—в≥товий ринок > –инок безрецептурних л≥карських препарат≥в

–инок безрецептурних л≥карських препарат≥в

≈волюц≥¤ систем охорони здоров'¤ у св≥т≥ ≥ зм≥на позиц≥њ споживача

¬ останн≥ роки стало очевидно, що основна частина витрат на охорону здоров'¤ повинна ф≥нансуватис¤ через ту чи ≥ншу форму обов'¤зкового медичного страхуванн¤. ѕрот¤гом багатьох л≥т приймалис¤ м≥ри, що привели до створенн¤ р≥зних форм соц≥ального страхуванн¤ в крањнах «ах≥дноњ ™вропи, що випробують у даний час значн≥ ф≥нансов≥ труднощ≥.

«б≥льшенн¤ витрат на охорону здоров'¤ зв'¤зано з трьома основними факторами:

1. ”сп≥хи в запоб≥ганн≥ ранньоњ смертност≥ ≥ л≥куванн≥ хвороб означають, що багато людей дос¤гають в≥ку, коли починають превалювати хрон≥чн≥ захворюванн¤. Ћюди похилого в≥ку мають потребу в б≥льшому обс¤з≥ медичноњ допомоги.

2. ѕрогрес в област≥ охорони здоров'¤ надзвичайно розширив спектр медичних послуг. —учасн≥ ≥ перспективн≥ науков≥ розробки ще б≥льш прискорюють цей процес.

3. Ћюди не т≥льки хочуть найб≥льше повно використовувати можливост≥ в сфер≥ медичних послуг, але ≥ бажають одержувати њх у б≥льш комфортних умовах, чим ран≥ш.

”с≥ ц≥ фактори змушують зб≥льшувати витрати держав на охорону здоров'¤.

”р¤ду зах≥дноЇвропейських держав зрозум≥ли, що ≥снуЇ т≥льки два шл¤хи в р≥шенн≥ цих проблем, що дозвол¤ють не руйнувати соц≥альн≥ взаЇмозв'¤зки:

Ч зб≥льшенн¤ бюджету соц≥ального забезпеченн¤ державою;

Ч заохоченн¤ самост≥йного л≥куванн¤ з метою перекласти л≥куванн¤ легких нездужань з нац≥ональних служб охорони здоров'¤ на самого пац≥Їнта.

¬ обох випадках кожен громад¤нин буде оплачувати рахунка або через зб≥льшенн¤ податк≥в, або пр¤мо з власноњ кишен≥.

ќск≥льки перший шл¤х Ї пол≥тично неприйн¤тним у зв'¤зку з погодженими нормами бюджетного деф≥циту в≥дпов≥дно до ƒоговору про ™вропейський —оюз (ћаастрихтский догов≥р), те ур¤ди усе б≥льш схил¤ютьс¤ до другого шл¤ху. ѕри цьому громад¤ни держави беруть на себе велику частку витрат на охорону здоров'¤, а також в≥дпов≥дальн≥сть за л≥куванн¤ незначних порушень здоров'¤.

≈волюц≥¤ в≥д б≥льшоњ державноњ участ≥ в питанн¤х охорони здоров'¤ в≥дразу п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни до меншоњ державноњ участ≥ в 90-х роках у «ах≥дн≥й ™вроп≥ т≥сно зв'¤зана з пом≥тною зм≥ною психолог≥њ споживача.

ѕац≥Їнти 50-х ≥ 60-х рок≥в пасивно оч≥кували рад ≥ рецепт≥в в≥д свого л≥кар¤. ѕол≥пшенн¤ власного здоров'¤ розгл¤далос¤ т≥льки через призму усп≥х≥в медицини ≥ фармаколог≥њ.

” 70-≥ роки увага сфокусувалас¤ на факторах ризику в повс¤кденному житт≥ людей. «'¤вилас¤ тенденц≥¤ уникати усього, що могло запод≥¤ти шкоду здоров'ю людини: пал≥нн¤, алкоголь, цукор, жири ≥ багато чого ≥ншого.

” 80-≥ роки люди стали б≥льш активно стежити за своњм здоров'¤м. ѕозитивними факторами в пол≥пшенн≥ власного здоров'¤ стали: ф≥зкультура, використанн¤ еколог≥чно чистих продукт≥в, добавок до харчуванн¤, зокрема в≥там≥н≥в ≥ м≥нерал≥в.

” 90-≥ роки багато споживач≥в навчилис¤ активно впливати на своЇ здоров'¤. ÷е викликало великий ≥нтерес до проф≥лактичних засоб≥в дл¤ самост≥йного застосуванн¤, а також до препарат≥в дл¤ самост≥йного л≥куванн¤. “аким чином, споживач≥ 90-х рок≥в поступово звикають до зм≥ни соц≥ального забезпеченн¤, уже зд≥йсненому чи передбачуваному њхн≥ми ур¤дами.

