‘≥лософ≥¤ > ‘≥лософ≥¤ Ќового часу

‘≥лософ≥¤ Ќового часу

‘≥лософ≥¤ Ќового часу ≥сторичними передумовами свого формуванн¤ маЇ утвердженн¤ буржуазного способу виробництва в «ах≥дн≥й ™вроп≥, наукову революц≥ю XVIЧXVII ст., становленн¤ експериментального природознаства. ¬она утверджувала своњ засадн≥ принципи в боротьб≥ з феодальною ≥деолог≥ю, середньов≥чною схоластикою, рел≥г≥Їю та церквою, продовжуючи духовн≥ надбанн¤ епохи ¬≥дродженн¤. ЌайсуттЇв≥шою особлив≥стю ф≥лософ≥њ Ќового часу була ор≥Їнтац≥¤ на природознавство, т≥сний зв'¤зок з проблемами методолог≥њ наукового п≥знанн¤, в ¤кому вона вбачала головний зас≥б морального ≥ соц≥ального оновленн¤ людства, утвердженн¤ людськоњ г≥дност≥, свободи ≥ щаст¤. √оловне своЇ завданн¤ ф≥лософ≥¤ Ќового часу вбачаЇ в розробц≥ та обгрунтуванн≥ метод≥в наукового п≥знанн¤, концентруючи основну свою проблематику навколо методолог≥њ наукового п≥знанн¤ та гносеолог≥њ. Ќа ц≥й основ≥ формуютьс¤ в ф≥лософ≥њ XVII ст. два протилежн≥ напр¤мки: емп≥ризм та рац≥онал≥зм. ≈мп≥ризм проголошуЇ, що основний зм≥ст наукове п≥знанн¤ отримуЇ з чуттЇвого досв≥ду, в знанн¤х немаЇ н≥чого, чого б ран≥ше не було в чуттЇвому досв≥д≥ суб'Їкта. –ац≥ональне п≥знанн¤, розум не привносить н≥¤кого нового зм≥стовного знанн¤, а лише систематизуЇ дан≥ чуттЇво-сенситивного досв≥ду. –ац≥онал≥зм наголошуЇ, що основний зм≥ст наукового знанн¤ дос¤гаЇтьс¤ через д≥¤льн≥сть розуму, розсудку та ≥нтелектуальноњ ≥нтуњц≥њ, а чуттЇво-сенситивне п≥знанн¤ лише п≥дштовхуЇ розум до д≥¤льност≥. ≤деалом знанн¤ ¤к емп≥ризм, так ≥ рац≥онал≥зм вважали математику, а основними характерними рисами ≥стинного знанн¤ визнавали всезагальн≥сть, необх≥дн≥сть, суттЇв≥сть. «асновником емп≥ризму був англ≥йський ф≥лософ ‘ренс≥с Ѕекон (1561-1626), ¤кий основн≥ своњ ≥дењ висловив у прац¤х "Ќовий органон" (1620) ≥ "ѕро г≥дн≥сть та примноженн¤ наук" (1623). √оловне завданн¤ ф≥лософ≥њ ‘.Ѕекон визначаЇ ¤к п≥знанн¤ природи ≥ оволод≥нн¤ њњ силами, а дл¤ цього необх≥дно розробити в≥дпов≥дний метод, ¤кий би найкоротшим шл¤хом в≥в до ≥стини, правильно ор≥Їнтував п≥знавальну ≥ практичну д≥¤льн≥сть людини, максимально зб≥льшуючи њњ ефективн≥сть. ѕроте дл¤ сприйн¤тт¤ нового методу необх≥дна значна п≥дготовча робота , ¤ка б л≥кв≥дувала причини, що затримують п≥знавальний прогрес. Ќовий метод може зустр≥ти на своЇму шл¤ху багато перешкод, хибних у¤влень, забобон≥в, ¤к≥, наче примари, в≥двол≥кають п≥знанн¤ в≥д ≥стини.