Ѕ≥олог≥¤ > —клад, функц≥њ та значенн¤ кров≥

—клад, функц≥њ та значенн¤ кров≥

 ров Ц р≥дка сполучна тканина. ќсновн≥ функц≥њ:

1.ƒихальна функц≥¤ пол¤гаЇ в перенос≥ кисню в≥д легень до тканин орган≥зму та —ќ2 в≥д кл≥тин до легень. ÷¤ функц≥¤ забезпечуЇ енерг≥Їю орган≥зм.

2.ѕоживна Ц кров розносить по т≥лу поживн≥ речовини в≥д кишечнику або з м≥сць њх накопиченн¤ (глюкозу з печ≥нки). «авд¤ки ц≥й функц≥њ кров в≥днос¤ть до троф≥чних тканин.

3.¬ид≥льна функц≥¤ пол¤гаЇ у видаленн≥ з кл≥тин та тканин орган≥зму к≥нцевих продукт≥в обм≥ну речовин.

4.“еплорегул¤ц≥йна, тобто збереженн¤ сталост≥ температури т≥ла. ÷¤ функц≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ за рахунок ф≥зичних властивостей води плазми кров≥.  ров р≥вном≥рно розпод≥л¤ючись в орган≥зм≥ створюЇ умови або дл¤ теплов≥ддач≥ (посилюючи рух кров≥ в кап≥л¤рах шк≥ри), або дл¤ збереженн¤ тепла (розширюючи судини внутр≥шн≥х орган≥в).

5.–егул¤торна Ц кров розносить по орган≥змов≥ ф≥з≥олог≥чно активн≥ речовини, ¤к≥ регулюють та обТЇднують д≥¤льн≥сть р≥зних орган≥в та систем, тобто зд≥йснюЇ гуморальну регул¤ц≥ю функц≥й орган≥зму.

6.√омеостатична (п≥дтриманн¤ динам≥чноњ сталост≥ внутр≥шнього середовища орган≥зму) дос¤гаЇтьс¤ завд¤ки тому, що кров, омиваючи ус≥ органи ≥ тканини, здатна нормал≥зувати склад внутр≥шнього середовища п≥д контролем нервовоњ системи.

7.«ахисна Ц лейкоцити кров≥ забезпечують фагоцитоз, а також вид≥ленн¤ антит≥л проти антиген≥в; здатн≥сть кров≥ до зс≥данн¤, внасл≥док чого припин¤Їтьс¤ кровотеча (тромбоцит).

 ров Ц липка, солонувата на смак р≥дина, що циркулюЇ по кровоносн≥й систем≥ та обТЇднуЇ весь орган≥зм в Їдине ц≥ле. ¬ орган≥зм≥ людини кров становить 7,7% в≥д загальноњ маси т≥ла. Ўвидка втрата 1/3 частини кров≥ Ї небезпечною дл¤ житт¤ людини.

—клад кров≥:  ров складаЇтьс¤ з р≥дкоњ частини Ц плазми кров≥ (близько 60% обТЇму) ≥ формених елемент≥в (кл≥тин кров≥: еритроцит≥в, лейкоцит≥в, тромбоцит≥в) (близько 40% обТЇму).

ѕлазма кров≥ Ц жовтувата р≥дина, ¤ка вм≥щуЇ:

1. Ќ2ќ Ц 91%.

2. Ѕ≥лки Ц 8% (альбум≥ни, глобул≥ни, ф≥бриноген). ¬они утримують воду в плазм≥ (при голодуванн≥, зменшуЇтьс¤ к≥льк≥сть б≥лк≥в, вода переходить з кров≥ до тканин, утворюючи голодн≥ набр¤ки) глобул≥ни можуть перетворюватись на антит≥ла, ¤к≥ знешкоджують м≥кроби ≥ утворюють ≥мун≥тет; б≥лки створюють певну вТ¤зк≥сть кров≥, ¤ка зростаЇ при втрат≥ води (пот≥нн¤, пронос), що може привести до утворенн¤ тромб≥в; ф≥бриноген Ц бере участь у зс≥данн≥ кров≥; б≥лки також перенос¤ть поживн≥ речовини, продукти розпаду б≥лк≥в та н.к., гормони, м≥кроелементи, в≥там≥ни.