—амост≥йне л≥куванн¤ безрецептурними препаратами у св≥тов≥й практиц≥

јнал≥з нац≥ональних досл≥джень, присв¤чених самост≥йному л≥куванню ≥ турбот≥ про своЇ здоров'¤, показав, що де¤к≥ законом≥рност≥ Ї загальними дл¤ багатьох крањн св≥ту.

” людей, незалежно в≥д того, у ¤к≥й крањн≥ вони проживають, можуть виникати однаков≥ незначн≥ порушенн¤ здоров'¤. Ќайб≥льше часто зустр≥чаютьс¤ так≥ нездужанн¤, ¤к застуда, головний б≥ль, порушенн¤ травленн¤, б≥ль у м'¤зах. ¬≥дсоток випадк≥в легких захворювань, що л≥куютьс¤ безрецептурними л≥карськими препаратами, вар≥юЇ у в≥дносно вузьких межах. ” середньому б≥л¤ чверт≥ вс≥х захворювань л≥куютьс¤ за допомогою безрецептурних л≥карських препарат≥в.

јнал≥зуючи самост≥йне л≥куванн¤ серед населенн¤ багатьох крањн, можна зробити висновок, що переважна б≥льш≥сть людей задоволен≥ безрецептурними препаратами, що вони використовують. ÷≥каво, що споживач≥ в р≥зних крањнах, в≥дпов≥даючи на проханн¤ пор≥вн¤ти рецептурн≥ ≥ безрецептурн≥ медикаменти, вважають безрецептурн≥ л≥карськ≥ препарати наст≥льки ж ефективними, ¤к ≥ рецептурн≥

Ѕ≥льш≥сть споживач≥в в≥дпов≥дально в≥днос¤тьс¤ до самост≥йного л≥куванн¤. ≤нформац≥¤ про препарат, що м≥ститьс¤ на чи упакуванн≥ в анотац≥њ-вкладиш≥, майже завжди ц≥лком прочитуЇтьс¤ перед першим прийомом безрецептурних л≥карських препарат≥в.

ƒл¤ п≥двищенн¤ рол≥ самост≥йного л≥куванн¤ серед населенн¤ необх≥дною умовою Ї т≥сне сп≥вроб≥тництво вс≥х зац≥кавлених стор≥н. ¬ажливу роль у формуванн≥ поводженн¤ пац≥Їнт≥в при використанн≥ безрецептурних л≥карських препарат≥в грають л≥кар≥ ≥ фармацевти. ќтже, дуже важливо, щоб ц≥ фах≥вц≥ були в повному обс¤з≥ ≥ правильно ≥нформован≥ виробниками про препарати

дл¤ самост≥йного л≥куванн¤. « метою п≥двищенн¤ ≥нтересу медичних прац≥вник≥в до препарат≥в дл¤ самост≥йного л≥куванн¤ були почат≥ р≥зн≥ м≥ри на нац≥ональному ≥ м≥жнародному р≥вн¤х.

ќбс¤г ринку безрецептурних л≥карських препарат≥в

ќбс¤г ринку безрецептурних л≥карських препарат≥в менше, н≥ж обс¤г ринку рецептурних л≥карських препарат≥в. “ак, у 1995 роц≥ обс¤г ринку безрецептурних препарат≥в у крањнах тр≥ади складав:

Х ™вропейський —оюз: 10 млрд. дол. —Ўј (11% обс¤гу ринку рецептурних л≥карських препарат≥в)

Х —Ўј: 15 млрд. дол. —Ўј (25% обс¤гу ринку рецептурних л≥карських препарат≥в)

Х япон≥¤: 7 млрд. дол. —Ўј (15% обс¤гу ринку рецептурних л≥карських препарат≥в)

“аким чином, обс¤г ринку безрецептурних л≥карських препарат≥в значно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в р≥зних крањнах (у 1992 р. в≥н складав 8-17% в≥д всього обс¤гу реал≥зац≥њ л≥карських препарат≥в). « 1987 р. по 1993 р≥к цей сектор ринку мав високий середн≥й темп росту 9,9%. « 1993 по 1999 р. темпи росту безрецептурного сектора трохи знизилис¤ ≥ стали не такими багатооб≥ц¤ючими, ¤к прогнозувалос¤. ¬ даний час багато великих фармацевтичних компан≥й розробл¤ють своњ л≥карськ≥ препарати дл¤ цього сектора ринку, щоб адекватно в≥дреагувати на зм≥ни звичок пац≥Їнт≥в.

