“рудове право ”крањни > Ћекц≥њ по трудовому праву ”крањни
ѕринцип свободи об'Їднанн¤ ≥ активноњ участ≥ труд¤щих у встановленн≥ умов
прац≥ та захист≥ своњх ≥нтерес≥в. ћова йде про громадськ≥ орган≥зац≥њ та представницьк≥
органи прац≥вник≥в: профсп≥лки, ради трудових колектив≥в, ко≠оперативн≥ об'Їднанн¤,
молод≥жн≥, спортивн≥ орган≥зац≥њ, творч≥ та науков≥ товариства. “рудове право,
¤к н≥¤ке ≥нше, характеризуЇтьс¤ наданн¤м широких повноважень прац≥в≠никам на
участь в управл≥нн≥ виробництвом, у встанов≠ленн≥ умов прац≥, соц≥альних гарант≥й.
÷ей принцип Ї п≥дтвердженн¤м розвитку ≥ утвердженн¤ виробничоњ де≠мократ≥њ,
про¤вом соц≥ального партнерства ≥ спр¤мова≠ний на захист ≥нтерес≥в працюючих.
ѕринципи трудового права спри¤ють однаковому ро≠зум≥нню норм ≥ положень трудового
законодавства, до≠помагають правильному тлумаченню та застосуванню нор≠мативних
акт≥в. ќднак сучасний стан соц≥ально-економ≥≠чного розвитку в ”крањн≥ висуваЇ
на перший план вимо≠гу гарантованост≥ трудових прав прац≥вник≥в, що перед≠бачаЇ
високий р≥вень орган≥зац≥йно-правових засоб≥в њх забезпеченн¤.
2. «аконодавство з питань трудового права
як уже зазначалось, прац¤, трудовий процес (сутн≥сть ≥ зм≥ст зв'¤зку м≥ж
роботодавцем ≥ найманим прац≥вни≠ком) ≥ супров≥дн≥ йому трудов≥ та пох≥дн≥ в≥д
них в≥дно≠сини регулюютьс¤ правовими нормами. ÷≥ правов≥ нор≠ми в≥дображен≥
в законодавчих нормативних актах з тру≠дового права. ќстанн≥ й складають законодавство
про працю, або трудове законодавство.
ќтже, трудове законодавствоЧ це сукупн≥сть зведених у систему нормативних
акт≥в з трудового права, виданих ком≠петентними державними та ≥ншими правомочними
орга≠нами.
“ак≥ оф≥ц≥йн≥ акти нормотворчост≥, ¤кими встановлю≠ютьс¤, закр≥плюютьс¤ або
скасовуютьс¤ правов≥ норми з питань прац≥, ще називають джерелами права. —ьогодн≥
жодна з економ≥чних систем не може об≥йтись без регу≠люванн¤ цих питань в законодавчому
пор¤дку. ¬≥д ефек≠тивност≥ правового регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин, а трудов≥
в≥дносини Ї њх складовою частиною, залежить р≥вень розвитку сусп≥льства.
«аконодавство ”крањни про працю спр¤моване на вста≠новленн¤ високого р≥вн¤
умов прац≥, всем≥рну охорону трудових прав прац≥вник≥в.
“рудове законодавство будь-¤коњ держави виникаЇ не на пустому м≥сц≥. ¬оно
базуЇтьс¤ на принципах, ¤к≥ визначаютьс¤ характером державноњ влади, економ≥ч≠ними
≥ пол≥тичними процесами в крањн≥ ≥ ¤к≥ закр≥плен≥ в њњ основному закон≥. ƒл¤
”крањни таким Ї њњ он≠ституц≥¤.
р≥м того, створенн¤ трудового законодавства прохо≠дить п≥д впливом нормотворчоњ
д≥¤льност≥ ≥нших держав, оск≥льки кожна з них знаходитьс¤ не в ≥зольованому
про≠стор≥, а ≥снуЇ ≥ функц≥онуЇ в м≥жнародн≥й правов≥й сис≠тем≥.
