Історія, теорія держави і права > Держава та право України

Держава та право України

Передмова

ЗМІСТ

Вступ -------------------------------------------------------------------------------- 3

Встановлення Радянської влади в Україні---------------------------------- 3

Організація центральних і місцевих органів Радянської влади та управління---- 6

Формування основ радянського права в Україні ------------------------- 9

Висновки ------------------------------------------------------------------------ 12

Література -------------------------------------------------------------------- 13

1. ВСТУП

Історія держави і права України має величезне значення, насамперед тому, що сприяє усвідомленню складного, багатогранного і часто суперечливого нашого історичного минулого, зокрема державотворення.

Як історіко – правова наука історія держави і права тісно пов’язана з історією України, тобто із загальним історичним минулим українського народу, розвитком його культури, науки, економіки, виникненням та становленням громадських, політичних рухів і партій інших галузей людської діяльності.

Предмет історії держави і права України як наукової та навчальної дисципліни є вивчення загальних закономірностей і характерних особливостей виникнення, функціонування, зміни різних типів та форм держави і права українського народу на всіх етапах його розвитку.

Важливою, багато в чому визначальною віхою історії держави і права є те, що вона розглядає політичні та правові інститути практично до наших днів. Тому не випадково спостерігається зв’язок з чинним правом, спонукання відповідним чином з'ясувати його сутність , недоліки, переваги. Досліджуючи, систематизуючи досвід минулих поколінь, історико-правова наука сприяє пізнанню й використанню у державному будівництві закономірностей державно – правового розвитку інших країн, дозволяє уникати повторення необдуманих кроків. Проте це можливо, з одного боку, лише за умови об'єктивного дослідження наявного історико-правового матеріалу, процесів, що здійснювалися свого часу у ході розбудови держави, з іншого – за наявності у практиці сьогодення глибокого бажання і реальних можливостей здійснити багатовікову мрію українського народу про побудову й існування демократичної держави і громадянського суспільства.

Вивчення історії держави і права України має і певне ідеологічне навантаження. Не секрет, що певні великодержавні – шовіністичні кола намагаються представити український народ «безбатченком», який не має права історичних державно – правових традицій, а відтак - і права на самостійне існування.

2. Встановлення радянської влади в Україну

Повалення Тимчасового уряду, проголошення другим Всеросій­ським з'їздом Рад у жовтні 1917 р. радянської влади в Петрограді різ­ко змінили політичну ситуацію в Україні. Українська Центральна Ра­да, не підтримавши Тимчасовий уряд, і, водночас, засудивши більшовицький переворот, тим самим не визнала легітимною владу Рад робітничих і солдатських депутатів у Росії. Така позиція Цен­тральної Ради і, особливо, проголошення нею національної держави — Української Народної Республіки — підштовхнули більшовиків Ук­раїни (всі вони були членами Російської соціал-демократичної робіт­ничої партії більшовиків — РСДРП(б), бо подібної української пар­тії ще на той час не існувало) до активних дій щодо встановлення влади, аналогічної петроградській.

Спочатку представники більшовицьких організацій і збільшовизованих Рад виходять зі складу Української Центральної Ради, а після придушення військового повстання в Києві в ніч на 31 жовтня 1917 р. вдаються до непрямого усунення Центральної Ради від влади. На Все­українському з'їзді Рад робітничих, солдатських і селянських депута­тів передбачалося реорганізувати Центральну Раду в щось подібне до російського Центрального виконавчого комітету Рад. Така реорганіза­ція давала змогу розчинити Центральну Раду в лавах робітничих, се­лянських і солдатських депутатів, створити на їх основі український радянський уряд і з його допомогою підірвати владу УНР зсередини, замінивши її радянською владою.