ї Ќа думку Ѕекона, ≥снуЇ чотири види помилкових суджень, "примар", в≥д ¤ких сл≥д зв≥льнитис¤ перед тим, ¤к починати п≥знанн¤. ƒо першого виду помилок, ¤к≥ в≥н називаЇ "примарами –оду", належать т≥, що пов'¤зан≥ з недосконал≥стю людського розуму та орган≥в чутт¤ людини. ¬они укор≥нен≥ в сам≥й людськ≥й природ≥. ѕ≥д впливом цих "примар" людина розгл¤даЇ природу аналог≥чно з≥ своњми специф≥чними рисами, антрополог≥зуЇ њњ. ¬они Ї вродженими, тому позбутис¤ њх практично неможливо. ќдначе усв≥домленн¤ небезпеки цих суб'Їктивних перешкод у п≥знавальн≥й д≥¤льност≥ ≥ досл≥дницька дисципл≥на можуть послабити њхн≥й вплив. ƒругим видом помилок Ї "примари ѕечери", зумовлен≥ ≥ндив≥дуальними особливост¤ми людини, њњ вихованн¤м, звичками, що примушують людину спостер≥гати природу н≥би ≥з своЇњ печери. "ѕримари ѕечери", ¤к ≥ "примари –оду", Ї про¤вом суб'Їктивного ставленн¤ людини до природи. ÷≥ "примари" можна подолати шл¤хом колективного досв≥ду, вр≥вноважен≥стю та неупереджен≥стю в судженн¤х. Ќабагато б≥льшу небезпеку становить трет≥й вид помилок "примари ѕлощ≥", що проникають у п≥знанн¤ разом з≥ словами та ≥менами. ¬они породжуютьс¤ сп≥лкуванн¤м людей ≥ зумовлен≥ вживанн¤м застар≥лих пон¤ть, суджень, сл≥в. „етверте джерело помилок Ч "примари “еатру", що породжуютьс¤ сл≥пою в≥рою людей в авторитети, стародавн≥ традиц≥њ, традиц≥йн≥ ф≥лософськ≥ системи, ¤к≥ своњми штучними побудовами нагадують театральн≥ д≥йства. ўоб очистити п≥знанн¤ в≥д цих примар, треба, на думку Ѕекона, виходити дише з досв≥ду ≥ безпосереднього вивченн¤ природи, бути в≥льним, самост≥йним у своњх твердженн¤х та висновках, незалежним в≥д авторитет≥в, бо ≥стина Ї дочкою часу, а не авторитет≥в. ћетою п≥знанн¤, п≥дкреслюЇ Ѕекон, Ї збагаченн¤ житт¤ справжн≥ми в≥дкритт¤ми ≥ влада людини над силами природи; об'Їктом п≥знанн¤ Ї природа, а основними методами Ч ≥ндукц≥¤ та експеримент. Ѕудучи засновником методолог≥њ емп≥ричного р≥вн¤ наукового п≥знанн¤, Ѕекон виступаЇ ¤к проти схоластичноњ, абстрактно-спекул¤тивноњ методолог≥њ, так ≥ проти вузького емп≥ризму. —вою позиц≥ю в≥н по¤снюЇ за допомогою алегоричного зображенн¤ трьох можливих шл¤х≥в п≥знанн¤. ѕерший Ч це шл¤х павука, тобто спроба людського розуму виводити ≥стини з самого себе. ÷ей шл¤х Ї уособленн¤м абстрактного рац≥онал≥зму. ƒругий шл¤х Ч шл¤х мурахи, що уособлюЇ одноб≥чний емп≥ризм, ¤кий зводить п≥знанн¤ до нагромадженн¤ голих факт≥в. “рет≥м Ї справжн≥й шл¤х науки Ч шл¤х бджоли. як бджола переробл¤Ї нектар у дорогоц≥нну речовину Ч мед, так ≥ справжн≥й науковець перетворюЇ емп≥ричн≥ факти за допомогою рац≥ональних метод≥в у наукову ≥стину. ћетод, за допомогою ¤кого в≥дбуваЇтьс¤ сходженн¤ в≥д одиничних факт≥в, окремих спостережень