—оц≥олог≥¤ > —оц≥альн≥ погл¤ди ≤вана яковича ‘ранка

—оц≥альн≥ погл¤ди ≤вана яковича ‘ранка

ѕлан

¬ступ

≤.‘ранко - ¤к школа украњнського пол≥тичного житт¤.

ѕроблеми украњнськоњ державност≥ в творчост≥ ≥ житт≥ ≤. ‘ранка.

3. “рагед≥¤ ≥дењ украњнського державотворенн¤ ≤вана ‘ранка.

¬исновки

—писок використаноњ л≥тератури

¬ступ

≤.я.‘ранко перший в украњнськ≥й ≥ один з перших у Ївропейськ≥й л≥тератур≥ всеб≥чно й по-справжньому розробл¤Ї тему прац≥, трудовоњ морал≥, ¤ка розвиваЇтьс¤ п≥зн≥ше в одну з пров≥дних соц≥олог≥чних та ф≥лософських тем. ¬же в першому своЇму ф≥лософському трактат≥ "ѕоез≥¤ ≥ њњ становисько в наших временах". ‘ранко говорить, що духовне ледарство, то злочин проти гуманност≥. —тавл¤чи в центр своЇњ ф≥лософ≥њ людину, ≤.‘ранко формулюЇ головний закон люд¤ност≥, суть ¤кого в тому, що неробство Ч зло, а прац¤ Ч добро. ѕрац¤ у розум≥нн≥ ‘ранка Ч Їдине, що здатне творити ≥ вдосконалювати людську душу, всел¤ти в нењ почутт¤ г≥дност≥ й правди.

ќдначе, за ‘ранком, в таку духовну силу може обертатис¤ лише така прац¤, в ¤к≥й живе громад¤нська св≥дом≥сть, ¤ка не т≥льки виправдовуЇ, а й визначаЇ мету й сенс людського покликанн¤ на земл≥.
јле жити лише дл¤ прац≥ неможливо, вважаЇ ≤.‘ранка  р≥м прац≥ ≥снуЇ внутр≥шнЇ благо людини, њњ творче натхненн¤, њњ п≥сн¤, здатна, бодай на певний час, в≥дривати душу в≥д земного, колючого, брудного ≥ переносити њњ до над≥њ та в≥ри у завтрашн≥й день. ” ‘ранков≥й творчост≥ пост≥йно виступають дв≥ взаЇмозалежн≥ сили, ¤к≥ волод≥ють ≥стотою людини ≥ природою сусп≥льства. ÷е п≥сн¤ ≥ прац¤, дух ≥ матер≥¤, книжка ≥ хл≥б.

ќдна з основних ф≥лософських ≥дей ≤.‘ранка Ч думка про те, що найб≥льшою ц≥нн≥стю на земл≥ Ї не просто людина, а "правдивий живий чолов≥к, бо така людина Ч нос≥й духу, а той дух Ї "в≥чний революц≥онер". ќтже, духовний св≥т людини Ч њњ найдорожче надбанн¤. ‘≥лософ≥¤ ≤.‘ранка зам≥шана на почутт¤х ≥ розум≥нн≥ благородност≥ матер≥њ людського духу. "ƒух, що т≥ло рве до бою", дух любов≥ й справедливост≥, знанн¤ й громад¤нськоњ самопожертви, в≥ри в щасливу майбутн≥сть Ч це дух ≥стинно франк≥вський, камен¤рський, молодий ≥ переможний. ¬ одному з найкращих ф≥лософських в≥рш≥в ("¬есн¤нки"), звертаючись до матер≥ природи, поет звинувачуЇ њњ в тому, що вона найдосконал≥ше своЇ твор≥нн¤ Ч людську душу Ч кидаЇ "свин¤м п≥д ноги". ‘ранко говорить, що, на жаль, людина ц≥лком природно п≥дламуЇ соб≥ "крила духовност≥", втрачаЇ пот¤г до ≥деалу, стаЇ жертвою громадського песим≥зму й збайдуж≥нн¤. ‘ранк≥вська ф≥лософ≥¤ породжуЇ досить важливу ≥ актуальну ≥дею: людина носить в≥чн≥сть у своњй у¤в≥, в ≥люз≥¤х ≥ думках, у муках свого сумл≥нн¤, а тому в сфер≥ духу пануЇ, власне, та найдорожча р≥знор≥дн≥сть, ¤ка робить людей несхожими, ц≥кавими ≥ цим даЇ люд¤м основу дл¤ њхньоњ Їдност≥, дл¤ братерства ≥ любов≥.