3.∆ири Ц 0,8%.

4.√люкоза Ц 0,12%. ѕри зниженн≥ Ц п≥двищуЇтьс¤ збудженн¤ кл≥тин головного мозку (судоми), порушуЇтьс¤ кровооб≥г, диханн¤, настаЇ смерть.

5.—ечовина та сечова кислота Ц 0,05%.

6.ћ≥неральн≥ сол≥ Ц 0,9%, з них найб≥льше припадаЇ на долю NaCl, сол≥ —а,  , ћg. ÷¤ концентрац≥¤ п≥дтримуЇтьс¤ на сталому р≥вн≥.

¬одний розчин солей, концентрац≥¤ ¤кого дор≥внюЇ 0,9% - ф≥з≥олог≥чний розчин (≥зотон≥чний). …ого використовують в кл≥н≥чн≥й практиц≥ при значних крововтратах або при обезводненн≥ орган≥зму.

«а допомогою г≥пертон≥чних розчин≥в в≥дт¤гуЇтьс¤ р≥дина з тканин.

¬ кров≥ Ї близько 20 важливих м≥кроелемент≥в. Ѕагато з них (зал≥зо, н≥кель, кобальт) беруть участь у кровотворенн≥.

«м≥на складу плазми кров≥ згубно д≥Ї на орган≥зм.

ѕри великих крововтратах, п≥д час операц≥й та при де¤ких захворюванн¤х виникаЇ необх≥дн≥сть перелити хворому кров в≥д здоровоњ людини.

Ћюдину, ¤к≥й переливають кров, називають рецип≥Їнтом. Ћюдина, ¤ка в≥ддаЇ кров Ц донор. ѕри переливанн≥ необх≥дно додержуватись схеми.

(≤) (≤)

(≤≤) (≤≤) (≤≤≤) (≤≤≤)

(≤V) (≤V)

“епер в≥домо, що кожна група кров≥ складаЇтьс¤ з окремих п≥дгруп.

ƒонором може бути кожна здорова людина у в≥ц≥ 18-60 рок≥в. Ѕез шкоди дл¤ здоровТ¤ за один раз донор може здати 250-400 мл кров≥ (не част≥ше ¤к один раз у три м≥с¤ц≥).

«доровТ¤ кожного донора ретельно перев≥р¤Ї л≥кар станц≥њ переливанн¤ кров≥. ƒонорами не можуть бути люди, ¤к≥ часто вживають алкоголь, хвор≥ на —Ќ≤ƒ та де¤к≥ ≥нш≥ в≥русн≥ хвороби. —пос≥б консервуванн¤ кров≥: у стерильний пол≥етиленовий пакет обТЇмом 250 мл, набирають донорськ≥ кров ≥ щ≥льно закривають. якщо до щойно одержаноњ кров≥ додати трохи нешк≥дливого лимоннокислого Na, то вона не згортаЇтьс¤ ≥ при t 4-6˚ — може збер≥гатис¤ прот¤гом к≥лькох м≥с¤ц≥в. Ќайкраще застосовувати кров вз¤ту не б≥льше 10-14 дн≥в та аутокров. Ќа етикетц≥ посуду записують групу кров≥, резус-належн≥сть ≥ дату загот≥вл≥ кров≥.  ров з пакету за допомогою спец≥ального приладу вливають у вену рецип≥Їнта по краплинах.

ѕереливають не т≥льки ц≥льну кров, але ≥ њњ компоненти та кровозам≥нники.

