—оц≥олог≥¤ > ¬лада ¤к соц≥альний феномен

¬лада ¤к соц≥альний феномен

¬лада Ч ¤вище соц≥альне. —оц≥альна влада присутн¤ (хоча й у прихован≥й форм≥) скр≥зь, де Ї устален≥ об'Їднанн¤ людей: у с≥м'њ, виробничих колективах, держав≥, тобто там, де Ї реальн≥ можли≠вост≥ ≥ спроможн≥сть впливати на повед≥нку людей за допомо≠гою ¤ких-небудь засоб≥в. ƒинам≥ка розвитку будь-¤коњ орган≥зо≠ваноњ сп≥льност≥ людей Ї боротьбою м≥ж владою ≥ хаосом.

” найширшому значенн≥ влада Ч завжди вольов≥ в≥дносини: ≥н≠див≥да до самого себе (влада над собою), м≥ж ≥ндив≥дами, група≠ми, класами в сусп≥льств≥, м≥ж громад¤нином ≥ державою, м≥ж посадовою особою ≥ п≥длеглим, м≥ж державами. –еал≥зуЇтьс¤ вона у сфер≥ особистоњ та сусп≥льноњ д≥¤льност≥ Ч пол≥тичноњ, еконо≠м≥чноњ, правовоњ.

ќсновними компонентами влади Ї њњ суб'Їкт, об'Їкт, засоби (ресурси) ≥ процес, що призводить до руху вс≥ њњ елементи (меха≠н≥зм ≥ засоби взаЇмод≥њ суб'Їкта ≥ об'Їкта).

¬лада Ч завжди двосторонн¤ взаЇмод≥¤ суб'Їкта ≥ об'Їкта. ¬лада н≥коли не Ї в≥дносинами лише одн≥Їњ особи (або органа), ¤кщо не мати на уваз≥ владу людини над собою (але це вже психолог≥чний, а не соц≥альний феномен). ¬лада означаЇ в≥дно≠сини залежност≥ м≥ж людьми: з одного боку, нав'¤зуванн¤ вол≥ когось ≥ншого, з ≥ншого Ч п≥дкоренн¤ њй. ≤накше Ч це владов≥дносини м≥ж суб'Їктом ≥ об'Їктом.

—утн≥стю влади Ї вольов≥ в≥дносини (керуванн¤ /пануванн¤/ Ч п≥дкоренн¤). ¬лада припускаЇ верховенство, монопольне право суб'Їкта приймати р≥шенн¤ (Ђавторитетн≥ р≥шенн¤ї), обов'¤зко≠в≥ ≥ значущ≥ дл¤ об'Їкта, ≥ спроможн≥сть забезпечувати виконан≠н¤ прийн¤тих зобов'¤зань, тобто контролювати об'Їкт. —усп≥ль≠ство об'Їктивно потребуЇ влади. ¬она протистоњть анарх≥њ, пере≠шкоджаЇ руйн≥вним д≥¤м, небезпечним дл¤ всього соц≥ального орган≥зму. јвторитет, право, насильство Ч засоби, за допомо≠гою ¤ких влада маЇ спроможн≥сть ≥ можлив≥сть зд≥йснювати свою волю, певним чином впливати на д≥¤льн≥сть ≥ повед≥нку людей.

ƒл¤ виникненн¤ владних в≥дносин необх≥дно, щоб суб'Їкт мав так≥ ¤кост≥:

Х волю до влади, тобто бажанн¤ панувати ≥ готовн≥сть брати на себе пов'¤зану з цим в≥дпов≥дальн≥сть;

Х компетентн≥сть, тобто знанн¤ сутност≥ справи, стану ≥ на≠строю п≥двладних, ум≥нн¤ використовувати ресурси, мати авто≠ритет.

√отовн≥сть до п≥дкоренн¤ об'Їкта владарюванн¤ залежить в≥д низки чинник≥в:

Ч в≥д його ¤костей;

Ч в≥д висунутих до нього вимог;

Ч в≥д ситуац≥њ та засоб≥в впливу, ¤к≥ маЇ суб'Їкт;

Ч в≥д сприйн¤тт¤ суб'Їкта об'Їктом залежно в≥д на¤вност≥ (або в≥дсутност≥) у нього авторитету.

