ультура > јнтична культура
ѕатронесою ’ерсонеса виступала јртем≥да ѕартенос, ¤ка теж виконувала ун≥версальн≥
функц≥њ. ¬она була покровителькою не т≥льки вс≥Їњ держави, а й мореплавства,
рибальства, землеробства. ѓњобраз слугував за емблему дл¤ монет до самого к≥нц¤
випуску (60-т≥ роки ≤≤≤ ст. н.е.). ’рам мав жерц≥в, ¤к≥ займалис¤ богослуж≥нн¤м,
орган≥зац≥Їю св¤т ≥ в≥дправленн¤ обр¤д≥в.
¬ ≥деолог≥чних у¤вленн¤х населенн¤ держав ѕ≥вн≥чного ѕричорноморТ¤ пор¤д
≥з збереженн¤м грецьких культ≥в зТ¤вилис¤ культи синкретичних божеств, притаманних
сх≥дним рел≥г≥йним ситсемам. «окрема, в ѕант≥капењ зростаЇ шануванн¤ головного
бога, в основ≥ ¤кого лежать культ «евса, а також елементи фрак≥йського культу
—абаз≥¤ та, можливо, й сарматського к≥нного бога. ќтже, по¤ва в Ѕоспор≥ в перш≥
стол≥тт¤ нашоњ ери культу Їдиного бога характерна дл¤ п≥зньоантичного сусп≥льства
в пер≥од його розкладу ≥ с≥дчить про поступовий перех≥д до монотоњзму. “ому
не випадково, що ще на початку ≤V ст. н.е. в Ѕоспор≥ ≥снуЇ христи¤нська община.
ѕредставник ц≥Їњ общини Ц боспорський Їпископ адм Ц у 325 р.н.е. брав участь
к першому Ќ≥кейському —обор≥.
ѕ≥вн≥чно-причорноморський св≥т, незважаючи на близьке сус≥дство з р≥зноман≥тними
варварськими племенами, знаход¤чись на перифер≥њ античноњ культури, в ц≥лому
зм≥г зберегти в соб≥ б≥льш≥сть того, що назавжди втратили греки через њх бажанн¤
пошук≥в нового. ѕрот¤гом в≥к≥в рел≥г≥¤ ≥ культ ¤к складова частина сусп≥льно-культурного
житт¤ та основи морал≥ залишилис¤ найважлив≥шим елемнтом ≥деолог≥њ населенн¤
античних держав-пол≥с≥в.
јнтчин≥ держави ѕ≥вн≥чного ѕричорноморТ¤ прид≥л¤ти чималу увагу вихованню
та осв≥т≥. ”продовж ус≥Їњ ≥стор≥њ ≥снуванн¤ пр≥оритетною тут була елл≥нська
мова ≥ писемн≥сть з њњ р≥зними д≥алектами. ќск≥льки б≥льш≥сть м≥ст, кр≥м ’ерсонеса,
засновувалис¤ ≥он≥йськими елл≥нами, в них переважав ≥он≥йський д≥алект. ” ’ерсонес≥
розмовл¤ли на дор≥йському. –азом з тим в≥дносини античних м≥ст-пол≥с≥в з м≥сцевими
племенами ≥ –имькою ≥мпер≥Їю створили умови дл¤ збагаченн¤ р≥дноњ мови. ќсобливо
цей словниковий запас поповнивс¤ в перш≥ стол≥тт¤ новоњ ери ск≥фськими, сарматськими,
римськими словами, топон≥мами, етнон≥мами, ≥менами тощо.
„исленн≥ еп≥граф≥чн≥ джерела засв≥дчують, що багато жител≥в м≥ст ≥ с≥льських
поселень знали грамоту, вм≥ли писати й читати. ƒо нашого часу д≥йшло багато
памТ¤ток оф≥ц≥йноњ лап≥дарноњ еп≥граф≥ки Ц напис≥в, вир≥зьбоених на камТ¤них
плитах, що м≥стили державн≥ закони, декрети, угоди тощо. —уд¤чи з великоњ к≥лькост≥
граф≥т≥ на уламках посуду, стил≥в (к≥ст¤них паличок дл¤ писанн¤ та ≥нших памТ¤ток),
можна зробити висновок, що писемн≥сть ≥ осв≥та були найб≥льш важливими сторонами
культурного житт¤ населенн¤ цього рег≥ону.
