–озм≥щенн¤ продуктивних сил > ≈коном≥чне районуванн¤ та територ≥альна структура н-г ”крањни

“≥льки в п≥сл¤воЇнний пер≥од, коли в основному стаб≥л≥зував≠с¤ адм≥н≥стративно-територ≥альний под≥л ≥ були визначен≥ майже вс≥ сучасн≥ област≥ ”крањни, а також завершилось об'Їднанн¤ територ≥њ ”крањни з њњ зах≥дними земл¤ми ≥  римом, розпочалась на≠уково б≥льш обгрунтована розробка мереж≥ економ≥чних район≥в.

ѕочаток њњ було зроблено в 1952 р. вченими п≥д кер≥вництвом академ≥ка  .√.¬облого. ¬ основу вид≥лених ними район≥в було покладено об'Їднанн¤ адм≥н≥стративних областей, ¤к≥ визначали≠с¤ сп≥льн≥стю економ≥ко-географ≥чного положенн¤, особливост¤≠ми формуванн¤ господарства у минулому ≥ сучасною його спец≥а≠л≥зац≥Їю. ¬они вид≥лили п'¤ть економ≥чних район≥в (груп областей): ÷ентральний ( ињвська, „ерн≥г≥вська, ∆итомирська, ¬≥нницька ≥  ам'¤нець-ѕод≥льська); ѕ≥вденно-—х≥дний (—тал≥нська, ¬ороши-ловградська, ƒн≥пропетровська ≥ «апор≥зька); ѕ≥вн≥чно-—х≥дний (’арк≥вська, ѕолтавська, —умська); ѕ≥вденно-«ах≥дний (ќдеська, ћиколањвська, ’ерсонська,  ≥ровоградська, ≤змањльська); «ах≥дний (Ћьв≥вська, ƒрогобицька, —тан≥славська, “ерноп≥льська, –≥вненсь≠ка, ¬олинська, „ерн≥вецька, «акарпатська),(” склад≥  ињвськоњ област≥ на той час ще була ≥ територ≥¤ майбутньоњ „еркаськоњ об.  римська область була ще у склад≥ –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ; ≤змањльська область об'Їднал ќдеською, а ƒрогобицька Ч з Ћьв≥вською).

якщо врахувати вид≥≠ленн¤ ѕод≥льського району, ¤ке в≥дбулос¤ п≥зн≥ше з областей ÷ентрального (¬≥нницька,  ам'¤нець-ѕод≥льська) ≥ «ах≥дного (“ер≠ноп≥льська) район≥в, ≥ вид≥ленн¤ ѕридн≥провського району з об≠ластей ѕ≥вденного Ч —х≥дного району (ƒн≥пропетровська ≥ «апо≠р≥зька), то ц¤ мережа довела свою життЇздатн≥сть. ¬она зб≥ль≠шена до семи район≥в, ¤к≥ тепер становл¤ть основу мереж≥ еко≠ном≥чних район≥в ”крањни.

¬ 1957 р. у зв'¤зку з переходом в≥д галузевого до територ≥аль≠ного плануванн¤ розвитку народного господарства —–—– була за≠тверджена нова мережа, ¤ка складалас¤ з економ≥чних адм≥н≥ст≠ративних район≥в. «а ц≥Їю мережею на територ≥њ ”крањни було вид≥лено 11 економ≥чних адм≥н≥стративних район≥в.

” 1960 р. њх к≥льк≥сть була зб≥льшена до 14. « метою укруп≠ненн¤ економ≥чних адм≥н≥стративних район≥в ј. “. ƒ≥брова в 1958р. запропонував мережу з 6 основних економ≥чних район≥в: ƒонбасу, ѕромислового ѕридн≥пров'¤, ѕ≥вн≥чно-—х≥дного, ÷ент≠рального, «ах≥дного, ѕричорно-морського.

