–озм≥щенн¤ продуктивних сил > ƒинам≥ка населенн¤ земноњ кул≥

ƒинам≥ка населенн¤ земноњ кул≥

«м≥ст курсовоњ роботи

¬ступ.

1. ≥льк≥сть населенн¤ «емл≥, його природний та механ≥чний рух.

5.ƒемограф≥чна пол≥тика, криза, демограф≥чний Ђвибухї.

2.–озм≥щенн¤ населенн¤.

4.¬≥дтворенн¤ населенн¤.

3.—татево-в≥ковий, етн≥чний та рел≥г≥йний склад населенн¤.

7.ћ≥ське розселенн¤, урбан≥зац≥¤ ≥ типи м≥ст.

6.ћ≥грац≥њ населенн¤.

8.“рудов≥ ресурси та зайн¤т≥сть населенн¤.

¬исновок.

Ћ≥тература.

ƒодаток.
¬ступ.

Ќа земн≥й кул≥ проживаЇ велика к≥льк≥сть р≥зних народ≥в, ¤к≥ перебувають на р≥зних етапах свого розвитку, в тому числ≥ в соц≥ально-економ≥чному, культурному та ≥н. ≈тноси ¤вл¤ють собою ≥сторично складен≥ на певн≥й територ≥њ сукупност≥ людей, ¤к≥ мають одну мову, де¤к≥ загальн≥ ознаки культури ≥ псих≥ки, волод≥ють розвиненим почутт¤м самосв≥домост≥, заф≥ксованому в назв≥. Ќа р≥зних стад≥¤х свого розвитку народи проход¤ть приблизно три стад≥њ : племена та групи племен, народн≥сть ≥ нац≥¤. –≥вень розвитку демограф≥чних процес≥в в≥дзеркалюЇтьс¤ через систему розвитку показник≥в. «-пом≥ж них освоЇними Ї: динам≥ка загальноњ к≥лькост≥ с≥льського населенн¤, статево-в≥кова структура, народжуван≥сть, природн≥й прир≥ст ≥ смертн≥сть населенн¤.

√еограф≥чний анал≥з цих показник≥в даЇ змогу ви¤вити загальн≥ законом≥рност≥ та характерн≥ особливост≥ њх розвитку в област≥ вц≥лому та в окремих њњ частинах.

”продовж ’’ стол≥тт¤ природн≥ чинники, що визначають к≥льк≥сть населенн¤ нашого св≥ту ≥ особливост≥ його розм≥щенн¤, поступово втрачали своЇ значенн¤.

√еограф≥¤ населенн¤ включаЇ особливост≥ розм≥щенн¤ населенн¤ та поселень на земн≥й кул≥ залежно в≥д природних особливостей та сусп≥льних умов його ≥снуванн¤.  ≥льк≥сть населенн¤ «емл≥ пост≥йно зростаЇ, ≥ темпи його зростанн¤ прискорюютьс¤. «ростанн¤ населенн¤ в≥дбуваЇтьс¤ за рахунок малорозвинутих крањн св≥ту.

 ≥льк≥сть населенн¤ «емл≥, його природний

та механ≥чний рух.

—укупн≥сть людей, ¤к≥ проживають на певн≥й територ≥њ, становить њњ населенн¤. ¬оно вивчаЇтьс¤ багатьма науками. “ак, демограф≥¤ досл≥джуЇ законом≥рност≥ в≥дтворенн¤ населенн¤ та окремих його груп шл¤хом анал≥зу природного руху та зм≥н статево-в≥ковоњ, шлюбноњ та с≥мейноњ структур. ≈тнограф≥¤ ¾ побутов≥ та культурн≥ особливост≥ житт¤ народ≥в. √еограф≥¤ населенн¤ вивчаЇ особливост≥ розм≥щенн¤ населенн¤ та поселень на земн≥й кул≥ залежно в≥д природних особливостей та сусп≥льних умов його ≥снуванн¤.