до теоретичних узагальнень, Ї методом науковоњ ≥ндукц≥њ. —аме його Ѕекон вважаЇ справжн≥м методом наукового п≥знанн¤ природи. ќсновоположником протилежного рац≥онал≥стичного напр¤мку був французький ф≥лософ –ене ƒекорт, латин≥зоване ≥м'¤ Ч –енатус  артез≥ус (1596-1650). ќсновн≥ погл¤ди викладен≥ у прац¤х: "ћ≥ркуванн¤ про метод" (1637), "–оздуми про першу ф≥лософ≥ю" (1641), "Ќачала ф≥лософ≥њ" (1644), "ѕристраст≥ душ≥" (1649). як ≥ ‘.Ѕекон, –.ƒекарт п≥дкреслюЇ практичне значенн¤ науки ¤к знар¤дд¤ прогресу. ѕроте свою методолог≥ю в≥н будуЇ на принципах рац≥онал≥стичноњ дедукц≥њ, а експеримент визнаЇ лише ¤к передумову п≥знанн¤, що маЇ п≥дпор¤дковуватись рац≥онально-математичному мисленню. —уть свого дедуктивного методу ƒекарт сформулював у в≥домих чотирьох правилах. ” першому йдетьс¤ про вих≥дний пункт наукового п≥знанн¤ Ч визначенн¤ принцип≥в або начал. «а ≥стинн≥, зг≥дно з цим правилом, можна вважати лише т≥ положенн¤, ¤к≥ не викликають н≥¤кого сумн≥ву ≥ не потребують доведенн¤, ≥стинн≥сть ¤ких дл¤ розуму самоочевидна. ѕ≥ддавай усе сумн≥ву! ” другому правил≥ формулюЇтьс¤ вимога анал≥тичного вивченн¤ природних ¤вищ.  ожну складну проблему сл≥д д≥лити на прост≥ш≥ ≥ робити це доти, доки не прийдемо до ¤сних та очевидних речей. “ретЇ правило вимагаЇ "дотримуватись певного пор¤дку мисленн¤", ¤кий пол¤гаЇ в тому, щоб починати з найпрост≥ших ≥ доступних дл¤ п≥знанн¤ предмет≥в ≥ поступово сходити до складн≥ших ≥ важчих. “аке сходженн¤, за ƒекартом, Ї процесом опосередкованого дедуктивного виведенн¤, що спираЇтьс¤ на ≥нтуњц≥ю. ќтже, засадними елементами рац≥онал≥стичного методу ƒекарта Ї дедукц≥¤ та ≥нтуњц≥¤. „етверте правило ор≥ЇнтуЇ на дос¤гненн¤ повноти знанн¤, на посл≥довн≥сть та ретельн≥сть дедуктивного виведенн¤ ≥ вимагаЇ повного перел≥ку, детального огл¤ду вс≥х ланок. –озум, озброЇний дедуктивним методом, здатний п≥знати найглибш≥ основи св≥ту ≥ не може мати, на думку ƒекарта, перешкод у посл≥довному сходженн≥ до ≥стини. 66  ритер≥й ¤сност≥ та очевидност≥ приводить ƒекарта до необх≥дност≥ доповнити рац≥онал≥стичну дедукц≥ю методолог≥Їю ≥нтелектуальноњ ≥нтуњц≥њ. –ац≥онал≥стична дедукц≥¤ потребуЇ вих≥дних положень, ¤к≥ вже н≥ з чого не вивод¤тьс¤, а Ї самоочевидними. ÷≥ вих≥дн≥ самоочевидн≥ положенн¤ ƒекарт квал≥ф≥куЇ ¤к ≥нтуњтивн≥. ѕрообразом њх Ї акс≥оми математики, зокрема геометр≥њ. Ўукаючи так≥ самоочевидн≥ вих≥дн≥ ≥нтуњц≥њ, що не викликають н≥¤кого сумн≥ву, ƒекарт доходить висновку, що в основ≥ њх лежить положенн¤: "я мислю". Ќеможливо заперечувати положенн¤ "я мислю", бо запереченн¤, сумн≥в теж Ї