—в≥товий ринок > —учасне св≥тове господарство. ѕолюси св≥тового господарства

ѕрискореними темпами розвиваютьс¤ обм≥н ≥нформац≥Їю, буд≥ве≠льно-монтажними послугами, обслуговуванн¤м придбаних машин, авто≠моб≥л≥в тощо.  редитно-ф≥нансов≥ в≥дносини ви¤вл¤ютьс¤ в наданн≥ по≠зик ≥ кредит≥в, а в розвинутих крањнах Ч також у вивезенн≥ кап≥талу. «а ≤снуючими оц≥нками, р≥чний обс¤г м≥жнародних ф≥нансових операц≥й у 10-20 раз≥в перевищуЇ масштаби св≥товоњ торг≥вл≥, с¤гаючи 150 трлн до≠лар≥в —Ўј. ћайже 30% ц≥Їњ суми припадаЇ на —Ўј, по 15% Ч на япо≠н≥ю та ¬еликобритан≥ю. ѕотужними ≥нвесторами Ї також ‘–Ќ, ‘ранц≥¤, ≤тал≥¤. ” 70-т≥ роки нам≥тилас¤ нова тенденц≥¤Ч значн≥ ≥нвестуванн¤ крањн-експортер≥в нафтиЧ —ауд≥вськоњ јрав≥њ,  увейту, ќј≈Ч в економ≥ку Ївропейських крањн ≥ —Ўј. ќстанн≥м часом до них приЇдналис¤ –еспубл≥ка  оре¤, “айвань.

” наш час все б≥льшу роль у зв'¤зках м≥ж крањнами в≥д≥граЇ м≥жна≠родний туризм. √оловним його рег≥оном була ≥ залишаЇтьс¤ ™вропа. ѕрибутки в≥д туризму досить вагом≥ дл¤ розвитку економ≥ки р¤ду Ївро≠пейських крањн (≤спан≥¤, ≤тал≥¤, Ўвейцар≥¤ тощо). ўе б≥льшою м≥рою це стосуЇтьс¤ де¤ких крањн, що розвиваютьс¤, дл¤ ¤ких туризм став голо≠вною галуззю м≥жнародноњ спец≥ал≥зац≥њ.

«овн≥шн¤ торг≥вл¤, вив≥з кап≥талу ≥нвестиц≥њ.

≤нвестиц≥њ Ц витрати дл¤ придбанн¤ машин ≥ устаткуванн¤, обладнанн¤, дл¤ орган≥зац≥њ виробництва ≥ формуванн¤ виробничих запас≥в та ≥н.

 рањни, торгуючи м≥ж собою, вдаютьс¤ за до≠помогою до св≥тового валютного ринку. Ќа ньому можна обм≥н¤ти одну валюту на ≥ншу або купити валюту дл¤ того, щоб розплатитис¤ за екс≠порт або ≥мпорт.  оли б не було такого механ≥зму, св≥тове господарство залишилось би на р≥вн≥ про≠стого товарообм≥ну (бартерноњ торг≥вл≥), що прита≠манний т≥льки слаборозвинут≥й економ≥ц≥.

Ќа св≥товому ринку прац≥ склалась гру≠па нац≥ональних ринк≥в прац≥, на ¤к≥ залучаЇтьс¤ ≥ноземна робоча сила (—Ўј, крањни «ах≥дноњ ™вро≠пи, нафтодобувн≥ арабськ≥ крањни). ќсновними по≠стачальниками робочоњ сили на ц≥ ринки Ї крањни, що розвиваютьс¤. ќсобливо значн≥ контингенти труд≥вник≥в м≥грують у пошуках роботи ≥з ћекси≠ки в —Ўј, ≥з «ах≥дноњ јфрики, Ѕлизького —ходу, “уреччини, а також ≥з ѕ≥вденноњ ≤тал≥њ, ≤спан≥њ, ѕортугал≥њ в промислове ¤дро ™вропи. ƒо цього долучаЇтьс¤ трудова м≥грац≥¤ в ™вропу ≥з постсоц≥ал≥стичних крањн з перех≥дною економ≥кою.

