’≥м≥¤ > ≤стор≥¤ х≥м≥њ

Ќов≥ методи досл≥дженн¤. ¬с≥ нов≥ у¤вленн¤ про будову речовини могли формуватис¤ т≥льки внасл≥док розвитку у 20 ст. експериментальноњ техн≥ки ≥ по¤ви нових метод≥в досл≥дженн¤. ¬≥дкритт¤ в 1895 ¬≥льгельмом  онрадом –ентгеном (1845 - 1923) ’-промен≥в послужило основою дл¤ створенн¤ згодом методу рентген≥вськоњ кристалограф≥њ, що дозвол¤Ї визначати структуру молекул по картин≥ дифракц≥њ рентген≥вських промен≥в на кристалах. «а допомогою цього методу була розшифрована структура складних орган≥чних сполук ≥нсул≥ну, ƒЌ , гемоглоб≥ну ≥ ≥нш. « створенн¤м атомноњ теор≥њ з'¤вилис¤ нов≥ могутн≥ спектроскоп≥чн≥ методи, що дають ≥нформац≥ю про будову атом≥в ≥ молекул.

Ѕ≥ох≥м≥¤. ÷¤ наукова дисципл≥на, що займаЇтьс¤ вивченн¤м х≥м≥чних властивостей б≥олог≥чних речовин, спочатку була одним з розд≥л≥в орган≥чноњ х≥м≥њ. ” самост≥йну область вона вид≥лилас¤ в останнЇ дес¤тир≥чч¤ 20 ст. внасл≥док досл≥джень х≥м≥чних властивостей речовин рослинного ≥ тваринного походженн¤. ќдним з перших б≥ох≥м≥к≥в був н≥мецький вчений ≈м≥ль ‘≥шер (1852 - 1919). ¬≥н синтезував так≥ речовини, ¤к кофењн, фенобарб≥тал, глюкозу, вн≥с великий внесок в науку про ферменти б≥лкових катал≥затор≥в, уперше вид≥лених в 1878. ‘ормуванню б≥ох≥м≥њ ¤к науки спри¤ло створенн¤ нових анал≥тичних метод≥в. ” 1923 шведський х≥м≥к “еодор —ведберг (1884 - 1971) сконструював ультрацентрифугу ≥ розробив новий метод визначенн¤ молекул¤рноњ маси макромолекул, головним чином б≥лк≥в. јсистент —ведберга јрне “≥зел≥ус (1902 - 1971) в тому ж роц≥ створив метод електрофорезу б≥льш довершений метод розд≥ленн¤ г≥гантських молекул, заснований на в≥дм≥нност≥ в швидкост≥ м≥грац≥њ зар¤джених молекул в електричному пол≥. ” 1944 англ≥йськ≥ х≥м≥ки јрчер ћарт≥н ( 1910) ≥ –≥чард —инг ( 1914) запропонували новий вар≥ант методу: вони зам≥нили трубку з адсорбентом на ф≥льтрувальний пап≥р. “ак з'¤вилас¤ паперова хроматограф≥¤ один з найб≥льш поширених в х≥м≥њ, б≥олог≥њ ≥ медицин≥ анал≥тичних метод≥в, за допомогою ¤кого в к≥нц≥ 1940-х початку 1950-х рок≥в вдалос¤ проанал≥зувати сум≥ш≥ ам≥нокислот, що виход¤ть при розщепленн≥ р≥зних б≥лк≥в, ≥ визначити склад б≥лк≥в. ¬насл≥док коп≥тких досл≥джень був встановлений пор¤док розташуванн¤ ам≥нокислот в молекул≥ ≥нсул≥ну (‘редер≥к —енгер, 1953), а до 1964 цей б≥лок вдалос¤ синтезувати. «араз методами б≥ох≥м≥чного синтезу отримують багато гормон≥в л≥карських засоб≥в, в≥там≥н≥в.

ѕромислова х≥м≥¤. …мов≥рно, найб≥льш важливим етапом в розвитку сучасноњ х≥м≥њ було створенн¤ у 19 в. р≥зних досл≥дницьких центр≥в, що займалис¤, кр≥м фундаментальних, також прикладними досл≥дженн¤ми. Ќа початку 20 ст. р¤д промислових корпорац≥й створили перш≥ промислов≥ досл≥дницьк≥ лаборатор≥њ. ” —Ўј в 1903 була заснована х≥м≥чна лаборатор≥¤ Ђƒюпонї, а в 1925 лаборатор≥¤ ф≥рми ЂЅеллї. ѕ≥сл¤ в≥дкритт¤ ≥ синтезу в 1940-х роках пен≥цил≥ну, а пот≥м ≥ ≥нших антиб≥отик≥в з'¤вилис¤ велик≥ фармацевтичн≥ ф≥рми, в ¤ких працювали профес≥йн≥ х≥м≥ки. ¬елике прикладне значенн¤ мали њх досл≥дженн¤ в област≥ х≥м≥њ високомолекул¤рних сполук. ќдним з њњ основоположник≥в був н≥мецький х≥м≥к √ерман Ўтауд≥нгер (1881 - 1965), що розробив теор≥ю будови пол≥мер≥в. ≤нтенсивн≥ пошуки способ≥в отриманн¤ л≥н≥йних пол≥мер≥в привели в 1953 до синтезу пол≥етилену ( арл ÷иглер, 1898 - 1973), а пот≥м ≥нших пол≥мер≥в ≥з заданими властивост¤ми. —ьогодн≥ виробництво пол≥мер≥в найб≥льша галузь х≥м≥чноњ промисловост≥.

¬» ќ–»—“јЌј Ћ≤“≈–ј“”–ј

------ ћед≥а Ц енциклопед≥¤: www.krugosvet.ru

1	2	3	4

Ќазва: ≤стор≥¤ х≥м≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (4190 прочитано)