ультура > јнтична культура
Ќеперевершеним шедевром елл≥но-ск≥фського мистецтва Ї золота пектораль з
“овстоњ ћогили (ƒн≥пропетровська область). ¬она масивна, њњ вага 1 кг, д≥аметр
Ц понад 30 см. Ќа н≥й розм≥щено зображенн¤ трьома ¤русами, розд≥леними товстими
витими золотими джгутами. Ќа нижньому ¤рус≥ символ≥чно-образно показано у¤вленн¤
ск≥ф≥в про потойб≥чний св≥т. ѕануванн¤ хаосу ≥ сил смерт≥ передано боротьбою
тварин. ” центр≥ Ц три сцени, де зображено кон¤ ≥ грифон≥в, ¤к≥ напали на нього;
лева й леопарда, що нападають на олен¤ ≥ на кабана; собаку, що женетьс¤ за зайцем,
а на к≥нц≥ композиц≥њ Ц коник≥в.
¬ерхн≥й ¤рус Ц св≥т людей, УкосмосФ, що протистоњть хаосу. —ередн≥й ¤рус
≥з чудового сплет≥нн¤ рослинного орнаменту символ≥зуЇ св≥тове дерево, що поЇднуЇ
два несхожих св≥ти. ” центральн≥й частин≥ верхнього фризу представлено ритуальне
д≥йство Ц шитт¤ од¤гу з овечоњ шкури (золоте руно). ÷ьому ритуалу бугато стародавн≥х
народ≥в приписували маг≥чну здатн≥сть забезпечити багатсвто, зокрема припл≥д
тварин.
ќтже, мистецтво ск≥фського пероду пропонуЇ св≥й спос≥б осмисленн¤ св≥ту ≥
Ї досить ун≥версальним дл¤ культури, ¤ка базуЇтьс¤ на м≥фолог≥чному мисленн≥.
Ќе маючи ран≥ше зображувального екв≥валенту, вона позичила його в сус≥д≥в, але
трансформувала у своЇр≥дну м≥фолог≥чно-мистецьку систему.
” ≤≤ ст. до н.е. ск≥фи були вите≥снен≥ сарматаси в рим та на смугу зах≥дного
узбережж¤ ѕ≥вн≥чного ѕричорноморТ¤.
—арматам, що жили м≥д ƒоном та ”ралом, античн≥ автори прид≥л¤ють велику увагу.
«а √еродотом, вони говорили з≥псованою ск≥фською мовою, тобто, ¤к ≥ ск≥фи, були
≥раномовними. —арматська культура була под≥бна до ск≥фськоњ, але так ≥ не перевершила
останню. —хож≥сть в≥дчуваЇтьс¤ ≥ в м≥фолог≥њ, однак з т≥Їю в≥дм≥нн≥стю, що в
сармат≥в верховним божеством вважали, можливо, богиню родючост≥ јстарту, повТ¤зану
з культом —онц¤ й кон¤. —армати, ¤к ≥ ск≥фи, в мистецтв≥ розвинули зв≥риний
стиль з властивими њм особливлст¤ми.
—арматська керам≥ка зроблена без допомоги гончарного круга. ≤снувало ковальське,
шк≥р¤не, деревообробне, бронзоливарне виробництво, але р≥вн¤ ремесел вони ще
не дос¤гли. Ѕронзов≥ казани на висок≥й н≥жц≥ були в сармат≥в. ультура сарматських
племен, ¤к≥ мешкали в ≤≤ ст. до н.е. Ц IV ст. н.е. на територ≥њ сучасноњ ”крањни,
- нев≥дТЇмна складова стародавньоњ культури нашоњ Ѕатьк≥вщини. яскрава та самобутн¤
сарматська культура ≥снувала не ≥зольовано. ¬она була т≥сно повТ¤зана з культурою
м≥сцевих племен.
«бро¤ сармат≥в в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ск≥фськоњ. ѓхн≥ меч≥ довг≥, пристосован≥
дл¤ рубанн¤ з кон¤ Ц сармати були переважно к≥нними воњнами. ѕро од¤г сармат≥в
та њх зовн≥шн≥й вигл¤д можна судити за боспорськими надгробками ≥ зображенн¤ми
в розписних пант≥капейських склепах. «натний сармат носив коротку сорочку, по¤с,
мТ¤к≥ чоботи ≥ плащ, ¤кмй на плеч≥ заст≥бувавс¤ ф≥булою.
