—оц≥олог≥¤ > —труктура особистост≥ ≥ повед≥нков≥ типи

—труктура особистост≥ ≥ повед≥нков≥ типи

¬веденн¤

≈лементами будь-¤ких соц≥альних систем, ¤к говорилос¤, Ї люди. ¬ключенн¤ людини в сусп≥льство зд≥йснюЇтьс¤ через р≥зн≥ соц≥альн≥ сп≥льност≥, що кожна конкретна особист≥сть персон≥ф≥куЇ: соц≥альн≥ групи, соц≥альн≥ ≥нститути, соц≥альн≥ орган≥зац≥њ ≥ системи прийн¤тих у сусп≥льств≥ норм ≥ ц≥нностей, т.с.через культуру, ” силу цього людин ви¤вл¤Їтьс¤ включеним у безл≥ч соц≥альних систем, кожна з ¤кий робить на нього систематизований вплив. Ћюдина стаЇ, таким чином, не т≥льки елементом соц≥альноњ системи, але ≥ сам в≥н представл¤Ї систему, що маЇ сложнейшую структуру. —оц≥олог≥¤ не розгл¤даЇ особист≥сть по ус≥м з р≥зноман≥ть, т, е. ¤к продукт природи, а вивчаЇ з ¤к сукупн≥сть сусп≥льних в≥дносин, т.с.как продукт сусп≥льства.

—оц≥альн≥ системи й особист≥сть

ѕон¤тт¤ особистост≥ в соц≥олог≥њ

ѕон¤тт¤м Ђ≥ндив≥дї звичайно позначаЇтьс¤ людина ¤к одиничний представник т≥Їњ чи ≥ншоњ соц≥альноњ сп≥льност≥. ѕон¤тт¤ Ђособист≥стьї застосовуЇтьс¤ стосовно кожноњ людини, оск≥льки в≥н ≥ндив≥дуально виражаЇ значим≥ риси даного сусп≥льства. Ќеодм≥нними характеристиками особистост≥ Ї самосв≥дом≥сть, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ ≥ соц≥альних в≥дносин, в≥дносна самост≥йн≥сть стосовно сусп≥льства ≥ в≥дпов≥дальн≥сть за своњ вчинки, а њњ ≥ндив≥дуальн≥сть Ч це те специф≥чне, що в≥др≥зн¤Ї одн≥Їњ людини в≥д ≥нших, включаючи ¤к б≥олог≥чн≥, так ≥ соц≥альн≥ властивост≥, успадкован≥ чи придбан≥.

ќсобист≥сть Ї не т≥льки насл≥дком, але ≥ причиною соц≥ально етичних д≥й, чинених у даному соц≥альному середовищ≥. ≈коном≥чн≥, пол≥тичн≥, ≥деолог≥чн≥ ≥ соц≥альн≥ в≥дносини ≥сторично визначеного типу сусп≥льства переломлюютьс¤ ≥ ви¤вл¤ютьс¤ по-р≥зному, визначаючи соц≥альну ¤к≥сть кожноњ людини, зм≥ст ≥ характер його практичноњ д≥¤льност≥. —аме в њњ процес≥ людин, з одного боку, ≥нтегруЇ соц≥альн≥ в≥дносини навколишнього середовища, а з ≥ншого боку Ч виробл¤Ї своЇ особливе в≥дношенн¤ до зовн≥шнього св≥ту. ƒо елемент≥в, що складають соц≥альн≥ ¤кост≥ людини, в≥днос¤тьс¤ соц≥ально визначена мета його д≥¤льност≥; займан≥ соц≥альн≥ статуси ≥ виконуван≥ соц≥альн≥ рол≥; чеканн¤ у в≥дношенн≥ цих статус≥в ≥ ролей; норми ≥ ц≥нност≥ (тобто культура), ¤кими в≥н керуЇтьс¤ в процес≥ своЇњ д≥¤льност≥; система знак≥в, що в≥н використовуЇ; сукупн≥сть знань; р≥вень утворенн¤ ≥ спец≥альноњ п≥дготовки; соц≥ально-психолог≥чн≥ особливост≥; активн≥сть ≥ ступ≥нь самост≥йност≥ в прийн¤тт≥ р≥шень. ”загальнене в≥дображенн¤ сукупност≥ повторюваних, ≥стотних соц≥альних ¤костей особистостей, що вход¤ть у ¤ку-небудь соц≥альну сп≥льн≥сть, ф≥ксуЇтьс¤ в пон¤тт≥ Ђсоц≥альний тип особистост≥ї. Ўл¤х в≥д анал≥зу сусп≥льноњ формац≥њ до анал≥зу особистост≥, зведенн¤ ≥ндив≥дуального до соц≥ального дозвол¤ють розкрити в особистост≥ ≥стотне, типове, що законом≥рно формулюЇтьс¤ в конкретно-≥сторичн≥й систем≥ соц≥альних в≥дносин, у рамках визначеного чи класу соц≥альноњ групи, соц≥ального ≥нституту ≥ соц≥альноњ орган≥зац≥њ, до ¤ких належить особист≥сть.  оли мова йде про особистост≥ ¤к членах соц≥альних груп ≥ клас≥в, соц≥альних ≥нститут≥в ≥ соц≥альних орган≥зац≥й, то маютьс¤ на уваз≥ не властивост≥ окремих облич, а соц≥альн≥ типи особистостей.  ожна людина маЇ власн≥ ≥дењ ≥ мети, помисли ≥ почутт¤. ÷е ≥ндив≥дуальн≥ ¤кост≥, що визначають зм≥ст ≥ характер його поводженн¤.

