‘≥лософ≥¤ > ‘≥лософ≥¤ ≤вана ‘ранка

як бачимо, мислитель п≥дкреслив основний недол≥к теор≥њ еволюц≥њ вид≥в Ч њњ антигуманний характер, оск≥льки така теор≥¤ прир≥внюЇ житт¤ людей до житт¤ Ђщупак≥в у вод≥ та вовк≥в у л≥с≥ї.

Ќеприйн¤тним видаЇтьс¤ ≤.‘ранков≥ й те, ¤к тлумачать сусп≥льний поступ анарх≥сти та комун≥сти.  омун≥зм не може с¤гати приватного житт¤ людини: Ђ ождий чолов≥к бажаЇ мати соб≥ дл¤ в≥дпочинку св≥й власний кутик, де би м≥г бути соб≥ зовс≥м своб≥дним ≥ не ст≥сненим нав≥ть своњми найближчими при¤тел¤миї.  омун≥стичн≥ ≥дењ важко зд≥йснити, визнаЇ ≤.‘ранко, адже люди дуже р≥зн≥, мають неоднаковий р≥вень розвитку, та й повна сп≥льн≥сть власност≥ на землю не Ї можливою[27].

 .ћаркс, ¤кий в≥дстоював сп≥льну власн≥сть ус≥х прац≥вник≥в на знар¤дд¤, засоби ≥ продукт прац≥ ¤к запоруку прогресивного сусп≥льного ладу, не змалював цього устрою в детал¤х. ÷е зробили його посл≥довники. “аким устроЇм, на думку н≥мецьких соц≥ал-демократ≥в, пише ≤.‘ранко, маЇ бути народна держава - Ђу н≥й через своњх вибранц≥в панував би весь народ, у н≥й не було б н≥ визиску, н≥ кривди, н≥ б≥дност≥, н≥ темнотиї. ќписуючи цю Ђпрогресивнуї державу, ¤к њњ соб≥ у¤вл¤ли учн≥ ћаркса, ≤.‘ранко вир≥шуЇ, що у такому майбутньому устроњ соц≥альноњ демократ≥њ Ї багато привабливого дл¤ б≥дних людей, насамперед турбота держави про кожного свого громад¤нина. јле чим обертаЇтьс¤ насправд≥ ц¤ турбота? —ила такоњ турботливоњ держави, Ч пише ≤.‘ранко, Ч Ђнал¤гала би страшенним т¤гарем на житт¤ кождого поодинокого чолов≥ка. ¬ласна вол¤ ≥ власна думка кождого чолов≥ка мусила би щезнути, занид≥ти... ¬ихованн¤, маючи на мет≥ виховувати не своб≥дних людей, а лише пожиточних член≥в держави, зробилось би мертвою духовою муштрою, казенною. Ћюди виростали би ≥ жили би в так≥й залежност≥, п≥д таким догл¤дом держави, про ¤кий тепер у найабсолютн≥ших пол≥ц≥йнних державах нема й мови. Ќародна держава сталась би величезною народною тюрмоюї[28].

„итаючи так≥ слова, бачимо, що ≤.‘ранко ч≥тко зрозум≥в суть марксистського вченн¤ про державу, що красномовно засв≥дчила рад¤нська соц≥ал≥стична д≥йсн≥сть. «розум≥в в≥н ≥ те, що керманич≥ такоњ держави-тюрми матимуть Ђтаку величезну власть над житт¤м ≥ долею м≥л≥он≥в своњх товариш≥в, ¤коњ н≥коли не мали найб≥льш≥ деспотиї[29].

як бачимо, м≥рилом поступу сусп≥льства дл¤ ≤.‘ранка назавжди залишилис¤ щаст¤ ≥ свобода людини. ¬≥н був глибоко переконаний, що Ђ...само багатство, сама наука, сама штука не може дати чолов≥ков≥ повного щаст¤. Ќаск≥льки чолов≥к може бути щасливим у житт≥, в≥н може се т≥льки в сп≥вжитт≥ з ≥ншими людьми, в родин≥, громад≥, нац≥њ. —кр≥пленн¤, утонченн¤ того почутт¤ любов≥ до ≥нших людей, до родини, до громади, до свого народу Ч отеЇ основна п≥двалина вс¤кого поступу: без нењ все ≥нше буде лише мертве т≥ло без живоњ душ≥ в ньомуї[30].

