–озм≥щенн¤ продуктивних сил > Ќац≥ональний склад населенн¤ ”крањни та його територ≥альн≥ особливост≥

Ќац≥ональний склад населенн¤ ”крањни та його територ≥альн≥ особливост≥

Ќаселенн¤ або народонаселенн¤ Ч це сукупн≥сть людей, що проживають у межах в≥дпов≥дних територ≥й (св≥т, материки, крањни, м≥ста, села та ≥н.).

Ќародонаселенн¤ разом з природними умовами ≥ ресурсами та способом виробництва матер≥альних благ Ї основою матер≥ального житт¤ сусп≥льства. ¬заЇмод≥¤ людей за допомогою засоб≥в виробництва, з одного бо≠ку, та предмет≥в прац≥ Ч з ≥ншого, забезпечуЇ матер≥≠альне виробництво. Ќаселенн¤ проживаЇ у певному географ≥чному середовищ≥ ≥ зд≥йснюЇ виробництво ма≠тер≥альних благ у в≥дпов≥дност≥ з на¤вними природни≠ми ресурсами. –озвиток народного господарства (еко≠ном≥ки) будь-¤коњ крањни можливий лише за певноњ чи≠сельност≥ населенн¤, ¤ке зд≥йснюЇ виробництво товар≥в ≥ послуг, необх≥дних дл¤ власного житт¤ сусп≥льства. ¬иробництво засоб≥в ≥снуванн¤ та послуг становить суть господарюванн¤ людей. Ѕез цього ≥снуванн¤ сусп≥льства не≠можливе.

Ќац≥ональний склад населенн¤ ”крањни характеризуЇтьс¤ знач≠ною чисельною перевагою основноњ нац≥њ Ч украњнц≥в. «а даними останнього перепису населенн¤, украњнц≥ становили понад 70% ус≥х жител≥в ”крањни.  р≥м того, значна чисельн≥сть украњнц≥в проживаЇ в близькому та далекому заруб≥жж≥. ѕор¤д з украњнц¤≠ми на територ≥њ ”крањни проживаЇ понад 100 нац≥ональностей. —еред них найб≥льшу частку становл¤ть рос≥¤ни Ч понад 20% всього населенн¤ крањни. ƒруге м≥сце за чисельн≥стю п≥сл¤ рос≥¤н займають жител≥ Їврейськоњ нац≥ональност≥, чисельн≥сть ¤ких пос≠т≥йно зменшуЇтьс¤, ≥ нин≥ вони становл¤ть близько 1% населенн¤ ”крањни проти 2,0% у 1959 роц≥. Ќа територ≥њ ”крањни проживаЇ значна чисельн≥сть населенн¤ з прилеглих до крањни держав. ÷е, перш за все, б≥лоруси, чисельн≥сть ¤ких перевищуЇ 400 тис. чолов≥к, молдавани (майже 300 тис. чол.), болгари (близько 250 тис. чол.), угорц≥ (150 тис. чол.), румуни (100 тис. чол.), пол¤ки (250 тис. чол.).  р≥м цих нац≥ональностей, в ”крањн≥ проживають греки, татари, в≥рмени, цигани, н≥мц≥, гагаузи та ≥н.

ѕрот¤гом ≥сторичного пер≥оду нац≥ональний склад населенн¤ ”крањни зм≥нювавс¤, ≥ сучасн≥ державн≥ кордони крањни суттЇво в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д етн≥чних меж проживанн¤ украњнц≥в. ”крањнц≥ проживають не лише на сум≥жних з ”крањною територ≥¤х, айв багатьох в≥ддалених в≥д нењ крањнах св≥ту. јле найб≥льша к≥ль≠к≥сть украњнц≥в проживаЇ в –ос≥њ Ч понад 4,4 млн. чол. ÷е друга за чисельн≥стю нац≥¤, що проживаЇ в –ос≥њ. «начна частина украњн≠ц≥в пост≥йно проживаЇ в ѕольщ≥, Ѕ≥лорус≥, —ловаччин≥, ћолдов≥, —Ўј,  анад≥, јргентин≥, јвстрал≥њ, Ќ≥меччин≥ та багатьох ≥нших крањнах св≥ту.