Ќа в≥дм≥ну в≥д ранн≥х експлуататорських держав, де об'Їкт владарюванн¤ був безправним ≥ зобов'¤заним беззаперечно п≥д≠кор¤тис¤ суб'Їкту владарюванн¤, у сучасних демократичних дер≠жавах ¤кост≥ об'Їкта пол≥тичного владарюванн¤ визначаютьс¤ насамперед його пол≥тичною ≥ правовою культурою.

—оц≥альна (публ≥чна) влада Ч вольов≥ (кер≥вництва Ч п≥дко≠ренн¤) в≥дносини м≥ж людьми з приводу орган≥зац≥њ њх сп≥льноњ д≥¤льност≥, виробленн¤ та зд≥йсненн¤ сп≥льноњ дл¤ даного соц≥аль≠ного колективу вол≥ (≥нтересу).

ƒержавна влада Ї особливим р≥зновидом соц≥альноњ влади. якщо у перв≥сному сусп≥льств≥ соц≥альна влада маЇ публ≥чний (сусп≥ль≠ний) характер, то в класово-орган≥зованому Ч пол≥тичний. ” держав≥ ми маЇмо справу з пол≥тичною владою. ¬ анал≥з≥ пол≥≠тичних систем сусп≥льства влада пос≥даЇ таке саме м≥сце, ¤к гро≠ш≥ в економ≥чних системах: вона маЇ м≥цн≥ корен≥ в сусп≥льному ≥ приватному житт≥ громад¤н.

¬≥дм≥нност≥ пол≥тичноњ та державноњ влади важко вид≥лити, проте вони Ї.

1. ¬с¤ка державна влада маЇ пол≥тичний характер, але не вс¤ка пол≥тична влада Ї державною. ѕрикладом може служи≠ти двовладд¤ в –ос≥њ 1917 p. Ч влада “имчасового ур¤ду ≥ влада –ад. ¬олод≥ючи пол≥тичною владою, –ади на той час не мали самост≥йноњ державноњ влади. ≤нший приклад Ч по≠л≥тична влада в јнгол≥, √в≥нењ-Ѕ≥сау, ћозамб≥ку, ¤к≥ переста≠ли бути колон≥¤ми ѕортугал≥њ (до проголошенн¤ незалежно≠ст≥ в 1974 ≥ 1975 pp.). “аку владу можна назвати переддержавною, або додержавною. Ћише згодом вона стаЇ державною, набуваЇ загального характеру.

2. ƒержавна влада виконуЇ роль арб≥тра у в≥дносинах м≥ж р≥зними соц≥альними верствами сусп≥льства, пом'¤кшуЇ њх про≠тиборство, виконуЇ Ђсп≥льн≥ справиї. ƒержава Ч центральний ≥нститут пол≥тичноњ влади. ядром пол≥тики ¤к сфери д≥¤ль≠ност≥, пов'¤заноњ з в≥дносинами м≥ж класами, нац≥¤ми та ≥н≠шими соц≥альними групами, Ї проблема завоюванн¤, утри≠манн¤ ≥ використанн¤ державноњ влади. “ерм≥н Ђпол≥тична владаї покликаний п≥дкреслити реальну здатн≥сть ≥ можли≠в≥сть класу (соц≥альноњ верстви, соц≥альноњ групи), ¤кий не маЇ влади, вести боротьбу за њњ завоюванн¤, проводити свою волю в пол≥тику Ч в межах правових норм ≥ за њх допомогою.

ѕол≥тична д≥¤льн≥сть не вичерпуЇтьс¤ державною д≥¤ль≠н≥стю. ¬она зд≥йснюЇтьс¤ в рамках р≥зних пол≥тичних парт≥й, профсп≥лок, м≥жнародних орган≥зац≥й. «а допомогою пол≥≠тичноњ влади реал≥зуютьс¤ життЇво важлив≥ ≥нтереси значних ≥ впливових груп сусп≥льства (клас≥в, нац≥й, етн≥чних сп≥ль≠нот та ≥н.).