—оц≥олог≥чн≥ погл¤ди ‘ранка Ч це також запов≥дь любов≥ до Ѕатьк≥вщини й до людства., ¬ ц≥лому ж, його ф≥лософ≥¤ Ч це ¤скраве вт≥ленн¤ ф≥лософ≥њ украњнського духу початку XX ст. витоки, ¤коњ йдуть в≥д √.—ковороди ≥ “.Ўевченка.

1. ≤.‘ранко - ¤к школа украњнського пол≥тичного житт¤

ѕисьменник першим заснував у цих кра¤х парт≥ю Ївропейського зразка. Ќазивалас¤ вона Ђрадикальна парт≥¤ї. ћала св≥й електорат, програму, ≥ найважлив≥ше (чого пот≥м не мали ≥нш≥ парт≥њ) Ч у нењ був механ≥зм д≥й. √ен≥альн≥сть ‘ранко пол¤гала в тому, що, знаючи тод≥шню конституц≥ю јвстро-”горщини, в≥н знаходив у н≥й так≥ ходи, сентенц≥њ, що дозвол¤ли висувати визначен≥ питанн¤ ≥ проблеми украњнського характеру. «окрема, це було питанн¤ самост≥йност≥ ”крањни. ѕарт≥¤ мала програму-м≥н≥мум ≥ програму-максимум. ћ≥н≥мум Ч створенн¤ √алицькоњ автономноњ област≥, максимум Ч соборноњ ”крањни, ¤ка б об'Їднала вс≥х украњнц≥в. ”крањнц≥ зах≥дного рег≥ону були р≥шуче переконан≥, що Ї окремим народом ≥ не мають н≥чого загального з украњнц¤ми ¬еликоњ ”крањни так само, ¤к ≥ з пол¤ками. Ќазивали себе Ђрусинамиї, ≥ ‘ранко першим у 1893 роц≥ почав зам≥сть терм≥на Ђрос≥¤нинї, Ђрос≥йськаї уживати слово Ђукрањнськаї, Ђукрањнськийї.

“од≥шн≥ держава ≥ парламент визнавали радикальну парт≥ю. ¬она брала участь у виборах, оф≥ц≥йно виставл¤ла своњх кандидат≥в ≥ прагнула створити парламентську фракц≥ю. ¬ибори тод≥ проходили на двоступ≥нчаст≥й основ≥. —початку с≥ло вибирало представника, а пот≥м в≥н йшов голосувати за конкретного кандидата, на ¤кий одержував Ђрознар¤дкуї. якби хоча б третина украњнських с≥л вибрала кандидат≥в, що захищали украњнське питанн¤, тобто тих, хто погоджувавс¤ з програмою радикальноњ парт≥њ ‘ранка, то, в≥дпов≥дно, можна було б см≥ливо говорити про парламентську фракц≥ю ≥ п≥дн≥мати питанн¤ про створенн¤ украњнськоњ автономноњ област≥. јле вже в т≥ часи сусп≥льство хвор≥ло на т≥ ж лиха, що ≥ зараз. ≤ тих, хто голосував, ≥ тих, хто висувавс¤ в депутати, перекуповували за Ђковбасуї. «'¤вилос¤ нав≥ть таке пон¤тт¤, ¤к Ђхрумї. Ђ’румї був сильн≥ший високих пол≥тичних ≥дей. “ому трич≥ (ст≥льки раз≥в радикальна парт≥¤ брала участь у виборах в австр≥йський парламент) њњ кандидати, у тому числ≥ й ≤ван ‘ранко, фактично програвали на виборах. Ќе б≥льш трьох-п'¤ти депутат≥в в≥д парт≥њ були присутн≥ в парламент≥. ‘ранко так н≥коли ≥ не став депутатом австр≥йського парламенту.