” 80-≥ роки велик≥ фармацевтичн≥ компан≥њ не ви¤вл¤ли великого ≥нтересу до виробництва ≥ реал≥зац≥њ безрецептурних л≥карських препарат≥в, тому що рентабельн≥сть безрецептурних л≥карських препарат≥в була нижче, н≥ж рентабельн≥сть ориг≥нальних рецептурних л≥карських препарат≥в. ќднак у 90-х ситуац≥¤ зм≥нилас¤, ≥ велик≥ фармацевтичн≥ компан≥њ стали звертати усе б≥льша увага на ринок безрецептурних л≥карських препарат≥в. ÷е зв'¤зано з поруч причин, основн≥ з ¤кий приведен≥ нижче:

Х –еформи систем охорони здоров'¤ в розвитих крањнах св≥ту викликають зб≥льшенн¤ споживанн¤ безрецептурних л≥карських препарат≥в, що зв'¤зано з заохоченн¤м споживач≥в ур¤дами цих крањн нести велику в≥дпов≥дальн≥сть за своЇ здоров'¤

Х «б≥льшенн¤ можливост≥ перекладу рецептурних л≥карських препарат≥в у безрецептурну категор≥ю в≥дпустки

Х ѕрипущенн¤, що ур¤ду не будуть жорстко регулювати ц≥ни на безрецептурн≥ л≥карськ≥ препарати, тому що њхн¤ варт≥сть, у б≥льшост≥ випадк≥в, не в≥дшкодовуЇтьс¤ системами соц≥ального забезпеченн¤

Х «ниженн¤ прибутковост≥ ориг≥нальних л≥карських препарат≥в на початку 90-х рок≥в

Х ћожлив≥сть продовженн¤ життЇвого циклу л≥карського препарату п≥сл¤ вит≥канн¤ терм≥ну патентного захисту

Х ћожлив≥сть створенн¤ сильних бренд≥в на ринку безрецептурних л≥карських препарат≥в

¬ивченн¤ в≥ку брендов ≥ торгових марок безрецептурних л≥карських препарат≥в показало, що 70% брендов мають в≥к б≥льш 10 рок≥в, а 35% бренд≥в мають в≥к б≥льш 20 рок≥в. ”сп≥шн≥ бренди безрецептурних л≥карських препарат≥в можуть мати в≥к 50 рок≥в ≥ б≥льш. Ќаприклад, Ђјсп≥ринї компан≥њ Ђ¬ауrї, в≥к торговоњ марки ¤кого б≥льш 100 рок≥в, Ђѕанадолї компан≥њ ЂSmithKline Beechamї, в≥к торговоњ марки ¤коњ близько 50 рок≥в.

ѕитанн¤, що коштують перед компан≥Їю при переклад≥ препарат≥в з категор≥њ рецептурних у безрецептурн≥.

ѕри переклад≥ рецептурного л≥карського препарату в безрецептурну категор≥ю в≥дпустки перед компан≥Їю виникаЇ р¤д питань:

1. як переклад рецептурного л≥карського препарату (бренда) у безрецептурну категорию в≥дпустки вплине на ринкову частку цього бренда?

ƒл¤ компан≥њ, що займалас¤ просуванн¤м рецептурних л≥карських препарат≥в, може ви¤витис¤ не так вуж легко перешикувати маркетингову стратег≥ю з просуванн¤ рецептурних л≥карських препарат≥в л≥кар¤м до просуванн¤ безрецептурних л≥карських препарат≥в пр¤мо споживачу.  р≥м того, переклад у безрецептурну категор≥ю в≥дпустки може на початку нав≥ть знизити обс¤г реал≥зац≥њ. ÷е ¤вище зв'¤зане не з≥ зниженн¤м споживчого попиту на л≥карський препарат, а, швидше за все, з тим, що ран≥ше цей препарат прописувавс¤ л≥кар¤ми в ¤кост≥ додаткового. ѕ≥сл¤ перекладу препарату в безрецептурну категор≥ю в≥дпустки на нього б≥льше не виписуютьс¤ рецепти, ≥ внасл≥док цього споживанн¤ скорочуЇтьс¤. ≤нод≥ зменшенн¤ обс¤гу реал≥зац≥њ п≥сл¤ перекладу препарату в безрецептурну категор≥ю в≥дпустки може скласти в≥д 20 до 40%

2. „и можливо уникнути канн≥бализац≥њ ринковоњ частки п≥сл¤ перекладу рецептурного л≥карського препарату в безрецептурну категор≥ю в≥дпустки?

≤снуЇ к≥лька метод≥в:

Х розробка другого (альтернативного) бренда, що м≥стить ту ж саму активну речовину, що ≥ рецептурний л≥карський препарат, перекладна в категор≥ю безрецептурних

1	2

Ќазва: –инок безрецептурних л≥карських препарат≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (945 прочитано)