ѕон¤тт¤ особистост≥ маЇ сенс лише в систем≥ сусп≥льних в≥дносин, лише там, де можна говорити про соц≥альну роль ≥ сукупн≥сть ролей. ѕри цьому, однак, воно припускаЇ не своЇр≥дн≥сть ≥ р≥зноман≥тт¤ останн≥х, а насамперед специф≥чне розум≥нн¤ ≥ндив≥дом своЇњ рол≥, внутр≥шнЇ в≥дношенн¤ до нењ, в≥льне ≥ зац≥кавлене (чи навпаки Ч змушене ≥ формальне) њњ виконанн¤. Ћюдина ¤к ≥ндив≥дуальн≥сть виражаЇ себе в продуктивних д≥¤х, ≥ вчинки його ц≥кавл¤ть нас лише в т≥й мер≥, у ¤к≥й вони одержують орган≥чне предметне вт≥ленн¤. ѕро особист≥сть можна сказати зворотне: у н≥й ц≥кав≥ саме вчинки. —ам≥ зд≥йсненн¤ особистост≥ (наприклад, трудов≥ дос¤гненн¤, в≥дкритт¤, творч≥ усп≥хи) витлумачуютьс¤ нами насамперед ¤к учинки, тобто навмисних, дов≥льних повед≥нкових акт≥в. ќсобист≥сть Ч це ≥н≥ц≥атор посл≥довного р¤ду життЇвих под≥й, чи, ¤к точно визначив ћ. ћ. Ѕахтин, Ђсуб'Їкт поступани¤ї. ƒостоњнство особистост≥ визначаЇтьс¤ не ст≥льки тим, чи багато людин≥ удалос¤, в≥дбувс¤ в≥н чи не в≥дбувс¤, ск≥льки тем, що в≥н уз¤в п≥д свою в≥дпов≥дальн≥сть, що в≥н сам соб≥ ставить. ѕерше ф≥лософськи узагальнене зображенн¤ структури такого поводженн¤ дав два стол≥тт¤ спуст¤ ».  ант. Ђ—амодисципл≥наї, Ђсамовладанн¤ї, Ђздатн≥сть бути паном соб≥ самомуї (згадаЇте пушк≥нське: Ђум≥йте панувати собою...ї) Ч так≥ ключов≥ пон¤тт¤ кантовского етичного словника. јле найважлив≥ша висунута њм категор≥¤, що проливаЇ св≥тло на всю проблему особистост≥,-це автоном≥¤. —лово Ђавтоном≥¤ї маЇ дво¤кий сенс. « одного боку, воно означаЇ просто незалежн≥сть стосовно чого. « ≥ншоњ сторони (буквально), автоном≥¤ Ч це Ђсамозаконн≥стьї. јле ≥снуЇ т≥льки один р≥д загальнозначущих норм, д≥йсних дл¤ вс≥х час≥в. ÷е найпрост≥ш≥ вимоги моральност≥, так≥, ¤к Ђне брешиї, Ђне крадис¤ї, Ђне лагодь насильстваї. ¬они^-те людина ≥ повинна насамперед звести у св≥й власний безумовний ≥мператив поводженн¤. Ћише на цьому моральному базис≥ може затвердитис¤ особист≥сна незалежн≥сть ≥ндив≥да, розвитис¤ його ум≥нн¤ Ђпанувати собоюї, будувати своЇ житт¤ ¤к осмислене, спадкоЇмно-посл≥довне Ђпоступаниеї. Ќе може бути н≥г≥л≥стичноњ й аморальноњ незалежност≥ в≥д сусп≥льства. ¬ол¤ в≥д дов≥льних соц≥альних обмежень дос¤гаЇтьс¤ т≥льки за рахунок морального самообмеженн¤. Ћише той, у кого Ї принципи, здатний до незалежного целеполаганию. “≥льки на основ≥ останнього можлива справжн¤ доц≥льн≥сть д≥й, тобто ст≥йка життЇва стратег≥¤. ЌемаЇ н≥чого б≥льш далекого ≥ндив≥дуальноњ незалежност≥, чим безв≥дпов≥дальн≥сть. ЌемаЇ н≥чого б≥льш пагубного дл¤ особист≥сноњ ц≥л≥сност≥, чим безпринципн≥сть.

