами власних вишукувань. ƒискус≥њ не одержали в –имськ≥й ≥мпер≥њ наст≥льки широкого поширенн¤, ¤к це було в грецьких пол≥сах. ƒл¤ римл¤н був головним публ≥чний виступ у режим≥ монологу. ” римськ≥й школ≥ злилис¤ воЇдино риторика й ораторське мистецтво. ¬≥д грецькоњ риторики до римл¤н прийшли гумор, лог≥ка ≥ прийоми полем≥ки. ј в≥д ораторського мистецтва - доб≥рн≥сть компонуванн¤ тексту мови, припасуванн¤ ≥ шл≥фуванн¤ фраз, в≥дточена ≥нтонац≥¤, ориг≥нальн≥сть мовних оборот≥в, пози, жести ≥ багато чого ≥ншого.

–имська школа красномовства п≥дрозд≥л¤Їтьс¤ на два стил≥: аттицизм ≥ аз≥ан≥зм. јз≥ан≥зм панував у –им≥ до 50-х рок≥в I-го стол≥тт¤ до н.е. ѕредставники цього стилю перетворювали своњ виступи в ¤скраве ≥ темпераментне театральне представленн¤, за допомогою ¤кого дуже ефектно п≥дносили своњ ≥дењ юрб≥. « оратор≥в цього стилю найб≥льш в≥домим Ї ћарко “улл≥й ÷≥церон (106-43 р. до н.е.).

јттицизм став переважним стилем з моменту пад≥нн¤ республ≥канського ладу ≥ зникненн¤ в сусп≥льств≥ демократичноњ традиц≥њ вол≥ виступу. јттицизм в≥др≥зн¤Ї монотонн≥сть, строго обмежений наб≥р жест≥в ≥ рух≥в оратора, декларативн≥сть ≥ прим≥тив≥зм аргументац≥њ. ќратор спок≥йно ≥ пишномовно викладав свою точку зору аудитор≥њ, зовс≥м не звертаючи на нењ н≥¤коњ уваги. јттицизм вв≥йшов у моду завд¤ки його гар¤чому шанувальнику ёл≥ю ÷езарю, що уз¤в владу над ≤мпер≥Їю у своњ руки. ѕо зак≥нченню античноњ епохи теоретичн≥ вишукуванн¤ в област≥ красномовства припинилис¤. ј саму сферу публ≥чних виступ≥в монопол≥зувала церква. ѕромови оратор≥в знайшли форму пропов≥дей, а в≥льн≥ дискус≥њ перетворилис¤ в богословськ≥ диспути. ™дине, за що можна сказати спасиб≥ —ередньов≥ччю, так це за те, що схоласти зберегли знанн¤ ƒревнього св≥ту дл¤ ¬≥дродженн¤ ≥ б≥льш п≥зн≥х час≥в.

¬ажливе значенн¤ дл¤ промовц≥в, передус≥м початк≥вц≥в, мали вправи та письмов≥ вправи: Уѕисьмов≥ вправи - найкращий ≥ найвидатн≥ший творець ≥ вчитель красномовстваФ.  оли ми пишемо, доводить ÷≥церон, то наша увага суц≥льно моб≥л≥зована, перед нами постаЇ весь предмет; докази, що стосуютьс¤ справи. “акож необх≥дно було робити вправи дл¤ голосу, лег≥нь рух≥в т≥ла.

≤стор≥¤ римського красномовства зберегла чимало ≥мен ,але серед них лише де¤к≥ належать видатним промовц¤м. ќдним з таких був ћарк “улл≥й ÷≥церон.

ћ.“улл≥й ÷≥церон народивс¤ 3 с≥чн¤ 106 р до н.е у м≥ст≥ јрп≥нум, у с≥мТњ римського вершника ћарка.” житт¤ в≥йшов ¤к Унова людинаФ. ¬≥н добре усв≥домлював потребу глибокоњ ≥ всеб≥чноњ осв≥ти. ћацбутн≥й промовець вивчав багато р≥зних наук. ќтримав блискучу ф≥лософську, л≥тературну та ораторську осв≥ту у –им≥ ≥ √рец≥њ.

