Ѕ≥олог≥¤ > „истот≥л звичайний Ч Chelidonium majus

„истот≥л звичайний Ч Chelidonium majus

Ќародн≥ назви: чи≠стот≥л великий, жовтило, молочай жовтий, бородавник.

–одина маков≥ Ч Papaveraceae.

Ѕагатор≥чна трав'¤ниста рослина. —тебла ребрист≥, пр¤м≥, вгор≥ галузист≥, всередин≥ порожнист≥, заввишки до 1 м.  ореневище бага≠тоголове, з стрижневим коренем. Ћистки чергов≥, велик≥, п≥рчасто-розс≥чен≥, н≥жн≥, знизу сизуват≥, зверху зелен≥, з с≥тчастими про≠жилками.  в≥тки золотаво-жовт≥, на довгих кв≥ткон≥жках, з≥бран≥ в невелик≥ зонтики. ѕлоди Ч довг≥ стручковидн≥ коробочки. Ќас≥нн¤ блискуче, чорне, з б≥лим гребеневидним придатком ¬с¤ рослина, ¤кщо њњ розр≥зати, вид≥л¤Ї жовто-оранжевий молочний с≥к. —≥к чисто≠т≥лу звичайного г≥ркий, пекучий, маЇ дуже неприЇмний запах

“раву використовують дл¤ л≥куванн¤ захворювань печ≥нки (це зумовлено на¤вн≥стю в трав≥ берберину). ќстанн≥м часом чистот≥лом л≥кують парадентоз (при змазуванн≥ ¤сен настойкою зменшуютьс¤ бол≥, сверб≥нн¤, кровоточив≥сть ≥ прискорюЇтьс¤ про≠цес еп≥тел≥зац≥њ слизовоњ оболонки), також л≥кують пап≥ломатоз гортан≥ ≥ раков≥ пухлини.

ѕозитивною властив≥стю чистот≥лу ¤к л≥карськоњ рослини Ї те, що в≥н спри¤Ї п≥двищенню вм≥сту гемоглоб≥ну, еритроцит≥в ≥ лейко≠цит≥в у кров≥.

” соку чистот≥лу м≥ст¤тьс¤ так≥ алкалоњди: хел≥дон≥н, гемо≠хел≥дон≥н, оксихел≥дон≥н, протоп≥н, алокриптон≥н, берберин, спар≠тењн; орган≥чн≥ кислоти Ч ¤блучна, лимонна, хел≥донова ≥ хел≥дон≥-нова; сл≥ди еф≥рноњ ол≥њ, камед≥ та смоли. ¬ трав≥ м≥ст¤тьс¤ також хол≥н, метилам≥н, г≥стам≥н, тирам≥н, сапон≥н, флавони, в≥там≥н — (до 180 мг%), каротин (до 10 мг%), м≥неральн≥ речовини Ч кремн≥й, зал≥зо, кальц≥й, магн≥й, фосфор, с≥рка, хлор, алюм≥н≥й ≥ рад≥оактивний кал≥й.

” народн≥й медицин≥ завд¤ки складному комплексу д≥ючих речовин, що м≥ст¤тьс¤ в чистот≥л≥, з давн≥х-давен в≥н набув широкоњ попул¤рност≥ ¤к ефективний зас≥б. Ќим л≥кують хвороби шк≥ри (вивод¤ть бородавки, гострок≥нцев≥ кондиломи, мозол≥, червоний вовчий лишай, коросту, екзему, псор≥аз). ќстанн≥м часом чистот≥лом усп≥шно л≥кують туберкульоз шк≥ри. —в≥жим соком чистот≥лу л≥кують помутн≥нн¤ рог≥вки очей ≥ пл¤ми на н≥й.

« найдавн≥ших час≥в у народн≥й медицин≥ чистот≥л застосовують при хворобах печ≥нки, жовчного м≥хура, дл¤ л≥куванн¤ жовчно-кам'¤ноњ хвороби та вод¤нки. ™ вказ≥вки про л≥куванн¤ чистот≥лом сказу, венеричних хвороб, катару шлунка ≥ кишечника, пухлин молочноњ залози, подагри, ревматизму, геморою, грипу, коклюшу. ¬≥двар трави використовують у народ≥ при судом≥ та еп≥лепс≥њ, у ньому купають д≥тей, хворих нашк≥рними хворобами та золо≠тухою.

«биранн¤, переробка та збер≥ганн¤. “раву заго≠товл¤ють п≥д час цв≥т≥нн¤ (травень Ч червень), зр≥зуючи рослини ножами, серпами або скошуючи косами без грубих нижн≥х частин, сушать швидко (прот¤гом 7Ч8 годин при тем≠ператур≥ близько 55Ч60∞ —. ѕри такому способ≥ суш≥нн¤ у трав≥ збер≥гаЇтьс¤ до 96% алкалоњд≥в, 52 в≥там≥ну — ≥ до 66% пров≥там≥ну ј. ѕри в≥дсутност≥ сушарок њњ можна сушити

на горищ≥ п≥д зал≥зним дахом при температур≥ 20Ч22∞ —, розстеливши тонким шаром (3Ч5 см) на папер≥ або тканин≥. ѕроте при такому способ≥ суш≥нн¤ вм≥ст алкалоњд≥в, в≥там≥ну — ≥ пров≥там≥ну ј зменшуЇтьс¤. —уху траву пакують у м≥шки по 15 кг або в тюки по 50. «бер≥гають у сухих, добре пров≥трюваних прим≥щенн¤х до трьох рок≥в.