ƒ≥ти в≥льних громад¤н одержували початкову осв≥ту. ѓх навчали читати, писати,
л≥чити. ¬≥домо, що досить задов≥льну осв≥ту здобув син представника нижчих верств
сусп≥льства (в≥льнов≥дпущеника) Ѕ≥он Ѕорисфен≥т (≤≤≤ ст. до н.е), згодом в≥домий
ф≥лософ. √≥мнас≥њ давали грунтовн≥шу осв≥ту, н≥ж початков≥ школи. “ам вивчали
риторику, ф≥лософ≥ю, геометр≥ю, географ≥ю тощо. «алишки такоњ г≥мнас≥њ, збудованоњ
в IV Ц на початку ≤≤≤ ст. до н.е., знайдено в ќльв≥њ. Ќайзаможн≥ш≥ громад¤ни
давали нащадкам вищу осв≥ту, ¤ку можна було отримати в јф≥нах, јлександр≥њ тощо.
¬еликого значенн¤ в грецькому сусп≥льств≥ надавали також ф≥зичному вихованню.
” нарисах тих час≥в згадуЇтьс¤ багато р≥зних вид≥в спорту, з ¤ких проводилис¤
змаганн¤ (б≥г, стр≥льба з лука). Ќаприклад, з ольв≥≥≥≥йського напису IV ст.
до н.е. в≥домо, що один з лучник≥в пустив стр≥лу на 282 орг≥њ (521,7м). ” п≥вн≥чному
ѕричорноморТњ Ї знах≥дки панаф≥нейських амфор, ¤кими нагороджувалис¤ переможц≥
спортивних змагань в јттиц≥ (јф≥ни). ёнаки з ѕ≥вн≥чного ѕричорноморТ¤ рано включалис¤
в сусп≥льно-пол≥тичне ≥ в≥йськове житт¤.
ѕол≥тика, рел≥г≥¤, м≥фолог≥¤, осв≥та були т≥сно поЇднанн≥ з рац≥ональним
теоретичним мисленн¤м та л≥тературною творч≥стю. ¬ античних державах ѕ≥вн≥чного
ѕричорноморТ¤ набули слави вчен≥ Ц ≥сторики, ф≥лософи, хрон≥сти. ћожна говорити
також ≥ про розвиток медицини.
≤нтерес до ≥стор≥њ й ф≥лософ≥њ не затухав прот¤гом усього розвитку античних
держав. ” своњх натурф≥лософських погл¤дах вчен≥ того часу поЇднували лог≥чну
аргументац≥ю, абстрактно-математичне мисленн¤ з художньо-≥нтуњтивним ос¤гненн¤м
св≥ту ¤к космосу.
ƒо в≥домих вчених належить ≥сторик —≥р≥ск, ¤кий жив у ≤≤ ст. до н.е. в ’ерсонес≥
≥ описав ≥стор≥ю свого м≥ста. ¬≥н був ув≥нсаний золотим в≥нком ≥ на його честть
видано почесний декрет. Ќа цей час припадаЇ житт¤ вже згаданого ольв≥опол≥та
ф≥лософа Ѕ≥она Ѕорисфен≥та та боспор¤нина ф≥лософа —м≥кра. ¬≥н уславивс¤ справедлив≥стю.
як ≥ —ократ, викладав своЇ вченн¤ на перхрест¤х дор≥г, де завжди скупчувалос¤
наййб≥льше людей. ¬≥домим ф≥лософом був ≥ —фер Ѕоспорський, ¤кий дос¤г великих
усп≥х≥в у науках, жив при царських дворах у —парт≥ та ™гипт≥. —фер написав близько
40 праць на р≥зн≥ теми: Уѕро св≥тФ, Уѕро атоми ≥ образиФ, Уѕро царську владуФ,
Уѕос≥бник з д≥алектикиФ тощо.
Ќаселенн ѕ≥вн≥чного ѕричорноморТ¤ надавало великого значенн¤ розвитку медичних
знань. Ѕезл≥ч медичних ≥нструмент≥в з бронзи, ср≥бла, к≥стки (п≥нчети, гачки,
зонди, голки, ложечки) знайдено при розкопках м≥ст ≥ некропол≥в рег≥ону. ѓх
малювали також на надмогильних стелах л≥кар≥в.