—к≥фи й сармати зробили величезний внесок у розвиок св≥тськоњ культури. «авд¤ки
њхн≥й близькост≥ до античноњ цив≥л≥зац≥њ в писемних джерелах залишилось багато
в≥домостей про духовне житт¤ цих народ≥в. ” ск≥ф≥в та сармат≥в збереглас¤ основна
частина рис поховального обр¤ду, ¤к≥ утворилис¤ ще в епоху бронзи: два призначенн¤
поховального обр¤ду (одне Ц дл¤ знат≥, друге Ц дл¤ простолюду), астральна й
косм≥чна символ≥ка, ¤ка забезпечувала перенесенн¤ душ на небо, антропоморфн≥
скульптури тощо. ќстанн≥м часом зроблено висновок щодо ритуального характеру
пограбувань курган≥в ск≥ф≥в ≥ сармат≥в ще на стад≥њ њх добудови, оск≥льки предмети,
забран≥ з могил, вважалис¤ св¤щенними.
ќчевидно, найважлив≥ше значенн¤ духовноњ культури ск≥ф≥в ≥ сармат≥в пол¤гало
в тому, що вона стала своЇр≥дним м≥стком м≥ж јз≥Їю та ™вропою, м≥ж давниною
й сучасн≥стю, збер≥гши частину рис ранньозал≥зного в≥ку.
VIII Ц к≥нець VI ст. до н.е. Ц це пер≥од ¬еликоњ грецькоњ колон≥зац≥њ. ќдним
з њњ напр¤м≥в було освоЇнн¤¤ ѕ≥вн≥чного ѕричорноморТ¤. ƒе¤к≥ фах≥вц≥ вважають,
що Уколон≥зац≥¤Ф не дуже вдалий терм≥н, оск≥льки в≥н не зовс≥м точно в≥дображуЇ
чуть ≥ характер процесу проникненн¤ елл≥н≥в на узбережж¤ „орного мор¤. ƒоц≥льн≥ше,
на њх думку, називати це ¤вище Упереселенн¤Ф.
¬елика грецька колон≥зац≥¤, або Упереселенн¤Ф, суттЇво вплинула на весь св≥товий
розвиток. якщо в ’≤ Ц ≤’ ст. до н.е. м≥грац≥њ грек≥в в≥дбувалис¤ в межах ≈гейського
мор¤, то в наступн≥ три стор≥чч¤ елл≥ни розселилис¤ на величезн≥й територ≥њ
—ередземноморського узбережж¤ в≥д ѕ≥ренейського п≥востров≥ аж до ™гипту та —ир≥њ
≥ побудували своњ м≥ста на берегах „орного й јзовського мор≥в.
—еред грецьких м≥ст-держав найб≥льш в≥дом≥: ќльв≥¤ Ц њњ залишки знаход¤тьс¤
б≥л¤ с.ѕарутине на п≥вдень в≥д м≥ста ћиколањв, ’ерсонес Ц на околиц≥ сучасного
—евастопол¤, ѕант≥капей Ц сучасна ерч, афа Ц сучасна ‘еодос≥¤ в риму, ‘анагор≥¤
Ц на “аманському п≥востров≥, “анањс Ц на ƒону, ерк≥н≥т≥да Ц сучасна ™впатор≥¤.
Ќайб≥льшим з цих рабовласницьких держав було Ѕоспорське царство з центром у
ѕант≥капењ, що виникло в V ст. до н.е. на ерченському й “аманському п≥востровах.
√ербовий знак цього царства нагадуЇ тризуб. «а своЇ багатов≥кове ≥снуванн¤ античн≥
дерави, заснован≥ греками, дос¤гли значного розвитку в державотворенн≥ та зовн≥шн≥й
пол≥тиц≥, економ≥ц≥ й торг≥вл≥, культур≥, мистецтв≥ й побут≥.
Ќаселенн¤ грецьких м≥ст-пол≥с≥в не т≥льки збер≥гало засади й традиц≥њ метропол≥њ,
а й позитивно впливало на сус≥дн≥ племена Ц ск≥ф≥в, тавр≥в, мешканц≥в л≥состепу,
сармат≥в тощо. ¬внасл≥док взаЇмод≥њ елл≥н≥в та м≥сцевих племен в≥дбувавс¤ культурний
поступ та взаЇмозбагаченн¤ народ≥в, ¤к≥ насел¤ли територ≥ю ”крањни.