” зв'¤зку з подр≥бнен≥стю територ≥њ ”крањни економ≥чними районами та значним зб≥льшенн¤м управл≥нського апарату ƒерж-план ”крањни укрупнив у 1962 р. економ≥чн≥ адм≥н≥стративн≥ ра≠йони ≥ зменшив њх к≥льк≥сть з 14 до 7.

ƒо мереж≥ цих район≥в ув≥йшли:

ƒонецький (ƒонецька ≥ Ћуганська област≥);

ѕридн≥провський (ƒн≥пропетровська, «апор≥зька,  ≥ровоград≠ська област≥);

’арк≥вський (’арк≥вська, ѕолтавська, —умська област≥);

 ињвський ( ињвська, ∆итомирська, „ерн≥г≥вська, „еркаська област≥);

ѕод≥льський (¬≥нницька, ’мельницька, “ерноп≥льська, „ерн≥≠вецька област≥);

Ћьв≥вський (Ћьв≥вська, ¬олинська, –≥вненська, ≤вано-‘ранк≥в≠ська, «акарпатська област≥);

„орноморський (ќдеська, ћиколањвська, ’ерсонська ≥  рим≠ська област≥).

÷¤ мережа економ≥чних район≥в б≥льш об'Їктивно в≥добража≠ла реально ≥снуюч≥ економ≥чн≥ райони ”крањни. ¬ин¤тком була т≥льки „ерн≥вецька область, ¤ка п≥зн≥ше ц≥лком обгрунтовано бу≠ла в≥днесена до  арпатського економ≥чного району. ÷≥ райони до 1990 р. залишалис¤ визнаними п≥драйонами генеральних еконо≠м≥чних район≥в, вид≥лених на ”крањн≥ в 1963 p., коли процес укруп≠ненн¤ економ≥чних район≥в в≥дбувавс¤ на вс≥й територ≥њ –ад¤нсь≠кого —оюзу.

¬ результат≥ була затверджена мережа з 18 великих економ≥ч≠них район≥в ≥ одного середнього (мезорайону) Ч ћолдавськоњ –—–. «а ц≥Їю мережею на ”крањн≥ було вид≥лено три макрорайони: ƒонецько-ѕридн≥провський (у склад≥ 8 областей); ѕ≥вденно-«ах≥д≠ний (у склад≥ 13 областей) ≥ ѕ≥вденний (у склад≥ 4 областей).

¬ид≥ленн¤ великих економ≥чних район≥в допомагало ƒержплану —–—– зосереджувати свою увагу на визначенн≥ найважли≠в≥ших крупнорайонних загальнодержавних завдань при розробц≥ (ѕлан≥в перспективного розвитку ≥ розм≥щенн¤ продуктивних сил, ¤к у старих районах, так ≥ особливо Ч в районах нового ≥нтенсивного господарського освоЇнн¤ на сход≥ крањни (утворенн¤ вели≠ких баз паливноњ, металург≥йноњ, х≥м≥чноњ промисловост≥, а також баз виробництва с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ: зернових ≥ тех≠н≥чних культур, овоч≥вництва, виноградарства, сад≥вництва, еф≥ро≠ол≥йних культур, спец≥ал≥зованого тваринництва та ≥н.

“ака мережа економ≥чних район≥в ≥снувала до 1990 р. ѕ≥сл¤ розпаду —–—–, в умовах переходу ”крањни до ринковоњ економ≥ки ≥ самост≥йного економ≥чного розвитку стара мережа великих еко≠ном≥чних район≥в втратила своЇ призначенн¤. ¬она не могла за≠безпечити б≥льш диференц≥йованого п≥дходу до розвитку ≥ роз≠м≥щенн¤ продуктивних сил з урахуванн¤м особливостей ≥ в≥дм≥нностей природних, ≥сторичних, економ≥чних умов рег≥он≥в, ≥снуючих на територ≥њ ”крањни.

