“рудове право ”крањни > —торони трудового договору

—торони трудового договору

—торонами трудового договору виступають роботодавець ≥ найманий прац≥вник. Ќа сторон≥ роботодавц¤ стороною ви≠ступаЇ власник або уповноважений ним орган чи ф≥зична особа (ст. 21  «пѕ).

” законодавств≥ ”крањни не вир≥шено однозначно пи≠танн¤ про форми власност≥.  онституц≥¤ ”крањни передба≠чаЇ державну, комунальну ≥ приватну власн≥сть (ст. 41). «г≥дно ≥з «аконом ”крањни "ѕро власн≥сть" в ”крањн≥ Ї три фор≠ми власност≥ Ч державна, колективна ≥ приватна.

ƒержава ¤к власник реал≥зовуЇ своњ повноваженн¤ через в≥дпов≥дне м≥н≥стерство, ‘онд державного майна, ¤к≥ в свою чергу укладають трудов≥ договори (контракти) з кер≥вника≠ми державних п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й.  ер≥вник п≥дприЇмства Ї органом, уповноваженим власником. « одного боку, в≥н сам Ї найманим прац≥вником, з ≥ншого Ч кер≥вник маЇ право укладати трудов≥ договори з прац≥вниками ≥, та≠ким чином, формувати трудовий колектив п≥дприЇмства. јналог≥чна модель найму використовуЇтьс¤ ≥ в орган≥зац≥¤х з комунальною власн≥стю.

ƒовг≥ роки в рад¤нському трудовому прав≥ стороною трудового договору вважалос¤ п≥дприЇмство. ѕри переход≥ ”крањни до ринковоњ економ≥ки в законодавство були вне≠сен≥ зм≥ни ≥ роботодавцем був визнаний власник. ÷им поло≠женн¤м наше законодавство було приведене у в≥дпов≥дн≥сть з м≥жнародною практикою. як в≥домо, в конвенц≥¤х ≥ реко≠мендац≥¤х ћќѕ дл¤ визначенн¤ наймача застосовуЇтьс¤ терм≥н "п≥дприЇмець", а в Ќ≥меччин≥ ≥ р¤д≥ ≥нших крањн Ч "роботодавець".

” проект≥ нового “рудового кодексу ”крањни передбаче≠ний терм≥н "роботодавець", п≥д ¤ким знову розум≥Їтьс¤ п≥дприЇмство, установа, орган≥зац≥¤.

якщо проанал≥зувати суть питанн¤, то пошук роботодав≠ц¤ ¤к сторони трудового договору Ч це пошук в≥дпов≥даль≠ного суб'Їкта, тобто суб'Їкта, в≥дпов≥дального за управл≥нн¤ трудовим процесом, орган≥зац≥ю прац≥, прибутков≥сть п≥дпри≠Їмства, в≥дшкодуванн¤ шкоди прац≥вников≥, запод≥¤ноњ при виконанн≥ трудових обов'¤зк≥в. Ќарешт≥, того, хто повинен забезпечити вс≥ соц≥альн≥ гарант≥њ ≥ виплати найманому пра≠ц≥внику. ѕроблема ц¤ не нова. ” часи перебудови п≥сл¤ прий≠н¤тт¤ «акону —–—– "ѕро державне п≥дприЇмство" велик≥ над≥њ в справ≥ п≥дйому виробництва покладалис¤ на трудов≥ колективи, був передбачений спец≥альний орган Ч рада тру≠дового колективу з такими широкими повноваженн¤ми, що можна було б подумати: мова йде про власника. ќсобливо наочно це було видно в прав≥ трудового колективу обирати кер≥вника п≥дприЇмства ≥ кер≥вник≥в структурних п≥дрозд≥л≥в. Ѕагато ¤к≥ кер≥вники поплатилис¤ кар'Їрою, не будучи вибра≠ними. јле таке положенн¤ про≥снувало недовго. ѕрава тру≠дових колектив≥в державних п≥дприЇмств були згорнен≥. ƒекретом  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни є8-92 в≥д 15 грудн¤ 1992 p. було призупинено д≥ю п. « ст. 15 «акону ”крањни "ѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥". ≤ т≥льки п≥сл¤ повного вику≠пу п≥дприЇмства трудовий колектив набуваЇ права колек≠тивного власника з правом найму робочоњ сили з ус≥ма випли≠ваючими юридичними насл≥дками.

