‘≥зкультура > ‘≥зична культура на «апор≥зьк≥й C≥ч≥ (XV-XVII стол≥тт¤)

ќдначе, незважаючи на пост≥йн≥ утиски польських магнат≥в ≥ рос≥йського самодержавства, украњнський народ зум≥в зберегти ≥ примножити своњ звичањ, традиц≥њ та обр¤ди, що спри¤ло утвердженню народноњ за суттю ф≥зичноњ культури украњнц≥в ≤ в подальших часах.

¬ ”крањн≥ дуже поширеними були скачки ≥ прогони, приурочен≥ до –≥здв¤них св¤т ¬зимку, окр≥м перегон≥в, розповсюдженою серед молод≥ була њзда на санчатах з запр¤женими собаками, ≥ ¤к описуЇ ≤ван  рипТ¤кевич; "...не раз просто так, дл¤ приЇмност≥ пускалис¤ іринджолами по сн≥жн≥й дороз≥" (7). —еред найменших д≥тей попул¤рним було ковзанн¤ на льоду. ¬ довг≥ зимов≥ вечори молодь випробовувала своњ сили в гр≥ у шахи, ¤к≥ були в≥дом≥ в ”крањн≥ ще з кн¤жих час≥в.

” весн¤н≥ та л≥тн≥ дн≥ серед молод≥ поширеними були рухлив≥ ≥гри з м'¤чем та кул¤ми. —уть гри в тому, що. п≥дкидаючи дерев'¤ну кулю, на льоту намагаютьс¤ попасти в нењ короткими ≥ товстими палиц¤ми.

¬ цей пер≥од довол≥ поширеними були ≥грища, присв¤чен≥ св¤там ≤вана  упала, початку хл≥боробського сезону, його завершенню, в ¤ких використовувались народн≥ рухлив≥ ≥гри, танц≥, ф≥зичн≥ д вправи.

¬ажливу роль у в≥йськово-ф≥зичн≥й п≥дготовц≥ ≥ надал≥ продовжуЇ в≥д≥гравати полюванн¤. —в≥дченн¤ про традиц≥њ полюванн¤ навод¤тьс¤ у "ѕоем≥ про полюванн¤" - пам'¤тц≥ XVII стол≥тт¤. ÷≥каво описано способи полюванн¤: "на нього, кабана, виходили ц≥лим в≥йськом, використовували пастки, с≥тки, загорож≥ й зас≥ки, мисливських хорт≥в, рушниц≥, обухи, луки" (6, 48). јвтор п≥дкреслюЇ, що полюванн¤ особливо корисне дл¤ молод≥, дл¤ ¤коњ це акт в≥йськового навчанн¤, призначенн¤ до мужност≥, витривалост≥. ѕрикметним в поем≥ Ї опис д≥¤льност≥ мисливц¤, ¤кий безстрашно стрибав на кабана, с≥длав його ≥ вбивав.

 р≥м зазначених сфер функц≥онуванн¤, украњнська народна ф≥зична культура в≥д≥гравала також суттЇву роль у прикладн≥й профес≥йн≥й п≥дготовц≥ людей до умов тогочасноњ трудовоњ д≥¤льност≥. Ќаприклад, таке поширене в козацьку добу в ”крањн≥ ¤вище, ¤к чумакуванн¤, потребувало високого р≥вн¤ ¤к псих≥чноњ, так ≥ ф≥зичноњ п≥дготовки.

¬исокий р≥вень розвитку народноњ ф≥зичноњ культури ¤к важливого компоненту вс≥Їњ культури украњнського народу, спри¤в вихованню здорового, м≥цного покол≥нн¤ людей. ј це, в свою чергу, ≥ великою м≥рою слугувало п≥дйому в≥йськовоњ функц≥њ «апор≥зькоњ —≥ч≥.

3. —истема в≥йськово-ф≥зичноњ п≥дготовки на «апор≥зьк≥й —≥ч≥.

