‘≥лософ≥¤ > —≥м'¤. ‘ункц≥њ с≥м'њ

на початку нашоњ ери на земн≥й кул≥ було 230 млн. чол.;

на к≥нець першого тис¤чол≥тт¤ н.е. Ч 275 млн. чол.;

у 1850 p. Ч 1 млрд. чол.;

у 1900 р. Ч 1,6 млрд. чол.;

у 1930 р. Ч 2 млрд. чол.;

у 1976 р. Ч 4 млрд. чол.;

у 1987 р. Ч 5 млрд. чол.;

у 2000 р. оч≥куЇтьс¤ 6 млрд. чол.;

у 2025 р. оч≥куЇтьс¤ 8 млрд. чол. як бачимо, з 1850 по 1930 pp. тобто за 80 рок≥в к≥льк≥сть населенн¤ подвоњлась. « 1930 по 1976 pp., тобто за 46 рок≥в, к≥льк≥сть населенн¤ ще раз подвоњлась. Ќаступне подвоЇнн¤ передбачаЇтьс¤ демографами прот¤гом 25 рок≥в, тобто до 2000 року. Ѕули нав≥ть прогнози, що на к≥нець другого тис¤чол≥тт¤ населенн¤ «емл≥ становитиме 12 млрд. чол. јле у к≥нц≥ XX ст. темпи зростанн¤ населенн¤ знизилис¤.

¬раховуючи, що ресурси «емл≥ обмежен≥, а в багатьох рег≥онах виникаЇ перенаселенн¤, постаЇ запитанн¤: "як ставитис¤ до зростанн¤ населенн¤?" Ќаука не може дати на нього однозначноњ в≥дпов≥д≥.

Ѕуло б помилково думати, що це питанн¤ не ц≥кавило ф≥лософ≥в у минулому. ўе у XVIII ст. в≥домий англ≥йський економ≥ст ≥ св¤щеник “омас ћальтус (1766-1833 pp.) у своњй прац≥ "ƒосв≥д про закон народонаселенн¤..." (1798) змалював драматичну ситуац≥ю, що п≥зн≥ше д≥стала назву демограф≥чноњ проблеми. ƒосл≥джуючи взаЇмов≥дносини м≥ж людиною ≥ природою, в≥н в≥дкрив "в≥чний закон", за ¤ким народонаселенн¤ завжди зростаЇ у геометричн≥й прогрес≥њ, а виробництво продукт≥в харчуванн¤ Ч в арифметичн≥й, внасл≥док чого виникаЇ "абсолютне перенаселенн¤". ÷ей процес фатально нев≥дворотний, ≥ н≥¤к≥ благод≥йн≥ заходи не можуть допомогти страждаючому людству. Ѕудь-¤ка допомога не т≥льки не зн≥маЇ причини перенаселенн¤, навпаки, поглиблюЇ катастроф≥чн≥ насл≥дки.

 .ћаркс, ‘.≈нгельс, ¬.≤.Ћен≥н, ј.ѕеччењ та ≥н., на в≥дм≥ну в≥д багатьох посл≥довник≥в ≥дей “.ћальтуса, п≥ддавали вченн¤ ћальтуса нищ≥вн≥й критиц≥. Ќауковою п≥дставою дл¤ критики вважалась "необірунтован≥сть" висновк≥в ћальтуса щодо обмеженост≥ виробництва.  ласики марксизму, а за ними ≥ њхн≥ посл≥довники, вважали, що обмежен≥сть виробництва засоб≥в, необх≥дних дл¤ житт¤ людства, Ї не ун≥версальною ≥ не абсолютною, а лише конкретно-≥сторичною, характерною дл¤ кап≥тал≥стичного сусп≥льства. «м≥на способу виробництва з необх≥дн≥стю призведе до зростанн¤ продуктивност≥ прац≥, ефективност≥ сусп≥льного виробництва ≥ подоланн¤ зазначеноњ кризи.

—правд≥, ≥з вченн¤м “.ћальтуса дуже важко погодитись. —тих≥йн≥ лиха, катастрофи, в≥йни, еп≥дем≥њ, голодомори та ≥нш≥ б≥ди Ч все це, за ћальтусом, природн≥ регул¤тори зростанн¤ народонаселенн¤. “ак≥ ¤вища, на його думку, не т≥льки не загострюють, а, навпаки, зменшують суперечност≥ м≥ж людиною ≥ природою, м≥ж зростанн¤м народонаселенн¤ ≥ виробництвом засоб≥в до житт¤ людини.

