–≥зне > “радиц≥йн≥ громадськ≥ сп≥льност≥

“радиц≥йн≥ громадськ≥ сп≥льност≥

ѕлан

—оц≥ально-побутове утворенн¤ - громада.

√ромадсько-виробнич≥ орган≥зац≥њ.

—оц≥ально-пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ.

—амобутнЇ громадське утворенн¤ украњнського народу.

–ел≥г≥йно-громадськ≥ сп≥льност≥.

1.ѕрот¤гом в≥к≥в украњнське сусп≥льство базувалос¤ на систем≥ традиц≥йних звТ¤зк≥в та громадських сп≥льностей що забезпечували в ньому певний пор¤док. √оловною такою сп≥льн≥стю була громада Ц самовр¤дне соц≥ально-побутове утворенн¤, характерне дл¤ сх≥дного словТ¤нства. √ромади (общини) под≥л¤ютьс¤ на два основних типи: перв≥сну ≥ сел¤нську (сус≥дську). ”крањнц¤м була притаманна саме сел¤нська община, переважно у форм≥ землеробськоњ громади. ѕочинаючи з доби  ињвськоњ –ус≥ ≥ аж до ’≤V ст. сел¤нська громада, виступала первинним адм≥н≥стративно-юридичним осередком.

« розпадом  ињвськоњ –ус≥ на уд≥льн≥ кн¤з≥вства ≥з соц≥альним розташуванн¤м сусп≥льства верв. (громада) трансформуЇтьс¤ у сел¤нську громаду, в≥дому ¤к копа (купа). ¬она була органом м≥сцевого самоуправл≥нн¤ в њњ основу був покладений принцип приватноњ власност≥ на землю.

ќсновний принцип розпод≥лу власност≥ украњнськоњ громади - реал≥зовувавс¤ у р≥зних рег≥онах по-р≥зному, оск≥льки в державах, до складу ¤ких входили окрем≥ земл≥ ”крањни, ≥снували своњ правов≥ норми землеволод≥нн¤ ≥ землекористуванн¤.

¬ ”крањн≥ ≥снували правов≥, системи к≥лькох тип≥в: на Ќаддн≥пр¤нщин≥ тривалий час побутувало руське право, у ѕрикарпатськ≥й –ус≥ Ц волоське, у √аличин≥ Ц н≥мецьке, а в пол≥ських районах ”крањни земельне право майже до ’≤’ ст. регулювалос¤ Ћитовським статутом 1529 р.

√ромади ус≥х тип≥в мали под≥бну ≥Їрарх≥чну структуру. ¬ищим органом були загальн≥ сходи член≥в громади, котрими могли бути лише голови домогосподарств≥. √ромада обрала виконавчу владу Ц с≥льську старшину, ¤ку представл¤ли: отаман (або в≥йт), дес¤тники (ватажки) Ц пом≥чники отамана, прис¤жними, с≥льський писар та береза (вайда, калфа) Ц отаман парубоцькоњ громади.

ƒо функц≥й отамана входили виконанн¤ ф≥скальних обовТ¤зк≥в Ц збиранн¤ податк≥в, а також розгл¤д сел¤нських скарг, регулюванн¤, збер≥ганн¤ ≥ розвиток етичних традиц≥й.

—л≥д сказати, що р≥шенн¤ с≥льськоњ старшини, ¤к правило зб≥галис¤ з громадською думкою, бо саме вона була визначальною у дотриманн≥ традиц≥йних форм сп≥лкуванн¤.

÷≥кавою рисою громадських сход≥в було залученн¤ так званих глитањв Ц профес≥йних красномовц≥в, ¤кому доручали в≥дстоювати т≥ чи ≥нш≥ корпоративн≥ ≥нтереси.

—ерйозною п≥дставою громадська думка була ≥ при виборах та перевиборах посадових ос≥б. ћехан≥зм формуванн¤ громадськоњ думки був досить складним ≥ мав к≥лька, так би мовити, контрольних ≥нстанц≥й. ѕерша Ц с≥мТ¤. «а пор¤дком у родин≥, за повед≥нкою стежив голова с≥мТњ. “ому господар≥ вс≥л¤ко дбали про репутац≥ю своЇњ родини, ≥ ц¤ репутац≥¤ нер≥дко збер≥галас¤ в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤. ƒругий + р≥вень контролюванн¤ усталених норм повед≥нки Ц це коло родич≥в, котр≥ оп≥кувались репутац≥Їю всього роду.