«в≥роб≥й звичайний Ч Hypericum perforatum L.

Ќародн≥ назви: воронець, кривавннк, за¤ча кр≥вц¤, св≥то¤нське з≥лл¤, стокр≥вц¤

–одина зв≥роб≥йн≥ Ч Hypericaceae (Guttiferae).

Ѕагатор≥чна трав'¤ниста рослина з тонким галузистим корневи-щем. —тебло заввишки до 1 м, пр¤ме, з двома ребрами-гран¤ми, вгор≥ розгалужене. Ћистки с≥рувато-зелен≥, довгаст≥, гладеньк≥, пруж≠н≥, з безл≥ччю н≥би проколотих, на кра¤х чорних, ц¤точок, що про≠св≥чуютьс¤.  в≥тки велик≥, ¤скраво-жовт≥ з бурими ц¤точками, з≥≠бран≥ у щитовидн≥ суцв≥тт¤. ѕл≥д Ч тригн≥зда багатонас≥нна коро≠бочка, що розкриваЇтьс¤

” науков≥й медицин≥ використовують кв≥туч≥ верх≥вки пагон≥в Ч Ќег№а Ќурег≥с≥ ¤к в'¤жучий, протизапальний ≥ тон≥зуючий зас≥б при кровохарканн≥, кашл≥, проносах, кол≥тах, хворобах печ≥нки, дл¤ укр≥пленн¤ ¤сен. Ћ≥карськ≥ властивост≥ зв≥робою пов'¤зан≥ з його досить складним х≥м≥чним складом. “рава зв≥робою м≥стить дубильн≥, смолист≥, фарбувальн≥ речовини, флавоноњди, каротин, в≥там≥н —, глюкозид г≥пер≥н, хол≥н, сапон≥ни ≥ т. п. « зв≥робою звичайного виробл¤ють антибактер≥альн≥ препарати ≥ман≥н ≥ ново≠≥ман≥н, ¤кими л≥кують гн≥йн≥ рани, т¤жк≥ оп≥ки, гостр≥ катари дихальних шл¤х≥в. Ќово≥ман≥н використовують дл¤ боротьби з бактер≥озами овочевих рослин ≥ проти в≥русноњ мозањки тютюну. «в≥робоЇм л≥кують стоматити, гайморити, фаринг≥ти, молочницю у д≥тей.

” народн≥й медицин≥ зв≥роб≥й дуже попул¤рний л≥кувальний зас≥б, ¤кий застосовуЇтьс¤ при багатьох хворобах: проносах, шлунково-кишкових захворюванн¤х, хворобах дихальних шл¤х≥в, ¤к тон≥зуючий зас≥б при серцево-судинних захворюванн¤х, ¤к кровоспинний Ч при маткових кровотечах, хворобах печ≥нки, нирок ≥ ¤к глистог≥нний зас≥б, при невралг≥¤х, ≥стер≥њ, безсонн≥, еп≥лепс≥њ, парал≥чах.

¬≥дваром трави миють д≥тей при д≥атезах, туберкульоз≥ шк≥ри, при висипах, наривах, а при хворобах молочних залоз прикладають компреси.  орен≥ рослини застосовують при дизенте≠р≥њ та туберкульоз≥ к≥сток.

«биранн¤, переробка та збер≥ганн¤. «бирають верх≥вки рослин п≥д час цв≥т≥нн¤, зр≥зуючи њх ножами або серпами (довжина пагон≥в 25Ч«ќ см) без грубих безлистих частин. —ировину сушать на горищах, п≥д зал≥зним дахом або в сушарках при темпера≠тур≥ до 40∞—, розстилаючи тонким шаром на папер≥, тканин≥ або решетах ≥ часто пом≥шуючи. ¬исушену траву обмолочують ≥ в≥дд≥л¤ють на решетах стебла.

—уху сировину пакують у тюки по 50 або 100 кг. «бер≥гають у сухих, добре пров≥трюваних прим≥щенн¤х. —трок збер≥ганн¤ три роки.

Ў»ѕЎ»Ќј —ќЅј„ј Ч

Rosa canina L.

« родини розових Ч Rosaceae.

¬исокий кущ (1,5Ч2,5 м заввишки) з дугопод≥бно звисаючими г≥лками, вкритими м≥цними гачкуватими шипиками. ћолод≥ пагони зеленувато-червон≥, з шилопод≥бними шипиками ≥ щетин≠ками. Ћистки чергов≥ непарноперист≥, з с≥мома, р≥дше дев'¤тьма листочками (10Ч16 см завдовжки, 6Ч12 см завширшки). Ћис≠точки з обох бок≥в гол≥, овально-видовжен≥, пилчаст≥, прилистки довг≥, зрослис¤ з черешком.