¬ 90-х роках вченими ”крањни запропоновано к≥лька вар≥ант≥в удосконаленн¤ мереж≥ економ≥чних район≥в. ќднак њх основним недол≥ком було недостатнЇ наукове обгрунтуванн¤ та неповне врахуванн¤ реально ≥снуючих економ≥чних взаЇмозв'¤зк≥в. ” за≠пропонованих вар≥антах мереж економ≥чних район≥в економ≥ч≠ними районами ”крањни визнаютьс¤ територ≥њ, ¤к≥ ран≥ше були назван≥ об'Їктивними п≥драйонами ƒонецько-ѕридн≥провського ≥ ѕ≥вденно-«ах≥дного макроеконом≥чних район≥в в систем≥ союзно≠го под≥лу прац≥.

ѕо сут≥ адм≥н≥стративн≥ област≥ виключаютьс¤ ≥з складу одно≠го економ≥чного району ≥ включаютьс¤ до складу ≥ншого, нер≥дко необгрунтоване вид≥леного. ÷е стосуЇтьс¤, зокрема, вид≥ленн¤ ÷ентрально-”крањнського району шл¤хом об'Їднанн¤ „еркаськоњ ≥  ≥ровоградськоњ областей. “еритор≥¤ вказаних областей д≥йсно Ї центрально-географ≥чною частиною ”крањни, але за системою взаЇмозв'¤зк≥в, що склалис¤, вона не Ї економ≥чним районом. ƒостатньо в≥дзначити, що до 1954 р. „еркаська область перебу≠вала у склад≥  ињвськоњ област≥ ≥ дос≥ маЇ т≥сн≥ виробнич≥ ≥ неви≠робнич≥ зв'¤зки з  иЇвом.  ≥ровоградська область не маЇ сп≥ль≠ного економ≥чного ¤дра з „еркаською областю; вона маЇ т≥сн≥ економ≥чн≥ зв'¤зки з  ривбасом ≥ Ї складовою частиною терито≠р≥ально-виробничого комплексу ƒн≥пропетровськоњ ≥ «апор≥зь≠коњ областей.

¬иход¤чи з наукових основ економ≥чного районуванн¤, ви≠кликаЇ сумн≥в доц≥льн≥сть необгрунтованого вид≥ленн¤ ѕол≥сько≠го району у склад≥ ¬олинськоњ, –≥вненськоњ, ∆итомирськоњ ≥ „ер≠н≥г≥вськоњ областей. Ќеобх≥дно враховувати ту обставину, що ѕол≥сс¤ Ч це природна зона, а природний фактор хоч ≥ маЇ важ≠ливе значенн¤, не може бути основним районоутворюючим фак≠тором в економ≥чному районуванн≥.  р≥м того,  ињвська, ∆ито≠мирська, „ерн≥г≥вська ≥ „еркаська област≥ Ч це нерозривн≥ скла≠дов≥ великого територ≥ально-виробничого комплексу, що знахо≠дитьс¤ в зон≥ ≥нтенсивного районоутворюючого впливу  иЇва, мають з ним т≥сн≥ багатогалузев≥ зв'¤зки (виробнич≥, транспортн≥, ≥нфраструктурн≥).

¬раховуючи необх≥дн≥сть зд≥йсненн¤ державноњ рег≥ональноњ економ≥чноњ пол≥тики,  аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни у 1998 р. вн≥с на розгл¤д до ¬ерховноњ –ади ”крањни проект «акону ”крањни Ђѕро концепц≥ю державноњ рег≥ональноњ економ≥чноњ пол≥тикиї, в ¤кому пропонуЇтьс¤ мережа економ≥чних район≥в ”крањни у та≠кому склад≥:

ƒонецький (ƒонецька, Ћуганська област≥);

ѕридн≥провський (ƒн≥пропетровська, «апор≥зька,  ≥ровоград≠ська област≥);

—х≥дний (ѕолтавська, —умська, ’арк≥вська област≥);