–адикальна парт≥¤ нараховувала к≥лька тис¤ч член≥в, мала своњ друкован≥ органи, парт≥йн≥ осередки були майже в кожн≥м сел≥. «а в≥сьмох рок≥в свого ≥снуванн¤ вона провела б≥л¤ двадц¤ти з'њзд≥в, на ¤ких приймалис¤ програмн≥ документи, обговорювалис¤ передвиборна тактика, проекти р≥зних закон≥в. „и були прийн¤т≥ ц≥ закони Ч це вже ≥нше питанн¤, принаймн≥ на цьому напр¤мку парт≥¤ поводивс¤ дуже активно. јле варто врахувати ≥ те, що обран≥ в≥д парт≥њ депутати, складаючись у парламент≥, мали визначен≥ прив≥лењ. ¬лада ≥ тод≥ вм≥ла створити дл¤ них привабливе Ђкоритої, виховуючи бажанн¤ бути вождем, поводирем народу, гетьманом, л≥дером, оп≥куном, кер≥вником ≥ т.п. (усього ‘ранко нараховував б≥л¤ тридц¤ти таких еп≥тет≥в). ƒо реч≥, в≥н передбачав вс≥ етапи розвитку парт≥й: спочатку вона росте, пот≥м у н≥й починаЇ вид≥л¤тис¤ велику к≥льк≥сть л≥дер≥в, а незабаром вона, ¤к правило, розл≥таЇтьс¤. ѕ≥сл¤ чергових, трет≥х вибор≥в ≥ поразц≥ на них радикальноњ парт≥њ в усьому обвинуватили ‘ранко ¤к њњ кер≥вника ≥ головного ≥деолога. ” 1898 роц≥ радикальна парт≥¤ розпалас¤, утворивши в≥дразу п'¤ть р≥зних по ор≥Їнтац≥њ невеликих парт≥й. якийсь час п≥зн≥ше ≤ван ‘ранко разом з ћихайлом √рушевським намагавс¤ створити нац≥онал-демократичну парт≥ю, але пот≥м з≥йшов з пол≥тичноњ арени назавжди. ¬≥н бачив за фасадом гасел, високих сл≥в в≥дверте фразерство, прагненн¤ улаштовувати своњ особист≥ справи, то, що ми називаЇмо сьогодн≥ Ђбудувати ”крањну у власн≥й кишен≥ї. ÷е усе було ≥ тод≥... ≤ не бачити цього ‘ранко не м≥г.

2. ѕроблеми украњнськоњ державност≥ в творчост≥ ≥ житт≥ ≤. ‘ранка

Ќе дивл¤чись на те, що ≤.‘ранко фактично ц≥лком з≥йшов з пол≥тичноњ арени, але його ц≥кавили ≥дењ, ≥ головне Ч ≥де¤ украњнськоњ державност≥, основн≥ напр¤мки њњ розвитку (що потр≥бно зробити, щоб недержавна нац≥¤ дос¤гла своЇњ державност≥). Ќа превеликий жаль його теоретичн≥ розробки мало неоц≥ненн≥. ћи њх пост≥йно в≥дсували на другий план, розтикали по куточках, н≥коли не розум≥ли ≥ не хот≥ли зрозум≥ти. ‘ранко ¤кось завжди залишавс¤ в полону др≥бнобуржуазноњ морал≥, ≥деолог≥њ ≥ н≥коли не виростав, у нашому розум≥нн≥, вище. «араз, наприклад, ми не згадуЇмо, що в≥н був натхненником с≥чових стр≥льц≥в, що вважали ‘ранка своњм батьком. ÷е Ч ун≥кальний випадок у людськ≥й цив≥л≥зац≥њ, коли ще не було держави, а вже створювалас¤ арм≥¤ дл¤ њњ захисту. ¬ ≥стор≥њ н≥чого под≥бного немаЇ.