2.ћ≥ське населенн¤ ”крањни, ¤к ≥ с≥льське, обТЇднувалос¤ у певн≥ громадсько-виробнич≥ орган≥зац≥њ. ћ≥ське сусп≥льство мало корпоративний устр≥й, чому особливо спри¤ло ћагдебурзьке право Ц своЇр≥дне самовр¤дуванн¤ м≥ст, характерне дл¤ ’Vџ-’V≤≤≤ ст.

ќсновним типом м≥ських обТЇднань були цехи, ≥ це природно, оск≥льки вони обТЇднували рем≥сницький та роб≥тничий люд, котрий становив переважну б≥льш≥сть м≥ського населенн¤. ќкрем≥ цехи обТЇднували гончар≥в, ковал≥в, музикант≥в л≥кар≥в, рибалок та ≥н.

÷ехи середньов≥чних украњнських м≥ст Ц це профес≥йн≥ орган≥зац≥њ, утворен≥ в ≥нтересах функц≥онуванн¤ певноњ галуз≥ рем≥сництва.

„ленами цеху вважалис¤ лише майстри котр≥ под≥л¤лис¤ на два розр¤ди: старших ≥ молодших майстр≥в. √олова цеху Ц цехм≥стр Ц стежив за дотриманн¤м статуту, розпор¤дки робот цеху виробничим процесам.

 ожен цех мав свою скриню, грош≥ до ¤коњ надходили шл¤хом вступних внеск≥в, штраф≥в ≥ щоквартальних платеж≥в. —карбниц¤ надавала грошову допомогу членам цеху коли вони хвор≥ли, а також њхн≥м с≥мТ¤м у випадку смерт≥ годувальника.

3. озацтво Ц своЇр≥дна соц≥ально-пол≥тична орган≥зац≥¤ украњнського народу, що базувалос¤ на принципах народоправства, свого роду украњнське лицарство, обТЇднане довкола ≥дењ визволенн¤ батьк≥вщини в≥д заз≥хань агресивних сус≥д≥в: турк≥в, кримських татар, пол¤к≥в.

як соц≥альне ¤вище козацтво в ”крањн≥ виникаЇ у ’V ст. “од≥ назва Ђказокї указувала лише на зан¤тт¤ степових промислом та на соц≥альний статус в≥льноњ людини. ¬≥дпов≥дно до цього козацтво ¤вл¤ло собою добров≥льне громадське угрупуванн¤, котре мало тимчасовий характер.

ѕочинаючи з ’Vџ ст. козацтво набуваЇ орган≥зованоњ в≥йськово-пол≥тичноњ сили. ” цей час формуЇтьс¤ ун≥кальна орган≥зац≥¤ Ц «апор≥зька —≥ч. ѕор¤д з с≥човим козацтвом у друг≥й половин≥ ’V≤ ст. утворивс¤ новий його тип реЇстрове козацтво. Ќа в≥дм≥ну в≥д реЇстрового козацтва, ¤ке ¤вл¤ло собою регул¤рну арм≥ю, с≥чове козацтво було своЇр≥дним лицарським орденом. ¬ його основ≥, з одного боку, лежала ≥де¤ вольност≥, з ≥ншого Ц особлива дисципл≥на ≥ самопожертва. ќф≥ц≥йне зачисленн¤ в козаки зд≥йснювалос¤ через обр¤д прийому.

–≥шенн¤ приймалос¤ радою Ц вищим органом с≥чового народоправства. –ада обирала гетьмана ≥ в≥йськову старшину Ц осавул≥в, судд≥в, писар¤, вони були в≥дпов≥дальними перед в≥йськом, ≥ ¤кщо мали ¤кусь провину, рада зв≥льн¤ла њх з цих посад, а часом ≥ карала смертю.

 озацтво ¤вл¤ло собою ун≥кальну соц≥альну та правову систему, перший в ”крањн≥ зразок республ≥канського устрою.  озацтво стало консол≥дуючим чинником украњнц≥в, основою творенн¤ украњнськоњ нац≥њ.