 в≥тки поодинок≥, р≥дше з≥бран≥ по 3Ч5 у щиткопод≥бних суцв≥тт¤х, оточених прикв≥тками. „ашолистк≥в п'¤ть, вони перисто-розс≥чен≥, п≥сл¤ цв≥т≥нн¤ спр¤мован≥ вниз, а незадовго до достиганн¤ плод≥в частково в≥дпадають. ¬≥ночок (до 5 см у д≥аметр≥) рожевий або б≥ло-рожевий, з п'¤тьма в≥льними пелюстками.  в≥тколоже ув≥гнуте, тичинок ≥ маточок багато. ѕлоди ¤годопод≥бн≥ (18Ч20 мм завдовжки), червоно-оранжев≥, р≥зн≥ за формою, з численними волосистими с≥м'¤нками.

Ўипшина собача росте на схилах, узл≥сс¤х, р≥дше п≥д пологом м≥шаних ≥ лист¤них л≥с≥в, уздовж дор≥г.

—в≥тлолюбна, морозост≥йка рослина. ÷в≥те у травн≥ Ч червн≥, плоди достигають у серпн≥ Ч вересн≥.

Ќа ”крањн≥ велика р≥зноман≥тн≥сть шипшин (близько 50 вид≥в). —еред них найчаст≥ше трапл¤ютьс¤: шипшина корична Ч R. cinnamomea L. ѕоширена на ѕол≥сс≥ ≥ в Ћ≥состепу.  ущ з сизувато-зеленими, часто опушеними листками ≥ характерним ¤блуневим запахом пагон≥в. Ўипшина зморшкувата Ч R. rugosa Thunb.

 ущ з опушеними шипами ≥ виразно зморшкуватими ли≠стками, Ўипшина ¤блунева Ч R. pomifera Herrm. ¬≥дзначаЇтьс¤ темно-рожевими пелюстками, округлими пурпуровими плодами (до 3 см завдовжки), поширена по чагарникових зарост¤х, кам'¤нистих в≥дслоненн¤х ≥ на п≥сках л≥состеповоњ частини ”крањни.

Ўипшини в≥д≥грають важливу роль у харчуванн≥ людини ¤к найбагатш≥ ≥ неперевершен≥ джерела життЇво необх≥дних в≥там≥н≥в. ” рослинному св≥т≥ плоди шипшини мають найвищу в≥там≥нну активн≥сть. ¬они м≥ст¤ть в≥там≥н — (в≥д 1000 до 4800 мг%), каротин, рибофлав≥н, в≥там≥ни 82, –,  , ≈.  р≥м в≥там≥н≥в, до складу плод≥в шипшини вход¤ть оол≥ кал≥ю, кальц≥ю, магн≥ю, зал≥за, фосфору, ллмонна ≥ ¤блучна кислоти, цукри, ф≥тонциди, еф≥рн≥ ол≥њ, дубильн≥ речовини. Ќайвищу в≥там≥нну активн≥сть маЇ шипшина корична. ” в≥там≥нн≥й промисловост≥ плоди шипшини застосовують дл¤ одержанн¤ препарат≥в ≥ продукт≥в переробки, багатих на в≥там≥н —, а також ¤к джерело пол≥в≥там≥н≥в та ≥нших поживних ≥ смакових речовин. « них виготовл¤ють кристал≥чну аскорб≥нову кислоту, сух≥ препарати з плод≥в шипшини у вигл¤д≥ таблеток, таблетки Ђв≥там≥н — з глюкозоюї тощо.  р≥м того, з плод≥в одержують концентрований с≥к ≥ джем.

” науков≥й медицин≥ застосовують плоди шипшини Ч Fructus Rosae, ¤к≥ рекомендують при хворобах печ≥нки ≥ жовчного м≥хура, а також ¤к пол≥в≥там≥нний зас≥б. « них готують препарат холосас.

” народн≥й медицин≥ плоди застосовують при хворобах печ≥нки, нирок, сечового м≥хура, серц¤, при п≥двищен≥й кислотност≥ шлунко≠вого соку, туберкульоз≥ легень, г≥пертон≥њ. ѕелюстки, уварен≥ з медом, застосовують при рожистих запаленн¤х шк≥ри, в≥двар корен≥в Ч при камен¤х у нирках ≥ г≥пертон≥њ; г≥лки Ч при дизенте-р≥¤х ≥ розладах кишково-шлункового тракту. ” гомеопат≥њ застосовують св≥ж≥ плоди. .

ѕлоди використовують також ≥ в харчов≥й промисловост≥. « них готують варенн¤, джем, пастилу, пюре, повидло, причому в процес≥ переробки втрачаЇтьс¤ не б≥льше 35% в≥там≥н≥в.

1	2

Ќазва: „истот≥л звичайний Ч Chelidonium majus
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (1165 прочитано)