про¤вом мисленн¤. —аме положенню "я мислю" притаманн≥ ¤сн≥сть та самоочевидн≥сть. ƒал≥ ƒекарт робить другий крок: "ћислю, отже ≥сную " ("Cogito ergo sum "). “обто в≥д здатност≥ мислити переходить до суб'Їкта, ≥стоти, ¤ка мислить. ƒе-карт вважаЇ, що людина в≥д народженн¤ маЇ певн≥ вроджен≥ ≥дењ, ¤к≥ й становл¤ть фундамент п≥знанн¤. ѓх сл≥д у¤снити ≥ з допомогою рац≥онал≥стично-дедуктивного методу вивести на њхн≥й основ≥ всю систему знанн¤. ƒо вроджених ≥дей ƒекарт в≥дносить: ≥дею Ѕога ¤к ≥стоти найдосконал≥шоњ; де¤к≥ загальн≥ ≥дењ та акс≥оми математики, наприклад, "¤кщо до р≥вних величин додати р≥вн≥, то отриман≥ результати будуть р≥вними м≥ж собою" ≥ т.д.. ÷≥ ≥дењ ƒекарт розгл¤даЇ ¤к вт≥ленн¤ природного св≥тла розуму. ≈мп≥ричний напр¤мок у ф≥лософ≥њ Ќового часу розвивавс¤ переважно англ≥йською ф≥лософ≥Їю XVII-XVIII ст. ќдним з њњ представник≥в, що продовжив л≥н≥ю ‘.Ѕекона, був “омас √оббс (1588-1679), основн≥ ≥дењ ¤кого викладен≥ у прац¤х: "Ћев≥афан" (1651), "ѕро т≥ло" (1655), "ѕро людину" (1658). “.√обс, ¤к ≥ ‘.Ѕекон, вважав, що основним методом наукового п≥знанн¤ маЇ бути анал≥тико-≥ндуктивна методолог≥¤, основою ¤коњ Ї розкладанн¤ на окрем≥ без ¤к≥сн≥ елементи: л≥н≥њ, ф≥гури, величини, площини ≥ т.п. та њх систематизац≥¤. ѕоглибити ≥ дал≥ конкретизувати емп≥ричну методолог≥ю спробував видатний ф≥лософ-матер≥ал≥ст XVII ст. ƒжон Ћокк (1632-1704) у прац¤х: "ƒосв≥д про людське розум≥нн¤" (1690), "ƒва трактати про державне управл≥нн¤" (1690), "ƒумки про вихованн¤" (1693), "–озумн≥сть христи¤нства" (1695), ¤к≥ справили значний вплив на подальший розвиток ф≥лософськоњ ≥ сусп≥льноњ думки ¤к на Ѕританських островах, так ≥ на континент≥. ќсновне завданн¤ своЇњ ф≥лософ≥њ Ћокк вбачаЇ в досл≥дженн≥ п≥знавальних зд≥бностей та здатностей людини, у ви¤вленн≥ джерел походженн¤ людського знанн¤. ƒосл≥дженн¤ даних проблем в≥н починаЇ з критики теор≥њ вроджених ≥дей ƒекарта. Ћокк доводить, що вс≥ ≥дењ ≥ пон¤тт¤ льодини виникають внасл≥док д≥њ речей зовн≥шнього св≥ту на органи чутт¤ людини. ¬≥н розробл¤Ї сенсуал≥стичну (sensus Ч в≥дчутт¤) теор≥ю п≥знанн¤, зг≥дно з ¤кою джерелом ус≥х знань Ї в≥дчутт¤. ƒуша людини в≥д природи Ї "чистою дошкою" (tabu a rasd), на ¤к≥й "чуттЇвий досв≥д малюЇ своњ в≥зерунки". ѕ≥знанн¤ Ћокк розгл¤дав ¤к результат чуттЇвого досв≥ду ≥ндив≥да ≥ под≥л¤в його на дв≥ сфери: зовн≥шн≥й досв≥д, об'Їктом ¤кого Ї зовн≥шн≥й св≥т, та внутр≥шн≥й, об'Їктом ¤кого Ї д≥¤льн≥сть душ≥ людини. «овн≥шн≥й досв≥д Ї основою чуттЇвого п≥знанн¤ природи, а внутр≥шн≥й Ч рефлексивного п≥знанн¤ д≥¤льност≥ душ≥. ≤з цих