—оц≥олог≥¤ > —≥мейна медицина, становленн¤, розвиток, соц≥ально-економ≥чна ефективн≥сть

—≥мейна медицина, становленн¤, розвиток, соц≥ально-економ≥чна ефективн≥сть

ќдним ≥з найб≥льш перспективних напр¤мк≥в удосконаленн¤ системи охорони здоровТ¤ населенн¤ ”крањни Ї становленн¤ ≥ розвиток с≥мейноњ ≥ страховоњ медицини. —татистичн≥ дан≥ св≥дчать, що перспективи розвитку с≥мейноњ медицини Ї, бо бюджетне ф≥нансуванн¤ охорони здоровТ¤ в ”крањн≥ пост≥йно зростаЇ. якщо у 1998 роц≥ видатки на охорону здоровТ¤ становили 3,6 млрд.грн., то у 2000 роц≥ вони дос¤гли 4,3 млрд.грн., а на 2001 р≥к у ƒержавному бюджет≥ передбачено 5,2 млрд.грн., тобто за ц≥ роки видатки зросли на 1,6 млрд.грн. «ростаЇ частка видатк≥в на охорону здоровТ¤ в обс¤гах валового нац≥онального продукту. як зазначив ћ≥н≥стр охорони здоровТ¤ ”крањни ¬≥ктор ћоскаленко: УЌаш ор≥Їнтир Ц мати в перспектив≥ показник витрат на медико-сан≥тарну допомогу не 3% в≥д ¬¬ѕ, а наблизити його до необх≥дного р≥вн¤ Ц 5Е8%Ф [4, с.5]. јле цього замало дл¤ пол≥пшенн¤ медичного обслуговуванн¤. Ќеобх≥дно, з одного боку, знаходити позабюджетн≥ кошти, а з другого Ц завпроваджувати ц≥льов≥ видатки на конкретн≥ форми медичних послуг.

ќчевидно, що у т¤жк≥й соц≥ально-економ≥чн≥й ситуац≥њ перех≥дного пер≥оду бажанн¤ мати безкоштовне загальнодоступне та висококвал≥ф≥коване медичне обслуговуванн¤ при надзвичайно скромних ф≥нансових можливост¤х держави Ї неможливим. якщо безкоштовне та загальнодоступне, то невисоко¤к≥сне. ћал≥ кошти, розд≥лен≥ на ус≥х, не забезпечують високоњ ¤кост≥. Ѕезкоштовн≥сть не зб≥льшуЇ доступн≥сть медичноњ допомоги. «ниженн¤ ц≥ни п≥двищуЇ попит на медичн≥ послуги ≥ вони стають б≥льш деф≥цитними. ƒешеве ≥ безкоштовне може стати менш доступним, н≥ж дороге.

—тратег≥чним напр¤мком у пол≥пшенн≥ ф≥нансового стану галуз≥ Ї багатоканальн≥сть ф≥нансуванн¤. ќсновний шл¤х його реал≥зац≥њ Ц це запровадженн¤ загальнообовТ¤зкового державного соц≥ального медичного страхуванн¤ ≥ ц≥льових медичних збор≥в, створенн¤ керованого ринку платних медичних послуг. ¬ажливо також широке залученн¤ кошт≥в територ≥альних громад та окремих ос≥б. « витрат на охорону здоровТ¤ у розрахунку на одного мешканц¤ ”крањна займаЇ 111 м≥сце у св≥т≥ серед 191 крањни та 8 м≥сце серед крањн колишнього –ад¤нського —оюзу. «а цим показником нас випереджають крањни Ѕалт≥њ, Ѕ≥лорусь, –ос≥¤, ћолдова ≥ нав≥ть ¬≥рмен≥¤ з њњ значно б≥дн≥шими ресурсами. ѕроте, за словами ¬.ћоскаленка, за ≥нтегральним критер≥Їм ¬ќќ« Ц Удос¤гненн¤ ц≥лей охорони здоровТ¤Ф все ж таки ”крањна, перебуваЇ на 60 м≥сц≥ у св≥т≥. ÷е св≥дчить про те, що матер≥альн≥ та кадров≥ ресурси галуз≥ використовуютьс¤ ≥з максимально можливою ефективн≥стю [4, с.5].