Ќе сл≥д користуватис¤ кровТю одного ≥ того ж донора при повторному переливанн≥, оск≥льки обовТ¤зково до ¤коњ-небудь з систем в≥дбудетьс¤ ≥мун≥зац≥¤.

ѕри переливанн≥ кров≥ необх≥дно враховувати не т≥льки групу кров≥ за системою ј¬ќ, але й резус-належн≥сть. ” б≥льшост≥ (85%) людей на мембран≥ еритроцита Ї так званий б≥лок резус-фактор, ¤кий вперше ви¤влений Ћандштейнером та ¬≥нером в 1940 роц≥ в кров≥ мавп макак (Macacus rbesus). Ћюди. як≥ мають таку речовину, Ї резус позитивними (Rh+), а т≥, що не мають - (Rh¯). ѕри переливанн≥ несум≥сноњ кров≥ за Rh або ж при ваг≥тност≥, коли мати Ї Rh(-), а дитина Ц Rh (+), виникаЇ резус конфл≥кт. ” кров≥ матер≥ утворюютьс¤ антит≥ла, ¤к≥ руйнують власн≥ еритроцити або еритроцити плоду. ѕерша ваг≥тн≥сть може завершитись нормально, а кожна наступна може супроводжуватись мертво народженн¤м, викиднем, розвитком в дитини гемол≥тичноњ хвороби.

Ћейкоцити (в 1 мм3 Ц 4-6 тис) б≥л≥ кровТ¤н≥ т≥льц¤, б≥льш≥ за еритроцити мають ¤дро, здатн≥ до активного амебоњдного руху.  ≥льк≥сть њх у кров≥ може зм≥нюватись: менше ранком натщесерце, зб≥льшуЇтьс¤ њх к≥льк≥сть п≥сл¤ њди, прац≥. живуть 3-5 дн≥в до 10 рок≥в. ”творюютьс¤ в червоному к≥стковому мозку, селез≥нц≥, л≥мфатичних вузлах, поступово проход¤чи вс≥ стад≥њ дозр≥ванн¤. ÷ей складний процес може порушуватись у раз≥ рад≥оактивного опром≥ненн¤ або д≥њ р≥зних х≥м≥чних чинник≥в.

Ћейкоцити не однаков≥ за своЇю будовою. Ѕувають двох груп: зернист≥ (гранулоцити), незернист≥ (агрунолоцити).

ƒо зернистих належать: еозиноф≥ли, базоф≥ли, нейтроф≥ли.

ƒо незернистих: л≥мфоцити та моноцити.

ѕроцентне сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж видами лейкоцит≥в Ц лейкоцитарна формула, досить стала величина порушуЇтьс¤ п≥д час р≥зних хвороб маЇ д≥агностичне значенн¤.

Ћейкоцитоз Ц зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ лейкоцит≥в.

Ћейкопен≥¤ Ц зменшенн¤ лейкоцит≥в.

≤мун≥тет Ц неспри¤тлив≥сть орган≥змом ≥нфекц≥йних хвороб.

–озр≥зн¤ють кл≥тинний та гуморальний ≥мун≥тет. “акий под≥л обумовлений двома типами л≥мфоцит≥в Ц “-кл≥тин та ¬-кл≥тин. Ћ≥мфоцити утворюютьс¤ в к≥стковому мозку. ‘ормуванн¤ ≥мунолог≥чноњ компетентност≥ “-кл≥тин в≥дбуваЇтьс¤ в вилочков≥й залоз≥ (тимус≥).
–озвиток ≥мунолог≥чноњ компетентност≥ ¬-кл≥тин в≥дбуваЇтьс¤ в л≥мфоњдн≥й тканин≥ (плацент≥, печ≥нц≥ плоду, апендикс).

“-л≥мфоцити (тимус залежн≥): “-к≥лери, “-супресори, “-хелпери, “-памТ¤т≥.