двох джерел, на думку Ћокка, ми д≥стаЇмо ус≥ наш≥ прост≥ ≥дењ Ч най¤сн≥ш≥ ≥ найсамоочевидн≥ш≥. ƒал≥ п≥знанн¤ зд≥йснюЇтьс¤ через д≥¤льн≥сть розуму, ¤кий сприймаЇ прост≥ ≥дењ, сп≥вставл¤Ї њх, поЇднуЇ, пор≥внюЇ, класиф≥куЇ, створюючи складн≥ ≥дењ. Ќаприклад, складна ≥де¤ "друг" Ї результатом комб≥нац≥њ простих ≥дей: людина, любов, д≥¤, благо; складна ≥де¤ УЅог" Ї результатом простих ≥дей рефлекс≥њ: безк≥нечн≥сть, ≥снуванн¤, тривал≥сть, задоволенн¤, щаст¤, сила. ¬ажливим елементом гносеолог≥чних погл¤д≥в Ћокка Ї концепц≥¤ первинних та вторинних ¤костей. ƒ≥¤ речей зовн≥шнього св≥ту на наш≥ органи чутт¤, на думку Ћокка, може давати адекватн≥ та неадекватн≥ у¤вленн¤ про них. Ќаприклад, наш≥ ≥дењ про рух, спок≥й, ф≥гури, маси, числа, прот¤жн≥сть ≥ т.д. Ч це адекватн≥ ≥дењ, ¤к≥ Ї коп≥¤ми властивостей речей зовн≥шнього св≥ту, це перв≥сн≥ ¤кост≥. ¬иникненн¤ вторинних ¤костей пов'¤зане з≥ специф≥кою наших орган≥в чутт¤, за допомогою ¤ких сприймаЇмо запах, кольори, смак, тепло, звук ≥ т.д.. ¬торинн≥ ¤кост≥ не ≥снують незалежно в≥д суб'Їкта ≥ тому Ї неадекватними, вони не в≥дображають адекватно властивост≥ самих речей. ¬ речах Ї т≥льки здатн≥сть викликати в нас ц≥ в≥дчутт¤. ’оч ≥ первинн≥, ≥ вторинн≥ ¤кост≥ Ї результатом д≥њ речей на наш≥ органи чутт¤, проте за своњм зм≥стом вторинн≥ ¤кост≥ Ї суб'Їктивними ≥, тому тут виникаЇ загроза в≥дриву чуттЇвих образ≥в в≥д матер≥ального св≥ту. ѕод≥л ус≥х ¤костей на об'Їктивн≥ та суб'Їктивн≥, первинн≥ та вторинн≥ Ї характерним дл¤ ф≥лософ≥њ Ќового часу ≥ в≥дображаЇ р≥вень розвитку науки того часу. ќб'Їктивними та д≥йсними вважалис¤ механ≥ко-геометричн≥ властивост≥ речей, ус≥ ≥нш≥ в≥дносились до сфери суб'Їктивноњ у¤ви. ѕроте Ћокк даЇ матер≥ал≥стичне тлумаченн¤ вторинних ¤костей, ¤к≥ викликаютьс¤ ц≥лком об'Їктивними причинами Ч силами, ¤к≥ Ї властив≥стю т≥л завд¤ки первинним ¤кост¤м викликати певн≥ зм≥ни в ≥нших т≥лах. ¬≥дчутт¤ з цього боку Ї такими зм≥нами, що викликаютьс¤ в органах чутт¤ людини реальними силами, хоч ≥ не в≥дображають адекватно об'Їктивну природу цих сил. ƒал≥ розвиток емп≥рико-сенсуал≥стичноњ гносеолог≥њ вже у XVIII ст. продовжуЇ ƒав≥д ём (1711-1776) у прац¤х: "“рактат про людське п≥знанн¤" (1748), "ƒосл≥дженн¤ про принципи морал≥" (1751). ѕроте позиц≥¤ ƒ.ёма в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д концепц≥њ ƒ. Ћокка, зокрема в питанн≥ про джерело наших в≥дчутт≥в. якщо Ћокк вбачав джерело в≥дчутт≥в людини в природ≥ св≥ту, то ём вважаЇ, що ми, в принцип≥, не можемо знати, чи ≥снуЇ зовн≥шн≥й св≥т, природа, чи н≥. ћи завжди маЇмо справу лише з≥ зм≥стом наших в≥дчутт≥в, а не з тим, що њх 68 викликаЇ. Ќа його думку, вир≥шити питанн¤ про те, чи ≥снуЇ зовн≥шн≥й св≥т, чи н≥, неможливо. ќсновою наших знань Ї в≥дчутт¤, ≥ все, що ми знаЇмо ≥ можемо знати, Ч це зм≥ст наших в≥дчутт≥в. ƒ.