ўе один важливий принцип Ц обовТ¤зкова участь громад¤н у покритт≥ витрат на п≥дтримку власного здоровТ¤. “ака участь стимулюЇ здоровий спос≥б житт¤, робить здоровТ¤ важливим елементом конкуренц≥њ на ринку прац≥. —истема ф≥нансуванн¤ соц≥ально визначеного обТЇму допомоги повинна бути побудована за принципом громадськоњ сол≥дарност≥ Ц багатий платить за б≥дного, здоровий Ц за хворого. —истему охорони здоровТ¤ необх≥дно перевести на ф≥нансуванн¤ за результатами д≥¤льност≥. ¬≥льний виб≥р л≥кар¤ та л≥кувального закладу за бажанн¤м кл≥Їнта, розпод≥л бюджету охорони здоровТ¤ у середин≥ кожноњ територ≥њ дозволить створити здорову конкуренц≥ю, забезпечить розвиток охорони здоровТ¤ на основ≥ рац≥онального поЇднанн¤ державного контролю ≥ ринковоњ саморегул¤ц≥њ. “аким чином, активний вплив населенн¤ на формуванн¤ медичноњ мереж≥ та пр≥оритетний розвиток найб≥льш корисних њњ ланок будуть зд≥йснюватись за принципом Ц грош≥ йдуть за пац≥Їнтом.

√оловною метою реформи охорони здоровТ¤ Ї зм≥на характеру стосунк≥в м≥ж системою охорони здоровТ¤, сусп≥льством та державою. “реба створити необх≥дн≥ мотивац≥њ та включити в орб≥ту охорони здоровТ¤ ≥нтереси держави, виробник≥в, окремих громад¤н, повернувши њм активну роль у формуванн≥ соц≥ального замовленн¤ на охорону здоровТ¤. –еал≥зац≥Їю такого замовленн¤ на основ≥ ринковоњ економ≥ки будуть займатис¤ л≥карн¤н≥ кооперативи, спортивн≥, оздоровч≥ орган≥зац≥њ, а також с≥мейн≥ л≥кар≥.

ƒ≥льничий л≥кар Ї безв≥дпов≥дальним за долю кожного пац≥Їнта. …ому потр≥бно виконати план, прийн¤ти певну к≥льк≥сть хворих, але н≥ оплата його прац≥, н≥ соц≥альний статус н≥¤к не залежать в≥д стану здоровТ¤ пац≥Їнт≥в. ЌемаЇ особистоњ участ≥, милосерд¤, пост≥йност≥, взаЇмноњ дов≥р≥ м≥ж л≥карем та хворим. «а цифрами з пол¤ зору випала конкретна людина Ц пац≥Їнт.

¬провадженн¤ с≥мейноњ медицини в ”крањн≥ в≥дбуваЇтьс¤ у складних соц≥ально-економ≥чних умовах, що значно спов≥льнюЇ цей процес. –≥зке скороченн¤ бюджетного ф≥нансуванн¤ на медико-сан≥тарне забезпеченн¤ населенн¤ в умовах катастроф≥чного пог≥ршенн¤ стану здоровТ¤ народу ”крањни вимагаЇ зм≥ни ставленн¤ кер≥вництва держави до медицини та принцип≥в ф≥нансуванн¤ у систем≥ охорони здоровТ¤. ƒокор≥нне реформуванн¤ такоњ розвиненоњ галуз≥ вимагаЇ к≥лькаразового зб≥льшенн¤ ф≥нансуванн¤ з наближенн¤м його до рекомендованоњ ¬сесв≥тньою орган≥зац≥Їю охорони здоров¤ в≥дпов≥дноњ частки валового нац≥онального доходу, що дозволило б на належному р≥вн≥ гарантувати медико-сан≥тарне забезпеченн¤ громад¤н ”крањни. ќчевидно, що нин≥ життЇвоважливо ¤к зад≥¤ти додатков≥ джерела ф≥нансуванн¤ галуз≥ Ц системи добров≥льного та обовТ¤зкового медичного страхуванн¤, так ≥ рац≥онал≥зувати використанн¤ на¤вних кошт≥в [1, с.7].