Ќац≥ональний склад населенн¤ ”крањни пост≥йно зм≥нюЇтьс¤ ≥ п≥д впливом м≥грац≥њ. «а останн≥ роки з ”крањни вињжджало б≥ль≠ше населенн¤, н≥ж прињжджало на њњ територ≥ю. —еред нац≥о≠нальностей, що вињжджають з ”крањни, найб≥льшу чисельн≥сть становл¤ть рос≥¤ни, Їврењ, молдавани. –азом з тим населенн¤ ”крањни зростало за рахунок азербайджанц≥в, б≥лорус≥в, в≥рмен, болгар, грузин≥в.

«м≥ни у нац≥ональному склад≥ населенн¤ ”крањни обумовлен≥ ≥ поверненн¤м на њњ територ≥ю примусово виселених ран≥ше в –ос≥ю та ≥нш≥ республ≥ки колишнього —оюзу кримських татар та н≥мц≥в. ¬они розм≥щуютьс¤ переважно в  риму та на п≥вдн≥ ”крањни.

Ќин≥ украњнц≥ за чисельн≥стю переважають в ус≥х област¤х рес≠публ≥ки (за вин¤тком јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, де майже дв≥ третини њњ населенн¤ становл¤ть рос≥¤ни, а частка украњнц≥в дещо перевищуЇ 25%). ѕонад 90% всього населенн¤ становл¤ть украњн≠ц≥ Ч у ¬олинськ≥й, ≤вано-‘ранк≥вськ≥й, Ћьв≥вськ≥й, “ерноп≥ль≠ськ≥й, ¬≥нницьк≥й, ’мельницьк≥й,  ињвськ≥й, „еркаськ≥й та „ерн≥≠г≥вськ≥й област¤х. ÷е найб≥льший рег≥он компактного проживан≠н¤ украњнц≥в. ƒругий рег≥он, де частка украњнц≥в складаЇ в≥д 75 до 90%, формують ∆итомирська, «акарпатська,  ≥ровоградська, ћи≠колањвська, ѕолтавська, —умська, ’ерсонська област≥. ¬ област¤х ƒонбасу та ѕридн≥пров'¤, а також у ’арк≥вськ≥й, ќдеськ≥й та „ерн≥вецьк≥й област¤х частка украњнц≥в знаходитьс¤ в д≥апазон≥ в≥д 50 до 70%.

–ег≥оном найб≥льш компактного розселенн¤ рос≥¤н, кр≥м јв≠тономноњ –еспубл≥ки  рим, Ї ƒн≥пропетровська, ƒонецька, «апо≠р≥зька, Ћуганська, ќдеська ≥ ’арк≥вська област≥. “ут частка рос≥≠¤н становить в≥д 24% в ƒн≥пропетровськ≥й до майже 45% в Ћуган≠ськ≥й област¤х.

—еред населенн¤ ≥нших нац≥ональностей сл≥д вид≥лити пол¤≠к≥в, ¤к≥ в ∆итомирськ≥й област≥ становл¤ть б≥льш ¤к 4% њњ насе≠ленн¤, у ’мельницьк≥й Ч б≥льш ¤к 2%, у Ћьв≥вськ≥й Ч близько 1%. Ѕ≥лоруси становл¤ть понад 2% населенн¤  риму, близько 1% Ч населенн¤ –≥вненськоњ та Ћуганськоњ областей. Ќайвища частка Їврењв в усьому населенн≥, в ’арк≥вськ≥й (1,5%), ¬≥нницьк≥й (1,4%) та ƒн≥пропетровськ≥й (1,3%) област¤х. Ќа молдаван припадаЇ значна частина жител≥в  ≥ровоградськоњ, ћиколањвськоњ та „ерн≥≠вецькоњ областей. ”горц≥ зосереджен≥ в основному в «акарпатсь≠к≥й, а румуни Ч в „ерн≥вецьк≥й област¤х.

