”крањнознавство > ”крањнськ≥ обереги, традиц≥њ ≥ сучасн≥сть

”крањнськ≥ обереги, традиц≥њ ≥ сучасн≥сть

ЂЌаш оберег ≥шов з земл≥,
 оли нас ск≥фами ще звали.
≤ тал≥сман той берегли,
≤ щаст¤ в доленьц≥ шукали.
јбо коли була в≥йна,
≤ ворог йшов на схил ƒн≥провий,
„и то котилас¤ чума,
„и хтось був дуже т¤жко хворий...ї [1]
ќ. ќнищенко

≤ще дл¤ наших прабабусь ≥ бабусь хрест, молитва, великодн¤ крашанка, ¤к ≥ рушник, пал¤ниц¤, вогонь у печ≥, обручка, пучечок певного з≥лл¤, пов'¤заного навхрест, а також слова Ђдобрий день!ї, Ђз Ѕогом!ї, Ђбувайте здоров≥!ї, ¤к ≥ Ђне убийї, Ђне украдьї,Ч були не просто предметами ≥ словами, а знаками добра ≥ сили, заступниками в≥д нещасть, були Ч оберегами.

” давнину людина в≥дчувала т≥сн≥ш≥ зв'¤зки з силами природи ≥ вже за час≥в палеол≥ту (10Ч5 тис. до н. е.) диференц≥ювала њх на добр≥ та зл≥, причому добр≥ були оберегами в≥д злих. јле њх треба було пер≥одично задобрювати, звертатись до них з маг≥чними заклинанн¤ми, приносити њм жертви.

ѕроте людина в≥дчувала потребу ще ≥ в матер≥ал≥зованих захисниках Ч оберегах. Ќайдавн≥ший зразок оберега Ч ж≥ноче божество, ¤ке було поширеним практично у вс≥х народ≥в. « ним пов'¤зана ≥ етимолог≥¤ слова Ђоберегї, ¤ку свого часу досл≥див академ≥к Ѕ. –ибаков [2]. ѕоходить воно в≥д слова Ђберегин¤ї, що р≥внозначне грецькому Ђземл¤ї (давньоруська транскрипц≥¤ Ч Ђберниеї, тобто земл¤, глина), богин¤ земл≥, њњ берегуша, охоронниц¤. Ѕерегин¤ Ч мати всього живого, перв≥сне божество-захисник людини, богин¤ родючост≥, природи та добра. « часом Ѕерегин¤ стала охоронницею дому, њњ скульптурки знаходились у хатах, зображенн¤-амулети носили на шињ.

ќбраз Ѕерегин≥ д≥йшов до нас у вишивц≥: на обр¤дових рушниках, у ж≥ночому од¤з≥ бачимо стил≥зовану ж≥ночу постать, найчаст≥ше Ч з п≥дн¤тими руками (знак захисту), ≥нод≥ з прибогами Ч кон¤ми по обидва боки (≥л. 1). Ќер≥дко Ѕерегиню п≥дм≥н¤ла ≥деограма Ч ромб з гачками Ч землеробський символ родючост≥, маг≥чний обер≥гальний знак (украњнська плахта Ч своЇр≥дне Ђперепитуванн¤ї цього мотиву).

« ’ ст., тобто з часу прийн¤тт¤ христи¤нства, символ≥чний смисл Ѕерегин≥ (¬енери, –ожаниц≥) було перекладено на образ Ѕогородиц≥. ¬ ньому людина вшановувала саму природу, житт¤, подвиг материнства. ” св≥домост≥ людей ƒавньоњ –ус≥ Ѕогородиц¤ сприймалась ¤к всемогутн¤ заступниц¤ людства перед Ѕогом. ѕ≥дтвердженн¤ цьому знаходимо в ≥стор≥њ. “ак, п≥д час походу аз≥атського полководц¤ “≥мура на –усь в 1395 роц≥ вважалось, що ћосква була Ђвр¤тованаї заступництвом ¬севишнього завд¤ки ≥кон≥ ¬ладимирськоњ Ѕогоматер≥ (письма початку XII ст.), ¤ку встигли перенести з ¬ладимира до ћоскви ≥ ¤ка н≥би в≥двернула пох≥д “≥мура на ћоскву. « того часу русини почали шанувати ≥кону Ѕожоњ ћатер≥ ¤к заступницю, ¤к оберег, складали про нењ легенди, на њњ честь були закладен≥ монастир та церква. Ќе менш ц≥кава ≥сторична под≥¤ в≥дтворена на одному з клейм ≥кони ЂЅитва новгородц≥в ≥з суздальц¤миї (письма 2-њ половини XV ст.), на ¤кому зображено фортечну ст≥ну, де виставлено ≥кону ≥з зображенн¤м Ѕогоматер≥. Ќа нењ дощем лет¤ть ворож≥ стр≥ли, вона Ч перша м≥шень ворожоњ рат≥ ≥ Ч захисниц¤ м≥ста.