ѕерший усп≥х принесла йому участь у 70 р до н.е. в процес≥ проти ¬ереса. ѕершу пол≥тичну промову проголосив у п≥дтримку √.ѕомпе¤. « перемогою ÷езар¤ залишив пол≥тику. Ћише п≥сл¤ його вбивства вступив у пол≥тичну боротьбу.

ќраторський ≥деал Ц св≥доме волод≥нн¤ ус≥ма засобами, ¤к≥ повинн≥ зац≥кавити ≥ переконати слухача. ќраторський талант, на думку ÷≥церона Ц це велика рухлив≥сть розуму ≥ фантаз≥њ, ¤к≥ здатн≥ швидко знаходити матер≥али, складати промову пишно, прикрашати њњ, м≥цно ≥ надовго запамТ¤товувати. ќраторська практика ÷≥церона Ї вт≥ленн¤м у житт¤ його стил≥стичних концепц≥й, ¤к≥ зумовили створенн¤ виликим промовцем свого неповторного стилю. Ќа промовах, що збереглис¤, легко пом≥тити еволюц≥ю способу словесного викладу та манери виголошенн¤ оратором промов.

÷≥церон ув≥брав у себе все найкраще з науки ≥ культури двох античних сусп≥льств. ¬≥н вважав, що профес≥¤ оратора надто важка, бо вона набуваЇтьс¤ за допомогою багатьох наук ≥ великих зусиль.

 омпозиц≥њ промов ÷≥церона, його характеристики персонаж≥в, ≥сторичних под≥й Ї переконливим доказом його обдарованн¤. √нучкост≥ його розуму, польоту його творчоњ ≥ художньоњ фантаз≥њ.  ожна промова оратора Ц струнка лог≥чна будова, прикрашена вишуканими стил≥стичними засобами, де зм≥ст ≥ форма творить гармон≥ю, становл¤ть Їдину художню ц≥л≥сн≥сть всеб≥чних та глибоких знань, розмањтт¤ почутт≥в ≥ досконалост≥ викладу.  ожна його промова Ц це художн≥й тв≥р.

¬иконавська майстерн≥сть ÷≥церона була бездоганною.  ожен жест промовц¤, його м≥м≥ка, порухи очей, модул¤ц≥¤ голосу виникли п≥д впливом в≥дпов≥дного зм≥сту виголошуваноњ промови, творили чудову гармон≥ю, захоплюючи слухач≥в.

Ѕагато в чому усп≥х виголошенн¤ визначав голос, про ¤кий промовецев≥ треба було завжди турбуватис¤. ¬≥н мав сильний ≥ красивий голос, добре поставлений, здатний виражати найр≥зноман≥тн≥ш≥ почутт¤.  оли ÷≥церон звертав своњ слова. —повнен≥ гн≥ву проти  ат≥л≥ни, голос був р≥зким, рвучким. «вучав з великою силою, бо ц¤ промова м≥стить гн≥вн≥ ≥ бурхлив≥ ≥нтонац≥њ≥.

≤ншим голосом, тоном оратор розпов≥даЇ про благод≥йний вчинок ÷ец≥л≥њ,¤ка гостинно прийн¤ла до свого дому —екста –осц≥¤ у важку хвилину його житт¤.

¬се це можна передати лише за допомогою сили ≥ модул¤ц≥йноњ гнучкост≥ голосу.

ѕрирода щедро обдарувала оратора дотепом ≥ надзвичайною зд≥бн≥стю вводити у текст промов р≥зн≥ види см≥шного. ¬≥н досить широко висв≥тлив теор≥ю см≥шного у трактат≥ Уѕро оратораФ. ¬се це в≥н вправно застосував цю гостру зброю проти супротивник≥в.

ќраторськ≥й проз≥ ÷≥церона принаманна стил≥стична досконал≥сть ≥ точн≥сть вислову.