—уворе, аскетичне житт¤, ¤ким жили козаки, викликало подив у очевидц≥в, а право визнаватись запор≥зьким козаком вважалось найпочесн≥шою в≥дзнакою не т≥льки серед украњнц≥в. Ѕагато хто з польських шл¤хтич≥в, а п≥зн≥ше московських двор¤н, прагнули здобути в≥йськову осв≥ту на славному «апор≥жж≥. “ак. рос≥йський полководець ћ.“. утузов отримав атестат "знатного товариша ўерб≥н≥вського курен¤" «апор≥зькоњ —≥ч≥ (11, 104). јтестати знатних ≥ почесних товариш≥в «апор≥зькоњ —≥ч≥ були видан≥ багатьом в≥йськовим ≥ пол≥тичним д≥¤чам того часу: кињвському генерал-губернатору √л≥бову. графу ѕан≥ну, кн¤зю ѕрозоровському, кн¤зю ѕотьомк≥ну.

¬.јнтонович з цього приводу наголошував: "«апор≥жж¤ було школою, де д≥ставали вихованн¤ люди, ¤к≥ пот≥м ставали на ”крањн≥ полковниками та старшиною" (1).

јнал≥з ≥снуючих документ≥в, матер≥ал≥в, наукових праць дозвол¤Ї вид≥лити основн≥ компоненти ф≥зичноњ культури запорожц≥в, нац≥ональноњ за своњм зм≥стом, ≥ одн≥Їњ з найпрогресивн≥ших за своЇю ≥дейною спр¤мован≥стю у тогочасн≥й ™вроп≥.

ѕеребуваючи в стан≥ безперервних воЇн, «апор≥зька —≥ч погребувала пост≥йного поповненн¤ своњх лав. “ому в —≥ч≥ були вироблен≥ певн≥ критер≥њ в≥дбору до козак≥в. як п≥дкреслюЇ у своњй прац≥ ƒ.≤.яворницький: "кожному, ким би в≥н не був, зв≥дки й коли б не прийшов на «апор≥жж¤, доступ на —≥ч був в≥льний за таких п'¤ти умов: бути в≥льною ≥ неодруженою людиною, розмовл¤ти украњнською мовою, прис¤гнути на в≥рн≥сть рос≥йському царев≥ (ц¤ умова набула сили п≥сл¤ втрати «апор≥зькою —≥ччю пол≥тичноњ рол≥ в житт≥ ”крањни п≥сл¤ XVII стол≥тт¤), спов≥дати православну в≥ру ≥ пройти певне навчанн¤ (14). —правжн≥м козаком ставав лише той, зг≥дно р≥зноман≥тних св≥дчень ≥сторик≥в, хто пропливав пороги ƒн≥пра, пройшов семир≥чну п≥дготовку, зд≥йснив морський пох≥д. “обто ч≥тких критер≥њв в≥дбору молодих козак≥в не ≥снувало.

як в≥домо, при церкв≥ —в¤тоњ ѕокрови, розташованоњ на терен≥ «апор≥зькоњ —≥ч≥, ≥снувала —≥чова школа. ¬она складалас¤ з двох в≥дд≥л≥в: в одному вчилис¤ т≥ юнаки, що готувались на паламар≥в та ди¤кон≥в - у цьому в≥дд≥л≥ було завжди «ќ учн≥в.  р≥м того був в≥дд≥л молодик≥в, де вчилис¤ сироти, хрещеники козацькоњ старшини, та ≤нш≥ д≥ти, њх було коло 50. “ут учили цих д≥тей грамоти, сп≥ву та в≥йськовому ремеслу.

—. —≥рополко, досл≥джуючи систему вихованн¤ у —≥чов≥й школ≥ п≥дкреслюЇ, що: ".. молодик≥в у школ≥ ≥ поза школою вчили: Ѕогу добре молитис¤, на кон≥ реп'¤хом сид≥ти, шаблею рубати й в≥дбиватис¤, з рушниц≥ гострозоро стр≥л¤ти й списом добре колоти" (12, 174).