≤кони ≥з зображенн¤м Ѕогоматер≥ брали з собою в пох≥д, ними благословл¤ли воњн≥в, що йшли на смертний б≥й ≥з загарбниками. “ак≥ ≥кони часто вважаютьс¤ покровительками м≥ст.

ќкр≥м образу Ѕерегин≥, до украњнських орнамент≥в ув≥йшли й ≥нш≥ тотем≥чн≥ знаки час≥в ¤зичництва. «агалом орнаменту на од¤з≥ приписувалась маг≥чна сила Ђне впуститиї хворобу в т≥ло. ƒешифруючи р≥зн≥ орнаменти, нац≥ональний од¤г, Ѕ. –ибаков д≥йшов висновку, що ж≥ночий од¤г в ц≥лому ¤вл¤в собою своЇр≥дну модель всесв≥ту. “ак, головний уб≥р ототожнювавс¤ з ≥деЇю неба. Ќав≥ть назви його були Ђпташин≥ї Ч кокошник (кокошь Ч п≥вень), кика, кичка (качка), сорока. Ќа ньому зображались птахи, сол¤рний знак. ≤дею св≥тобудови продовжувала вишивка, що розташовувалась б≥л¤ шињ, рук, н≥г, тобто на ком≥р≥, к≥нц¤х рукава, подоли (з метою охорони прор≥з≥в-отвор≥в), а також на верхн≥й частин≥ рукава, в м≥сц¤х б≥цепса Ч ¤к знак охотюни працездатност≥. ћотиви орнаменту на подол≥ ж≥ночого вбранн¤ Ч це ≥деограми земл≥, пророслого зерна, води. ” вишивку верхньоњ частини од¤гу додаютьс¤ рослинн≥ мотиви, що символ≥зують ≥дею родючост≥. ѕлетений ж≥ночий по¤с оздоблювавс¤ на к≥нц¤х головами ¤щ≥рок Ч символами п≥дземно-п≥дводного царства.

„исленн≥ прикраси, елементи од¤гу також мусили Ђп≥дсилюватиї захисну функц≥ю од¤гу щодо зла та хвороб. “ак, до головного убору кр≥пились р¤сна. «аткан≥ б≥сером, вони символ≥зували дощ, а кульки з пташиного п≥р'¤чка на стр≥чках Ч пов≥тр¤. Ќа р¤сна ч≥пл¤лись колти, округла форма ¤ких походить в≥д форми Ђовидуї Ч частини земного простору, що повинно було нагадувати про земну твердь. Ќа колтах зображались птахи, русалки, грифони, древо житт¤ (≥л. 3). «а допомогою ланцюжк≥в, рем≥нц≥в, стр≥чок до головного убору кр≥пились ≥ще заушниц≥, тобто наскронн≥ к≥льц¤, на ¤ких зображались богин¤ з прибогами або пара коней (≥л. 3). √ривне начинн¤ у вигл¤д≥ самоњ гривни (до реч≥, њњ носили ≥ чолов≥ки), намиста, мониста, д≥адеми, р≥зних символ≥чних прикрас дл¤ ком≥ра повинно було охорон¤ти найменш захищену частину т≥ла Ч шию. ѕерсн≥ несли в соб≥ ≥дею макросв≥ту (замкнене коло), що, за в≥руванн¤ми древн≥х слов'¤н, захищало м≥кросв≥т д≥вчини (¤к обручка Ч м≥кросв≥т зам≥жньоњ ж≥нки). Ќа ср≥бних браслетах-наручах, що охоплювали широк≥ рукава вес≥льного вбранн¤ нареченоњ, витискали зображенн¤ паростка древа житт¤ Ч крину та двох сирин≥в (птаход≥в) по обидва його боки. ¬ цьому мотив≥ персон≥ф≥кувалась ≥де¤ зародженн¤ нового житт¤. Ќа сторож≥ спок≥йного проростанн¤ майбутнього житт¤ Ђнесли вартуї фантастичн≥ грифони (крилат≥ леви з орлиними головами), симаргли (крилат≥ пси) та барси.