якщо оратору доручають важк≥ та складн≥ судов≥ справи, промовець повинен старанно та глибоко вивчати њх,¤кщо вир≥шив ними зайн¤тис¤. √либоке вивчанн¤ справи даЇ можлив≥сть ораторов≥ визначити суть суперечки, ≥њ причину. √оловною метою промови було переконати слухач≥в. ƒл¤ цього, св≥дчить ÷≥церон, повинн≥ оператис¤ на три реч≥:

треба довести, що правдою Ї те, що ми захищаЇмо;

нам потр≥бно зробити сп≥льниками тих, хто спочатку до нас не прислухавс¤;

скерувати њх почутт¤ туди , куди вимогатим справа.

÷≥церон визначаЇ два джерела доказ≥в:

першим джерелом вважалис¤ документи ,що повТ¤зан≥ з самою справою.÷е могли бути акти, договори, угоди.

другим джерелом Ц була особа оратора.

ѕромова, твердить ÷≥церон, ¤кою оратор намагаЇтьс¤ зворушити слухач≥в, мусить хвилювати його б≥льше, н≥ж будь-кого з присутн≥х.

 ожен крок промовц¤ повинен бути обережним, обм≥ркованим, щоб не викликати у людей злоби. ќратор повинен спр¤мовувати ненав≥сть ≥ гн≥в на противника ≥ в≥двертати њх в≥д себе та п≥дсудного.так само сл≥д використовувати й почутт¤ над≥њ, радост≥ та досади.

÷≥церон твердив, що корисно збуджувати см≥х, бо весел≥сть примножуЇ прих≥льн≥сть слухач≥в. Ќайчаст≥ше оратор використовуЇ см≥х тод≥ коли зазнаЇ нападу противника.

ѕромовцю дл¤ виголошенн¤ дорадчих промов треба мати розум, шану громад¤н, красномовн≥сть. ѕеред сенатськими заседател¤ми оратор викладаЇ своњ м≥ркуванн¤ стисло, незаймаючи великоњ к≥лькост≥ часу. ѕромови мали бути сповнен≥ сили, вагомост≥ та р≥зноман≥тност≥ викладу.

 оли оратор, каже ÷≥церон, щось радить народов≥ у державних справах, то сам мусить добре вивчати державний лад. ўоб впливати на народ, треба також знати його звичањ, людей.

√оловною ареною ораторськоњ працњ промовц¤ були народн≥ збори. ≤ тут, на трибун≥,зростала, вдосконалювалась ораторська майстерн≥сть кожного оратора.

” промовах перед народом, твердив ÷≥церон, потр≥бно уникати сл≥в ¤к≥ можуть образити його, викликати загальне обуренн¤.

ћова оратор≥в мусить бути ¤сною. ќратор повинен волод≥ти чистою л≥тературною мовою, а слова не повинн≥ м≥стити у соб≥ двозначност≥. ѕромова маЇ бути поважною, приЇмною, вченою, в≥чливою, елегантною, в≥дбивати необх≥дну к≥льк≥сть почутт≥в, страждань.

” промовах ÷≥церон радить уникати простих ≥ застор≥лих сл≥в, а натом≥сть вживати слова вишукан≥ та ¤сн≥. ≤нколи оратор використовуЇ поб≥жний огл¤д, стисле по¤сненн¤ основних питань. ќратор використовуЇ г≥перболу, ваганн¤, поправку до сказанного, гн≥в, проханн¤ та ≥нш≥ стил≥стичн≥ засоби.

÷≥церон зупин¤Їтьс¤ на образ≥ досконалого оратора. “акий оратор волод≥Ї вс≥ма трьома стил¤ми Ц низьким, пом≥ркованим ≥ високим.

Ќайуживан≥шими засобами красномовства ÷≥церон вважав етос ≥ патос.

≈тос використовуЇ дл¤ змалюванн¤ характер≥в, звичањв, способ≥в житт¤, патос Ц дл¤ збудженн¤ слухач≥в.

1	2

Ќазва: –иторика —тародавнього –иму
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (3694 прочитано)