‘≥нанси > ‘≥нансова стратег≥¤ п≥дприЇмств, зм≥ст, завданн¤ та методи ф≥нансового плануванн¤

¤к≥ джерела њх надходженн¤;

чи достатньо засоб≥в дл¤ виконанн¤ накреслених завдань;

¤ка частина кошт≥в маЇ бути перерахована в бюджет, позабю≠джетн≥ фонди, банкам та ≥ншим кредиторам;

¤к повинен зд≥йснюватис¤ розпод≥л прибутку на п≥дприЇмств≥;

¤к забезпечуЇтьс¤ реальна збалансован≥сть планових витрат ≥ дохо≠д≥в п≥дприЇмства на принципах самоокупност≥ та самоф≥нансуванн¤.

” ф≥нансовому плануванн≥ використовуЇтьс¤ балансовий метод. …ого зм≥ст пол¤гаЇ в т≥м, що не т≥льки балансуютьс¤ п≥дсумков≥ по≠казники доход≥в ≥ витрат, а дл¤ кожноњ статт≥ витрат зазначаютьс¤ конкретн≥ джерела покритт¤. ѕри цьому використовуютьс¤ р≥зн≥ способи: нормативний, розрахунково-анал≥тичний, оптим≥зац≥њ пла≠нових р≥шень, економ≥ко-математичного моделюванн¤.

—уть нормативного способу ф≥нансового плануванн¤ пол¤гаЇ в т≥м, ўо на основ≥ встановлених ф≥нансових норм та техн≥ко-економ≥чних норматив≥в розраховуЇтьс¤ потреба господарського суб'Їкта у ф≥нансо≠вих ресурсах та визначаютьс¤ джерела цих ресурс≥в. «гаданими норма-швами с ставки податк≥в, ставки тариф≥в, збор≥в та внеск≥в, норми амортизац≥йних в≥драхувань, норми оборотних кошт≥в. Ќорми та нор≠мативи бувають галузевими, рег≥ональними та ≥ндив≥дуальними.

«а використанн¤ розрахунково-анал≥тичного методу планов≥ показ≠ники розраховуютьс¤ на п≥дстав≥ анал≥зу фактичних ф≥нансових показ≠ник≥в, ¤к≥ берутьс¤ за базу, та ≥ндекс≥в њх зм≥ни в плановому пер≥од≥.

ќптим≥зац≥¤ планових р≥шень пол¤гаЇ в розробц≥ вар≥ант≥в пла≠нових розрахунк≥в дл¤ того, щоб вибрати з них найоптимальн≥ший. ¬≥дтак можуть використовуватис¤ р≥зн≥ критер≥њ вибору:

Х максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного

кап≥талу;

Х максимум збереженн¤ ф≥нансових ресурс≥в, тобто м≥н≥мум ф≥≠нансових витрат;

Х м≥н≥мум поточних витрат;

Х м≥н≥мум вкладенн¤ кап≥талу за максимально ефективного ре≠зультату;

Х максимум абсолютноњ суми одержаного прибутку.

‘≥нансове плануванн¤ (кр≥м уже згадуваних способ≥в розрахунк≥в) потребуЇ широкого використанн¤ економ≥ко-математичного моде≠люванн¤. ÷ей спос≥б уможливлюЇ знайденн¤ к≥льк≥сного вираженн¤ взаЇмозв'¤зк≥в м≥ж ф≥нансовими показниками та факторами, ¤к≥ њх визначають. ≈коном≥ко-математична модель Ч це точний матема≠тичний опис фактор≥в, ¤к≥ характеризують структуру та законом≥р≠ност≥ зм≥ни даного економ≥чного ¤вища ≥ зд≥йснюютьс¤ з допомо≠гою математичних прийом≥в (р≥вн¤нь, нер≥вностей, таблиць, граф≥≠к≥в). ћоделюванн¤ може будуватис¤ за функц≥ональним та корел¤≠ц≥йним зв'¤зком. ≈коном≥ко-математичне моделюванн¤ даЇ змогу перейти в плануванн≥ в≥д середн≥х величин до оптимальних вар≥ан≠т≥в. ѕ≥двищенн¤ р≥вн¤ науковоњ обгрунтованост≥ плануванн¤ потре≠буЇ розробки к≥лькох вар≥ант≥в план≥в виход¤чи з р≥зних умов та шл¤х≥в розвитку п≥дприЇмства з наступним вибором оптимального вар≥анта ф≥нансового плану.

1	2

Ќазва: ‘≥нансова стратег≥¤ п≥дприЇмств, зм≥ст, завданн¤ та методи ф≥нансового плануванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (3776 прочитано)