√еограф≥¤ зовн≥шньоњ торг≥вл≥ ≥ руху кап≥та≠лу. ƒл¤ б≥льшост≥ крањн св≥ту зовн≥шн¤ торг≥вл¤ - основна форма зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥. јбсолютн≥ та в≥дносн≥ показники експорту та ≥мпорту крањни в≥ддзеркалюють розм≥ри та особли≠вост≥ њњ участ≥ в м≥жнародному под≥л≥ прац≥.

” рамках св≥тового господарства сформувалос¤ к≥лька основних центр≥в ≥ на≠пр¤м≥в зовн≥шньоторгових зв'¤зк≥в. ѕонад 2/3 обороту зовн≥шньоњ торг≥вл≥ припа≠даЇ на взаЇмну торг≥влю м≥ж економ≥чно розвинутими крањнами, в тому числ≥ 1/3 - на —Ўј, ‘–Ќ та япон≥ю. ќтже, крањни, що формують основн≥ Ђполюси рос≠туї, беруть особливо активну участь у м≥жнародному под≥л≥ прац≥: на «ах≥дну ™вро≠пу припадаЇ понад 2/5 зовн≥шньоторгового обороту, на ѕ≥вн≥чну јмерику та —х≥дну јз≥ю - по 1/5. Ќапр¤ми зовн≥шньоторгових зв'¤зк≥в ≥нших частин св≥ту так чи ≥накше зор≥Їнтован≥ на ц≥ основн≥ рег≥они ≥нтенсивноњ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤ль≠ност≥.

Ќе менш ¤скраво це про¤вл¤Їтьс¤ на ринку кап≥талу. —таном на початок 1992 року сумарн≥ розм≥ри заруб≥жних ≥нвестиц≥й за пер≥од 1950-90 роки у св≥то≠вому господарств≥ перевищили 1,5 трлн. долар≥в. ћайже «ќ % ц≥Їњ суми припада≠ло на —Ўј, правда, ≥ сам≥ —Ўј залучали понад 20 % ≥нвестиц≥й з ≥нших крањн. ѕо 15 % припадало на япон≥ю та ¬еликобритан≥ю. ѕотужними ≥нвесторами були також ‘–Ќ, ‘ранц≥¤, ≤тал≥¤, останн≥м часом до них долучилис¤ –еспубл≥ка  о≠ре¤, “айвань, окрем≥ нафтодобувн≥ арабськ≥ крањни. ¬ 90-т≥ роки загальна зако≠ном≥рн≥сть руху кап≥талу пол¤гала в тому, що чистим ≥нвестором кап≥талу стають крањни јз≥атсько-“ихоокеанського рег≥ону (япон≥¤, Ђдалекосх≥дн≥ тигриї).  рањни ѕ≥вн≥чноњ јмерики активно ¤к вивоз¤ть, так ≥ ввоз¤ть кап≥тал, ™вропа поступово перетворюЇтьс¤ в ≥мпортера кап≥талу. —тан економ≥ки крањн, що розви≠ваютьс¤, ≥ крањн —Ќƒ дуже залежить в≥д надходженн¤ пр¤мих ≥нвестиц≥й та на≠данн¤ економ≥чноњ допомоги заруб≥жними крањнами.

ѕроблема забезпеченн¤ миру ≥ в≥дверненн¤ в≥йни. —уть, причини виникненн¤, шл¤хи розвТ¤занн¤.

ѕроблема збереженн¤ миру на «емл≥ - найважлив≥ша, оск≥льки п≥д час виникненн¤ глобального в≥йськового конфл≥кту в св≥т≥, нашпигованому ¤дерною зброЇю та ¤дерними технолог≥¤ми (ј≈— тощо), вс≥ ≥нш≥ проблеми втрачають сенс. Ќеможлив≥сть обмеженого впливу ¤дерного ≥нциденту на довк≥лл¤ ¤скраво проде≠монструвала катастрофа, на „орнобильськ≥й ј≈— (1986 р≥к).