ћ≥сцев≥ л≥кар≥ вм≥ли л≥кувати рани, оп≥ки, р≥зн≥ хвороби, робити х≥рург≥чн≥
операц≥њ. Ќаприклад, в ќльв≥њ в≥дкрито залишки аптеки, де в м≥н≥атюрних керам≥чних
посудинах готувалис¤ р≥зн≥ л≥ки ≥ парфуми. Ѕули в≥дом≥ спец≥альн≥ л≥кувальн≥
заклади, де проводилос¤ зц≥ленн¤ за допомогою сну ≥, можливо, г≥пнозу. Ќа Ѕоспор≥
в≥дкрито св¤тилища грецьким божествам у м≥сц¤х знаходженн¤ л≥кувальних гр¤зей.
”же в пер≥од колон≥зац≥њ п≥вн≥чно-причорноморськ≥ греки добре знали епос
√омера й архањчну л≥рику. ќднак про м≥сцевих поет≥в залишилос¤ дуже мало св≥дчень.
якщо анал≥зувати њхню л≥тературну спадщину, то необх≥дно вид≥лити в≥ршован≥
почесно-вотивн≥ метричн≥ еп≥грами, еп≥таф≥њ, а також д≥лову прозу. ѕочесно-вотивн≥
еп≥грами вис≥калис¤ на камТ¤них стелах або на постаментах дл¤ статуй на честь
того чи ≥ншого божества або геро¤. “ак, у перш≥ стол≥тт¤ новоњ ери ольв≥йськ≥
поети писали еп≥грами на честь своњх обожнених героњв, зокрема јх≥ла. ” Ѕорисфен≥,
наприклад. «найдено мармурову плиту (≤≤ ст.н.е.) з восьмир¤дковим г≥мном на
честь јх≥лла.
” л≥тературних памТ¤тках античних держав найб≥льше збереглос¤ д≥ловоњ прози.
“ут перше м≥сце пос≥дають декрети й постанови, закони, прис¤ги, договори з ≥ншими
державами, накази, листи, складен≥ переважно за грецькою формою. Ќаййб≥льше
таких декрет≥в знайдено в ќльв≥њ. « л≥тератуноњ точки зору найб≥льший ≥нтерес
становл¤ть ун≥кальн≥ елл≥н≥стичн≥ декрети на честь ѕротогена ≥ ƒ≥офанта, прис¤га
херсонесит≥в, де¤к≥ ориг≥нальн≥ ольв≥йськ≥ декрети ≤≤ ст.н.е. ” них простежуЇтьс¤
характер ≥ манера ≥ндив≥дуальноњ творчост≥, вм≥нн¤ розпов≥сти про значн≥ ≥сторичн≥
под≥њ й дати по¤сненн¤ тим чи ≥ншим д≥¤м.
” ѕ≥вн≥чному ѕричорноморТњ було досить поширеним листуванн¤. „ерез в≥дсутн≥сть
≥ дорожнечу пергаменту й пап≥русу використовували черепки та свинцев≥ пластини.
“ак≥ листи знайдено на Ѕерезан≥, в ќльв≥њ ≥ ерк≥н≥т≥д≥ (VI Ц V ст. до н.е.).
¬ античних державах арх≥тектурна традиц≥¤ ≥снувала практично ц≥ле тис¤чол≥тт¤
≥ особливо знайшла св≥й ви¤в у ранньосередньов≥чних м≥стах риму. Ќадбанн¤ античного
буд≥вництва стала розробка пр¤мокутного плануванн¤ м≥ст. ∆итлов≥ будинки обТЇднувалис¤
в квартали, вулиц≥ перетинались п≥д пр¤мим кутом, дороги мостили др≥бним каменем,
а вздовж дор≥г прокладали водостокию. ќдн≥Їю з найважлив≥ших особливостей м≥стобудуванн¤
була на¤вн≥сть великоњ к≥лькост≥ колонад р≥зного призначенн¤ Ц стоњ, портики
храм≥в. —творювали й декоративн≥ прикраси суто функц≥ональних споруд Ц м≥ськ≥
брами, водорозб≥рн≥ фонтани тощо.
Ќазва: јнтична культура
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-05-04 (9744 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