4.„умацтво Ц самобутнЇ громадське утворенн¤ украњнського народу, але самоназва УчумакФ уперше ф≥ксуЇтьс¤ документами ’V≤≤ ст.. ѕрабатьк≥вщиною чумацтва була середн¤ Ќаддн≥пр¤нщина ≥ зокрема «апор≥зька —≥ч, через ¤к≥ проходив головний чумацький (сол¤ний) шл¤х. ќсновним промислом чумак≥в була торг≥вл¤ с≥ллю, котру вони привозили з  риму та чорноморських лиман≥в. “ому чумаки спочатку називалис¤ соленниками. ћали вони ≥ локальну назву Ц коломийц≥: це та њхн¤ частина, котра њздила по с≥ль до √аличини, зокрема  оломийщини.

ѕочинаючи з ’≤’ ст. чумацтво занепадаЇ ¤к промисел ≥ ¤к громадська сп≥льн≥сть. “ому було дв≥ основ≥ причини. ѕерша повТ¤зана з≥ скороченн¤м пасовищ, ¤кими чумаки користувалис¤ безплатно.

ƒруга причина Ц буд≥вництво у друг≥й половин≥ ’≤’ ст.. зал≥зниць, у тому числ≥ в м≥сц¤х традиц≥йних чумацьких шл¤х≥в.

—воЇр≥дн≥сть зан¤ть, та умов життЇд≥¤льност≥ чумак≥в визначила ≥ специф≥чн≥сть њхньоњ соц≥альноњ орган≥зац≥њ. ÷≥ зан¤тт¤ завжди були повТ¤зан≥ з ризиком: на чумак≥в нападали ≥ кримськ≥ татари, ≥ просто розб≥йники.

„умацтво ¤к соц≥альне й громадське ¤вище зжило себе бо зм≥нилос¤ умови, що свого часу його породили. ѕроте воно ≥ нин≥ залишаЇтьс¤ в ≥сторичн≥й памТ¤т≥ ¤к певна в≥ха у рус≥ украњнського сусп≥льства, оск≥льки такого ¤вища не знав жоден ≥нший народ.  р≥м того, воно нав≥ки залишилос¤ у неповторному шар≥ нац≥ональноњ украњнськоњ культури Ц чумацьких п≥сн¤х.

5.–ел≥г≥йно-громадськ≥ сп≥льност≥ широко побутували в ”крањн≥ у ’V≤-’V≤≤ ст.: у часи консол≥дац≥њ украњнства ≥ водночас Ц розколу церкви.

√оловним призначенн¤м церковних брат≥в був захист чистоти православТ¤, а пот≥м протид≥¤ покатоличенню украњнц≥в.

‘ункц≥њ церковних братств були неоднаковими у р≥зних рег≥онах ”крањни, ¤к у р≥зн≥ часи. ¬ ≥стор≥њ њхнього розвитку можна вид≥лити три пер≥оди: перший об≥ймаЇ к≥нець ’V Ц другий половину ’V≤ ст. коли наступ католицтва на ”крањну т≥льки розпочинавс¤.

ƒругий пер≥од (друга половина ’V≤-’V≤≤ ст.) зб≥гаЇтьс¤ з розколом украњнськоњ церкви, ≥з загостренн¤м м≥жконфес≥йного протиборства.

“рет≥й пер≥од, що розпочавс¤ в середин≥ ’≤’ ст. повТ¤заний з в≥дродженн¤м церковних братств у повному обс¤з≥ ≥ њхн≥х функц≥й.

ќсновними њхн≥ми осередками були братськ≥ доми Ц м≥сц¤ сходин братчик≥в дл¤ обговоренн¤ рел≥г≥йних ≥ господарських справ, а також улаштуванн¤ традиц≥йних колективних трапез. “ам же збер≥галис¤ рел≥кв≥њ братств Ц ≥кони, корогви, братськ≥ св≥чки, а також скрин¤.

” наш час, ≥з проголошенн¤м свободи сов≥ст≥, церковн≥ братства починають друге своЇ в≥дродженн¤ убачаючи свою м≥с≥ю в духовн≥й консол≥дац≥њ украњнського народу.

1

Ќазва: “радиц≥йн≥ громадськ≥ сп≥льност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (493 прочитано)