–озгл¤даючи проблеми прогресу людства, ¤к≥ на той час були предметами дискус≥й, ≤.‘ранко доходить висновку, що кожне њх вир≥шенн¤ мас своњ недол≥ки ≥ не може розгл¤датись ¤к панаце¤ в≥д ус≥х сусп≥льних лих. ¬≥н вважаЇ, що повного громадського щаст¤, повного раю на земл≥ люди не дос¤гнуть н≥коли. —вою працю Ђўо таке поступ?ї в≥н зак≥нчуЇ такими словами: розвитком людства керують два фактори Ч голод ≥ любов. √олод в≥н розум≥Ї ¤к матер≥альн≥ та духовн≥ потреби людини, а любов Ч ¤к почутт¤, що поЇднуЇ людину з ≥ншими людьми. ј людського розуму, каже в≥н, серед цих фактор≥в немаЇ ≥, напевно, ще довго не буде. ÷е аж н≥¤к не означаЇ, що в соц≥альн≥й ф≥лософ≥њ ≤.‘ранко був песим≥стом. ¬≥н закликаЇ до д≥њ, до науки ≥ прац≥. ” т≥й же робот≥ ≤.‘ранко пише: Ђјле се ще не рац≥¤, щоб ми закладали руки ≥ байдужо дивилис¤, ¤к м≥цний душить слабого, ¤к богач кривдить та висисаЇ б≥дного, ¤к одиниц≥ кривд¤ть та руйнують сотки й тис¤ч≥ людей. „и буде, чи не буде з того рай на земл≥, а ми бор≥мос¤ з кождим поодиноким лихом, з кождою поодинокою кривдою та дбаймо заразом не лише про те, аби побороти њњ в т≥м одн≥м випадку, але також про те, аби по змоз≥ заткати джерело под≥бного лиха й на будучеї[31]

≤ван ‘ранко-гуман≥ст не сприймаЇ вченн¤ дарв≥н≥ст≥в про вовчу боротьбу в громад≥ людей, тобто про боротьбу вид≥в, ¤ка Ї ≥ джерелом, ≥ руш≥Їм еволюц≥њ ≥ у природ≥ та сусп≥льств≥. 0сновна п≥двалина сусп≥льного поступу, за ≤.‘ранком, не боротьба клас≥в, а милосерд¤ ≥ любов до ≥нших людей. ўодо земноњ цив≥л≥зац≥њ в ц≥лому, то мислитель вважаЇ, що ≥ в природ≥, ≥ в розвитку людства поступ забезпечують два керманич≥, ¤к њх визначив ….√ете, Ч голод ≥ любов. Ђ√олод - се значить матер≥альн≥ й духовн≥ потреби чолов≥ка, а любов Ч се те чутт¤, що здружуЇ чолов≥ка з ≥ншими людьми. Ћюдського розуму в числ≥ тих кондуктор≥в нема ≥, певно, ще довго не будеї[32].

≤.‘ранко виступав за еволюц≥йний розвиток сусп≥льства, розвиток, пов'¤заний з волею, старанн¤м та працею людей, розвиток без сусп≥льних потр¤с≥нь, бунт≥в, революц≥й ≥ повстань. ≤.‘ранко спов≥дуЇ ф≥лософ≥ю науки, ф≥лософ≥ю прац≥, ф≥лософ≥ю поступу. ¬≥н справд≥ Ї син народу, що вгору йде. …ого дев≥зом Ї ѕрац¤, ўаст¤ ≥ —вобода. ¬≥н Ї пролог, не еп≥лог.

ќтже, в розум≥нн≥ ≥дењ сусп≥льного прогресу ≤.‘ранко вид≥л¤Ї насамперед людину, р≥вень задоволенн¤ њњ матер≥альних ≥ духовних потреб. ÷е неможливо без миру й злагоди м≥ж людьми, ¤к неможливий без цього стан щаст¤ ≥ окремоњ людини, ≥ сусп≥льства в ц≥лому. Ўл¤х до добробуту ≥ щаст¤ лише один Ч через свободу людини ≥ гарант≥ю њњ людських прав.