Ќайефективн≥шою можлив≥стю покращенн¤ њх використанн¤ Ї встановленн¤ пр≥оритету ф≥нансуванн¤ первинноњ медико-соц≥альноњ допомоги. јдже за даними крањн з розвиненими системами охорони здоровТ¤ (¬еликобритан≥¤,  анада, —Ўј, япон≥¤ та ≥н.) варт≥сть медичноњ допомоги, наданоњ на р≥вн≥ первинноњ ланки, коштуЇ у дес¤ть раз≥в дешевше, н≥ж на наступних р≥вн¤х. ƒо того ж на цю ланку покладено ≥ зд≥йсненн¤ всього комплексу проф≥лактики та раннього ви¤вленн¤ захворювань, що дозвол¤Ї спец≥ал≥стам с≥мейноњ медицини, ¤к найефективн≥шоњ форми орган≥зац≥њ первинноњ медико-соц≥альноњ допомоги за с≥мейним принципом, забезпечити 80-90 % звертань пац≥Їнт≥в.

” своњй допов≥д≥ на п≥дсумков≥й колег≥њ ћќ« ”крањни ¬.ћоскаленко в≥дм≥тив: У√оловним напр¤мком реформуванн¤ Ї первинна медико-сан≥тарна допомога на засадах с≥мейноњ медицини. ѕерш≥ п≥дсумки њњ впровадженн¤ св≥дчать про високу ефективн≥сть. —≥мейний л≥кар бере на себе до 60 % обс¤гу д≥агностичноњ роботи ≥, в≥дпов≥дно, у 2Е3 рази зменшуЇтьс¤ р≥вень госп≥тал≥зац≥њ та к≥льк≥сть направлень до вузьких спец≥ал≥ст≥в.  р≥м того, на 20 % знижуЇтьс¤ к≥льк≥сть виклик≥в швидкоњ допомоги. «а прогнозними оц≥нками лише ц≥ заходи дадуть змогу отримувати щор≥чну економ≥ю близько 900 млл. грн.Ф [4, с.5].

¬провадженн¤ с≥мейноњ медицини ¤к ≥нновац≥йний процес в охорон≥ здоровТ¤, супроводжуЇтьс¤ розробкою та апробац≥Їю р≥зноман≥тних моделей, кожна з ¤ких маЇ свою специф≥ку. ≈коном≥чн≥ витрати на впровадженн¤ ≥нституту с≥мейноњ медицини складаЇтьс¤ з витрат на розробку нормативно-правових документ≥в; п≥дготовку в≥дпов≥дних спец≥ал≥ст≥в (л≥кар≥в, медсестер та менеджер≥в); переобладананн¤ л≥кувально-проф≥лактичних заклад≥в та њх структурних п≥дрозд≥л≥в; дообладнанн¤ л≥карських амбулатор≥й, створенн¤ м≥кроамбулатор≥й с≥мейноњ медицини ≥ в≥дд≥лень с≥мейних л≥кар≥в у пол≥кл≥н≥ках; науков≥ досл≥дженн¤; апробац≥ю в експеримент≥ науково-розроблених моделей впровадженн¤ с≥мейноњ медицини, формуванн¤ програм п≥дготовки та переп≥дготовки спец≥ал≥ст≥в с≥мейноњ медицини; розробку ≥ апробац≥ю економ≥чних метод≥в управл≥нн¤ с≥мейною медициною (стандарти наданн¤ медичноњ допомоги, нормативн≥ навантаженн¤, тариф≥кац≥¤, система контролю ¤кост≥ ≥ оплати прац≥, прейскурант ц≥н на л≥кувально-оздоровч≥, д≥агностичн≥, реаб≥л≥тац≥йн≥ та ≥нш≥ види медпослуг); аг≥тац≥ю та пропаганду с≥мейноњ медицини серед населенн¤.

