—в≥товий ринок > —учасне св≥тове господарство. ѕолюси св≥тового господарства

«а прогнозами вчених, у XXI ст. в≥дбудетьс¤ поступовий перех≥д до енергетики, що базуЇтьс¤ на в≥дновних, невичерпних (альтернативних) ресурсах: атомна, геотермальна енерг≥¤, енерг≥¤ —онц¤, в≥тру, приплив≥в ≥ в≥дплив≥в тощо.

” 1999 р. у св≥т≥ було видобуто 3639 млн. т нафти. √оловн≥ райони видобутку нафти Ч крањни ѕ≥вденно-«ах≥дноњ (—ауд≥вська јрав≥¤, ќј≈, ≤рак,  увейт), ѕ≥в-денно-—х≥дноњ (≤ндонез≥¤) та —х≥дноњ јз≥њ ( итай), ѕ≥вн≥чноњ јмерики (ћексика, —Ўј,  анада), јфрика (Ќ≥гер≥¤, јлжир, Ћ≥в≥¤, ™гипет). ƒе≠що зменшилос¤ добуванн¤ нафти в ѕ≥вденн≥й јмериц≥ (¬енесуела) та –ос≥њ.

” крањнах ќѕ≈  розм≥щуЇтьс¤ 76,8% св≥тових запас≥в нафти, на розвинут≥ крањни припадаЇ всього 4,5% запас≥в нафти.

ќсновн≥ райони споживанн¤ нафти Ч ≠крањни ™вропи (кр≥м ¬еликобритан≥њ та Ќо≠рвег≥њ, ¤к≥ ведуть ви≠добуток нафти з ше≠льфу ѕ≥вн≥чного мо≠р¤), —Ўј, япон≥¤ та –еспубл≥ка  оре¤.

¬идобуток природного газу у св≥т≥ в 1999 р. дос¤г 2310 млрд. м3. ќсновна частка видобутку зосереджена в розвинутих крањнах, хоча 1/3 необх≥дного њм газу ввозитьс¤ ќсновними експортерами приро≠дного газу Ї Ќ≥дерланди, –ос≥¤, Ќорвег≥¤,  анада, јлжир, Ѕруней, ≤ндоне≠з≥¤. Ќайб≥льш≥ споживач≥ газу Ч ‘ранц≥¤, —Ўј, –ос≥¤, Ќ≥меччина, ¬ели≠кобритан≥¤.

„ерез пост≥йний р≥ст споживанн¤ забезпечен≥сть св≥ту нафтою у к≥нц≥ XX ст. знизилас¤ до 43 ро≠к≥в, а газом Ч до 63 рок≥в.

¬уг≥льна промисло≠в≥сть Ч найстар≥ша серед паливних ≥ базуЇтьс¤ на величезних запасах. ѕри сучасному р≥вн≥ видобутку (3296 млн. т у 1999 р.) його може вистачити б≥льше, н≥ж на тис¤чу рок≥в. ћай≠же 1/3 св≥тового видобутку даЇ  итай, 1/4 Ч —Ўј, 1/6 Ч крањни —Ќƒ (в основному –ос≥¤, ”крањна,  азахстан), кр≥м того, видобувають вуг≥лл¤ ≤нд≥¤, јвстрал≥¤, ѕј–, ѕольща. Ќайб≥льш≥ крањни виробники вуг≥лл¤ Ї його основними споживачами, тому на св≥товий ри≠нок надходить т≥льки до 10% загального видобутку. ” св≥т≥ утворилис¤ своЇр≥дн≥ вуг≥льн≥ мости: —Ўј Ч «ах≥дна ™вропа, јвстрал≥¤Ч япон≥¤, ѕј– Ч «ах≥дна ™вропа,  анада Ч япон≥¤.

≈лектроенергетика. –озвиток електроенергетики залежить в≥д на¤вност≥ енергоресурс≥в, њх розм≥щенн¤ ≥ способу видобутку, доставки ≥, найголовн≥ше, в≥д р≥вн¤ економ≥чного розвитку крањни.