ћотиви орнаменту, що мали обер≥гальн≥ властивост≥, бачимо не т≥льки в старовинному од¤з≥, а й в оздобленн≥ побутових речей, к≥нськоњ збруњ, в≥йськовоњ зброњ (≥л. 4). «верн≥мо увагу на важливий момент: практично вс≥ народи над≥л¤ли захисною властив≥стю не ст≥льки окрем≥ елементи орнаменту, ск≥льки орнаментальний комплекс в ц≥лому. «а народною естетикою вважалось, що красиве, гармон≥йне оздобленн¤ привертаЇ, причаровуЇ щаст¤, об≥ц¤Ї захист, допомагаЇ в житт≥. Ќародний орнамент Ч це г≥мн усьому сущому на земл≥, це величальна крас≥ та ƒобру.

÷≥каво простежити взаЇмозв'¤зок м≥ж апотропењчним наповненн¤м од¤гу (¤к маг≥чноњ оболонки людини) ≥ знар¤дд¤ми прац≥, що були причетн≥ до його виготовленн¤. “кацтво Ч один з найдавн≥ших технолог≥чних процес≥в Ч було в≥доме ще людин≥ епохи енеол≥ту (бл. 8 тис. рок≥в до н. е.) ≥ вважалось найпочесн≥шим видом ж≥ночого рукомесла, бо життЇво важливими були його результати: од¤г, с≥т≥ дл¤ вилову риби, зв≥р≥в, р≥зноман≥тне домашнЇ начинн¤ (ковдри, рушники, скатертини) та реч≥ ритуально-обр¤дового призначенн¤. ќсь чому з повагою ставились до всього ≥нструментар≥ю по виготовленню нитки Ч основи майбутнього полотна: до чесала, пр¤дки, тр≥пала, ткацького верстата, веретена, мотовила, пр¤слиц¤. ” багатьох народ≥в ≥снують м≥фи про божественне походженн¤ певного ремесла. ” сх≥дних слов'¤н божеством-дем≥ургом пр¤д≥нн¤ вважалась ћокош. ¬она пр¤ла нитку житт¤, тобто саму долю, життЇвий шл¤х. ѕр¤дка у слов'¤н вважалась найц≥нн≥шим вес≥льним подарунком наречен≥й в≥д молодого. ≤нколи на њњ виготовленн¤ йому доводилось рубати ц≥ле дерево. “а найважлив≥шим було њњ декоративне оздобленн¤ знаками-оберегами. ≤з до-монгольських час≥в до нас д≥йшли т≥льки пр¤слиц¤ Ч Їдиний не дерев'¤ний елемент, а з шиферного каменю чи випаленоњ глини (пр¤слице Ч це невеличке грузило округлоњ форми, ¤ке вд¤гаЇтьс¤ на нижн≥й к≥нець веретена дл¤ наданн¤ йому обертальноњ сили). ¬они оздоблювались сакральними символами (хрест, коло, сол¤рний знак, ромби), ¤к≥ бачимо ≥ в розписах на дерев'¤них основах пр¤док п≥зн≥шого часу (≥л. 3), а також стил≥зованими зображенн¤ми Ч знаками коней, бик≥в, птах≥в. ѕр¤слиц¤-амулети у вигл¤д≥ намиста на груд¤х чи стегн≥ виконували функц≥ю оберега дл¤ померлоњ ж≥нки. ¬ обертальн≥й же властивост≥ веретена вбачали маг≥чну силу св≥тобудови. Ђ«акрутилось, заверт≥лось, ≥ викрутились небо ≥ земл¤ї [3]. ѕр¤дка ¤к символ ж≥ночого Їства передавалась у спадок, шанувалась ¤к добра пом≥чниц¤, ¤к оберег домашнього добробуту.

