Sort-ref.narod.ru - реферати, курсові, дипломи
  Головна  ·  Замовити реферат  ·  Гостьова кімната ·  Партнери  ·  Контакт ·   
Пошук


Рекомендуєм

Розміщення продуктивних сил > Електроенергетика України, фінансові проблеми та перспективи галузі



СХЕМА 2.

2. Принципи і фактори розміщення електроенергетики України.

широке освоєння гідроенергоресурсів з урахуванням комплексного вирішення завдань електроенергетики, транспорту, водопостачання тощо:

випереджувальний розвиток атомної енергетики, особливо в районах з напруженим паливно-енергетичним балансом.

Розміщення електроенергетики залежить від двох факторів:

наявності паливно-енергетичних ресурсів;

наявності споживачів електроенергії.

У 1996 році електростанціями України було вироблено 183,0 млрд кВт/год електроенергії. На теплові електростанції припадало в цей рік близько 52% виробництва електроенергії , атомні -- понад 43% , на гідроелектростанції – 4,8 %, і лише 0,1 % - на електростанції, які використовують нетрадиційні джерела енергії (діаграма 1).

З роками електроенергії в Україні потрібно все більше і більше, але енергетичні ресурси – природний газ, вугілля, нафта – обмежені, атомні електростанції недосконалі, а їх робота загрожує всьому живому в Україні.

У перспективі приріст електроенергії може бути досягнутий за рахунок введення парогазових установок (ПГУ) , які завдяки своєму високому ККД могли б конкурувати з АЕС. Але для них необхідний природний газ , а його , як відомо , Україна імпортує . Крім ПГУ , реальним джерелом забезпечення України енергоресурсами може бути нарощування енергетичних потужностей , орієнтованих на тверде паливо власного виробництва . Донбас є найбільш реальною паливною базою для подальшого тепло- та енергопостачання України.

Нині майже третина електроенергії виробляється в районах споживання і понад 2/3 споживається в районах її виробництва. Поки що місце будівництва ДРЕС вибирають на основі порівняння економічних показників транспортування палива та електроенергії з урахуванням екологічної обстановки. Технічний прогрес може різко змінити географію електростанцій. Якщо вчені виробляють високоефективні методи транспортування електроенергії на великі відстані , то будівництво ДРЕС здійснюватиметься здебільшого в східних районах України. Вихід є у використанні нетрадиційних, або просто забутих видів енергії.

3. Сучасне розміщення електростанцій на території України.

На території України більше тридцяти електростанцій різного типу. В основному вони розміщені поблизу енергоресурсів.

За видом використовуваних ресурсів електроенергетика має таку структуру:

Мінеральні Водні Альтернативні

Вітрові

Теплові Припливні

Гідравлічні Геотермальні

Атомні

Біологічні

Геліотермальні

Воденеві

СХЕМА 3.


Найпотужніший електроенергетичний район України знаходитв Донбасі (мал. 1)

1970 р. 1980 р. 1990 р.

Тут знаходяться Старобенівська, Курахівська, Слов’янська теплоелектростанції. Потужні ТЕС знаходяться також у Придніпров’ї, у Харківській, Київській, Вінницькій областях, у містах Запоріжжі, Одесі, Маріуполі, Миколаєві, Львові. Більшість цих електростанцій поряд з електроенергією виробляють і тепло, за його рахунок здійснюється опалення міст. З роботою цих ТЕС пов’язане значне забруднення навколишнього середовища.

В Україні на Дніпрі і Дністрі збудовано великі гідроелектростанції (ГЕС) Найбільші з них: Дніпрогес, Каховська, Дніпродзержинська, Київська, Канівська, Дністровська. На гідроенергетику припадає близько 10 % потужностей і 48 % виробництва електроенергії.

Найкращі умови для будівництва ГЕС мають гірські річки, або річки з високими берегами. Таких умов на рівнинних річках України майже немає. Тому перед греблями всіх гідроелектростанцій виникли штучні моря. Саме це знижує економічну й екологічну доцільність ГЕС Дніпровського каскаду.

В останні десятиліття швидкими темпами розвивається атомна енергетика. Як правило атомні електростанції будуються в районах із дефіцитом паливних ресурсів. На території України працюють п’ять атомних електростанцій (мал. 1) . Вони виробляють 43 % електроенергії країни.

Вітчизняні енергетики–атомники довгий час також доводили , що електроенергія, яка виробляється на АЕС, дешевша тієї, яку виробляють ТЕС, і що АЕС, мовляв, менше забруднюють природне середовище, ніж ТЕС.

Противники АЕС (а їх кількість значно зросла після аварії на Чорнобильській АЕС і розсекречування матеріалів, пов’язаних з діяльністю колишнього МІНАТОМЕНЕРГО) стверджують , що цей метод одержання енергії повинен бути якомога швидше заборонений з огляду на ту шкоду й потенціал смертельну небезпеку для біосфери, яку він несе.