≤стор≥¤ античних культурних осередк≥в у ѕ≥вн≥чному ѕричорноморТњ починаЇтьс¤
з другоњ половини VII ст. до н.е. ≥ завершуЇтьс¤ 70-ми роками IV ст. н.е. ѕочинаючи
з ≤ ст. до н.е. античн≥ м≥ста п≥дпадають п≥д вплив –иму, ведуть боротьбу ≥з
сарматами, готами, гуннами та ≥ншими кочовими племенами. якщо б≥льш≥сть античних
м≥ст у IV ст. н.е. занепадаЇ, то в ’ерсонес≥ та ѕант≥капењ житт¤ продовжувалос¤
≥ в середн≥ в≥ки.
ƒуховна культура, мистецтво ≥ рел≥г≥¤ античних м≥ст-пол≥с≥в ѕ≥вн≥чого ѕричорноморТ¤
в≥дпов≥ддали традиц≥¤м античних пол≥с≥в √рец≥њ. ’арактерною рисою рел≥г≥йних
в≥рувань ѕ≥вн≥чного ѕричорноморТ¤ був пол≥тењзм Ц шануванн¤ багатьох божеств,
¤к≥ уособлювали р≥зн≥ ¤вища й сили природи. ƒо њх ѕантеону входили «евс, јф≥на,
јфрод≥та, јпполон, јрес, јртем≥да, ƒеметра, њњ дочка ѕерсефона, ƒ≥он≥с, ≥бела
та ≥нш≥ боги. « часом до рел≥г≥йних культ≥в античних м≥ст-пол≥с≥в проникають
елементи рел≥г≥йних в≥рувань м≥сцевих племен. –¤д основних божеств у тих ≥ ≥нших
мали аналог≥чн≥ функц≥њ. ѕро це, зокрема, пов≥домл¤Ї √еродот, ¤кий пор≥внюЇ
найшанован≥шого бога ѕапа¤ ≥з «евсом, богиню “аб≥т≥ Ц з √ест≥Їю, бога в≥йни
називаЇ јреЇм.
¬≥ра в силу божеств ≥ поклон≥нн¤ њм, в≥дправленн¤ певних обр¤д≥в взаЇмлзвТ¤зку
з њх культами, а також р≥зними в≥руванн¤ми, в ¤ких особливе значенн¤ надавалос¤
поховальному ритуалу, становило нев≥дТЇмну складову житт¤ кожноњ людини. ≤з
У“еогон≥њФ √ес≥ода видно, що в античних м≥стах-пол≥сах знали близько 33 тис.
р≥зних божеств ≥ демон≥в. ќднак у кожному м≥ст≥ обТЇкт≥ њх поклон≥нн¤ було значно
менше. ≤ завжди ≥снувало к≥лька божеств, ¤к≥ займали пан≥вне становище в тому
чи ≥ншому м≥сц≥ ≥ поселенн≥. “ак, у р¤д≥ м≥сцевостей ѕ≥вн≥чно-«ах≥дного ѕричорноморТ¤
першор¤дне значенн¤ мав культ јх≥лл≥, на аз≥йськ≥й частин≥ Ѕоспору Ц јфрод≥ти
јпатури, в ’ерсонес≥ Ц јртем≥ди ѕартенос, в ќльв≥њ Ц јпполона ≤Їтроса.
” культ≥ јпполона ≤Їтроса з ќльв≥њ в≥≥дбулос¤ синкретичне злитт¤ р≥зноман≥тних
функц≥й грецького бога сон¤чного св≥тла, покровител¤ муз ≥ в≥щуванн¤ јпполона
з рисами дружелюбного стр≥льц¤, переможц¤ р≥зних труднощ≥в ≥ небезпек, спасител¤
≥ захисника в≥д хвороб ≥ нещасть, патрон й засновника перших пол≥с≥в, розповсюджувача
знань. ¬ ќльв≥њ ≥ ѕант≥капењ ≥снували храми, присв¤чен≥ цьому богу. ” ѕант≥капех,
зокрема в храм≥ јпполону ≤Їтросу жерц¤ми виступали представники царських род≥в.
’рам карбував монети ≥з зображенн¤м јпполона ≥ в≥д≥грав значну роль у пол≥тичному
й культурному житт≥ Ѕоспорськоњ держави.
Ќазва: јнтична культура
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-05-04 (9744 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