Ќа в≥дм≥ну в≥д державноњ влади, пол≥тична влада класу, ≥ншоњ соц≥альноњ сп≥льноти не спроможна виконати роль умиро≠творител¤ протиборчих сил сусп≥льства або зд≥йснювати Ђсп≥≠льн≥ справиї.

3. ѕол≥тична ≥ державна влада мають р≥зн≥ механ≥зми зд≥й≠сненн¤. ƒержавна влада характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю апарату управл≥нн¤ ≥ апарату примусу. ¬она маЇ владний примусо≠вий вплив на повед≥нку людей та њх орган≥зац≥й, забезпече≠них державно-правовими методами.

ѕол≥тична влада класу та ≥ншоњ соц≥альноњ сп≥льноти зд≥йс≠нюЇтьс¤ через: а) њх орган≥зац≥њ (опосередкований шл¤х);

б) пол≥тичн≥ виступи (безпосередн≥й шл¤х). якщо влада кла≠су реал≥зуЇтьс¤ за допомогою державного апарату з≥ спиран≠н¤м на апарат примусу, можна говорити про державну владу. ƒержавна влада не може протиставл¤тис¤ пол≥тичн≥й влад≥, оск≥льки пол≥тичну владу в сусп≥льств≥ не можна у¤вити без дер≠жави. ƒержава Ї основним ун≥версальним акумул¤тором пол≥≠тичноњ влади, тому що маЇ можлив≥сть:

а) надавати ≥нтересу (вол≥) влади загальнообов'¤зкового ха≠рактеру;

б) використовувати спец≥альн≥ органи (апарат) дл¤ його (њњ) зд≥йсненн¤;

в) вдаватис¤ в раз≥ потреби до примусу.

«азвичай державна влада Ї основним напр¤мком зд≥йсненн¤ пол≥тичноњ влади класу (соц≥альноњ верстви, соц≥альноњ групи) у державних формах за допомогою властивих лише њй засоб≥в ≥ метод≥в.

ѕол≥тична влада Ч публ≥чн≥, вольов≥ (кер≥вництва Ч п≥дко≠ренн¤) в≥дносини, що утворюютьс¤ м≥ж суб'Їктами пол≥тичноњ системи сусп≥льства (у тому числ≥ державою) на основ≥ пол≥тич≠них ≥ правових норм.

ƒержавна влада Ч публ≥чно-пол≥тичн≥, вольов≥ (кер≥вницт≠ва Ч п≥дкоренн¤) в≥дносини, що утворюютьс¤ м≥ж державним апаратом ≥ суб'Їктами пол≥тичноњ системи сусп≥льства на п≥дірунт≥ правових норм, з≥ спиранн¤м, у раз≥ потреби, на державний при≠мус. ƒержавна влада в≥дносно самост≥йна ≥ складаЇ основу функ≠ц≥онуванн¤ державного апарату.

” р≥зних сусп≥льствах ≥ державах характер влади в≥др≥зн¤Їть≠с¤: в одних Ђкер≥вництвої з боку держави означаЇ пр¤ме насиль≠ство, в ≥нших Ч прихований примус, у трет≥х Ч орган≥зац≥ю ≥ переконанн¤. ћаЇ м≥сце й поЇднанн¤ р≥зних засоб≥в зд≥йсненн¤ державноњ вол≥.

ѕануванн¤, систематичне насильство, примус Ч влада анти≠демократична.

ѕереконанн¤, авторитет, служ≥нн¤ сусп≥льству, дотриманн¤ загальнолюдських ц≥нностей Ч влада демократична.