 омпоненти структури особистост≥

≤Їрарх≥чна структура особистост≥
(по  . . ѕлатонову)

Ќайважлив≥ш≥ компоненти структури особистост≥ Ч пам'¤ть, культура ≥ д≥¤льн≥сть. ѕам'¤ть Ч це система знань, що ≥нтегрувала особист≥сть у процес≥ життЇвого шл¤ху. «м≥ст даного пон¤тт¤ ¤вл¤Ї собою в≥дображенн¤ д≥йсност≥ у вид≥ ¤к визначеноњ системи наукового знанн¤, так ≥ повс¤кденних знанн≥.  ультура особистост≥ ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть соц≥альних норм ≥ ц≥нностей, ¤кими ≥ндив≥д керуЇтьс¤ в процес≥ практичноњ д≥¤льност≥. ќстанн¤ Ї реал≥зац≥¤ потреб ≥ ≥нтерес≥в особистост≥. ” широкому зм≥ст≥ д≥¤льн≥сть Ч це ц≥леспр¤мований вплив суб'Їкта на об'Їкт. ѕоза в≥дносинами суб'Їкта й об'Їкта д≥¤льн≥сть не ≥снуЇ. ¬она завжди зв'¤зана з активн≥стю суб'Їкта. —уб'Їктом д≥¤льност≥ у вс≥х випадках Ї чи людина персонифицируема¤ њм соц≥альна сп≥льн≥сть, а њњ об'Їктом можуть бути ≥ людина, ≥ матер≥альн≥ або духовн≥ умови житт¤. ќсобист≥сть може виступати ¤к соц≥ально-≥сторична ц≥нн≥сть, структурн≥ елементи ¤коњ, знаход¤чись у пост≥йн≥й взаЇмод≥њ ≥ розвитку, утвор¤ть систему. –езультатом взаЇмод≥њ цих елемент≥в Ї переконанн¤. ѕереконанн¤ особистост≥ Ч це той стандарт, за допомогою ¤кого людина ви¤вл¤Ї своњ соц≥альн≥ ¤кост≥. ≤накше ц≥ стандарти ≥менуютьс¤ стереотипами, тобто ст≥йкими, повторюваними при р≥зних ситуац≥¤х в≥дносинами чи особистост≥ соц≥альноњ групи, соц≥ального чи ≥нституту соц≥альноњ орган≥зац≥њ до соц≥альних ц≥нностей сусп≥льства. —тереотипизаци¤ залежить в≥д особистост≥, соц≥ального середовища ≥ м≥сц¤ людини в н≥й, т.с.в к≥нцевому рахунку в≥д системи включенн¤ особистост≥ в сусп≥льство. ќсновою дл¤ стереотипу можуть виступати потреби, ≥нтереси, стереотип установки ≥ т.д. ” соц≥ал≥зац≥њ ≥ндив≥да можна вид≥лити двох фаз Ч соц≥альну адаптац≥њ ≥ интериоризацию. ѕерша означаЇ пристосуванн¤ ≥ндив≥да до соц≥ально-економ≥чних умов, до рольових функц≥й, соц≥альним нормам, що складаютьс¤ на р≥зних р≥вн¤х життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства, до соц≥альних груп ≥ соц≥альних орган≥зац≥й, соц≥альним ≥нститутам, що виступають ¤к середовище його життЇд≥¤льност≥. ѕроцес адаптац≥њ Ч це перша фаза соц≥ал≥зац≥њ ≥ндив≥да. ƒруга њњ фаза, интериоризаци¤,Ч це процес включенн¤ соц≥альних норм ≥ ц≥нностей у внутр≥шн≥й св≥т людини. ќсобист≥сть не розчин¤Їтьс¤ в соц≥альному середовищ≥, а в≥дноситьс¤ до нењ ¤к самост≥йна одиниц¤. —оц≥ал≥зац≥¤ особистост≥ зводитьс¤ до соц≥ального навчанн¤, включаЇ т≥льки суб'Їктивну форму вростанн¤ ≥ндив≥да в сусп≥льство, а нормативно-ц≥нн≥сна система виступаЇ ¤к автономна стосовно особистост≥.

1	2	3	4

Ќазва: —труктура особистост≥ ≥ повед≥нков≥ типи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (5908 прочитано)