ём ви¤вив ≥ сформулював основн≥ суперечност≥ та парадокси емп≥рико-сенсуал≥стичноњ методолог≥њ, а саме: основне кредо емп≥ризму, що "в зм≥ст≥ знанн¤ немаЇ н≥чого, чого б ран≥ше не було в чуттЇвому досв≥д≥", суперечить загально-визнаному ≥деалу знанн¤ необх≥дност≥, суттЇвост≥, всезагальност≥ його зм≥сту. ¬≥н формулюЇ так зван≥ три парадокси емп≥ризму: 1) в своЇму чуттЇвому досв≥д≥ ми маЇмо справу лише з одиничними речами, а в знанн¤х говоримо про загальне; 2) в чуттЇвому досв≥д≥ ми зустр≥чаЇмось з певною посл≥довн≥стю, чергов≥стю, а в знанн¤х говоримо про причини; 3) в чуттЇвому досв≥д≥ маЇмо справу з обмеженим колом ¤вищ, а в знанн¤х говоримо про св≥т в ц≥лому. ¬исновок: це специф≥чна риса псих≥чноњ орган≥зац≥њ людськоњ душ≥ вбачати в одиничному загальне, в посл≥довност≥ Ч причинн≥сть, в частин≥ Ч ц≥ле. ¬се це Ї результатом звички, оч≥куванн¤, в≥ри, необх≥дних дл¤ дос¤гненн¤ корисного ефекту в буденному житт≥. ѕроте це н≥чого не говорить про ≥стинн≥сть чи хибн≥сть наших знань про д≥йсн≥сть. «авд¤ки цим висновкам ф≥лософ≥¤ ƒ.ёма квал≥ф≥кувалась ¤к суб'Їктивний ≥деал≥зм та агностицизм. –ац≥онал≥с-тичну методолог≥ю п≥сл¤ –.ƒекарта продовжуЇ розвивати н≥дерландський ф≥лософ. √.Ѕенедикт —п≥ноза (1632-1677) у прац¤х: " ороткий тракт про Ѕога, людину та њњ щаст¤", "“рактат про вдосконаленн¤ розуму", "Ѕогословсько-пол≥тичний трактат" (1670), "≈тика" (1677). ћожлив≥сть п≥знанн¤ —п≥ноза обірунтовуЇ Їдн≥стю душ≥ ≥ т≥ла. «овн≥шн≥ предмети, д≥ючи на наше т≥ло, д≥ють також ≥ на душу, викликаючи в н≥й певн≥ враженн¤, у¤вленн¤. —п≥ноза заперечуЇ ≥ критикуЇ теор≥ю вроджених ≥дей –.ƒекарта, проте визнаЇ на¤вн≥сть у людей вроджених зд≥бностей здобувати знанн¤; «авданн¤ людини пол¤гаЇ в тому, щоб удосконалювати цю природжену здатн≥сть до п≥знанн¤. ¬ажливу роль тут в≥д≥граЇ науковий метод. ѕошук методу наукового п≥знанн¤ маЇ, на думку —п≥нози, зд≥йснюватись через досл≥дженн¤ вс≥х можливих шл¤х≥в, ¤кими людина добуваЇ знанн¤, ≥ виб≥р та удосконаленн¤ найкращого, найефективн≥шого з них. ¬≥н розр≥зн¤Ї чотири способи надбанн¤ знань, що вичерпують, з його точки зору, всю п≥знавальну д≥¤льн≥сть людини. ѕерший пол¤гаЇ в отриман≥ знань завд¤ки чуткам. ÷ей спос≥б —п≥ноза в≥дкидаЇ ¤к непридатний ≥ згадуЇ про нього, щоб лише показати ус≥ можлив≥ шл¤хи п≥знанн¤. ƒругим способом Ї добуванн¤ знань ≥з