Ѕудь-¤ка державна д≥¤льн≥сть потребуЇ кер≥вництва, кер≥вницт≠во Ч влади, а будь-¤ка влада Ч лег≥тимност≥. ќзнаки (риси) державноњ влади:

1) публ≥чна влада Ч виступаЇ в≥д ≥мен≥ всього сусп≥льства (на≠роду), маЇ Ђпубл≥чнуї основу своЇњ д≥¤льност≥ (казенне майно, власн≥ прибутки, податки);

2) апаратна влада Ч концентруЇтьс¤ в апарат≥, систем≥ орга≠н≥в держави ≥ через ц≥ органи зд≥йснюЇтьс¤;

3) верховна влада Ч юридичне уособлюЇ загальнообов'¤зко≠ву волю всього сусп≥льства, маЇ у своЇму розпор¤дженн≥ моно≠польне право видавати закони ≥ спиратис¤ на апарат примусу ¤к на один ≥з засоб≥в дотриманн¤ закон≥в та ≥нших правових акт≥в;

4) ун≥версальна влада Ч поширюЇ владн≥ р≥шенн¤ на усе сус≠п≥льство: вони Ї загальнообов'¤зковими дл¤ вс≥х колективних ≥ ≥ндив≥дуальних суб'Їкт≥в;

5) суверенна влада Ч в≥дд≥лена в≥д ≥нших вид≥в влади усере≠дин≥ крањни (в≥д парт≥йноњ, церковноњ та ≥н., в≥д влади ≥нших держав). ¬она незалежна в≥д них ≥ маЇ виключне монопольне становище у сфер≥ державних справ;

6) лег≥тимна влада Ч юридичне (конституц≥йне) обірунтована ≥ визнана народом крањни, а також св≥товою сп≥льнотою. Ќа≠приклад, представницьк≥ органи набувають лег≥тимност≥ в резуль≠тат≥ проведенн¤ вибор≥в, передбачених ≥ регламентованих зако≠ном.

Ќелег≥тимна влада вважаЇтьс¤ узурпаторською. ”зурпац≥Їю Ї порушенн¤ правових процедур при проведенн≥ вибор≥в або њх фальсиф≥кац≥¤. «ловживанн¤ лег≥тимною владою, тобто викорис≠танн¤ њњ в протизаконних ц≥л¤х на лихо сусп≥льству ≥ держав≥, перевищенн¤ владних повноважень, Ї також узурпац≥Їю влади. —татт¤ 5  онституц≥њ ”крањни говорить: ЂЌ≥хто не може узурпу≠вати державну владуї;

7) легальна влада Ч узаконена у своњй д≥¤льност≥, в тому числ≥ у застосуванн≥ сили в межах держави (на¤вн≥сть спец≥ально ство≠рених орган≥в дл¤ утриманн¤ влади ≥ вт≥ленн¤ њњ р≥шень у житт¤). Ћегальн≥сть Ч це юридичне вираженн¤ лег≥тимност≥: здатн≥сть вт≥люватис¤ в нормах права, функц≥онувати в межах закону. ƒ≥≠¤льн≥сть легальноњ влади спр¤мована на стаб≥л≥зац≥ю сусп≥льст≠ва. Ќелегальна влада (наприклад, маф≥озна, злочинна) д≥Ї поза рамками закону, вносить беззаконн¤ ≥ безладд¤ до сусп≥льства. яке сп≥вв≥дношенн¤ держави ≥ державноњ влади? ѕон¤тт¤ Ђдержаваї ≥ Ђдержавна владаї Ч близьк≥ ≥ багато в чому зб≥жн≥. ” р¤д≥ випадк≥в вони вживаютьс¤ ¤к тотожн≥, взаЇ≠мозам≥нн≥. јле м≥ж цими пон¤тт¤ми Ї й в≥дм≥нност≥. ѕон¤тт¤ Ђдержаваї Ї м≥стк≥шим: воно охоплюЇ не лише владу саму по соб≥, але й ≥нш≥ ≥нститути, органи влади. ƒержавна влада Ч це сам≥ владостосунки (кер≥вництво /пануванн¤/ Ч п≥дкоренн¤).

1	2

Ќазва: ¬лада ¤к соц≥альний феномен
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (2377 прочитано)