¬исновки

як бачимо з вищесказаного, дл¤ мислител¤ такоњ величини, ¤к ≤ван ‘ранко, центральною ≥деЇю св≥тогл¤ду Ї науковий пошук ≥стини. Ќа думку ‘ранка, наука повинна навчити людей п≥знавати закони природи, а також вм≥ти скористатис¤ з тих закон≥в. ўаст¤ люди дос¤гнуть тод≥, коли наука ≥ прац¤ будуть йти поруч. јле разом з тим, мислитель вважаЇ, що повного громадського щаст¤ люди не дос¤гнуть н≥коли.

≤.‘ранко добре розум≥в, що вивчати сусп≥льство без анал≥зу природи людини неможливо. ¬≥н акцентуЇ увагу, що саме духовн≥ начала в≥др≥зн¤ють людину в≥д ≥нших природних речей. ”крањнський мислитель зд≥йснюЇ пошук ≥деалу, розробл¤ючи тему Уособист≥сть-народФ. ≤деал людина п≥знаЇ не т≥льки розумом, але й почуваЇ серцем.

Ќе вин¤ток дл¤ нього в цьому план≥ й вир≥шенн¤ питанн¤ про пошук руш≥йних сил людського поступу. ≤ван ‘ранко досл≥див процес становленн¤ людини, њњ важку боротьбу за виживанн¤, ви¤вив дв≥ тенденц≥њ в цьому процес≥, що обумовлен≥ обТЇктивними чинниками: перевагою зовн≥шн≥х обставин над людиною в боротьб≥ за ≥снуванн¤ ≥, навпаки, коли людина починаЇ контролювати ц≥ обставини ≥ отримуЇ над ними певну перевагу.  онцепц≥¤ прогресу ‘ранка багатоаспектна. ¬она охоплюЇ не т≥льки економ≥чну, сусп≥льно-пол≥тичну, культурну, наукову, але й моральну сторони бутт¤ людини. ¬она пройн¤та гуман≥змом. ”чений звертаЇ увагу на значенн¤ державно-правовоњ регул¤ц≥њ, спр¤мовану на нейтрал≥зац≥ю повед≥нкових в≥дхилень в≥д норми людей р≥зних верств сусп≥льства. јле в≥н проти того, щоб субТЇктом регул¤ц≥њ була абсолютистська, деспотична держава, де править вол¤ всевладноњ одиниц≥. ‘ранко в≥рить у створенн¤ суверенноњ процв≥таючоњ держави. ” творах  амен¤ра ч≥тко проступаЇ ≥де¤ боротьби за нац≥ональний розвиток украњнського народу на принципах свободи та демократ≥њ.

ќтже, дл¤ ф≥лософського св≥тогл¤ду ≤вана ‘ранка характерне поЇднанн¤ онтолог≥чних, гносеолог≥чних ≥ морально-естетичних проблем при анал≥з≥ розвитку людського сусп≥льства в ц≥лому, й людини, ¤к особистост≥, зокрема.

Ѕез сумн≥ву багатогранна творч≥сть ≤вана ‘ранка справд≥ г≥дна великоњ уваги ≥ викликаЇ до себе пост≥йний ≥нтерес досл≥дник≥в у наш час.

—писок використаноњ л≥тератури

Ѕерко ѕ., Ќебелюк ћ. ≈волюц≥¤ ф≥лософ≥чно-пол≥тичних погл¤д≥в ≤вана ‘ранка. Ц Ѕорислав, 2001.

Ѕерко ѕ. Ќова парадигма украњнськоњ ф≥лософ≥њ. Ц ƒрогобич: У олоФ, 2003.

Ѕраг≥нець ј. ‘≥лософськ≥ ≥ сусп≥льно-пол≥тичн≥ погл¤ди ≤вана ‘ранка. Ц Ћьв≥в:  нижково-журнальне видавництво, 1956.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: ‘≥лософ≥¤ ≤вана ‘ранка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-12-18 (12134 прочитано)