—≥чова школа функц≥онувала п≥д безпосередн≥м проводом козацькоњ старшини. ƒл¤ керуванн¤ школою призначавс¤ один ≥з ченц≥в ѕокровського монастир¤.

¬ —≥чов≥й школ≥ пор¤д з вправами дл¤ вдосконаленн¤ волод≥нн¤м вогнепальною зброЇю застосовувались спец≥альн≥ ф≥зичн≥ вправи дл¤ ум≥нн¤ волод≥ти холодною зброЇю, правити човном, швидко плавати.

—еред молодик≥в —≥човоњ школи, ¤к≥ були кандидатами на церковн≥ посади, велас¤ спец≥ал≥зована ф≥зична п≥дготовка в≥йськовоњ спр¤мованост≥, - "бували випадки, коли одна ≥ та сама особа дек≥лька раз≥в м≥н¤ла р¤су на козацьку зброю". ≤ нер≥дко св¤щеники ставали на чол≥ козацьких загон≥в (11). ќтже, п≥д час навчанн¤ в —≥чов≥й школ≥ орган≥чно поЇднувалис¤ елементи ф≥зичного гарту, в≥йськовий вишк≥л з осв≥тньою п≥дготовкою майбутн≥х лицар≥в.

«вичайно, одна лише —≥чова школа не в змоз≥ задовольнити потреби запор≥зького в≥йська в повноц≥нному поповненн≥. Ќа територ≥њ в≥льностей запор≥зьких зг≥дно даних ƒ.≤ яворницького (14) на 1768 р≥к нал≥чувалось 44 церкви, а за запор≥зькими звича¤ми та за звича¤ми вс≥Їњ ”крањни при кожн≥й церкв≥ в≥дкривалас¤ ≤ функц≥онувала школа. “аким чином. —≥чов≥ школи, сто¤чи глибоко на нац≥ональних традиц≥¤х украњнського народу, були своЇр≥дними в≥йськово-осв≥т¤нськими навчально-виховними закладами, де реал≥зувалас¤ прогресивна Ївропейська ≥де¤ гармон≥йного розвитку особистост≥.

ўодо особливостей ц≥леспр¤мованоњ спец≥альноњ ф≥зичноњ п≥дготовки, то у козацькому в≥йську не було звичаю проводити систематичну муштру. ¬ цьому сл≥д вбачати волелюбний характер украњнських козак≥в. јле все ж. щоб утримувати пор¤док в курен¤х в≥йська, великого значенн¤ надавали козаки ф≥зичн≥й досконалост≥. ¬≥домо, що р≥вень ф≥зичноњ досконалост≥ не раз був вир≥шальним чинником, на ¤кий зверталась першочергова увага при виборах козацькоњ старшини. ¬ажливе м≥сце також в≥дводилось формуванню в козак≥в ум≥нн¤ плавати в р≥зноман≥тних умовах, веслувати, добре маскуватис¤. ѕ≥сл¤ шк≥льних зан¤ть в≥дводивс¤ час дл¤ рухливих ≥гор та забав, ¬ ≥грових ситуац≥¤х учн≥ моделювали бойов≥ д≥њ козак≥в: наступ на ворога, оборону; влаштовували змаганн¤, демонстрували ф≥зичну силу.

 ожну весну вище ƒн≥провських порог≥в козаки влаштовували змаганн¤ з веслуванн¤ поперек бурхливоњ р≥чки. ѕеремагав той, чий човен ф≥н≥шував на протилежному берез≥ точно проти м≥сц¤ старту.

„асто проводились змаганн¤ з п≥рнанн¤ у воду. ƒл¤ цього старшина впускала люльку в р≥чку ≥ молод≥ козаки п≥рнали, щоб д≥стати њњ ≥з дна. ќсобливо почесно вважалос¤ вз¤ти люльку з р≥чкового п≥ску без допомоги рук: одними зубами ≥ так винести њњ на поверхню.

