–озм≥щенн¤ продуктивних сил > ≤нтеграц≥¤ ”крањни у св≥тове господарство

ќбгрунтована стратег≥¤ розвитку зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤з≠к≥в ”крањни п≥дпор¤дковуЇтьс¤ рац≥ональному розв'¤занню найгостр≥ших проблем оздоровленн¤ економ≥ки Ч подоланню численних деф≥цит≥в на внутр≥шньому ринку, прискоренню Ќ“ѕ, нагрома≠дженню валютних ресурс≥в дл¤ сплати нашоњ частки в колишньому загальносоюзному зовн≥шньому боргу, пол≥пшенню ¤кост≥ товар≥в, п≥двищенню збалансованост≥ бюджету ≥ плат≥жного балансу.

ѕодальшу децентрал≥зац≥ю зовн≥шньоеконом≥чного комплексу, вих≥д на св≥товий ринок численних др≥бних учасник≥в (кооперати≠в≥в, малих п≥дприЇмств тощо) гальмуЇ в≥дсутн≥сть спец≥альноњ п≥дго≠товки значноњ частини персоналу. ўоб забезпечити ефективн≥сть зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в, сл≥д оперативно формувати демо≠кратичн≥ пол≥тичн≥ структури, соц≥альну базу демократ≥њ, високу загальну, пол≥тичну культуру, п≥дприЇмницьку етику, розвивати ринок, спри¤ти тому, щоб психолог≥¤ радикальних реформ оволо≠д≥ла сусп≥льною св≥дом≥стю. ќдн≥Їю з актуальних Ї проблема ство≠ренн¤ широкоњ системи профес≥йноњ п≥дготовки ≥ переп≥дготовки прац≥вник≥в дл¤ п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й, зайн¤тих зовн≥шньо≠економ≥чною д≥¤льн≥стю. ¬с≥л¤к≥ звол≥канн¤ з розв'¤занн¤м цього завданн¤ можуть спричинити примноженн¤ наших втрат через некомпетентн≥сть персоналу. ‘≥рми та навчальн≥ заклади заруб≥ж≠них крањн нагромадили корисний ≥ вартий вивченн¤ досв≥д. ÷≥лком виправданим у зв'¤зку з цим вбачаЇтьс¤ направленн¤ за кордон на навчанн¤ громад¤н ”крањни ≥ запрошенн¤ з ≥нших крањн спец≥ал≥с≠т≥в з маркетингу, валютно-ф≥нансових операц≥й, м≥жнародного права.

ќтже, розвиток зовн≥шньоеконом≥чних в≥дносин Ї не самоц≥л≠лю, а одним з перев≥рених досв≥дом багатьох розвинутих крањн спо≠соб≥в подоланн¤ кризового стану економ≥ки, виведенн¤ виробни≠чого потенц≥алу на сучасний техн≥чний ≥ технолог≥чний р≥вн≥, п≥д≠вищенн¤ добробуту народу ”крањни.

–оль економ≥чноњ реформи в ≥нтеграц≥њ ”крањни у св≥тову економ≥чну систему

ћ≥жнародний досв≥д переходу економ≥ки в нову ¤к≥сть показуЇ, що практично завжди у випереджальному режим≥ запроваджують≠с¤ економ≥чн≥ реформи, а пот≥м в≥дбуваютьс¤ зм≥ни в пол≥тичн≥й надбудов≥. ¬ ”крањн≥, ¤к, до реч≥, ≥ в ≥нших державах, що утворили≠с¤ п≥сл¤ розпаду —–—–, така лог≥ка реформуванн¤ порушена, ос≠к≥льки тут свого часу економ≥чн≥ перетворенн¤ не просто недооц≥≠нювались, а й зап≥знились ≥ в≥д≥рвалис¤ в≥д пол≥тичноњ сфери.

”сп≥шний розвиток зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в маЇ грунту≠ватис¤ передус≥м на кардинальних зм≥нах у структур≥ нац≥ональноњ економ≥ки ”крањни. ќднак зовн≥шньоеконом≥чн≥ зв'¤зки Ч не па≠сивний елемент в еволюц≥њ нац≥ональноњ економ≥ки, вони можуть активно впливати на њњ розвиток. ƒл¤ цього необх≥дно сконструю≠вати гнучкий ≥ динам≥чний механ≥зм, ¤кий регулював би ≥нтегра≠ц≥ю економ≥ки ”крањни у св≥товий ринок, зробив би њњ в≥дкритою дл¤ зовн≥шнього св≥ту.