ѕитанн¤м м≥сц¤ ≥ рол≥ онституц≥њ ”крањни в створенн≥ трудового законодавства
та м≥жнародного впливу на роз≠робку його норм присв¤чен≥ наступн≥ параграфи
ц≥Їњ гла≠ви.
Ќормативн≥ акти з питань регулюванн¤ сусп≥льних тру≠дових в≥дносин видаютьс¤
вищими органами державноњ законодавчоњ ≥ виконавчоњ влади Ч ¬ерховною –адою
”крањни, ѕрезидентом ”крањни, аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в;
органами державного управл≥нн¤ Ч м≥н≥стерствами ≥ в≥домствами; органами м≥сцевого
самовр¤дуванн¤; без≠посередньо п≥дприЇмствами, установами, орган≥зац≥¤ми.! цим
по¤снюЇтьс¤ ≥Їрарх≥чний принцип, на ¤кому базуЇть≠с¤ система трудового законодавства.
ћ≥сце ≥ роль нормативного акта в систем≥ законодав≠ства, його беззаперечна
обов'¤зков≥сть чи п≥дпор¤дко≠ван≥сть ≥ншим нормативним актам, його юридична
сила визначаютьс¤ правовим статусом нормотворчого органу, ¤кий його видав. ¬иход¤чи
з цього, законом≥рним вигл¤≠даЇ пр≥оритет акт≥в законодавчоњ влади перед норматив≠ними
актами виконавчоњ влади, акт≥в вищесто¤щих орган≥в пор≥вн¤но з нормативними
актами нижчесто¤щих орган≥в. «в≥дси випливають ≥ вимоги стосовно в≥дпо≠в≥дност≥
зм≥сту нормативних акт≥в нижчого р≥вн¤ нор≠мам, встановленим в законодавчих
та п≥дзаконних актах вищого р≥вн¤, ≥ сфера њх д≥њ, ≥ њх повноваженн¤ щодо при≠зупиненн¤
чи скасуванн¤ неправом≥рних акт≥в.
ёридичну силу нормативного акта, ¤кий входить в си≠стему трудового законодавства,
виражаЇ його назва.
«акон Ч це законодавчий правовий акт, що видаЇть≠с¤ вищим органом державноњ
законодавчоњ влади або приймаЇтьс¤ референдумом ≥ тому маЇ вищу юридич≠ну силу.
—тосовно трудового законодавства таким Ї онституц≥¤ Ч основоположне джерело
трудового права ≥ закони ”крањни. «в≥д багатьох з них Ч одекс закон≥в про працю
( «пѕ) Ч Їдиний систематизований зако≠нодавчий акт, ¤ким комплексно регулюютьс¤
трудов≥ в≥дносини.
«акони под≥л¤ютьс¤ на комплексн≥ (включають норми не лише трудового, а й
≥нших галузей права, наприклад «акони ”крањни Ђѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥ї,
Ђѕро власн≥стьї) ≥ функц≥ональн≥ (м≥ст¤ть норми окремого ≥нсти≠туту трудового
права, наприклад «акон ”крањни Ђѕро зай≠н¤т≥сть населенн¤ї).
ћеншою юридичною силою характеризуютьс¤ п≥дзаконн≥ нормативн≥ акти, ¤к≥ видаютьс¤
≥ приймаютьс¤ централь≠ними та м≥сцевими органами. —еред них найб≥льшу юри≠дичну
силу мають укази ≥ розпор¤дженн¤ ѕрезидента ”к≠рањни з питань регулюванн¤ прац≥;
дал≥ йдуть постанови ≥ розпор¤дженн¤ аб≥нету ћ≥н≥стр≥в, нормативн≥ акти м≥н≥стерств
≥ в≥домств. ¬с≥ вони видаютьс¤ на виконанн¤ ≥ в рамках закону ≥ покликан≥ усунути
прогалини в право≠вому регулюванн≥ трудових в≥дносин. ќбов'¤зковою вимо≠гою
до п≥дзаконних нормативних акт≥в Ї њх в≥дпов≥дн≥сть зм≥сту законодавчих акт≥в
та узгоджен≥сть з ними.