Доведено, що “дешевизна” атомної енергетики (яка, за даними колишнього Мінатоменерго, було в СРСР втроє дешевшою, ніж у розвинених країнах Заходу) – це була свідома фальсифікація . Справа в тому, що проектувальники вітчизняних АЕС не включили у вартість “атомного” кіловата такі витрати, як переробка й поховання радіактивних відходів, що, за оцінками фахівців становить понад 75 % вартості всього паливного циклу АЕС. Не було враховано також вартості демонтажу АЕС, а між тим кожна АЕС через 25-30 років роботи має бути зупинена, розібрана або похована, оскільки радіоактивність її агрегатів й обладнання перевищить усі допустимі норми . А вартість демонтажу АЕС, за оцінками західних спеціалістів, дорівнює вартості її будівництва. Не були прриховані й інші витрати, пов’язані з експлуатацією АЕС, зокрема, з вимогами безпеки її роботи (на АЕС, що функціонують в розвинених країнах, ці вимоги набагато серйозніші, ніж на наших). Все це попадає, що вартість “атомного” кіловата насправді виявляється в троє дорожчою від “газового” і в двоє – від “вугільного”. Як пишуть німецькі експерти в цій галузі “атомна” енергія дешевша лише там, де безпека стоїть на другому місті, й доти, поки людство мириться з тим, що його сьогоднішнє марнотратне ставлення до електроенергії загрожує майбутнім поколінням пекельним радіоактивним жахом”.

В Україні атомна енергетика почала розвиватися з 70-х років. Протягом 1980-1990 рр. Темпи виробництва електроенергії на атомних електростанціях зросли більше, ніж у чотири рази. Зараз у загальному обсязі виробництва електроенергії частка атомних електростанцій становить 35,5%. Це досить низький показник як для розвинутих країн. Питома витрата умовного палива на відпущену 1 кВт/ год. Електроенергії на електростанціях загального типу становить у середньому 346 грамів. Україна має великі запаси уранових руд, проте не проводить підготовки радіоактивного палива для електростанцій. Паливо для атомних електростанцій доводиться купувати за кордоном.

Одна з головних причин розвитку атомної енергетики полягає в тому, що використовується висока енергомісткість ядерного палива порівняно з іншими енергоресурсами. АЕС, на відміну від ТЕС, пропонує екологічно найчистішу електроенергію. Проте необхідно пам’ятати про ту грізну силу, що міститься в атомному ядрі, про жахливі наслідки. До яких може призвести атом, якщо вийде з-під контролю людини. Це переконливо показала катастрофа, що відбулась 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС.

15 грудня 2000 року ввійшло в історію як день припинення так званого чорнобильського страху на планеті. Адже через те, що ЧАЕС після атомної катастрофи на ній все ще функціонувала, щороку число інвалідів в Україні: більшало на десять тисяч, а у світі побоювалися можливості нових радіаційних викидів з її боку, оскільки станція належала до тих небагатьох ядерних об’єктів на Землі, система захисту яких украй ненадійна.

Щодо вітроенергетики – це галузь дуже молода. В Україні розпочалося будівництво дев’яти вітрових електростанцій (ВЕС) п’ять із них в Криму, де особливо гостро стоїть проблема з енергопостачанням.

Найбільшою є Донузлавська ВЕС (53 вітроагрегатами) , у 1997 році вироблено 2,3 млн кВт/год електроенергії. До експерементальних належать Акташська ( 14 вітроагрегати), Чорноморська (4 вітроагрегати) та Євпаторійська ВЕС (1 вітроеагрегат потужність 420 кВт). У Миколаївській області вже виробляє електроенергію Аджигільська ВЕС, на Львівщині – Трускавецька, на Херсонщині – Асканійська. Усі вітроелектростанції України у 1999 році виробили 15 млн кВт/год електроенергії, що становило 0,08 % від загального вироблення.

У таблиці 1 наведено деякі показники Кримських ВЕС.

Назва ВЕС

Собівартість виробленої електроенергії (цент/кВт)

Строк окупності, заціни продажу 4 центи/кВт год (роки)

Економія умовного палива за весь період експлуатації (тони)

Акташська

8,7

33-35

444,9

Чорноморська

12,2

50,8

318,5

Аджигільська

12,6

53,4

308,5

Донузлавська

8,9

36,3

433,5

Назва: Електроенергетика України, фінансові проблеми та перспективи галузі
Дата публікації: 2005-03-23 (9633 прочитано)

Реклама



Яндекс цитирования bmQ=' escape(document.referrer)+((typeof(screen)=='undefined')?'': ';s'+screen.width+'*'+screen.height+'*'+(screen.colorDepth? screen.colorDepth:screen.pixelDepth))+';u'+escape(document.URL)+ ';i'+escape('Жж'+document.title)+';'+Math.random()+ '" alt="liveinternet.ru: показано число просмотров за 24 часа, посетителей за 24 часа и за сегодн\я" '+ 'border=0 width=88 height=31>')//-->
mortgage calc - ticket cheap - tickets airline - автор - discount futons - soft - canada lowest
Page generation 0.663 seconds
Хостинг от uCoz