√оловними напр¤мками досл≥джень географ≥њ населенн¤ Ї вивченн¤ його рег≥о≠нальних к≥льк≥сних характеристик; в≥дм≥нностей статево-в≥кового, соц≥ального, етн≥чного, рел≥г≥йного складу; особливостей розселенн¤ та сучасного стану урбан≥зац≥њ, ¤кост≥ та характеру використанн¤ трудових ресурс≥в у крањнах ≥ рег≥онах.

Ќин≥ населенн¤ св≥ту становить понад 6 млрд. чолов≥к. ¬оно пост≥йно зрос≠таЇ за рахунок в≥дтворенн¤ (див. дод. табл. 4 ст. 29). ¬≥дтворенн¤ (природний рух) населен≠н¤ ¾ це сукупн≥сть процес≥в народжуваност≥ ≥ смертност≥, ¤к≥ визначають розм≥ри природного приросту. ¬≥д динам≥ки природного приросту залежить характер без≠перервного в≥дновленн¤ людських покол≥нь.

ѕриродний прир≥ст ¾ це перевищенн¤ народжуваност≥ над смертн≥стю (обчислюЇтьс¤ на 1000 жител≥в на р≥к). ¬≥н може бути додатним у раз≥ перевищен≠н¤ народжуваност≥ над смертн≥стю ≥ в≥д'Їмним, коли смертн≥сть б≥льша в≥д наро≠джуваност≥, або нульовим, коли ц≥ показники мають однакове значенн¤ (ƒив. дод. ст. 26 мал. 1 ).

«алежно в≥д соц≥ально-економ≥чних умов житт¤ людей, сп≥вв≥дношенн¤ показ≠ник≥в народжуваност≥, смертност≥ та природного приросту складаЇтьс¤ по-р≥зно≠му. ƒл¤ населенн¤ крањн, що перебувають на низьких р≥вн¤х економ≥чного роз≠витку, характерн≥ висок≥ показники народжуваност≥ ≥ смертност≥, а в≥дтак ¾ низький природний прир≥ст. ≈п≥дем≥њ та стих≥йн≥ лиха ще б≥льше пог≥ршують си≠туац≥ю. « початком тих чи ≥нших сусп≥льно-економ≥чних перетворень по≠л≥пшуЇтьс¤ ¤к≥сть житт¤, кращим стаЇ медичне обслуговуванн¤, ≥ це спри¤Ї ≥стот≠ному зменшенню показник≥в смертност≥. « розвитком процес≥в ≥ндустр≥ал≥зац≥њ та урбан≥зац≥њ починають зменшуватис¤ ≥ показники народжуваност≥.  ожному з етап≥в переб≥гу цього демограф≥чного переходу притаманна сво¤ ситуац≥¤ у в≥дтво≠ренн≥ населенн¤. ¬ наш час у св≥т≥ переважають два типи в≥дтворенн¤ населен≠н¤. ƒл¤ першого типу характерн≥ пор≥вн¤но невисок≥ показники народжуваност≥, смертност≥ й природного приросту (до 12 чолов≥к на 1000 жител≥в). як насл≥док ¾ велика частка старших в≥кових груп у структур≥ населенн¤. ÷ей тип характерний дл¤ б≥льшост≥ крањн ™вропи, ѕ≥вн≥чноњ јмерики. ƒругий тип в≥дтворенн¤ власти≠вий крањнам јз≥њ, јфрики та Ћатинськоњ јмерики. ƒл¤ нього характерн≥ пор≥вн¤≠но висок≥ показники народжуваност≥, стаб≥льн≥ на певному (часто низькому) р≥вн≥ показники смертност≥ та високий природний прир≥ст (понад 12 чолов≥к на 1000 жи≠тел≥в). ” ц≥й груп≥ висока частка молодших в≥кових груп у структур≥ населенн¤. “ак, природний прир≥ст населенн¤ в розвинутих крањнах «ах≥дноњ ™вропи та ѕ≥вн≥чноњ јмерики становить в≥дпов≥дно 3 ≥ 5 чолов≥к на 1000 жител≥в, тод≥ ¤к, наприклад, у крањнах ѕ≥вденноњ јз≥њ ¾ 22, ÷ентральноњ јмерики ¾ 31 чолов≥к на 1000 жител≥в. ” середньому за р≥к населенн¤ «емл≥ зростаЇ на 90 млн. чолов≥к, на≠самперед за рахунок крањн, що розвиваютьс¤, ¤к≥ дають понад 90 % щор≥чного приросту населенн¤

( ƒив. дод. ст. 26 мал. 1 ).