ѕочатк≥вцем, п≥онером запровадженн¤ спец≥ал≥зованоњ ф≥зичноњ п≥дготовки у козацькому в≥йську був ™встаф≥й –ужинський «молоду ™.–ужинський перебував у Ќ≥меччин≥ ≥ ‘ранц≥њ, де займавс¤ р≥зними науками, зокрема опанував ≥ в≥йськову справу. —аме це спричинилос¤ до того, що в ≥стор≥ю козаччини в≥н ув≥йшов ¤к реформатор, ¤кий ≥ розпочав своЇ гетьманство з формуванн¤ воЇнноњ орган≥зац≥њ козак≥в.

ўе б≥льшого розвитку ц≥леспр¤мована ф≥зична п≥дготовка козацького в≥йська набуваЇ п≥д час гетьманства ѕ.—агайдачного. ѕетро  онашевич-—агайдачний, по зак≥нченн≥ ќстрозькоњ јкадем≥њ, пройшов воЇнну школу в походах до ћолдови та Ћ≥вон≥њ (1600-1601 рр.) п≥д кер≥вництвом —ам≥йла  ≥шки.

ѕ.—агайдачний, перебуваючи на чол≥ в≥йська, систематично проводив його реорган≥зац≥ю, почавши з того, що очистив в≥йсько в≥д вс¤ких захожих елемент≥в, що нищили в≥йськову дисципл≥ну.

«ав≥вши у в≥йську сувору дисципл≥ну, —агайдачний почав впроваджувати елементи пост≥йноњ в≥йськовоњ п≥дготовки. ядром арм≥њ при ньому стали вишколен≥, вимуштруван≥ полки. 10-лттнс гетьманство, √.≤. —агайдачною (1611-1621 рр.) спричинилос¤ до того, що ”крањнська козацька арм≥¤ стала набувати сталого досв≥ду, у н≥й почали вдосконалюватис¤ нац≥ональн≥ традиц≥њ в≥йськово-ф≥зичного вишколу козак≥в.

«авданн¤, ¤к≥ ставили перед козацьким в≥йськом в≥йни, вир≥шувалис¤ за допомогою спец≥альних вишкол≥в, ≥м≥тац≥њ фрагмент≥в передбачуваного бою, вдосконаленн¤ вм≥нн¤ ч≥тко зводити таб≥р, конати шанц≥, в чому козаки були неперевершеними майстрами.

ќписуючи в≥йськову орган≥зац≥ю запор≥зького в≥йська, венец≥анець јльберто ¬≥м≥т говорить: "÷¤ республ≥ка може упод≥бнюватис¤ спартанськ≥й,... вони (козаки) можуть змагатис¤ з≥ спартанц¤ми за сувор≥стю свого вихованн¤ ..." (9, 75).

 озацьке в≥йсько мало на озброЇнн≥ шабл≥, списи, вогнепальну зброю (мушкети, п≥стол≥, самопали, рушниц≥, артилер≥ю), клепи (бойов≥ молотки), ¤к≥рц≥ та рогульки, що застосовувалис¤ проти ворожоњ к≥нноти. «апорожц≥в сучасники називали "рушничним в≥йськом", ¤ке ще на початку XVI стол≥тт¤ використовувало запалювальн≥ ракети. ¬исокого р≥вн¤ дос¤гло ≥ мистецтво веденн¤ бойових д≥й на вод≥ ” козацькому в≥йську не було вузькоњ спец≥ал≥зац≥њ: залежно в≥д обставин, козаки бували "к≥ннотниками у степу, стр≥льц¤ми в горах, мор¤ками у вод≥" й однаковою м≥рою волод≥ли "луком, шаблею, списом, а особливо рушницею" (2).

1	2	3

Ќазва: ‘≥зична культура на «апор≥зьк≥й C≥ч≥ (XV-XVII стол≥тт¤)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (1496 прочитано)