«рештою, без ≥нтеграц≥њ економ≥ки ”крањни у св≥тову економ≥ч≠ну систему неможливо дос¤гти високого р≥вн¤ добробуту народу. ѕитанн¤ пол¤гаЇ в тому, ¤ким шл¤хом зд≥йснювати ≥нтеграц≥ю. «алишатис¤ п≥дсистемою м≥л≥таризованоњ економ≥ки колишнього —–—–, оч≥куючи тривалоњ та бол≥сноњ ≥нтеграц≥њ в св≥тову економ≥ку через вкрай пов≥льну л≥кв≥дац≥ю бар'Їр≥в ≥ заборон на зовн≥шньо≠економ≥чну д≥¤льн≥сть, Ч безперспективний шл¤х дл¤ ”крањни. ќр≠ган≥зоване входженн¤ колишн≥х республ≥к у св≥тове сп≥втоварист≠во ≥з суто пол≥тичних м≥ркувань Ї досить проблематичним, оск≥ль≠ки роль вертикальноњ ≥Їрарх≥њ управл≥нн¤ у св≥т≥ невпинно зменшу≠Їтьс¤ ≥ зростаЇ значенн¤ горизонтальних зв'¤зк≥в у процес≥ ство≠ренн¤ новоњ системи виробництва благ,

ќсновними характеристиками новоњ системи виробництва благ Ї: зменшенн¤ чисельност≥ зайн¤тих у промисловому виробництв≥ найрозвинут≥ших крањн; широке використанн¤ ф≥рмами ≥ корпора≠ц≥¤ми нових форм ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ ¤к ефективних ≥нструмен≠т≥в дос¤гненн¤ необх≥дного балансу м≥ж ≥нвестиц≥¤ми ≥ заощаджен≠н¤ми; ≥нформац≥йна революц≥¤, ¤ка все б≥льше поширюЇтьс¤ ≥ змо≠же зм≥нити у виробництв≥ ресурси.

ƒосл≥дники функц≥онуванн¤ "швидких" економ≥к високорозви-нутих крањн пом≥тили, по-перше, зменшенн¤ потреби в багатьох традиц≥йних видах масовоњ сировини; по-друге, зб≥льшенн¤ к≥ль≠кост≥ п≥дприЇмств, ¤к≥ працюють за "швидким циклом", коли про≠цеси проектуванн¤ ≥ випуску продукц≥њ поЇднуютьс¤, а можливост≥ скороченн¤ запас≥в сировини ≥ устаткуванн¤ р≥зко зростають; по-третЇ, ≥нвестуванн¤ значних кошт≥в в електронну ≥нфраструктуру.

"Ўвидк≥" економ≥ки мають змогу зб≥льшувати темпи свого роз≠витку не ст≥льки за допомогою нових виробничих технолог≥й, ск≥ль≠ки завд¤ки оперативн≥шому зд≥йсненню вс≥х управл≥нських опера≠ц≥й ≥ скороченню часу дл¤ прийн¤тт¤ р≥шень, обробки ≥нформац≥њ та всього обс¤гу знань ≥ проходженн¤ њх через економ≥чний механ≥зм.

ќтже, дл¤ ”крањни, ¤к ≥ дл¤ ≥нших колишн≥х республ≥к —–—–, перспективн≥шим Ї вих≥д у своњй державно-економ≥чн≥й ц≥л≥сност≥ на св≥товий ринок з наступною ≥нтеграц≥Їю в св≥тову економ≥ку, «вичайно, що при цьому н≥¤ких гарант≥й наздогнати "швидк≥" економ≥ки н≥хто дати не може, проте "п≥дт¤гнутис¤" до них можли≠в≥сть Ї.

