‘≥лософ≥¤ > ‘орми творчого синтезу

’удожн¤ творч≥сть Ч це створенн¤ естетичних ц≥нностей, вм≥нн¤ доторкнутис¤ до таких струн д≥йсност≥, звуки ¤ких здатн≥ примусити битись у прискореному ритм≥ нав≥ть серце нев≥гласа. ћета мистецтва Ї ≥деал, а не повчанн¤ (ќ.—.ѕушк≥н) . ј.ѕ.„ехов п≥дкреслював, що художн≥м можна вважати тв≥р, ¤кщо в ньому будуть дотриман≥ так≥ умови: а) в≥дсутн≥сть дуже довгих слововикид≥в пол≥тико-соц≥ально-економ≥чного зм≥сту; б) повна об'Їктивн≥сть зм≥сту; в) правдив≥сть в опис≥ д≥ючих ос≥б ≥ предмет≥в; г) надзвичайна стисл≥сть; д) см≥лив≥сть ≥ ориг≥нальн≥сть, в≥дсутн≥сть шаблону; е) сердечн≥сть. ” художн≥й творчост≥ надзвичайно велика роль у¤ви ≥ в ц≥лому емоц≥йно-образноњ сфери, на в≥дм≥ну в≥д науковоњ ≥ техн≥чноњ. ћистецтву властива ≥ндив≥дуальна нота, воно пронизано суб'Їктивн≥стю, в≥дкриваЇ шл¤хи сп≥лкуванн¤ з людською душею. ћистецтво синтезуЇ св≥торозум≥нн¤ ≥ св≥тов≥дчутт¤, п≥знанн¤ ≥ переживанн¤ св≥ту. ¬оно може актуал≥зувати т≥ ¤вища житт¤, ¤к≥ ≥снують лише потенц≥йно, ≥ тим самим виступаЇ ¤к особливий вид д≥¤льност≥, що розширюЇ меж≥ людського св≥ту й оптим≥зуЇ людський фактор у св≥т≥ та слугуЇ засобом його творчого розвитку.

—оц≥альна творч≥сть Ї, перш за все, створенн¤м нових сусп≥льних в≥дносин у в≥дпов≥дност≥ з прийн¤тим ≥деалом. ¬она нерозривно пов'¤зана з утвердженн¤м ≥дењ соц≥ального прогресу. ћожна нав≥ть стверджувати, що прогрес ≥ Ї функц≥Їю соц≥альноњ творчост≥, ¤ка пов'¤зана з проблемою свободи. «добутт¤ свободи, боротьба за нењ Ї неодм≥нною умовою соц≥альноњ творчост≥ та засобом њњ реал≥зац≥њ. јле свобода маЇ два вим≥ри: свобода в≥д чого-небудь ≥ свобода дл¤ чого-небудь. —в≥дом≥сть безпосередньо творить ≥деальну мету, ¤ка може бути реал≥стичною або утоп≥чною. “ому соц≥альна творч≥сть завжди пов'¤зана з ризиком, оск≥льки нав≥ть дл¤ зд≥йсненн¤ життЇво-реадьноњ мети можна вибрати неадекватн≥ засоби, ¤к≥ деформують сам ≥деал; тим б≥льш небезпечно, ¤кщо мета ви¤вилас¤ ¤вно утоп≥чною. ”топ≥зм Ї пост≥йною ≥ неминучою спокусою людськоњ думки, њњ негативним полюсом, зар¤дженим надзвичайно великою енерг≥Їю.

ќсновна кол≥з≥¤ соц≥альноњ творчост≥ пол¤гаЇ в тому, що без ≥деального проекту майбутнього ≥ активност≥ суб'Їкта вона неможлива. ѕроте в обох випадках можуть про¤вл¤тись найб≥льш негативн≥ насл≥дки. “ому в ≥стор≥њ соц≥альноњ думки та соц≥альноњ практики були пост≥йн≥ коливанн¤ то в б≥к "здорового глузду", виправданн¤ д≥й, то в б≥к зламу д≥ючих пор¤дк≥в з над≥Їю на краще майбутнЇ. Ќайб≥льш р≥зким вираженн¤м першоњ позиц≥њ Ї сх≥дний кв≥Їтизм, другоњ Ч соц≥альний екстрем≥зм. “ерези ≥стор≥њ перебувають у пост≥йному коливанн≥, ≥ т≥льки всесв≥тньо-≥сторичний досв≥д даЇ змогу з часом в≥др≥знити позитивн≥ результати соц≥альноњ творчост≥ в≥д негативних насл≥дк≥в соц≥ального прожектерства.