–азом з тим ≥ в≥дкинути або спростувати вченн¤ ћальтуса сьогодн≥ неможливо. „ому? ћальтус у своњх м≥ркуванн¤х спираЇтьс¤ на факти. јле чи мав в≥н право переносити законом≥рност≥ розвитку людства, характерн≥ в минулому, на майбутнЇ? ÷е запитанн¤ залишаЇтьс¤ в≥дкритим ≥ дос≥.

«а оц≥нками сучасних вчених, «емл¤ може забезпечити необх≥дними дл¤ житт¤ ресурсами 60 млрд. чолов≥к. ќднак, проблем тут не бракуЇ. ¬они виникають уже на р≥вн≥ вибору методик дл¤ розрахунк≥в. ÷е, по-перше. ѕо-друге, такий р≥вень продуктивност≥ виробництва можливий за умов повного використанн¤ можливостей сучасних технолог≥й, високого р≥вн¤ сп≥впрац≥ р≥зних крањн, певного управл≥нн¤ цим процесом з боку одного ур¤ду чи громадського центру. ≤ншими словами, можлив≥сть забезпечити засобами житт¤ 60 млрд. чолов≥к Ї. јле вона абстрактна. ” зв'¤зку з цим ур¤ди багатьох крањн, громадськ≥ орган≥зац≥њ, позаур¤дов≥ науков≥ центри напружено працюють над пошуками шл¤х≥в гармон≥зац≥њ взаЇмов≥дносин м≥ж людиною, сусп≥льством ≥ природою.

ќдин ≥з таких шл¤х≥в збереженн¤ оптимальних взаЇмов≥дносин м≥ж людиною ≥ природою Ч "обмеженн¤ зростанн¤ споживанн¤" людини (дл¤ крањн з високим р≥внем розвитку виробництва ≥ споживанн¤), формуванн¤ нових ¤костей у людей, новоњ системи повед≥нки людей. јвтор ц≥Їњ концепц≥њ Ч ≥тал≥йський вчений, п≥дприЇмець ≥ громадський д≥¤ч јурел≥о ѕеччењ, ѕрезидент –имського клубу Ч м≥жнародноњ громадськоњ орган≥зац≥њ, що поставила за мету спри¤ти поглибленню розум≥нн¤ особливостей розвитку людства в епоху науково-техн≥чноњ революц≥њ. –имський клуб було засновано ще в 1968 р. ƒо його складу вход¤ть вчен≥ понад 30 крањн св≥ту.

÷¤ орган≥зац≥¤ звернула увагу на те, що криза у взаЇмов≥дносинах м≥ж людьми ≥ природою з часом поглиблюЇтьс¤. ѓњ бачать ≥ розум≥ють ус≥, але на св≥товому р≥вн≥ н≥хто не несе за нењ в≥дпов≥дальност≥. Ќазван≥ проблеми вимагають колективного м≥жнародного вир≥шенн¤, проте кожна держава зосереджуЇ увагу лише на своњх проблемах. як бути?

ўоб спр¤мувати розвиток сусп≥льства в оптимальне русло, ѕеччењ визначив 6 пров≥дних завдань-ц≥лей:

1. «овн≥шн≥ меж≥. ѕродуктивн≥ можливост≥ «емл≥ Ч не безмежн≥, њх необх≥дно берегти, рац≥онально використовувати. «авданн¤ ор≥ЇнтуЇ людство на бережливе ставленн¤ до природи, њњ ресурс≥в.

2. ¬нутр≥шн≥ меж≥. ќр≥Їнтац≥¤ на внутр≥шн≥ можливост≥ людини (розумов≥, ф≥зичн≥, псих≥чн≥). Ќеобх≥дно завантажувати людину збалансовано, а не виснажувати њњ надзавданн¤ми.

3.  ультурна спадкоЇмн≥сть. Ќеобх≥дно р¤тувати культурн≥ ц≥нност≥ народ≥в ¤к основу њхнього житт¤. ѕодальший розвиток народ≥в можливий лише через перетворенн¤ загальнолюдських надбань у принцип св≥тового економ≥чного пор¤дку ≥ стратег≥њ розвитку.

4. ќб'Їднанн¤ м≥жнародних зусиль у вир≥шенн≥ м≥жнародних проблем. (ƒл¤ цього необх≥дно створити в≥дпов≥дн≥ м≥жнародн≥ структури).

5. Ћюдське житло. ќптимально розселити людей по земн≥й кул≥.