Ќазвемо принаймн≥ три можливих напр¤ми ефективноњ адап≠тац≥њ ”крањни до м≥жнародного под≥лу прац≥:

1) участь у загальноЇвропейському економ≥чному простор≥, ¤кий починаЇ формуватись. ѕерех≥д до ринковоњ економ≥ки зумовить приЇднанн¤ крањн Ївропейськоњ частини колишнього —–—– до Ївро≠пейського економ≥чного простору. ќтже, доц≥льно визначитис¤, ¤к≥ галуз≥ й виробництва становитимуть проф≥ль м≥жнародноњ спец≥а≠л≥зац≥њ ”крањни,'—тимулюванн¤ цих галузей ≥ виробництв методами ринковоњ економ≥ки одночасно окреслить пр≥оритетн≥ зм≥ни в на≠родному господарств≥ ”крањни;

2) визначенн¤ специф≥чних сфер сп≥вроб≥тництва з крањнами ≥нших континент≥в, ¤к≥ становитимуть взаЇмний ≥нтерес;

3) п≥дключенн¤ до загальносв≥тового сп≥вроб≥тництва на галузев≥й основ≥, особливо у науково-техн≥чн≥й, енергетичн≥й, продовольч≥й, еколог≥чн≥й сферах. ќпрацюванн¤ перспективноњ програми виб≥рко≠воњ спец≥ал≥зац≥њ украњнського експорту на нових конкурентоспро≠можних на св≥товому ринку виробах можна пов'¤зати з конверс≥Їю ¬ѕ  (з урахуванн¤м принципу розумноњ достатност≥), що стане п≥д≠ірунт¤м дл¤ розвитку експортноњ спец≥ал≥зац≥њ наукоЇмних галузей.

”же сьогодн≥ ”крањна спроможна будувати своњ зовн≥шньоеко≠ном≥чн≥ в≥дносини на взаЇмовиг≥дних умовах, јктуальним Ї зд≥й≠сненн¤ переговор≥в з метою визначенн¤ статусу ”крањни ¤к крањ≠ни, що розвиваЇтьс¤, та виробленн¤ њњ власноњ ч≥ткоњ позиц≥њ у ћ≥ж≠народному валютному фонд≥, —в≥товому банку реконструкц≥њ та роз≠витку, √енеральн≥й угод≥ по торг≥вл≥ й тарифах та ћ≥жнародн≥й орган≥зац≥њ прац≥, адже ц≥ чотири орган≥зац≥њ Ї ключовими в м≥жна≠родному ф≥нансовому, торговельному ≥ соц≥альному регулюванн≥. ≈фективна участь в них зб≥льшить можливост≥ ”крањни щодо залу≠ченн¤ ≥ноземного кап≥талу, ф≥нансових ресурс≥в, отриманн¤ пев≠них торговельних п≥льг, збереженн¤ тарифних засоб≥в захисту на≠ц≥ональноњ ≥ндустр≥њ та с≥льського господарства тощо,

¬исокий р≥вень конкуренц≥њ на св≥товому ринку, гнучк≥сть стра≠тег≥њ й тактики товаровиробник≥в потребують створенн¤ в ”крањн≥ структур≥ ¤к≥ б забезпечували ≥ координували функц≥онуванн¤ зов≠н≥шньоеконом≥чного комплексу, а також, ус≥Їњ ≥нфраструктури зов≠н≥шн≥х економ≥чних зв'¤зк≥в (страхового та ≥нформац≥йного обслу≠говуванн¤, судових ≥ арб≥тражних орган≥в тощо).

ќтже, реформа зовн≥шньоеконом≥чного комплексу не може зд≥й≠снюватись у в≥дрив≥ в≥д реформуванн¤ самоњ економ≥чноњ системи в ”крањн≥. ÷е маЇ дл¤ нашоњ крањни принципове значенн¤,

ўодо пр≥оритетност≥ у партнерах св≥тогосподарських зв'¤зк≥в ≥ под≥лу прац≥ дл¤ ”крањни не ≥снуЇ ¤коњсь пост≥йноњ дом≥нанти, ≥ вона маЇ сп≥вроб≥тничати з ¤кнайб≥льшою к≥льк≥стю крањн та м≥жнарод≠них орган≥зац≥й. —тратег≥¤ ≥нтеграц≥њ ”крањни у св≥тове господарст≠во маЇ два взаЇмопов'¤зан≥ аспекти: по-перше, входженн¤ у загаль≠носв≥товий економ≥чний прост≥р з урахуванн¤м його рег≥ональних напр¤м≥в, насамперед Ївропейського, по-друге, участь у под≥л≥ прац≥ на нов≥й, економ≥чн≥й основ≥ з колишн≥ми республ≥ками —оюзу, особливо з –ос≥Їю.

1	2	3

Ќазва: ≤нтеграц≥¤ ”крањни у св≥тове господарство
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (3290 прочитано)