“аким чином, ¤кщо проанал≥зувати чинне законодавство

з питанн¤ найму робочоњ сили Ч «акон ”крањни "ѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥ (статт≥ 15, 16, 17),  «пѕ (статт≥ 3, 21), «акон ”крањни "ѕро п≥дприЇмництво" (ст. 9), «акон ”крањни "ѕро колективне с≥льськогосподарське п≥дприЇмство" (ст. 19), «акон ”крањни "ѕро сел¤нське (фермерське) господарство" (ст. 23), Ч не залишаЇтьс¤ сумн≥в≥в в тому, що законодавець в особ≥ роботодавц¤ бачить власника, а не орган≥зац≥йно-право≠ву форму господарюванн¤, ¤кою виступаЇ п≥дприЇмство, уста≠нова, орган≥зац≥¤. Ќезважаючи на те, що в трудових в≥дносинах функц≥¤ власност≥ може бути в≥дд≥лена в≥д функц≥њ управл≥н≠н¤ (див.  иселев ».я. ÷ит. раб. Ч —. 51), головною, первин≠ною ланкою у сусп≥льному в≥дношенн≥ найманоњ прац≥ висту≠паЇ саме власник, ¤кий маЇ широкий обс¤г прав щодо найму, але в той же час Ї ≥ головним зобов'¤зуючим суб'Їктом.

¬изнанн¤ п≥д роботодавцем власника привносить елемент ≥стини, сут≥ цих в≥дносин, кр≥м того спрощуЇ ≥ юридичну тех≠н≥ку. ЌемаЇ необх≥дност≥ перел≥чувати вс≥ можлив≥ форми п≥дприЇмництва. јдже власником Ї ≥ ≥ндив≥дуальний п≥дприЇ≠мець, ¤кий зд≥йснюЇ свою д≥¤льн≥сть без створенн¤ юридич≠ноњ особи, ≥ будь-¤кий громад¤нин, що використовуЇ найману працю. ≤ншими словами, роботодавцем виступаЇ власник ¤к ф≥зична особа або ¤к нос≥й прав юридичноњ особи. ¬изнаючи це остаточно, в законодавств≥ немаЇ необх≥дност≥ окремо ви≠д≥л¤ти на сторон≥ роботодавц¤ ф≥зичну особу, ¤к це зробле≠но в даний час у ст. 21  «пѕ, бо ф≥зична особа, що наймаЇ прац≥вника, вже Ї власником, оск≥льки волод≥Ї ≥ розпор¤джа≠Їтьс¤ певними грошовими коштами дл¤ оплати прац≥ найма≠ного прац≥вника.

—л≥д звернути увагу на те, що колективний власник Ч члени кооперативу, колективного с≥льськогосподарського п≥д≠приЇмства, сел¤нського (фермерського) господарства, госпо≠дарських товариств Ч реал≥зовуЇ своЇ право власност≥ через загальн≥ збори сп≥ввласник≥в, ¤к≥ обирають виконавчий орган (правл≥нн¤, виконавчу дирекц≥ю). Ќадал≥ саме виконавчий орган укладаЇ трудов≥ договори ≥ зд≥йснюЇ орган≥зац≥йн≥ функц≥њ щодо управл≥нн¤ працею всередин≥ орган≥зац≥њ.

“руднощ≥ в правозастосуванн≥ виникають, коли сам≥ влас≠ники працюють на своњх п≥дприЇмствах. ѕотр≥бно п≥дкрес≠лити, що вони не Ї найманими прац≥вниками. якщо найма≠ний прац≥вник працюЇ на чужого, то власник працюЇ на себе. ≤ в цьому принципова р≥зниц¤. ѕрац¤ сп≥ввласник≥в регу≠люЇтьс¤ ними самост≥йно у власних статутах. ѕричому вони сам≥ дл¤ себе встановлюють робочий час, час в≥дпочинку, по≠р¤док розпод≥лу прибутку, оплату прац≥, дисципл≥нарну ≥ матер≥альну в≥дпов≥дальн≥сть. ” ч. 2 ст. «  «пѕ ч≥тко перера≠хован≥ т≥ гарант≥њ, ¤к≥ повинн≥ бути передбачен≥ дл¤ сп≥ввлас≠ник≥в по законодавству про працю: це гарант≥њ в≥дносно зай≠н¤тост≥, охорони прац≥, прац≥ ж≥нок, молод≥, ≥нвал≥д≥в.

ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни своЇю постановою є 15 в≥д 25 травн¤ 1998 p. доповнив постанову ѕленуму є9 в≥д 6 листопада 1992 p. пунктом 35, в ¤кому вказав на в≥дм≥чен≥ в≥дм≥нност≥ в правовому регулюванн≥ прац≥ член≥в кооперати≠в≥в, њх об'Їднань, колективних с≥льськогосподарських п≥дпри≠Їмств, сел¤нських (фермерських) господарств ≥ незастосуванн≥ до них норм  «пѕ з питань зв≥льненн¤, переведень, прит¤гнен≠н¤ до дисципл≥нарноњ ≥ матер≥альноњ в≥дпов≥дальност≥. Ћише у випадках, коли так≥ особливост≥ не встановлен≥ статутами або ≥ншими внутр≥шньогосподарськими нормативно-правови≠ми актами, застосовуютьс¤ норми трудового законодавства.

Ѕудь-¤кий громад¤нин ¤к ф≥зична особа (ст. 21  «пѕ) маЇ право використати найману працю ≥ виступати робото≠давцем, дл¤ цього не потр≥бно реЇстрац≥њ його ¤к п≥дприЇмц¤.