безладного неупор¤дкованого досв≥ду, що не визнаЇтьс¤ розумом ≥ базуЇтьс¤ на випадкових спостереженн¤х. ÷ей шл¤х даЇ змогу отримати лише неповн≥ та поверхов≥ знанн¤ про" одиничн≥ реч≥. “аке п≥знанн¤ не розкриваЇ сутност≥ речей. «а допомогою третього способу виводитьс¤ знанн¤ про сутн≥сть речей за аналог≥Їю з ≥ншими: це буваЇ коли ми за де¤ким насл≥дком знаходимо причину або ж коли робимо висновок про окремий випадок, виход¤чи з б≥льш загального ¤вища. ÷е знанн¤ потребуЇ доведенн¤. ¬оно, хоч ≥ Ї науковим знанн¤м, проте не Ї достов≥рним. „етвертий спос≥б п≥знанн¤ Ч це шл¤х, коли ≥стина ос¤гаЇтьс¤ розумом безпосередньо, за допомогою ≥нтелектуальноњ ≥нтуњц≥њ. –еч≥ тут сприймаютьс¤ виключно через њхню сутн≥сть, а знанн¤ про них Ї ≥стинними, в≥дпов≥дають сутност≥ ≥ не потребують н≥ доведенн¤, н≥ перев≥рки. Ћог≥чна дедукц≥¤ та ≥нтелектуальна ≥нтуњц≥¤ Ї у —п≥нози вищими видами п≥знавальноњ д≥¤льност≥, завд¤ки ¤ким ос¤гаютьс¤ сутн≥сн≥ характеристики д≥йсност≥. „уттЇвий же досв≥д може лише скеровувати нашу думку, спр¤мовувати њњ шл¤хом сутност≥ речей. –озвиток рац≥онал≥стичноњ методолог≥њ –.ƒекарта продовжував також в≥домий французький математик, ф≥зик ≥ ф≥лософ Ѕлез ѕаскаль (1623-1662), ¤кий, ¤к ƒ.ём щодо емп≥ризму, ви¤вив непосл≥довн≥сть, суперечлив≥сть, одноб≥чн≥сть та обмежен≥сть рац≥онал≥стично-математичноњ методолог≥њ. "√еометричний розум", "ѕро мистецтво переконувати", "јполог≥¤ христи¤нства", фрагменти ¤коњ ("ƒумки ѕаскал¤ про рел≥г≥ю та де¤к≥ ≥нш≥ питанн¤") були опубл≥кован≥ вже п≥сл¤ смерт≥ ѕаскал¤, Ч головн≥ його ф≥лософсько-методолог≥чн≥ твори. ѕод≥бно до ≥нших рац≥онал≥ст≥в, ѕаскаль в≥дстоюЇ ≥деал дедуктивноњ теор≥њ, вважаючи, що всезагальн≥ та необх≥дн≥ науков≥ ≥стини дос¤гаютьс¤ за допомогою дедуктивного методу. ѕроте суворе дедуктивне, лог≥ко-математичне м≥ркуванн¤ маЇ, на його думку, спиратис¤ на принципово ≥нш≥ вих≥дн≥ твердженн¤, ¤к≥ сприймаютьс¤ не розумом, а серцем. Ќе розум, а серце Ї органом ≥нтуњц≥њ, п≥дірунт¤м дл¤ д≥¤льност≥ розуму. ѕерш≥ начала знанн¤, п≥дкреслюЇ ѕаскаль, в≥дчуваютьс¤, а судженн¤ вивод¤тьс¤. Ћише людина з витонченим почутт¤м здатна в≥дчути ц≥ начала ≥ зробити з них правильн≥ висновки. —ерце не протистоњть у ѕаскал¤ розуму, а допомагаЇ йому. Ѕезпосередньо ≥нтуњтивне знанн¤ в свою чергу пройн¤те розумовою д≥¤льн≥стю, хоч розум тут д≥Ї непом≥тно. –озгл¤даючи проблему ≥стини, ѕаскаль п≥дкреслюЇ њњ в≥дносн≥сть. ¬≥н не под≥л¤Ї безмежноњ оптим≥стичноњ в≥ри у всемогутн≥сть людського розуму, характерноњ дл¤ ф≥лософ≥њ Ќового часу. ќстаточну ≥стину ми можемо знати лише про зак≥нчений