ƒо XVIII ст. зростанн¤ к≥лькост≥ населенн¤ св≥ту залежало здеб≥льшого в≥д б≥олог≥чних процес≥в. ѕ≥зн≥ше на перший план вийшли соц≥ально-економ≥чн≥ чинники, ≥ з того часу населенн¤ «емл≥ почало зростати швидкими темпами. «а прогнозами спец≥ал≥ст≥в ќќЌ, до к≥нц¤ наступного стол≥тт¤ к≥льк≥сть населенн¤ на планет≥ ще б≥льше зросте ≥ стаб≥л≥зуЇтьс¤ на р≥вн≥ близько 10 млрд. чолов≥к. Ўвидк≥ темпи зростанн¤ приросту населенн¤ д≥стали назву демограф≥чного ви≠буху й перетворилис¤ в одну з глобальних проблем людства. –озв'¤занн¤ ц≥Їњ проблеми вбачаЇтьс¤ у проведенн≥ певноњ демограф≥чноњ пол≥тики ¾ системи адм≥≠н≥стративних, економ≥чних, пропагандистських та ≥нших заход≥в, ¤к≥ зд≥йснюютьс¤ державою з метою врегулюванн¤ передус≥м народжуваност≥. ¬ крањнах з першим типом в≥дтворенн¤ населенн¤ державн≥ заходи спр¤мован≥ на зб≥льшенн¤ народжуваност≥ та природного приросту, а в крањнах з другим типом ¾ навпаки, на скороченн¤. “ак, у багатьох Ївропейських крањнах (‘–Ќ, Ќ≥дерланди, Ўвец≥¤ тощо) запроваджують грошов≥ субсид≥њ, певн≥ м≥ри соц≥ального захисту та стимулюванн¤, ≥нш≥ заходи соц≥ально-економ≥чного характеру дл¤ п≥дтримки с≥мей та ж≥нок, ¤к≥ мають д≥тей. ј в  итањ, навпаки, державного значенн¤ набула пол≥тика стримуванн¤ народжуваност≥ шл¤хом њњ обмеженн¤.

 ≥льк≥сть населенн¤ св≥ту та його середньор≥чний прир≥ст зображено у дод. ст. 28 табл. 3.

Ќа к≥льк≥сть населенн¤ крањни, його структуру, культурний та осв≥тн≥й р≥вень ≥стотно впливають м≥грац≥њ.

ћ≥грац≥њ населенн¤ ¾ це перем≥щенн¤ людей по територ≥њ, пов'¤зан≥ з≥ зм≥ною пост≥йного м≥сц¤ проживанн¤ та роботи.

ћ≥грац≥њ класиф≥кують за причинами (економ≥чн≥, пол≥тичн≥, гуман≥тарн≥ тощо), строками (сезонн≥, тимчасов≥, пост≥йн≥), напр¤мами (зовн≥шн≥ ≥ внутр≥шн≥), складом м≥грант≥в, ступенем орган≥зованост≥ тощо. ≤стотно впливають на м≥грац≥ю в≥йни, кон≠фл≥кти, зм≥ни пол≥тичноњ ситуац≥њ в крањн≥ або рег≥он≥, зм≥ни державних кордон≥в.

ћехан≥чний прир≥ст вносить певн≥ корективи в демограф≥чн≥ процеси ≥ у формуванн¤ культури народ≥в. «овн≥шн≥ м≥грац≥њ под≥л¤ють на:

а) ем≥грац≥ю ¾ вињзд громад¤н з≥ своЇњ крањни до ≥ншоњ держави на пост≥йне проживанн¤ або на тривалий пер≥од;

б) ≥мм≥грац≥ю ¾ в'њзд до крањни громад¤н ≥ншоњ держави на пост≥йне або тривале проживанн¤.