—. ѕлачинда в ≥сторичному роман≥ Ђ ињвськ≥ фрескиї [4] наводить поетичн≥ перекази про те, що воњни-роси, йдучи на ворога, приймали в≥д своЇњ неньки материн оберег у вигл¤д≥ трикутноњ плат≥вки ≥з зображенн¤м Ѕерегин≥ та д≥вочий в≥д нареченоњ Ч у вигл¤д≥ круглоњ плат≥вки ≥з зображенн¤м Ћади Ч Ѕогин≥ весни, дружини Ѕога шлюбу.

ќберег на шињ, б≥л¤ серц¤ або на по¤с≥ був дуже поширеним.  онтакт ≥з т≥лом, а в≥дтак пост≥йне нагадуванн¤ про себе, мали неаби¤кий психолог≥чний ефект: це заспокоювало, надавало сили, впевненост≥, а при в≥ддаленн≥ в≥д дом≥вки Ч ще й з≥гр≥вало спогадами про батьк≥вщину, про р≥дних. Ќаведемо к≥лька зразк≥в оберег≥в цього типу.

ўе за епохи палеол≥ту людина носила на шињ п≥дв≥шен≥ на мотузц≥ ≥кла марал≥в, хижих зв≥р≥в, к≥стки мамонт≥в, кам≥нчики (¤к частки чогось великого, тобто сили Ч хижака, скел≥), ¤к≥ повинн≥ були в≥дл¤кувати злих дух≥в. ѕ≥зн≥ше, за доби культу ¤зичницького бога-громовержц¤ ѕеруна, за обереги правили м≥н≥атюрн≥ амулети-сокирки (знак ѕеруна) та ≥нш≥ Ђшумн≥ї предмети Ч металев≥ ключ≥, бубонц≥, бр¤зкальц¤, нож≥, ланцюжки, що кр≥пились на по¤с≥ чи на плеч≥. ѕ≥дв≥ски-лунниц≥ в намист≥ охорон¤ли ж≥нку в≥д навроченн¤. √уцули ще донедавна практикували п≥сл¤ обр¤ду першоњ купел≥ прив'¤зувати на праву ручку немовл¤ти м≥шечок з часником ≥ шматочком глини з печ≥ Ч ¤к над≥йний оберег в≥д дит¤чих хвороб.

ƒуже попул¤рний р≥зновид нашийного оберега на –ус≥ XIЧXVII ст.Ч зм≥йовик. ÷е двосторонн≥й медальйон круглоњ або овальноњ форми з бронзи, ср≥бла, золота або кам≥нн¤ з вушком дл¤ прот¤гуванн¤ мотузки. Ќа аверс≥ його зображавс¤ христи¤нський сюжет (Ѕогородиц¤, архангел ћихањл, Ѕорис та √л≥б, ‘ед≥р —трат≥лат, ц≥лител≥  озьма та ƒом≥ан, ’рещенн¤, –озп'¤тт¤ та ≥н.), а на реверс≥, що торкавс¤ т≥ла людини,Ч Ђзм≥йовийї сюжет Ч голова √оргони ћедузи ≥з зм≥¤ми, а по периметру Ч напис: цитата з трисв¤тоњ п≥сн≥ во славу —аваофа або ≥нш≥ маг≥чн≥ заклинанн¤. ¬≥ра в д≥Їв≥сть зм≥йовик≥в була наст≥льки велика, що давньоруськ≥ л≥кар≥ роздавали њх хворим.

1	2	3

Ќазва: ”крањнськ≥ обереги, традиц≥њ ≥ сучасн≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (2649 прочитано)