” духовно-теоретичн≥й сфер≥ розгл¤немо так≥ типи творчого синтезу, ¤к наука ≥ ф≥лософ≥¤. Ќаука пронизуЇ вс≥ сторони ≥ форми соц≥ального ≥ духовного житт¤ сусп≥льства. —укупн≥сть наукових теор≥й, концепц≥й, ≥дей Ї своЇр≥дним теоретичним базисом культурно-≥сторичного процесу ≥ соц≥ального бутт¤ людини. ¬ ¤к≥й би сфер≥ не зд≥йснювалась творча д≥¤льн≥сть, вона завжди збагачуЇтьс¤ здобутками науки даного ≥сторичного часу. як форма д≥¤льност≥, наука може розгл¤датис¤ в об'Їктивному ≥ суб'Їктивному планах. ќб'Їктивною стороною науковоњ д≥¤льност≥ Ї знанн¤. —уб'Їктивною Ч самозм≥на суб'Їкта д≥¤льност≥, зм≥на ц≥нн≥сних установок ≥ мотив≥в вченого, трансформац≥¤ його св≥домост≥ в процес≥ постановки та розв'¤занн¤ проблем, розвиток форм сп≥лкуванн¤ м≥ж вченими. Ќаука включаЇ в себе р¤д д≥¤льностей Ч теоретичну, експериментальну ≥ т.д. ќсоблив≥стю науки Ї те, що њњ дос¤гненн¤м властива всезагальн≥сть, вони долають меж≥ локальноњ культури. Ќаука характеризуЇтьс¤ амб≥лентною природою: вона маЇ вплив не лише на св≥т речей, а й на суб'Їкти д≥¤льност≥. Ќаука живить ≥нш≥ сфери творчост≥ в контекст≥ культури. ѓй зластива культурно-творча спр¤мован≥сть на основ≥ багатоплановоњ взаЇмод≥њ з ≥ншими сферами д≥¤льност≥.

¬ажливою особлив≥стю наукового синтезу Ї його зв'¤зок ≥з законами ¤к формою всезагальност≥ в природ≥. Ќаукова творч≥сть пов'¤зана з творенн¤м закон≥в, що мають синтетичний ≥ динам≥чний характер. Ќауков≥ ≥дењ Ч своЇр≥дна ≥нтегративна д≥¤, ¤ка Ї кв≥нтесенц≥Їю, синтетичним началом щодо попереднього, не ≥нтегрованого знанн¤. ≤де¤ слугуЇ тим феноменом, ¤кий спри¤Ї розгортанню теоретичного синтезу в ч≥тко ор≥Їнтовану систему. ≤де¤ Ч г≥потеза Ч теор≥¤ (закон).  ожний новий щабель сходженн¤ в≥д ≥дењ до теор≥њ, в≥д одн≥Їњ теор≥њ до новоњ Ї вираженн¤м поглибленн¤ ≥ утвердженн¤ творчого синтезу. ÷е не просто тенденц≥¤ розвитку теоретичного знанн¤, а певна законом≥рн≥сть: ¤кщо нав≥ть у загальному вигл¤д≥ послатис¤ на створенн¤ ј.≈йнштейном теор≥њ в≥дносност≥ (1905 p.), в≥дкритт¤ ƒ.≤.ћенделЇЇвим пер≥одичного закону х≥м≥чних елемент≥в (у ¤кому узагальнен≥ науков≥ знанн¤ про ≥зоморф≥зм, питому вагу, валентн≥сть, атомну вагу), створенн¤ “.ћорганом (1909 p.) хромосомноњ теор≥њ спадковост≥, в≥дкритт¤ ≤.Ќютоном закон≥в механ≥ки ≥ т.д., то в кожному з цих факт≥в народженн¤ нового теоретичного знанн¤ про¤вл¤Їтьс¤ велика продуктивн≥сть творчого синтезу. ¬их≥дн≥ теоретичн≥ посиланн¤, що послужили основою дл¤ творенн¤ нових ≥дей, теор≥й, закон≥в, перетворюютьс¤ в одну ≥з стор≥н, аспект≥в б≥льш крупних, б≥льш фундаментальних наукових теор≥й. ” сфер≥ науки творчий синтез про¤вл¤Їтьс¤ через анал≥з, що забезпечуЇ вид≥ленн¤ та визначенн¤ проблем, головних, сутн≥сних стор≥н, њхн≥х тенденц≥й. «авершуЇтьс¤ наукове досл≥дженн¤ синтезом, що знаходить вираженн¤ у встановленн≥ всезагального взаЇмозв'¤зку сутностей у закон≥.