¬иробництво електроенерг≥њ у св≥т≥ в 1999 р. становило б≥л¤ 1500 млрд. к¬т год. Ѕ≥льш≥сть њњ виробл¤Їтьс¤ на “≈— (2/3), ще по 1/6 ви≠робництва припадаЇ в≥дпов≥дно на √≈— та ј≈—. Ќайб≥льшими виробни≠ками електроенерг≥њ на атомних електростанц≥¤х Ї ‘ранц≥¤, —Ўј, япо≠н≥¤. Ќ≥меччина та –ос≥¤.

ѕ'¤ть крањн св≥ту (—Ўј, –ос≥¤, япон≥¤, ‘–Ќ,  анада) виробл¤ють 52% електроенерг≥њ св≥ту.

¬иробництво конструкц≥йних матер≥ал≥в

„орна та кольорова металург≥¤, х≥м≥¤, целюлозно-паперова, керам≥чна та це≠ментна промислов≥сть утворюють Їдину систему в св≥товому господарств≥. ¬они пе≠реробл¤ють м≥неральну сировину в конструкц≥йн≥ матер≥али.

Ќа чорн≥ метали припадаЇ 70-75 % обс¤г≥в конструкц≥йних матер≥ал≥в, на пластмаси - 15 %. ¬ажлива роль належить алюм≥н≥ю. ¬се б≥льшого значенн¤ набувають композитн≥ матер≥али, ¤к≥ особливо активно використовуютьс¤ в ав≥акосм≥чн≥й та автомоб≥льн≥й промисловост≥, а також сил≥катн≥ матер≥али так званоњ тонкоњ керам≥ки, без ¤коњ неможливий розвиток електронноњ промисловост≥.

ќсобливост¤ми розвитку ≥ розм≥щенн¤ чорноњ металург≥њ в друг≥й по≠ловин≥ XX ст. Ї послабленн¤ њњ ор≥Їнтац≥њ на м≥сцеву паливну та сировинну базу. ” минулому металург≥йн≥ заводи будувались б≥л¤ вуг≥льних басейн≥в (–ур, ѕ≥тсбург, ƒонбас,  узбас, —≥лез≥¤) або б≥л¤ зал≥зорудних баз (Ћотаринг≥¤,  ривий –≥г, ”рал). ÷¤ тенденц≥¤ збер≥гаЇтьс¤ й нин≥ п≥д час освоЇнн¤ нових мета≠лург≥йних баз (наприклад, розм≥щенн¤ металург≥йних завод≥в ≤нд≥њ, Ѕразил≥њ,  и≠таю), але все б≥льше завод≥в виникаЇ на шл¤хах перевезенн¤ руд та палива або ж поблизу основних ринк≥в збуту металу (металург≥¤ япон≥њ, –еспубл≥ки  оре¤, ≤тал≥њ, нов≥ заводи ‘–Ќ, ‘ранц≥њ, –ос≥њ тощо). ƒо того ж, у св≥т≥ накопичилис¤ ве≠лик≥ запаси металу в машинах, будовах, на транспорт≥, що Ї значною базою вто≠ринних ресурс≥в (металобрухт), на ¤кий уже в усьому св≥т≥ припадаЇ 1/3, а в окре≠мих крабах б≥льша частина металург≥йноњ сировини, що використовуЇтьс¤ у виробництв≥.

–озвиток чорноњ металург≥њ за останн≥ два дес¤тил≥тт¤ упов≥льнивс¤, що по¤с≠нюЇтьс¤ зниженн¤м металом≥сткост≥ сучасного промислового виробництва, зростан≠н¤м затрат на техн≥чне оновленн¤ виробництва, загостренн¤м конкурентноњ бороть≠би на ринку метал≥в та зам≥ною метал≥в пластмасами.

 ольорова металург≥¤ св≥ту в 1994 роц≥ виробила близько 45 млн. тонн р≥зних метал≥в, в тому числ≥ 19,2 млн. тонн алюм≥н≥ю. “радиц≥йно в ц≥й галуз≥ розр≥зн¤ють виробництво важких (м≥дь, свинець, цинк, олово, н≥кель), легких (алюм≥н≥й, титан, магн≥й), малих (ртуть, кадм≥й, сурма, кобальт), легуючих (воль≠фрам, ванад≥й, хром, мол≥бден), благородних (золото, ср≥бло, платина), р≥дких ≥ р≥дкоземельних (≥нд≥й, герман≥й, гал≥й) метал≥в.