предмет, а кожна р≥ч Ї незак≥нченою за своЇю природою, тому наш≥ знанн¤ мають лише в≥дносний, а не абсолютний характер. ¬се наше знанн¤ лише частково ≥стинне, а частково хибне, особливо це стосуЇтьс¤ нашого знанн¤ про саму людину. ѕаскаль висловлюЇ сумн≥в щодо наукового прогресу, останн≥й, на його думку, не робить людину щаслив≥шою. ¬≥н протестуЇ проти одноб≥чного захопленн¤ природознавством, науковим п≥знанн¤м взагал≥, оск≥льки останнЇ ви¤вило безсилл¤ у вир≥шенн≥ людських проблем, серед ¤ких найголовн≥ша Ч про м≥сце людини у безмежному ¬сесв≥т≥, в безмежному механ≥чному простор≥, де без будь-¤коњ мети рухаютьс¤ маси ≥нертноњ матер≥њ. Ћюдина в такому ¬сесв≥т≥ втрачаЇ свою сп≥вм≥рн≥сть ≥з ним, зв≥дси Ч тривога, жах ≥ траг≥зм њњ ≥снуванн¤. ѕаскаль один з перших звертаЇтьс¤ до св≥тогл¤дного обгрунтуванн¤ гносеолог≥чних та методолог≥чних проблем, п≥дкресливши, що основною проблемою дл¤ людини Ї проблема њњ становища у св≥т≥, ставленн¤ до св≥ту, самоусв≥домленн¤ та самопочутт¤ в ньому. Ћюдина Ч лише очеретина у ¬сесв≥т≥, ¤ку дуже легко зламати, в≥дзначаЇ ѕаскаль, але вона очеретина мисл¤ча. —аме в мисленн≥ пол¤гаЇ велич людини, саме мисленн¤ ≥ серце п≥днос¤ть њњ, а не прост≥р ≥ час. «а допомогою простору ≥ часу ¬сесв≥т охоплюЇ ≥ поглинаЇ людину, але за допомогою думки людина здатна охопити ¬сесв≥т. Ћюдина створена дл¤ того, щоб думати, ≥ почати треба з м≥ркувань про себе. Ћюдина причетна до всього, тому, щоб ос¤гнути себе, вона маЇ п≥знати безк≥нечний ¬сесв≥т. якщо вона Ї матер≥альною ≥стотою, то нев≥домо, ¤к матер≥¤ здатна прийти до самоп≥знанн¤. Ќе менш загадковою дл¤ п≥знанн¤ Ї ≥ природа духу. ј в людин≥ поЇднан≥ ≥ дух, ≥ матер≥¤; њњ природа суперечлива, вона Ї полем пост≥йноњ боротьби розуму ≥ пристрастей. ќсь чому людина пост≥йно страждаЇ, не маючи змоги ос¤гнути свою власну природу. –озум людини ≥ рац≥онал≥стична методолог≥¤ не може њй допомогти вир≥шити проблеми свого ≥снуванн¤, приборкати пристраст≥. ™дина над≥¤ на Ѕога, на в≥ру в нього, ¤ка одна спроможна стати п≥двалиною людськоњ морал≥, зробити осмисленим людське бутт¤. Ќе розум, а людське серце здатне ос¤гнути Ѕога, в≥дчути його присутн≥сть. –озум же людини затьмарений пристраст¤ми, безсилий перед ними. Ќа в≥дм≥ну в≥д ƒекарта, ¤кий ставив моральн≥сть у залежн≥сть в≥д мисленн¤. ѕаскаль наголошуЇ на ≥ншому: щоб правильно мислити, треба правильно жити, тобто д≥¤ти в≥дпов≥дно до христи¤нськоњ морал≥, джерелом ¤коњ Ї не розум, а серце людини.

1

Ќазва: ‘≥лософ≥¤ Ќового часу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (2591 прочитано)