“рудове право ”крањни > Ћекц≥њ по трудовому праву ”крањни
ƒл¤ реал≥зац≥њ своЇњ функц≥њ трудовий колектив ство≠рюЇ своњ органи: раду
трудового колективу, профсп≥лку, страйковий ком≥тет, товариський суд. ¬≥дпов≥дно,
вс≥ вони виступають суб'Їктами трудового права.
≤ншою стороною трудових в≥дносин ≥ суб'Їктом трудо≠вого права виступаЇ роботодавець,
¤кий теж може мати своњх представник≥в. –оботодавець Ч власник майна ≥ засоб≥в
виробництва, створеного ним п≥дприЇмства, уста≠нови, орган≥зац≥њ. як роботодавець
може виступати дер≠жава, громадська орган≥зац≥¤, кооператив чи окремий громад¤нин,
кожен з ¤ких або сам зд≥йснюЇ управл≥нн¤ виробництвом чи керуЇ д≥¤льн≥стю, або
уповноважуЇ на це колег≥альн≥ органи (раду, правл≥нн¤, ком≥тет) чи ¤кусь посадову
особу (кер≥вника п≥дприЇмства, установи, орга≠н≥зац≥њ). ¬ир≥шуючи самост≥йно,
без втручанн¤ власни≠ка, питанн¤ з приводу управл≥нн¤ власн≥стю, колег≥аль≠ний
орган чи кер≥вник залучають до виробничого проце≠су найманих прац≥вник≥в. јле
при цьому трудовий до≠гов≥р укладаЇтьс¤ м≥ж найманим прац≥вником ≥ п≥дприЇм≠ством
(установою, орган≥зац≥Їю), а не уповноваженою особою чи органом. ќтже, суб'Їктом
трудового права в даному випадку з боку власника буде виступати не упов≠новажена
ним особа (¤ка сама Ї найманим прац≥вни≠ком), а п≥дприЇмство, установа, орган≥зац≥¤.
—аме вони беруть на себе обов'¤зок виплачувати прац≥вников≥ ви≠нагороду за працю,
саме до них пред'¤вл¤ютьс¤ (у ви≠падку виникненн¤ п≥дстав) майнов≥ позови.
¬с≥ назван≥ суб'Їкти трудового права над≥лен≥ правовим статусом, ¤кий включаЇ
трудову правосуб'Їктн≥сть (тру≠дову право- ≥ д≥Їздатн≥сть Ч на¤вн≥сть певних
умов, виз≠начених законодавством), трудов≥ права ≥ обов'¤зки, юри≠дичн≥ гарант≥њ
забезпеченн¤ прав ≥ в≥дпов≥дальн≥сть за не≠виконанн¤ обов'¤зк≥в.
√оловними в правовому статус≥ Ї трудов≥ права ≥ обо≠в'¤зки. ¬они визначаютьс¤
в основних нормативних ак≠тах трудового законодавства ≥ конкретизован≥ в локаль≠них
нормативних актах з врахуванн¤м виконуваних пра≠ц≥вником функц≥й.
√арант≥њ прав ≥ в≥дпов≥дальн≥сть за невиконанн¤ обо≠в'¤зк≥в ¤к юридичн≥ категор≥њ
виступають у форм≥ право≠вих норм. ѕравовий статус суб'Їкт≥в трудового права
в≥др≥зн¤Їтьс¤ -
специф≥кою зм≥сту ≥ залежно в≥д цього вони займають р≥зне юридичне становище.
Ќаприклад, п≥дприЇмства ≥
орган≥зац≥њ ¤к роботодавц≥ можуть бути державними, при≠ватними, кооперативними;
трудов≥ колективи Ч це ф≥л≥а≠ли, виробництва, цехи або њх структурн≥ п≥дрозд≥ли
Ч в≥дд≥ли ≥ д≥льниц≥. «алежно в≥д прав ≥ обов'¤зк≥в, ¤кими вони над≥лен≥, розр≥зн¤ють
два види правових статус≥в:
загальний ≥ спец≥альний.