Ќа початку 90-х рок≥в крањни св≥ту витрачали на в≥йськов≥ потреби понад 1 трлн долар≥в на р≥к. ÷е дор≥внювало обс¤гу роботи всього св≥тового ринку послуг або ж величин≥, що сп≥вм≥рна з третиною обороту св≥товоњ зовн≥шньоњ торг≥вл≥. ћайже половину кошт≥в на в≥йськов≥ потреби в св≥т≥ витрачають дв≥ крањни - —Ўј та –ос≥¤. ¬ де¤ких державах в≥йськов≥ витрати перевищують 1/10 њх ¬¬ѕ. ÷е на≠самперед т≥ крањни, ¤к≥ пост≥йно вт¤гнут≥ у в≥йськове протисто¤нн¤ ( Ќƒ–, б≥льш≥сть держав зони ѕерськоњ затоки тощо). „имало небагатих за доходами на душу населенн¤ крањн св≥ту вкладають у в≥йськову сферу кошт≥в б≥льше, н≥ж у соц≥альну сферу ( итай, ѕакистан, ≤ран, ≤рак, —ир≥¤,  уба, ¬'Їтнам та ≥н.). Ќа за≠доволенн¤ попиту на воЇнн≥ товари та послуги, за оц≥нкою ёЌ≈— ќ, працюЇ 50 млн. чолов≥к, в розробках в≥йськового характеру беруть участь п≥вм≥льйона вче≠них та конструктор≥в, або 1/5 науковц≥в св≥ту.

ќсобливо велику небезпеку становл¤ть арсенали ¤дерноњ зброњ. Ќа сьогодн≥ ¤дер≠на збро¤ зосереджена в 5 державах св≥ту (пост≥йних член≥в –ади Ѕезпеки 00Ќ -—Ўј, –ос≥њ, ¬еликобритан≥њ, ‘ранц≥њ,  итаю). ѕерш≥ дв≥ мають по к≥лька дес¤тк≥в тис¤ч ¤дерних зар¤д≥в, решта - в межах одн≥Їњ тис¤ч≥ ¤дерних зар¤д≥в кожна. ÷¤ збро¤ може бути доставлена до ц≥л≥ за допомогою трансконтинентальних ракет, що запускаютьс¤ з≥ стац≥онарних установок або ракетами середнього рад≥усу д≥њ з моб≥льних установок, ракетами з надводних та п≥дводних корабл≥в в≥йськово-морсь≠ких флот≥в, бомбардувальниками, ¤к≥ несуть ¤дерн≥ бомби.

Ќа жаль, на планет≥ все ще збер≥гаютьс¤ точки потенц≥йних м≥жнародних або м≥жнац≥ональних конфл≥кт≥в. “≥льки в≥д зак≥нченн¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни до по≠чатку 90-х рок≥в в≥дбулос¤ понад 30 м≥жнародних та близько 90 внутр≥шньодер≠жавних конфл≥кт≥в, в ¤ких загинули дес¤тки м≥льйон≥в людей. ≤ ¤кщо в м≥жна≠родних конфл≥ктах сп≥вв≥дношенн¤ загиблих цив≥льних та в≥йськових приблизно р≥вне, то в громад¤нських та нац≥онально-визвольних в≥йнах цив≥льного населен≠н¤ гине втрич≥ б≥льше, н≥ж в≥йськових.

” 80-т≥ роки XX ст. продовжувались в≥йськов≥ конфл≥кти на Ѕлизькому —ход≥ та в район≥ ѕерськоњ затоки, не вщухали в≥йна в јфган≥стан≥, сутички в ≤ндо≠китањ, Ћатинськ≥й јмериц≥, громад¤нськ≥ в≥йни в —х≥дн≥й (≈ф≥оп≥¤, —удан, —омал≥), ѕ≥вденн≥й та ÷ентральн≥й (јнгола, ћозамб≥к, Ѕурунд≥, ƒемократична –еспубл≥ка  онго) јфриц≥, на терен≥ колишньоњ ёгослав≥њ та просторах —Ќƒ ( арабах, јб≠хаз≥¤, „ечн¤, ѕридн≥стров'¤, “аджикистан тощо.