¬ контекст≥ виникненн¤ Улюдського сусп≥льстваФ ≤ван ‘ранко розгл¤даЇ природне право ≥ сусп≥льний догов≥р.

«г≥дно ≤вана ‘ранка, необх≥дн≥сть держави зумовлена обТЇднанн¤м окремих частин дл¤ загальноњ ц≥л≥, ур¤ди п≥дтримують сусп≥льну сол≥дарн≥сть, заважаючи окремим силам роз≥рвати сусп≥льне ц≥ле.

«начне м≥сце прид≥л¤Ї ≤ван ‘ранко концепц≥њ держави, намагаЇтьс¤ анал≥зувати ≥ саме виникненн¤ ≥ розвиток держави, просл≥дковуЇ степен≥ њњ становленн¤ в≥д створенн¤ общин, общинних утворень до утворенн¤ самоњ держави.

–озкриваючи в 70-х роках 19 ст. революц≥йних перех≥д в≥д кап≥тал≥стичних в≥дносин до соц≥ал≥стичних ≤ван ‘ранко в≥дм≥чаЇ, що Увелика, всесв≥тн¤ революц≥¤ поступово рознесе сучасний пор¤док ≥ побудуЇ новийФ. ѕ≥д Увсесв≥тньою революц≥ЇюФ ≤ван ‘ранко розум≥Ї не Увсесв≥тн≥й бунт б≥дних проти багатихФ, а Увеликий р¤д таких культурних наукових ≥ пол≥тичних фактор≥в, ¤к≥ зм≥н¤ть вс≥ тод≥шн≥ пон¤тт¤ ≥ основу ≥ ц≥лий розвиток ¤когось народу, повернуть на зовс≥м ≥ншу дорогуФ.

–озкриваючи зм≥ст Ународноњ державиФ, ≤ван ‘ранко в≥дм≥чаЇ, що по так≥й програм≥ св≥дом≥ ≥ орган≥зован≥ роб≥тники парламентським шл¤хом зможуть вдосконалити ≥ покращити сучасну державу, що ≥снувало на пануванн≥ одних ≥ гнобленн≥ ≥нших. ќднак пройшов ¤кийсь час, ≥ ≤ван ‘ранко критичн≥ше почав ставитис¤ до ≥дењ Ународноњ державиФ. ѕ≥зн≥ше в≥н писав: Уѕоперед усього та всеможна сила держави нал¤гла би страшенним т¤гарем на житт¤ кождого поодинокого чоловiка. ¬ласна вол¤ i власна думка кождого чоловiка мусила би щезнути, занидiти, бо ану ж держава признаЇ њњ шкiдливою, непотрiбною. ¬ихованн¤, маючи на метi виховувати не свобiдних людей, але лише пожиточних членiв держави, зробилось би мертвою духовною муштрою, казенною. Ћюди виростали б i жили би в такiй залежностi, пiд таким догл¤дом держави, про ¤кий тепер у найабсолютнiших полiцiйних державах нема й мови. Ќародна держава сталась би величезною народною тюрмою.

ј хто держав би в руках керму цiЇњ держави ?.. у вс¤кiм разi цi люди мали б у своњх руках таку величезну владу над житт¤м i долею мiльйонiв, ¤коњ нiколи не мали найбiльшi деспотиФ.

1	2

Ќазва: —оц≥альн≥ погл¤ди ≤вана яковича ‘ранка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (3549 прочитано)