ѕроцес розвитку с≥мейноњ медицини обумовлюЇ формуванн¤ нормативно-законодавчоњ бази та належного ф≥нансово-економ≥чного забезпеченн¤. Ќадал≥ необх≥дне подальше њх вдосконаленн¤ з тим, щоб забезпечити залежн≥сть оплати прац≥ спец≥ал≥ст≥в с≥мейноњ медицини ¤к в≥д обс¤гу та ¤кост≥ наданих проф≥лактичних, д≥агностичних та л≥кувально-оздоровчих ≥ реаб≥л≥тац≥йних послуг, так ≥ в≥д к≥лькост≥ населенн¤, що на добров≥льн≥й основ≥ обрало соб≥ певного с≥мейного л≥кар¤.

ћатер≥альна винагорода спец≥ал≥ст≥в с≥мейноњ медицини маЇ залежати певним чином в≥д реал≥зац≥њ та ефективност≥ заход≥в первинноњ медико-соц≥альноњ допомоги на с≥мейно-територ≥альних д≥льниц¤х з врахуванн¤м певних показник≥в стану здоровТ¤ та њх динам≥ки. ќплата за ¤к≥сть наданн¤ медичних послуг маЇ визначатис¤ з врахуванн¤м коеф≥ц≥Їнт≥в складност≥ виконаних процедур ≥ вид≥в роботи, передбачених розробленими прейскурантами, класиф≥каторами, тариф≥кац≥Їю. ќплата прац≥ менеджер≥в с≥мейноњ медицини також маЇ визначатис¤ ефективн≥стю д≥¤льност≥ с≥мейних л≥кар≥в, середнього ≥ додаткового медичного персоналу, що перебувають п≥д його кер≥вництвом [2, с.213].

‘≥нансово-економ≥чне забезпеченн¤ с≥мейноњ медицини може зд≥йснюватись ¤к нееконом≥чними Ц адм≥н≥стративними, так ≥ економ≥чними, ринковими методами. ѕринципи ф≥нансуванн¤ визначаютьс¤ сусп≥льними можливост¤ми та державною пол≥тикою у галуз≥ охорони здоровТ¤. ¬она маЇ бути спр¤мованою на децентрал≥зац≥ю управл≥нн¤, розвиток самовр¤дуванн¤ у л≥кувально-проф≥лактичних закладах та самост≥йность прац≥вник≥в охорони здоровТ¤ на правов≥й, догов≥рн≥й основ≥.

¬≥льний виб≥р с≥мейного л≥кар¤ та розд≥ленн¤ функц≥й дозволить створити умови дл¤ здоровоњ конкуренц≥њ, що спри¤тиме здешевленню вартост≥ медичних послуг та б≥льш рац≥ональному використанню кошт≥в. ѕри переход≥ на господарський розрахунок ≥ нов≥ умови господарюванн¤ медичн≥ заклади ≥ зокрема, с≥мейн≥ л≥кар≥, можуть за угодами отримувати ¤к бюджетне ф≥нансуванн¤, так ≥ позабюджетне в≥д працедавц≥в ≥ орган≥зац≥й, п≥дприЇмств та страхових фонд≥в.  р≥м того, вони, оговоривши це в угодах, можуть також надавати платн≥ послуги населенню. ѕричому, очевидно, що у звТ¤зку з≥ скороченн¤м бюджетного ф≥нансуванн¤ та обмеженн¤м кошт≥в п≥дприЇмств через кризу ≥ скороченн¤ виробництва маЇ на перспетиву зростати частка платних медичних послуг. √осподарський розрахунок ≥ комерц≥¤ Ц це два взаЇмоповТ¤заних види д≥¤льност≥. «а зм≥стом господарський розрахунок Ц це внутр≥шн≥, а комерц≥¤ Ц зовн≥шн≥ звТ¤зки медичного закладу в нових умовах господарюванн¤. Ќин≥ найб≥льша увага прид≥л¤Їтьс¤ розвитку внутр≥шн≥х звТ¤зк≥в Ц госпрозрахунку, оренди ≥ т.д., спрацьовують форми ≥ модел≥ забезпеченн¤ господарськоњ самост≥йност≥ [2, с.219].

1	2

Ќазва: —≥мейна медицина, становленн¤, розвиток, соц≥ально-економ≥чна ефективн≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (1439 прочитано)