ќтже, проблема збереженн¤ миру на «емл≥ залишаЇтьс¤ гострою, ≥ його дос¤гненн¤ можливе за умови взаЇмопорозум≥нн¤ ≥ всеб≥чного сп≥вроб≥тництва. ¬ир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми - найважлив≥ша передумова дл¤ розв'¤занн¤ ≥нших глобальних проблем людства, насамперед проблеми економ≥чного розвитку.

≈колог≥чн≥ проблеми св≥ту: суть, причини виникненн¤ ≥ шл¤хи розвТ¤занн¤.

≈колог≥чн≥ проблеми нашоњ планети виникли в процес≥ взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи. ѕрот¤гом ус≥Їњ своЇњ ≥стор≥њ людство поступово посилювало тиск на природу, усе б≥льше порушуючи в н≥й еколог≥чну р≥вновагу.

„астина еколог≥чних проблем маЇ глобальний характер. ” процес≥ господарськоњ д≥¤льност≥ людина спалюЇ величезний обс¤г палива. ” результат≥ в≥дбуваЇтьс¤ теплове забрудненн¤ атмосфери. ¬ атмосферу викидаЇтьс¤ величезна к≥льк≥сть вуглекислого газу, моле≠кули ¤кого затримують теплове випром≥нюванн¤ поверхн≥ «емл≥. ¬ ре≠зультат≥ може виникнути Ђпарниковий ефектї, що веде до глобального потепл≥нн¤ кл≥мату.

–уйнац≥¤ озонового екрана, що захищаЇ «емлю в≥д короткохвильо≠воњ сон¤чноњ рад≥ац≥њ (ультраф≥олетових промен≥в), може призвести до загибел≥ всього живого на планет≥.

¬елик≥ викиди в атмосферу двоокису с≥рки й окис≥в азоту спри¤ють утворенню Ђкислотних дощ≥вї, що завдають шкоду жив≥й природ≥, лю≠дин≥, ірунту, буд≥вл¤м, дорожн≥м покритт¤м тощо.

«ростаЇ деф≥цит чистоњ пр≥сноњ води. ÷е пов'¤зано не т≥льки з рос≠том водоспоживанн¤, але ≥ з забрудненн¤м багатьох водойм, зв≥дки без спец≥ального очищенн¤ воду брати вже неможливо.

√лобальн≥ проблеми може викликати скороченн¤ площ≥ екватор≥≠альних л≥с≥в јмазонки та ≥н., ¤к≥ Ї Ђлеген¤миї планети. ≈кстенсивне тваринництво в саванах јфрики призводить до перетворенн¤ великих територ≥й на пустел≥, що може мати глобальн≥ насл≥дки.

« метою збер≥ганн¤ природи, ун≥кальних ландшафт≥в ≥ об'Їкт≥в, р≥дк≥сних рослин ≥ тварин на «емл≥ створюютьс¤ територ≥њ, що особливо охорон¤ютьс¤, Ч запов≥дники, природн≥ нац≥ональн≥ парки тощо.

Ќа територ≥ю запов≥дника допуск сторонн≥х ос≥б заборонений. “ут спец≥ал≥сти займаютьс¤ вивченн¤м природи в њњ натуральному стан≥ (вона служить за еталон).

Ѕ≥льш в≥льний режим (хоча ≥ з р¤дом заборон дл¤ в≥дв≥дувач≥в) ма≠ють нац≥ональн≥ природн≥ парки. Ќа њх територ≥њ вид≥лен≥ д≥л¤нки, що можуть в≥дв≥дувати орган≥зован≥ туристи, дл¤ в≥дпочинку ≥ л≥куванн¤.

—учасна пол≥тична карта св≥ту.

ѕол≥тична карта св≥ту формувалас¤ про≠т¤гом дуже тривалого часу. ÷ей процес продовжуЇтьс¤ ≥ в наш≥ дн≥, оск≥≠льки на н≥й знаход¤ть своЇ в≥дображенн¤ утворенн¤ нових держав, об'Їднанн¤ вже ≥снуючих, зм≥ни кордон≥в, назв крањн, њх столиц≥.

1	2	3	4	5

Ќазва: —учасне св≥тове господарство. ѕолюси св≥тового господарства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (8432 прочитано)