¬-л≥мфоцити (бурса залежн≥). “-л≥мфоцити та фагоцити забезпечують кл≥тинний ≥мун≥тет або фагоцитоз, ¤кий б≥льшу роль в≥д≥граЇ у м≥сцевих запальних процесах.

¬-л≥мфоцити Ц гуморальний ≥мун≥тет в≥д≥граЇ у раз≥ загальних ≥нфекц≥й б≥льшого значенн¤, його основним про¤вом Ї утворенн¤ л≥мфатичних антит≥л проти р≥зних ≥нфекц≥йних (бактер≥њ, в≥руси, найпрост≥ш≥, грибки) ≥ не≥нфекц≥йних (пилок рослин, л≥карськ≥ препарати, чужор≥дн≥ б≥лки) чинник≥в.

¬ утворенн≥, дозр≥ванн≥ та навчанн≥ л≥мфоцит≥в, щоб вони могли виробл¤ти антит≥ла бере участь ≥мунна система.

јнтит≥ла Ц це тип б≥лк≥в, ¤к≥ д≥ють лише проти одного збудника хвороб. ¬они пост≥йно в≥дновлюютьс¤ в орган≥зм≥, що захищаЇ його на тривалий час в≥д повторних ≥нфекц≥йних захворювань.

јнтигени Ц чужор≥дна речовина, здатна викликати утворенн¤ антит≥л.

Ћейкоцити не т≥льки рознос¤тьс¤ з током кров≥, а можуть самост≥йно пересуватис¤ за допомогою псевдон≥жок. ѕроход¤чи кр≥зь ст≥нки кап≥л¤р≥в лейкоцити рухаютьс¤ до скупченн¤ хвороботворних м≥кроб≥в ≥ за допомогою псевдон≥жок захоплюють та перетравлюють њх. ÷е ¤вище було в≥дкрито ћечн≥ковим у 1908 р ≥ названо фагоцитозом (Ќобел≥вська прем≥¤).

¬ певних випадках (при пересадц≥ орган≥в) фагоцитарна властив≥сть лейкоцит≥в може бути шк≥длива. Ћейкоцити реагують на пересаджен≥ органи так, ¤к на хвороботворн≥ орган≥зми, фагоцитують њх, руйнують. “ому при проведенн≥ таких операц≥й фагоцитоз пригн≥чують р≥зними речовинами.

явище ≥мун≥тету в≥доме давно: в к≥нц≥ 18 ст англ≥йський л≥кар ƒженнер звернув увагу на те, що ж≥нки, ¤к≥ мали справи з коровами хворими коровТ¤чою в≥спою н≥коли не хвор≥ли натуральною в≥спою...

‘орми ≥мун≥тету:

1. ѕриродн≥й

а) ¬роджений (пасивний) одержаний в≥д матер≥ по спадковост≥. (Ћюдина н≥коли не хвор≥Ї на ¤щур чи холеру курей).

б) Ќабутий (активний) Ц виникаЇ п≥сл¤ перенесенн¤ хвороби, в орган≥зм≥ людини утворюютьс¤ антит≥ла, що в≥дновлюютьс¤ впродовж усього житт¤ (≥мунна памТ¤ть) на к≥р повторно людина не хвор≥Ї.

2. Ўтучний:

а) Ќабутий (активний) виникаЇ коли орган≥зм у в≥дпов≥дь на введенн¤ вакцини (щепленн¤) сам виробл¤Ї антит≥ла. ¬акцини Ц вбит≥ або ослаблен≥ збудники ≥нфекц≥йних захворювань. ѕроти захворювань: коклюш, пол≥ом≥Їл≥т, тул¤рем≥¤, дифтер≥¤. Ћюдина стаЇ нечутливою на прот¤з≥ тривалого часу до захворюванн¤ проти ¤кого зроблено щепленн¤. ўепленн¤ викликаЇ захворюванн¤ в дуже легк≥й форм≥.

1	2

Ќазва: —клад, функц≥њ та значенн¤ кров≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (2230 прочитано)