«а межами ”крањни нин≥ проживаЇ понад 9 млн. украњнц≥в, з ¤ких б≥льш ¤к 7 млн. чолов≥к Ч у республ≥ках колишнього –а≠д¤нського —оюзу.

«лагоджена життЇд≥¤льн≥сть представник≥в р≥зних нац≥ональ≠ностей неможлива без шанобливого ставленн¤ ≥ поваги кожного народу до ≥ншого. ÷е стосуЇтьс¤ ¤к украњнц≥в, так ≥ нац≥ональних меншин, ¤к≥ Ї жител¤ми одн≥Їњ держави Ч ”крањни.

¬ажлива роль у збереженн≥ м≥жетн≥чноњ злагоди в ус≥х рег≥о≠нах ”крањни належить створенню державою спри¤тливих умов дл¤ нац≥онально-культурного розвитку ¤к нац≥ональних меншин в ”крањн≥, так ≥ украњнц≥в, ¤к≥ проживають у крањнах близького ≥ далекого заруб≥жж¤. ÷≥ питанн¤ повинн≥ бути предметом роз≠витку м≥ждержавних в≥дносин ≥ вир≥шуватис¤ на користь наро≠д≥в ус≥х крањн.

¬заЇмозв'¤зок ≥ взаЇмод≥¤ м≥ж населенн¤м ≥ розвитком госпо≠дарства Ч процес ≥сторичний. ¬≥н зм≥нюЇтьс¤ ≥ ускладнюЇтьс¤ прот¤гом усього ≥сторичного розвитку людства. Ќа початку роз≠витку сусп≥льства населенн¤ забезпечувало свою життЇд≥¤льн≥сть за рахунок дар≥в природи, а також за допомогою рибальства та мисливства. Ќа наступних етапах розвитку тип господарства зм≥≠нивс¤, ≥ зам≥сть присвоЇнн¤ природних засоб≥в ≥снуванн¤ треба було розвивати в≥дтворювальне господарство. —початку це було землеробство ≥ тваринництво. –озвиток цих галузей викликав не≠обх≥дн≥сть виробництва певних засоб≥в прац≥, що привело до ви≠никненн¤ нового прошарку людей Ч рем≥сник≥в.

¬иробництво засоб≥в прац≥ ≥ спец≥ал≥зац≥¤ рег≥он≥в на вироб≠ництв≥ р≥зних продукт≥в в≥дпов≥дно до на¤вних природних умов ≥ ресурс≥в зумовили розвиток торг≥вл≥ ¤к наступного сектора гос≠подарюванн¤.

«азначен≥ вище сектори господарюванн¤ характеризують по≠чатковий етап розвитку сусп≥льства. ¬ наступн≥ пер≥оди ≥сторич≠ного розвитку людство значно ускладнило сусп≥льн≥ в≥дносини. ¬оно пройшло стад≥њ в≥д до≥ндустр≥ального сусп≥льства до ≥ндуст≠р≥ального та пост≥ндустр≥ального. —ьогодн≥ дом≥нуЇ ≥нформац≥й≠на стад≥¤ розвитку сусп≥льства, коли наука ≥ розробка нових тех≠нолог≥й стають основними сферами д≥¤льност≥ людей.

“аким чином, людина Ї, з одного боку, активною продуктив≠ною силою, що своЇю трудовою д≥¤льн≥стю забезпечуЇ виробни≠цтво матер≥альних засоб≥в свого ≥снуванн¤ та наданн¤ необх≥дних њй послуг, а з ≥ншого, Ч вона Ї. споживачем продукт≥в прац≥, ¤к≥ забезпечують њњ життЇд≥¤льн≥сть. як бачимо, населенн¤ ≥ економ≥ка ¤вл¤ють собою певну Їдн≥сть: людськ≥ потреби зумовлюють по¤ву нових виробництв та послуг, а останн≥, в свою чергу, впливають в≥дпов≥дним чином на людей. ¬иход¤чи з того, що людина Ї основ≠ним творцем сусп≥льного багатства, можна стверджувати, що чи≠сельн≥сть населенн¤ та квал≥ф≥кац≥¤ його працездатноњ частини Ї фактором, ¤кий обумовлюЇ можливост≥ економ≥чного розвитку.