Ќормативн≥ акти м≥н≥стерств ≥ в≥домств складають значну частину в систем≥
трудового законодавства, причому фор≠муЇтьс¤ вона з нормативних акт≥в, виданих,
з одного боку, галузевими м≥н≥стерствами ≥ в≥домствами, а з ≥ншого Ч ћ≥н≥стерством
прац≥ або ƒержавним ком≥тетом з на≠гл¤ду за охороною прац≥ (лише з питань охорони
прац≥). “ому, з метою впор¤дкуванн¤ виданн¤ м≥н≥стерствами, в≥домствами, ≥ншими
органами державноњ виконавчоњ влади нормативних акт≥в, забезпеченн¤ прав, свобод
≥ законних ≥нтерес≥в громад¤н, п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й ”казом ѕрезидента
в≥д 3 жовтн¤ 1992 року введено з 1 с≥чн¤ 1993 року державну реЇстрац≥ю в≥дом≠чих
нормативних акт≥в ћ≥н≥стерством юстиц≥њ.
Ќормативн≥ акти м≥сцевоњ влади не пос≥дають пом≥тного м≥сц¤ серед джерел
трудового права.
ўо ж до р≥шень ¬ерховноњ –ади јвтономноњ –еспубл≥≠ки рим, то сфера њх д≥њ
поширюЇтьс¤ на всю територ≥ю республ≥ки, але обов'¤зковою вимогою до них Ї те,
що вони не повинн≥ суперечити трудовому законодавству ”крањни.
Ќайнижчий щабель в ≥Їрарх≥њ нормативних акт≥в з тру≠дового права займають
локальн≥, але вони складають най≠б≥льшу частину в систем≥ трудового законодавства
”крањ≠ни. —уть њх у тому, що вони розвивають, уточнюють за≠гальн≥ законодавч≥
норми, конкретизуючи њх з врахуван≠н¤м реальних можливостей ≥ умов окремого
п≥дприЇм≠ства, установи чи орган≥зац≥њ. ¬рахуванн¤ реальних мож≠ливостей ≥ умов
означаЇ встановленн¤ в локальних нор≠мативних актах додаткових пор≥вн¤но з законодавством
трудових ≥ соц≥ально-побутових п≥льг дл¤ прац≥вник≥в за рахунок власних кошт≥в,
матер≥альне заохоченн¤ прац≥в≠ник≥в, ¤к≥ обслуговують трудовий колектив ≥ не
вход¤ть до його складу. “ому юридична сила локальних норма≠тивних акт≥в обмежуЇтьс¤
т≥льки п≥дприЇмством, на ¤ко≠му вони прийн¤т≥.
’арактеристика локальних нормативних акт≥в вже час≠тково давалась в глав≥
1, де йшла мова про локальний метод регулюванн¤ трудових в≥дносин. “ут залишаЇтьс¤
лише вказати на основн≥ види локальних нормативних акт≥в. ¬ першу чергу це колективн≥
договори. ƒо колектив≠них договор≥в включаютьс¤ ≥нш≥ види локальних норма≠тивних
акт≥в: положенн¤ про форми, системи та розм≥ри оплати прац≥ прац≥вник≥в, конкретн≥
розм≥ри тарифних ставок ≥ оклад≥в, положенн¤ про прем≥юванн¤ ≥ виплату винагороди
за п≥дсумками роботи за р≥к, правила внутр≥ш≠нього трудового розпор¤дку, план
заход≥в щодо охорони прац≥. як видно, локальн≥ нормативн≥ акти приймаютьс¤ з
питань практично вс≥х ≥нститут≥в трудового права. Ѕ≥льш детально кожен ≥з них
буде розгл¤нуто у в≥дпов≥дних гла≠вах особливоњ частини п≥дручника.
Ќазва: Ћекц≥њ по трудовому праву ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-01-18 (69336 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