На Всеукраїнському з'їзді Рад робітничих, солдатських і селян­ських депутатів, що відбувся 15 грудня у м. Києві, більшовики не досягли бажаного результату. По-перше, їх було мало — лише 130 (за іншими даними — 60) із 2000 делегатів з'їзду, що відображало їх справжній вплив в Україні. По-друге, організаторам з'їзду дуже зашкодив ультиматум Ради Народних Комісарів (РНК) Росії, надісланий напередодні Центральній Раді. Цей документ закінчувався прямою погрозою: якщо за дві доби не надійде задовільна відповідь, "то Рада Народних Комісарів буде вважати Центральну Раду в стані війни проти радянської влади в Росії і на Україні". Посилання на ще не іс­нуючу тоді в Україні радянську владу яскраво свідчило про те, в яко­му напрямі планувався подальший хід подій в Україні. Проте замість обрання нової Центральної Ради, підконтрольної РСДРП(б), з'їзд висловив діючій Центральній Раді повну довіру. Делегати-більшовики та ліві російські соціалісти-революціонери, переконавшись у немож­ливості легітимним шляхом встановити радянську владу в Києві, про­вели у Харкові об'єднаний з'їзд Рад Донецького та Криворізького ба­сейнів, який проголосив себе першим Всеукраїнським з'їздом Рад. Було також заявлено про утворення радянської республіки під назвою Українська Народна Республіка, обрано Центральний Виконавчий Комітет (ЦВК) України і Народний Секретаріат, тобто перший ра­дянський уряд, що мав протистояти Генеральному Секретаріатові Центральної Ради.

Таким чином, започаткувавши створення Української радянської республіки (12 грудня), більшовики розпочали боротьбу за поширен­ня радянської влади в Україну, хід якої координувався, як правило, поза її межами і визначався впливом збройних формувань радянської Росії.

Такі дії проти України були належним чином "узаконені" Пер­шим Всеукраїнським з'їздом Рад. Останній ухвалив негайно встанови­ти "повну погодженість в цілях і діях" з радянською Росією, підтри­мав пропозицію, викладену в ультиматумі РНК Росії щодо поглиблення федеративних зв'язків, а резолюцією "Про самовизна­чення України" оголосив Українську республіку федеративною части­ною Російської Республіки. Окремою постановою з'їзд доручив обра­ному ним ЦВК України "негайно поширити на територію Української республіки всі декрети і розпорядження Робітничо-селянського уряду Федерації (Російської. — Авт.), що мають загальне для всієї Федерації значення". Оскільки постанова не мала обмежу­вальної дії, то ЦВК України міг вважати законами Росії, дія яких по­ширювалася на територію України, необмежену кількість актів. Оче­видно, що цими постановами і визначався державно-правовий статус Української радянської республіки в перший період її існування.

Виконуючи умови Брестського миру, Раднарком Росії змушений був визнати незалежність проголошеної Центральною Радою Україн­ської Народної Республіки. Протягом березня 1918 р. з України було виведено російські збройні сили. ЦВК і Народний Секретаріат Украї­ни залишили 1 березня Київ (вони перебували тут з ЗО січня за під­тримки військ М. Муравйова), 10 березня — Полтаву, 21 березня — Катеринослав, після чого радянський уряд України опинився на тери­торії РСФРР, в м. Таганрог. Народний Секретаріат 18 квітня 1918 р. було реорганізовано в Бюро для керівництва повстанською боротьбою в Україні.

Наступна спроба поширити радянську владу в Україну стала можливою після анулювання 13 листопада 1918 р. Брестського дого­вору, умови якого стримували радянську Росію, оскільки зобов'язува­ли її встановити мирні стосунки з УНР. На території РСФРР в м. Суджа Курської губернії 28 листопада 1918 р. за участі народного комісара з питань національностей Російської Федерації Й. Сталіна формується Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, від іме­ні якого діяли збройні сили радянської Росії в Україні. Голова РНК Росії В. І. Ленін вичерпно пояснив ситуацію: "З просуванням наших військ на захід і на Україну створюються обласні тимчасові радянські уряди, покликані зміцнити ради на місцях. Ця обставина має ту хо­рошу сторону, що позбавляє змоги шовіністів України, Литви, Латвії, Естляндії розглядати рух наших частин як окупацію і створює спри­ятливу атмосферу для дальшого просування наших військ".

1	2	3	4	5	6

Назва: Держава та право України
Дата публікації: 2006-03-30 (2883 прочитано)