” пер≥од, коли значна частина наук працюЇ над розв'¤занн¤м глобальних проблем, коли закладаЇтьс¤ матриц¤ культури на наступне тис¤чол≥тт¤, на пор¤док денний ставитьс¤ необх≥дн≥сть анал≥зу специф≥ки ф≥лософськоњ творчост≥. ‘≥лософ≥њ притаманн≥ ознаки ¤к науковоњ, так ≥ художньоњ творчост≥, спр¤мован≥ на розкритт¤ ун≥версальних законом≥рностей об'Їкта ≥ суб'Їкта. ‘≥лософське знанн¤ забезпечуЇ осмисленн¤ ≥ обгрунтуванн¤ категор≥ального ≥ методолог≥чного апарату наук. ќсновою розв'¤занн¤ цього завданн¤ слугують принципи, законом≥рност≥ ≥ категор≥њ ф≥лософ≥њ, ¤к≥ утворюють своЇр≥дний каркас системи фундаментальних принцип≥в, ≥дей, пон¤ть. ќсобливо продуктивну синтезуючу роль виконують ф≥лософськ≥ категор≥њ, ¤к≥ забезпечують дос¤гненн¤ об'Їктивного аналога, Ї формами в≥дображенн¤ речовоњ ≥ соц≥альноњ д≥йсност≥, зд≥йснюють синтез емп≥ричного матер≥алу (спец≥альних наукових пон¤ть, абстрактних об'Їкт≥в) у ц≥л≥сну теор≥ю. Ћог≥чн≥ абстракц≥њ, ¤к≥ в ход≥ ≥сторичного розвитку п≥днесли людський розум над емп≥рикою простих в≥дчутт≥в, мовби знову повертаютьс¤ до висх≥дноњ точки, одиничноњ реч≥ дл¤ того, щоб розкрити в н≥й згорнуте багатство вс≥Їњ людськоњ культури.

‘≥лософ≥¤, ц¤ своЇр≥дна форма синтезу, маЇ суб'Їктивн≥ ≥ об'Їктивн≥ начала. « одного боку, в н≥й в≥дображаЇтьс¤ св≥т ¤к ц≥ле, з ≥ншого Ч м≥сце людини в св≥т≥ ≥ смисл њњ бутт¤. ѕерший зр≥з ф≥лософського знанн¤ Ї теоретичною, рац≥ональною формою св≥тогл¤ду. ƒругий же зр≥з засв≥дчуЇ, що далеко не вс≥ сфери практичноњ життЇд≥¤льност≥ людини належать до теоретичноњ або рац≥ональноњ сфери. ‘≥лософ≥¤ в≥дображаЇ синтетичне ставленн¤ людини до св≥ту, вона Ї рефлекс≥Їю св≥тогл¤ду. —вобода, ц≥нн≥сть, в≥дпов≥дальн≥сть, абсолют, розум та ≥нш≥ ≥дењ виникли ¤к синтетичне узагальненн¤ можливого бутт¤ людини ≥ набувають статусу св≥тогл¤дних принцип≥в, що ор≥Їнтують на певний спос≥б життЇд≥¤льност≥.

“аким чином, можна зробити так≥ висновки. ќсновою класиф≥кац≥њ форм творчост≥ Ї певний синтез вид≥в освоЇнн¤ д≥йсност≥ (предметно-практична, духовно-практична ≥ духовно-теоретична). —тержневий вид д≥¤льност≥ слугуЇ критер≥Їм в≥днесенн¤ творчост≥ до т≥Їњ чи ≥ншоњ форми. √етерогенн≥сть форм творчого синтезу зумовлюЇтьс¤ методами, предметами, результатами, етапами (структурою), суб'Їктами творчост≥. ѕ≥рам≥ду форм творчост≥ немовби завершуЇ духовно-теоретичний синтез, ¤кий генетичне Ї найб≥льш п≥зн≥м феноменом, а функц≥онально Ї вираженн¤м найб≥льш абстрактних смисл≥в. ƒуховно-теоретичний синтез зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ не емп≥ричних, а ≥деал≥зованих (абстрактних) об'Їкт≥в, ¤к≥ ≥снують ¤к смисли пон¤ть (категор≥й) теоретичноњ мови, а не ¤к конкретна предметна реальн≥сть.

Ѕезумовно, в теоретичних та ≥деал≥зованих абстрактних схемах знайшли синтетичне в≥дображенн¤ тенденц≥њ, властивост≥, закони об'Їктивноњ реальност≥. ¬с≥ форми творчого синтезу взаЇмопов'¤зан≥ ≥ взаЇмопроникають одна в одну. ѕредметно-практичне виробництво ≥ художн¤ творч≥сть, ремесло ≥ мистецтво, техн≥чна ≥ наукова д≥¤льн≥сть ≥сторично ≥ соц≥окультурно т≥сно взаЇмообумовлен≥, вони випливають одна з ≥ншоњ, одна одну доповнюють, у великому ц≥л≥сному творчому синтез≥.

1	2

Ќазва: ‘орми творчого синтезу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (1062 прочитано)