—пециф≥ка роботи галуз≥ пол¤гаЇ в тому, що, з одного боку, пост≥йно зростаЇ по≠пит на њњ продукц≥ю - вс≥ галуз≥ широко використовують алюм≥н≥й, в ав≥акосм≥чн≥й промисловост≥ зростаЇ попит на титан, в атомн≥й - на циркон≥й та гафн≥й, в рад≥о≠електрон≥ц≥ - на герман≥й, ≥нд≥й, кобальт, тал≥й, тантал, не кажучи вже про золото ≥ ср≥бло; з другого Ч перед виробниками гостро постають енергосировинн≥, еколог≥чн≥ та ф≥нансов≥ проблеми. Ѕ≥льш≥сть промислово розвинутих крањн б≥дн≥ на руди кольорових метал≥в. «начн≥ сировинн≥ бази мають т≥льки —Ўј, –ос≥¤,  итай, ¤коюсь м≥рою до них можна долучити јвстрал≥ю та  анаду. ≤нш≥ розвинут≥ крањни переваж≠но використовують дев≥зн≥ концентрати або металобрухт кольорових метал≥в.

’≥м≥чна промислов≥сть - найб≥льш динам≥чна галузь системи виробництва конструкц≥йних матер≥ал≥в. ¬с≥ пров≥дн≥ крањни св≥ту ≥нтенсивно розвивають ви≠робництво в ц≥й галуз≥. ќсобливо пом≥тне м≥сце займають —Ўј (близько 1/5 св≥то≠вого виробництва), япон≥¤, –ос≥¤, ‘–Ќ (по 1/10), а також  итай, ¬еликобри≠тан≥¤, ‘ранц≥¤, ≤тал≥¤, ”крањна.

’≥м≥чна промислов≥сть - найб≥льш складна за структурою галузь. “ут розр≥зн¤ютьс¤ п≥дгалуз≥: виробництво нап≥впродукт≥в (основна х≥м≥¤, х≥м≥¤ орган≥чного синтезу); базов≥ (пол≥мерних матер≥ал≥в, м≥неральних добрив); сировинн≥ (г≥дрох≥м≥чн≥ виробництва, нафтох≥м≥¤, коксох≥м≥¤, л≥сох≥м≥¤ тощо); переробн≥ (ви≠робництво фарб, лак≥в, фармацевтичних вироб≥в, фототовар≥в, побутових х≥м≥кат≥в та ≥н.).

ƒл¤ х≥м≥чноњ промисловост≥ характерн≥ висока варт≥сть устаткуванн¤, енерго- та водом≥стк≥сть. “ому географ≥¤ њњ дуже складна.

як же розм≥щене х≥м≥чне виробництво у св≥т≥? ™вропа даЇ близько 1/4 х≥м≥чноњ продукц≥њ св≥ту, особливо важлив≥ тут виробництва Ђтонкоњї х≥м≥њ (фармацевтика, парфумер≥¤, фототовари тощо), х≥м≥њ побутового призначенн¤ та пол≥мер≥в. ѕ≥вн≥чна јмерика (—Ўј та  анада) також виробл¤Ї 1/4 продукц≥њ х≥м≥чноњ проми≠словост≥ св≥ту. ќсобливо багато тут газох≥м≥чних п≥дприЇмств ≥ п≥дприЇмств, що ви≠пускають агрох≥м≥кати. Ѕлизько 1/10 продукц≥њ виробл¤Ї япон≥¤. Ќа крањни —Ќƒ припадаЇ близько 1/6 продукц≥њ, тут особливо вир≥зн¤ютьс¤ х≥м≥чн≥ комплекси –ос≥њ та ”крањни.

ћашинобудуванн¤ св≥ту.