«овн≥шн≥ м≥грац≥њ населенн¤ найб≥льшого розмаху набули в добу кап≥тал≥зму. ѕ≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни головним районом прит¤ганн¤ робочоњ сили стала «ах≥дна ™вропа. ¬еликий район ≥мм≥грац≥њ сформувавс¤ в нафтодобувних араб≠ських крањнах Ѕлизького —ходу.

” друг≥й половин≥ XX ст. з'¤вилас¤ нова форма зовн≥шн≥х м≥грац≥й, ¤ка д≥ста≠ла назву Ђв≥дпливу ум≥вї. —уть њњ пол¤гаЇ в переманюванн≥ розвинутими крањнами ≥ноземних учених, ≥нженер≥в та ≥нших спец≥ал≥ст≥в високоњ квал≥ф≥кац≥њ, ¤ким створюють кращ≥ умови роботи ≥ виплачують високу зарплату.

Ќин≥ найб≥льш≥ м≥грац≥йн≥ потоки спр¤мован≥ у —Ўј ¾ з крањн Ћатинськоњ јмерики, в ™вропу ¾ з крањн јз≥њ ≥ јфрики. Ѕагато людей вињжджаЇ з крањн —Ќƒ ≥ ÷ентральноњ ™вропи в «ах≥дну ™вропу, ѕ≥вн≥чну јмерику, ≤зрањль.

ƒл¤ вс≥х крањн св≥ту характерною рисою Ї зростанн¤ масштаб≥в внутр≥шн≥х м≥грац≥й ≥ насамперед з с≥льськоњ м≥сцевост≥ в м≥ста, особливо велик≥ та столичн≥. ¬ результат≥ темпи зростанн¤ с≥льського населенн¤ упов≥льнились, а темпи зростанн¤ м≥ського ¾ прискорилис¤.

ѕриродний рух населенн¤ Ч це зм≥на чисельност≥ та складу населенн¤ внасл≥док народжуваност≥ й смертност≥ без урахуванн¤ ме≠хан≥чного перем≥щенн¤( ƒив. дод. ст. 26 мал. 1). ѕриродний рух населенн¤ характеризуЇть≠с¤ абсолютними та в≥дносними показниками. —еред абсолютних по≠казник≥в основним Ї природний прир≥ст (спад) населенн¤, серед в≥дносних Ч коеф≥ц≥Їнт природного приросту (в≥дношенн¤ абсолютного р≥вн¤ природного приросту до середнього показника населенн¤ за конкретний пер≥од); його обчислюють ≥ ¤к р≥зницю м≥ж загальними коеф≥ц≥Їнтами народжуваност≥ та смертност≥ (зазвичай у пром≥ле).  оеф≥ц≥Їнт природного приросту може мати позитивне, негативне ≥ нульове значенн¤, характеризуючи в≥дпов≥дно зб≥льшенн¤, зменшенн¤ або незм≥нн≥сть чисельност≥ населенн¤ територ≥њ з огл¤ду на р≥зн≥ поЇднанн¤ народжуваност≥ та смертност≥. ” 1985Ч1990 pp. величина загального коеф≥ц≥Їнта природного приросту населенн¤ земноњ кул≥ за р≥к складала 17,3%, до к≥нц¤ стол≥тт¤ вона становитиме приблизно 14%. ѕоказники природного руху населенн¤ в р≥зних крањнах неоднаков≥. ” б≥льшост≥ крањн јз≥њ, јфрики та Ћатинськоњ јмерики коеф≥ц≥Їнт природного приросту на початку 90-х pp. пере≠вищував 20%. Ќайвищий середньор≥чний прир≥ст населенн¤ ха≠рактерний дл¤ б≥льшост≥ арабських крањн јз≥њ та јфрики. –≥вночасно дл¤ багатьох крањн ™вропи та ѕ≥вн≥чноњ јмерики характерн≥ низьк≥ темпи природного приросту населенн¤.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: ƒинам≥ка населенн¤ земноњ кул≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (9633 прочитано)