«айн¤та в сусп≥льному виробництв≥ частина населенн¤ Ї най≠б≥льш активною продуктивною силою сусп≥льства, бо саме вона бере активну участь у створенн≥ матер≥альних ц≥нностей. „астина матер≥альних ц≥нностей ≥де на споживанн¤, а частина Ч на роз≠виток виробництва. јле розвиток виробництва не Ї самоц≥ллю, його роль пол¤гаЇ у тому, щоб забезпечити потреби сусп≥льства, п≥дн¤ти життЇвий р≥вень населенн¤. “аким чином, зм≥ни в чисельност≥ населенн¤ позначаютьс¤ ¤к на споживчому попит≥ в ц≥≠лому, так ≥ на його структур≥. Ќаселенн¤ виступаЇ одночасно ≥ ¤к споживач, ≥ ¤к виробник матер≥альних благ та послуг. Ќаселенн¤ не ≥снуЇ поза економ≥кою, ¤к ≥ економ≥ка не функц≥онуватиме без населенн¤.

ѕри плануванн≥ розвитку ≥ розм≥щенн¤ виробництва та окре≠мих галузей народного господарства практичне значенн¤ мають чисельн≥сть на¤вних трудових ресурс≥в та джерела њх поповнен≠н¤. јле дл¤ ефективного функц≥онуванн¤ народного господарст≠ва з пост≥йним зростанн¤м продуктивност≥ прац≥ недостатньо к≥льк≥сного вим≥ру трудових ресурс≥в. Ќе менш важливим Ї њх ¤к≥сна характеристика: р≥вень осв≥ти, профес≥йно-квал≥ф≥кац≥йна п≥дготовка, ф≥зичний стан та ≥н. ƒл¤ функц≥онуванн¤ р≥зних галу≠зей народного господарства потр≥бн≥ трудов≥ ресурси лише пев≠ноњ ¤кост≥, в тому числ≥ ≥ певноњ стат≥. ≤снуЇ ц≥лий р¤д галузей, де б≥льш доц≥льним Ї використанн¤ прац≥ чолов≥к≥в, а в ≥нших Ч переважно ж≥нок.

јле т≥сний зв'¤зок населенн¤ з економ≥кою маЇ м≥сце не лише на стад≥њ виробництва. Ќе менш т≥сним Ї њх зв'¤зок ≥ на стад≥њ споживанн¤. “ут насамперед сл≥д звернути увагу на те, що демо≠граф≥чна структура населенн¤ впливаЇ на масштаби виробництва, структуру ≥ ¤к≥сть товар≥в, призначених дл¤ споживанн¤.

—поживанн¤ ¤к важлива форма людськоњ життЇд≥¤льност≥ та≠кож маЇ р≥зноман≥тний вплив на структуру, функц≥онуванн¤ ≥ розм≥щенн¤ вс≥х галузей народного господарства. ќсновн≥ харак≠теристики в≥дтворенн¤ населенн¤ впливають в першу чергу на розм≥щенн¤ ≥ р≥вень розвитку тих галузей, ¤к≥ виробл¤ють продук≠ц≥ю щоденного попиту, ≥ насамперед продукти харчуванн¤. ѕо≠треби людей обумовлюють ≥ розвиток галузей соц≥альноњ ≥нфра≠структури та сфери послуг.

1	2

Ќазва: Ќац≥ональний склад населенн¤ ”крањни та його територ≥альн≥ особливост≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (2848 прочитано)