÷ентральний ( ињвська, „еркаська област≥, м.  ињв);

ѕол≥ський (¬олинська, ∆итомирська, –≥вненська, „ерн≥г≥всь≠ка област≥);

ѕод≥льський (¬≥нницька, “ерноп≥льська, ’мельницька област≥);

ѕричорноморський (јвтономна –еспубл≥ка  рим, ћиколањв≠ська, ќдеська, ’ерсонська област≥, м. —евастополь);

 арпатський («акарпатська, Ћьв≥вська, ≤вано-‘ранк≥вська, „ер≠н≥вецька област≥).

«апропонований проект новоњ мереж≥ економ≥чних район≥в в ц≥лому в≥дпов≥даЇ науковим критер≥¤м економ≥чного районуван≠н¤, але разом з тим, на нашу думку, не позбавлений певних недол≥к≥в. Ќасамперед це стосуЇтьс¤ вид≥ленн¤ ѕол≥ського району, про що йшлос¤ вище. « точки зору географ≥чного визначенн¤, не≠вдалою Ї назва —х≥дного району. ¬ ус≥х вар≥антах попередн≥х мереж ≥ економ≥чного районуванн¤ в≥н був названий ѕ≥вн≥чно-—х≥дним.

ѕодальший розвиток теор≥њ ≥ практики економ≥чного районуванн¤ в ”крањн≥ дасть змогу вдосконалювати мережу економ≥ч≠них район≥в ”крањни.

6. ѕ–ј “»„Ќ≈ «Ќј„≈ЌЌя ≈ ќЌќћ≤„Ќќ√ќ –ј…ќЌ”¬јЌЌя

¬елике прикладне значенн¤ економ≥чного районуванн¤ пол¤гаЇ у тому, що воно Ї основою формуванн¤ ≥ реал≥зац≥њ державноњ рег≥ональноњ економ≥чноњ пол≥тики, а також використовуЇтьс¤ в практиц≥ територ≥ального управл≥нн¤ господарством, при вибор≥ доц≥льних вар≥ант≥в розм≥щенн¤ нових виробничих об'Їкт≥в та вдосконаленн≥ територ≥альноњ структури господарства, обгрунту≠ванн≥ перспектив розвитку територ≥ально-виробничих комплек≠с≥в. ≈коном≥чне районуванн¤ спри¤Ї п≥двищенню ефективност≥ використанн¤ ресурсного, виробничого ≥ науково-техн≥чного по≠тенц≥алу рег≥он≥в ≥ вс≥Їњ крањни.

¬ ”крањн≥ зд≥йснюЇтьс¤ генеральне економ≥чне районуванн¤ територ≥њ дл¤ ц≥лей прогнозуванн¤, розробки ≥ реал≥зац≥њ терито≠р≥альних комплексних програм ≥ схем природокористуванн¤, проек≠т≥в районного плануванн¤, схем розвитку ≥ розм≥щенн¤ продуктив≠них сил та розселенн¤ населенн¤. “еритор≥альн≥ схеми розм≥≠щенн¤ ≥ розвитку продуктивних сил певних район≥в ¤вл¤ють со≠бою прогнозн≥, науково обгрунтован≥ розробки прикладного харак≠теру, ¤к≥ м≥ст¤ть ¤к ретроспективний анал≥з розвитку ус≥х структурних складових господарського комплексу територ≥њ, так ≤ ви≠значенн¤ напр¤м≥в перспективного розвитку. ѕри цьому обірун≠товуютьс¤ основн≥ завданн¤ ≥ показники соц≥ально-економ≥чного розвитку рег≥он≥в та шл¤хи вир≥шенн¤ соц≥альних, економ≥чних ≥ еколог≥чних проблем.

1	2	3	4

Ќазва: ≈коном≥чне районуванн¤ та територ≥альна структура н-г ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (8409 прочитано)