” промисловост≥ економ≥чно розвинутих крањн на машинобудуванн¤ припадаЇ 25-40% вартост≥ виробленоњ проми≠словоњ продукц≥њ. —учасн≥ тенденц≥њ розвитку машинобудуванн¤ пов'¤зан≥ з≥ значним зб≥льшенн¤м витрат на Ќƒƒ – та зростанн¤м виробництва в таких науком≥стких галуз¤х, ¤к рад≥оелектрон≥ка, приладобудуванн¤, ви≠робництво комп'ютер≥в, оф≥сного устаткуванн¤, сучасних засоб≥в зв'¤зку, робот≥в, ав≥акосм≥чне виробництво. “≥льки перша дес¤тка крањн спромо≠жна виробл¤ти всю номенклатуру машинобуд≥вноњ промисловост≥. ÷е —Ўј, япон≥¤, –ос≥¤, ‘–Ќ, ¬еликобритан≥¤, ‘ранц≥¤, а також, ¤коюсь м≥≠рою  итай,  анада, ≤тал≥¤ та ”крањна. —умарна частка цих крањн у випус≠ку продукц≥њ становить 3/4 св≥тового показника.

¬елика група промислове розвинутих крањн ™вропи (особливо Ќ≥≠дерланди, Ѕельг≥¤, Ўвец≥¤, Ўвейцар≥¤), а також „ех≥¤, ≤спан≥¤, ѕольща та ≥н., нових ≥ндустр≥альних крањн (–еспубл≥ка  оре¤, —≥нгапур, Ѕразил≥¤, ћексика) та де¤к≥ крањни јз≥њ з≥ сформованою структурою господарства (≤нд≥¤, “уреччина) спец≥ал≥зуютьс¤ на випуску окремих вид≥в машинобу≠дуванн¤ ≥ виход¤ть з ними на св≥товий ринок.

” б≥льшост≥ крањн, що розвиваютьс¤, вже з'¤вилис¤ окрем≥ п≥дпри≠Їмства машинобудуванн¤, а також металообробн≥ та ремонтн≥ майстерн≥, ¤к≥ обслуговують транспорт, г≥рничодобувну промислов≥сть, с≥льське господарство, та займаютьс¤ виготовленн¤м найпрост≥шого ≥нвентарю.

‘ормуванн¤ св≥товоњ агропродовольчоњ системи.

—в≥това агропродовольча система (—јѕ—) формуЇтьс¤ в результат≥ розвитку м≥жнародноњ кооперац≥њ у сфер≥ виробництва та продажу продовольства, њњ матер≥альну основу складають агропромислов≥ комплекси (јѕ ), що включають у себе виробництво засоб≥в виробництва, с≥льське господар≠ство, ¤ке виробл¤Ї продовольчу сировину ≥ продукти харчуванн¤ та переробку ≥ збут с≥льськогосподарськоњ сировини та продовольства.

‘ормуванн¤ —јѕ— не т≥льки не усуваЇ, але й спри¤Ї посиленню нер≥вном≥рност≥ розвитку нац≥ональних продовольчих систем, оск≥льки конкуренц≥¤ та под≥л прац≥ виход¤ть на глобальний р≥вень. ѕров≥дною ланкою —јѕ— Ї розвинут≥ крањни через те, що дл¤ јѕ  цих крањн зов≠н≥шньоеконом≥чн≥ ринки стають основним чинником економ≥чного зро≠станн¤. ÷е знаходить своЇ вираженн¤ у поглибленн≥ спец≥ал≥зац≥њ та ко≠оперуванн¤ у виробництв≥ продовольства, ресурс≥в дл¤ його виробницт≠ва, взаЇмному посиленню руху кап≥тал≥в ≥ технолог≥й.

ƒосв≥д розвинутих крањн показуЇ, що попит на продовольство практично безмежний при дос¤гненн≥ високих норм споживанн¤. ”до≠сконаленн¤ йде шл¤хом залученн¤ до господарського об≥гу все нових рослин ≥ њх вид≥в, розширенн¤ асортименту, п≥двищенн¤ Ђзручност≥ї продовольства (економ≥њ прац≥ при приготуванн≥ њж≥), виходу на ринок товар≥в, що займають пром≥жне положенн¤ м≥ж продуктами харчуванн¤ й медичними препаратами.

1	2	3	4	5

Ќазва: —учасне св≥тове господарство. ѕолюси св≥тового господарства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (8432 прочитано)