” вс≥х випадках роботодавець зобов'¤заний забезпечити найманому прац≥вников≥ умови прац≥, њх безпеку, а також соц≥ально-трудов≥ гарант≥њ, сплачувати за прац≥вника стра≠хов≥ внески до фонд≥в соц≥ального страхуванн¤, передбаче≠них законодавством, а у раз≥ запод≥¤нн¤ шкоди прац≥вни≠ков≥ при виконанн≥ ним трудових обов'¤зк≥в, в тому числ≥ здоров'ю прац≥вника, роботодавець несе майнову в≥дпов≥≠дальн≥сть перед прац≥вником.

–оботодавець також несе майнову в≥дпов≥дальн≥сть пе≠ред ≥ншими ф≥зичними та юридичними особами за шкоду, запод≥¤ну його прац≥вником при виконанн≥ останн≥м трудо≠вих обов'¤зк≥в.

” свою чергу прац≥вник несе матер≥альну в≥дпов≥дальн≥сть за шкоду, запод≥¤ну роботодавцю. ÷≥ питанн¤ детальн≥ше будуть розгл¤нут≥ в розд≥л≥, присв¤ченому матер≥альн≥й в≥дпо≠в≥дальност≥ в трудовому прав≥.

—тороною трудового договору можуть виступати гро≠мадськ≥ орган≥зац≥њ. –ел≥г≥йна орган≥зац≥¤ маЇ право прийма≠ти на роботу громад¤н, умови прац≥ встановлюютьс¤ за уго≠дою м≥ж рел≥г≥йною орган≥зац≥Їю ≥ прац≥вником ≥ визнача≠ютьс¤ трудовим договором, ¤кий укладаЇтьс¤ у письмов≥й форм≥ й п≥дл¤гаЇ обов'¤зков≥й реЇстрац≥њ. ” такому ж пор¤дку реЇструютьс¤ умови оплати прац≥ св¤щеннослужител≥в, цер≠ковнослужител≥в та ос≥б, котр≥ працюють в рел≥г≥йних орган≥≠зац≥¤х на виборних посадах. Ќа громад¤н, котр≥ працюють в рел≥г≥йних орган≥зац≥¤х за трудовим договором, поширюЇть≠с¤ трудове законодавство, соц≥альне страхуванн¤ ≥ забезпе≠ченн¤ нар≥вн≥ з прац≥вниками державних ≥ громадських п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й (статт≥ 25, 26, 27 «акону ”крањни "ѕро свободу сов≥ст≥ ≥ рел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ" в≥д 23 кв≥тн¤ 1991 p. // ¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни. Ч 1991. - є25. - —т. 283).

ƒругою стороною трудового договору виступаЇ найманий прац≥вник. —т. 21  «пѕ не м≥стить терм≥на "найманий прац≥в≠ник", однак у б≥льш сучасних законодавчих актах про працю цей терм≥н застосовуЇтьс¤. Ѕ≥льше того, саме визнанн¤ труд¤≠щого найманим прац≥вником Ї в≥дправним положенн¤м дл¤ виробленн¤ ринковоњ модел≥ трудового права, ¤ке направлене значною своЇю частиною на захист прав прац≥вник≥в у проце≠с≥ зд≥йсненн¤ найманоњ прац≥. ” ст. 1 «акону ”крањни "ѕро пор¤док вир≥шенн¤ колективних трудових спор≥в (конфл≥к≠т≥в)" в≥д 3 березн¤ 1998 p. є137/98Ч¬– дано визначенн¤ "найманий прац≥вник", п≥д ¤ким розум≥Їтьс¤ ф≥зична особа, ¤ка працюЇ за трудовим договором на п≥дприЇмств≥, в уста≠нов≥ та орган≥зац≥њ, в њх об'Їднанн¤х або у ф≥зичних ос≥б, ¤к≥ використовують найману працю (¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни. - 1998. - є34. - —т. 227).

«а загальним правилом громад¤ни мають право уклада≠ти трудов≥ договори з 16 рок≥в (ст. 188  «пѕ). «а згодою одного з батьк≥в або особи, ¤ка його зам≥нюЇ, можуть прийма≠тис¤ на роботу особи, ¤к≥ дос¤гли 15 рок≥в. ƒл¤ п≥дготовки молод≥ дл¤ продуктивноњ прац≥ допускаЇтьс¤ прийом на ро≠боту учн≥в загальноосв≥тн≥х шк≥л, профес≥йно-техн≥чних учи≠лищ та вищих навчальних заклад≥в першого та другого р≥вн¤ акредитац≥њ дл¤ виконанн¤ легкоњ роботи, ¤ка не завдаЇ шко≠ди здоров'ю ≥ не порушуЇ процес навчанн¤, у в≥льний в≥д навчанн¤ час по дос¤гненню ними 14 рок≥в за згодою одного з батьк≥в або особи, що його зам≥нюЇ.

1	2

Ќазва: —торони трудового договору
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (924 прочитано)