2. √ромад¤ни ¤к суб'Їкти трудового права
Ќайчисельн≥шою групою суб'Їкт≥в трудового права Ї громад¤ни. ¬они можуть
виступати в рол≥ найманих пра≠ц≥вник≥в, п≥дприЇмц≥в-роботодавц≥в, а також працюю≠чих
власник≥в. як сторони трудових правов≥дносин вони волод≥ють трудовою правосуб'Їктн≥стю,
¤ка, ¤к уже за≠значалось, включаЇ в себе правоздатн≥сть ≥ д≥Їздатн≥сть. “рудова
правосуб'Їктн≥сть Ч це не лише обов'¤зкова фактична здатн≥сть до прац≥, ¤ка
властива ≥ мал≥й дитин≥. ÷е такий р≥вень розвитку розумових ≥ ф≥зичних зд≥бнос≠тей
суб'Їкта, ¤кий за певних умов (дос¤гненн¤ певного в≥ку, в≥дпов≥дн≥сть стану
здоров'¤ виконуван≥й робот≥, на¤вн≥сть вольового критер≥ю) визначаЇ його здатн≥сть
до систематичноњ, врегульованоњ нормами права трудо≠воњ д≥¤льност≥. ќтже, трудова
правосуб'Їктн≥сть Ї п≥дста≠вою використанн¤ суб'Їктом його права на працю. як
уже зазначалось, реал≥зуЇтьс¤ це право шл¤хом укладен≠н¤ трудового договору.
¬≥дпов≥дно до законодавства ”крањни, трудова право≠суб'Їктн≥сть настаЇ дл¤
громад¤н у загальному пор¤дку з 16 рок≥в. ” вин¤ткових випадках за згодою одного
з батьк≥в або особи, що його зам≥нюЇ, на роботу можуть прийма≠тис¤ особи, ¤к≥
дос¤гли 15 рок≥в. «акон допускаЇ з метою п≥дготовки молод≥ до продуктивноњ прац≥
приймати на роботу учн≥в загальноосв≥тн≥х шк≥л, профес≥йно-техн≥ч≠них ≥ середн≥х
спец≥альних навчальних заклад≥в дл¤ вико≠нанн¤ роботи, ¤ка не завдаЇ шкоди њх
здоров'ю, у в≥льний в≥д навчанн¤ час п≥сл¤ дос¤гненн¤ ними 14 рок≥в за зго≠дою
одного з батьк≥в або особи, що його зам≥нюЇ.
ќск≥льки онституц≥¤ ”крањни закр≥плюЇ право кожно≠го громад¤нина в≥льно
розпор¤джатис¤ своЇю здатн≥стю до прац≥, в≥льно обирати вид трудовоњ д≥¤льност≥
чи про≠фес≥ю (ст. 43), то обмеженн¤ трудовоњ правосуб'Їктност≥ може бути встановлене
лише в ≥нтересах прац≥вника. “аке обмеженн¤ може бути обумовлене захистом здоров'¤
пра≠ц≥вника або оточуючих його громад¤н ≥ стосуватись в≥ку прац≥вника, стану
здоров'¤, стат≥, д≥Їздатност≥. Ќаприк≠лад, одекс закон≥в про працю заборон¤Ї
застосовувати працю ос≥б, молодших 18 рок≥в, на роботах з важкими ≥ шк≥дливими
умовами прац≥; не дозвол¤Їтьс¤ використан≠н¤ прац≥ ж≥нок на п≥дземних роботах
≥ в г≥рничодобувн≥й промисловост≥ на буд≥вництв≥ п≥дземних споруд.
“рудова правосуб'Їктн≥сть прац≥вника може бути об≠межена у випадку ви¤вленн¤
у нього вад здоров'¤, ¤к≥ перешкоджають йому у виконанн≥ профес≥йних обов'¤зк≥в
чи можуть спричинити небезпеку дл¤ ≥нших громад¤н. јле це не перешкоджаЇ йому
реал≥зувати свою здатн≥сть до
прац≥ на ≥нш≥й робот≥.
«датн≥сть виконувати певну роботу може бути обмеже≠на законом внасл≥док дос¤гненн¤
прац≥вником пенс≥й≠ного в≥ку, що стосуЇтьс¤, наприклад, державноњ служби.