6. ¬иробнича система. Ћюдство маЇ бути зор≥Їнтоване на створенн¤ вив≥реноњ у масштабах цив≥л≥з≥ц≥њ Їдиноњ економ≥чноњ системи.

¬ажко заперечити доц≥льн≥сть поставлених ј.ѕеччењ завдань-ц≥лей. јле ≥ дос¤гти њх непросто. –азом з тим, под≥њ у св≥т≥ останн≥х рок≥в, розбудова ринковоњ економ≥ки у крањнах, що утворились на терен≥ колишнього соц≥ал≥стичного табору, Ї вагомим кроком на шл¤ху створенн¤ Їдиноњ економ≥чноњ системи у масштабах цив≥л≥зац≥њ. јле треба сказати пр¤мо, що ми не маЇмо ≥, мабуть, н≥коли не будемо мати абсолюних гарант≥й чи п≥дстав стверджувати, що людство знайшло над≥йн≥ засоби запоб≥гти стих≥йним лихам, неврожаю, голодоморам, в≥йнам, перенаселенню, еп≥дем≥¤м тощо. ¬с≥ ц≥ б≥ди, мабуть, будуть завжди вис≥ти над людським житт¤м, ¤к дамокл≥в меч, ≥ вимагати в≥д сусп≥льства повноњ напруги сил, розуму, орган≥зованост≥, духовних ≥ матер≥альних ресурс≥в, щоб запоб≥гти чи бути здатним запоб≥гти нещастю.

ўо необх≥дно зробити, аби народонаселенн¤ в≥дтворювалос¤ ≥ к≥льк≥сно, ≥ ¤к≥сно? Ќайперше, необх≥дно знайти гуманн≥ шл¤хи регулюванн¤ к≥лькост≥ народжуваних д≥тей у с≥м'њ, так≥ методи, ¤к≥ давали б можлив≥сть зберегти здоров'¤ ≥ ж≥нок, ≥ чолов≥к≥в.

—казане св≥дчить, що зд≥йсненн¤ оптимальноњ демограф≥чноњ пол≥тики сьогодн≥ ≥стотно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д традиц≥йних у¤влень про достатн≥сть природних механ≥зм≥в регулюванн¤ народжуваност≥. —тало абсолютно очевидним, що демограф≥чний контроль ≥ розумне регулюванн¤ народонаселенн¤ мають бути науково обгрунтованими. ÷е вимагаЇ в≥д сусп≥льства г≥гантськоњ орган≥зац≥йноњ ≥ виховноњ роботи, поступовоњ ≥ посл≥довноњ зм≥ни стереотип≥в повед≥нки в систем≥ правових, виробничих, с≥мейно-шлюбних в≥дносин. ≈колог≥¤ людини, забезпеченн¤ умов дл¤ в≥дтворенн¤ генетично, ф≥зично ≥ духовно здоровоњ людини Ч завданн¤ надзвичайно важливе, не менш важливе, н≥ж забезпеченн¤ умов дл¤ збереженн¤ навколишнього середовища.

«вичайно, "розумн≥сть" людини даЇ певн≥ п≥дстави спод≥ватись, що люди знайдуть над≥йн≥ засоби вир≥шенн¤ демограф≥чних проблем. јле, залишаючись реал≥стами, ми мусимо визнати, що абстрактна розумн≥сть Ч дуже слабкий механ≥зм. ¬≥н може спрацювати лише на основ≥ скрупульозного ≥ всеб≥чного вивченн¤ конкретних соц≥альних ≥ культурних механ≥зм≥в кожноњ крањни, кожного рег≥ону, конкретних ≥сторичних та етн≥чних традиц≥й, у межах ¤ких належить зд≥йснювати розумне регулюванн¤ в≥дтворенн¤ населенн¤ (темп≥в, структури, ¤кост≥). ” цьому напр¤мку необх≥дно об'Їднати зусилл¤ ф≥лософ≥в, психолог≥в, еколог≥в, медичних прац≥вник≥в, демограф≥в, культуролог≥в, соц≥олог≥в, економ≥ст≥в, правознавц≥в, ≥нших фах≥вц≥в ≥з зусилл¤ми ур¤довц≥в ≥ парламентар≥њв, сформувати особливу демограф≥чну св≥дом≥сть, ¤ка маЇ стати справжньою основою вир≥шенн¤ ц≥Їњ складноњ ≥ гостроњ проблеми.

1	2

Ќазва: —≥м'¤. ‘ункц≥њ с≥м'њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (1836 прочитано)