р≥м того, в ≥нтересах держави ≥ њњ громад¤н суд може встановити тимчасове
чи часткове обмеженн¤ трудовоњ правосуб'Їктност≥ дл¤ громад¤н, ¤к≥ вчинили злочин,
щодо зан¤тт¤ ними певних посад чи певним видом д≥¤ль≠ност≥.
р≥м трудовоњ правосуб'Їктност≥ громад¤н ¤к суб'Їкт≥в
трудового права характеризуЇ категор≥¤ суб'Їктних прав ≥ обов'¤зк≥в, що становл¤ть
¤дро правового статусу гро≠мад¤нина. ¬ загальних рисах трудов≥ права громад¤н
зак≠р≥плен≥ в онституц≥њ ”крањни (ст.ст. 43-46) ≥ одекс≥ за≠кон≥в про працю
(ст.2). ÷е право на працю, належну њњ оплату, право на вс≥ види в≥дпочинку,
на безпечн≥ ≥ здо≠ров≥ умови прац≥, право на профес≥йну п≥дготовку, ма≠тер≥альне
забезпеченн¤ у випадку захворюванн¤ чи втра≠ти працездатност≥ ≥ самоњ роботи.
ƒо обов'¤зк≥в в≥дноситьс¤ вимога працювати чесно ≥ добросов≥сно, дотримуватись
трудовоњ дисципл≥ни, своЇ≠часно ≥ точно виконувати розпор¤дженн¤ роботодавц¤,
дотримуватись технолог≥чноњ дисципл≥ни ≥ вимог безпе≠ки прац≥, техн≥ки безпеки
≥ виробничоњ сан≥тар≥њ, дбай≠ливо ставитись до майна власника п≥дприЇмства (устано≠ви,
орган≥зац≥њ).
Ѕудучи найб≥льш загальними, ц≥ права ≥ обов'¤зки в≥дно≠с¤тьс¤ до вс≥х прац≥вник≥в
Ч суб'Їкт≥в трудового права. Ѕ≥льш детально вони викладен≥ в “ипових ≥ галузевих
правилах внутр≥шнього трудового розпор¤дку, правилах внутр≥шнього трудового
розпор¤дку конкретного п≥дприЇ≠мства, установи, орган≥зац≥њ.
Ѕезпосередн≥ обов'¤зки будь-¤кого прац≥вника виз≠начаютьс¤ трудовим договором
(контрактом), ¤кий м≥стить вказ≥вку на спец≥альн≥сть, посаду, ¤ку займе прац≥вник.
¬они ч≥тко обумовлен≥ посадовими ≥нструк≠ц≥¤ми, положенн¤ми, розробленими ≥
затвердженими на даному п≥дприЇмств≥, в установ≥ чи орган≥зац≥њ. ќб'Їм ≥ зм≥ст
цих прав та обов'¤зк≥в визначаЇ меж≥, в ¤ких прац≥вник, виконуючи свою трудову
функц≥ю, може
д≥¤ти.
ƒ≥ючим законодавством передбачен≥ гарант≥њ виконанн¤ прав ≥ обов'¤зк≥в прац≥вника,
без ¤ких њх проголошен≠н¤ було б суто декларативним. √арант≥њ Ч це орган≥зац≥й≠но-правов≥
засоби, за допомогою ¤ких забезпечуЇтьс¤ ви≠конанн¤ суб'Їктних прав ≥ обов'¤зк≥в.
—аме в силу цього вони Ї необх≥дним елементом правового статусу суб'Їкта трудового
права. ѓх д≥Їв≥сть забезпечуЇтьс¤ на¤вн≥стю в трудовому законодавств≥ в≥дпов≥дних
норм ≥ д≥¤льн≥стю трудових колектив≥в та њх представник≥в Ч профсп≥лок, ≥нших
виборних орган≥в Ч виразник≥в ≥ захисник≥в ≥нте≠рес≥в працюючих.
Ќазва: Ћекц≥њ по трудовому праву ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-01-18 (69336 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
