ультура > јнтична культура
–ац≥онал≥стичн≥й ф≥лософ≥њ протисто¤ла ф≥лософ≥¤ ≥деал≥стична, ¤ка начала
св≥ту вбачала не в природ≥ та в њњ ¤вищах, а в ≥де¤х. “аким ф≥лософом-≥деал≥стом
був ѕ≥фагор, ¤кий жив у VI ст. до н.е. в —ицил≥њ. ¬≥н став засновником рел≥г≥йно-ф≥лософськоњ
громади, що по¤снювала св≥т, за допомогою числових сп≥вв≥дношень.
—тародавн≥ греки зробили величезний крок у розвитку алфав≥тного письма, ¤ке
виникло у ≤’ Ц VIII ст. до н.е. —творивши простий спос≥б ф≥ксац≥њ ≥нформац≥њ,
вони тим самим УдемократизувалиФ систему навчанн¤, завд¤ки чому зробили ус≥х
в≥льних людей грамотними.
¬иникненн¤ грецькоњ писемност≥ стало потужним п≥дйомом розвитку л≥тератури.
¬изначними майстрами слова ц≥Їњ доби були √ес≥од (У“еогон≥¤Ф, У–оботи ≥ дн≥Ф);
творець п≥сенного розм≥ру грецькоњ л≥рики Ц ¤мбу јрх≥лох; “≥ртей ≥з —партти,
¤кий осп≥вував героњку та воњнську доблесть, наповнюючи своњ в≥рш≥ почутт¤м
патр≥отизму ≥ громад¤нського обовТ¤зку; байкар ≈зоп. —вого довершенн¤ л≥рика
набула у творчост≥ Уф≥алкокучер¤воњ, чистоњ, з посм≥шкою н≥жноюФ поетеси —апфо.
¬ архањчну добу в≥дбуваЇтьс¤ становленн¤ грецькоњ арх≥тектури. ѕереважаюча
роль тут належала сусп≥льному ≥ сакральному буд≥вництву. ” VI ст. до н.е. виробивс¤
Їдиний тип храму Ц пр¤мокутноњ будови з одинарною чи подв≥йною колонадою з ус≥х
бок≥в та основним конструктивним ≥ художн≥м витвором Ц ордером.
ќрдер (в≥д франц. orde Ц пор¤док), особлива система будови, що п≥дкреслювала
арх≥тектон≥ку споруди. ¬она мала сх≥дчасту основу, на ¤ку ставивс¤ р¤д вертикальних
опор Ц колон дл¤ п≥дтримки вс≥Їњ споруди. ќдним ≥з стародавн≥х р≥зновид≥в ордера
була дорична колона, другою стала ≥он≥чна, третьою Ц коринфська (виникла наприк≥нц≥
V ст. до н.е.).
¬иконан≥ ≥з каменю, вапн¤ку чи мармуру, барвисто розфарбован≥, храмов≥ будови
були прикрашен≥ розфарбованою скульптурою. «а час≥в архањки почали будуватис¤
перш≥ грецьк≥ св¤тилища: јполлона в ƒельфах, √ери Ц в ќл≥мп≥њ тощо. ’рамове
буд≥вництво спри¤ло розвитку р≥зних мистецтв, оск≥льки дл¤ храм≥в жертвували
мистецьк≥ твори.
–анн¤ грецька скульптура склалас¤ близько VII ст. до н.е. ѓњ типов≥ зразки
Ц зображенн¤ юнацькоњ (курос) та д≥вочих (кора) ф≥гур: статично одноман≥тн≥,
недосконал≥ пропорц≥йно, тип≥зован≥ зображенн¤. ¬ид≥л¤ючись ≥з каменю, вони
виход¤ть у реальний прост≥р. —кульптура архањки несе риси героњки та м≥ф≥чност≥,
однак без ознак жаху та страху смерт≥, притаманних сх≥дному мистецтву.
ќдним ≥з найрозвинен≥ших вид≥в мистецтва став вазопис. ” перш≥й половин≥
VI ст. д.н.е. в≥н процв≥тав у оринф≥, де користувались попул¤рн≥стю розписи
в сх≥дному стил≥. јле з другоњ половини VI ст. д.н.е. центр вазопису перем≥стивс¤
до јф≥н. “ут виник так званий чорно ф≥гурний стиль (чорн≥ ф≥гури розм≥щували
на св≥тлому фон≥ виробу). « часом так≥ розписи почали покривати лаком, що вироблювавс¤
в јттиц≥ в VI ст. до н.е. ѕрац¤ гончара ≥ вазописц¤ високо ц≥нувалас¤. Ќа своЇму
вироб≥ майстер ставив УклеймоФ Ц п≥дпис. ќднак з 30-х рр. VI ст.д.н.е. в моду
входить червоно ф≥гурна керам≥ка (в≥д грец. keramike Ц гончарне мистецтво, keramos
Ц глина). “епер ф≥гури стали св≥тлими, а фон Ц темним, що надавало гончарним
виробам б≥льшоњ виразност≥.
ѕер≥од класичного розвитку —тародавньоњ √рец≥њ (V Ц IV ст. до н.е.) став
часом найб≥льшого розвитку њњ культури. —формований пол≥с з його демократичними
тенденц≥¤ми був ≥дейною основою потужноњ культурноњ п≥дойми. ќсобливо прискорилис¤
ц≥ процеси за час≥в ѕерикла (близько 490 Ц 429 рр. до н.е.) Ц далекогл¤дного
пол≥тика, хороброго воњна, блискучого оратора, ¤кий дом≥гс¤ в≥йськово-пол≥тичноњ
велич≥ јф≥н. …ого оточували найвидатн≥ш≥ та найталановит≥ш≥ люди, серед ¤ких
Ц ≥сторик √еродот, траг≥к —офокл, скульптор ‘≥д≥й, художник ѕол≥клет. ѕер≥од
правл≥нн¤ ѕерикла, ¤кий об≥ймав посаду стратега прот¤гом 15 рок≥в, називають
Узолотим в≥комФ розвитку јф≥н; культурн≥ дос¤гненн¤ класичноњ √рец≥њ дос¤гли
за тих час≥в найвищого щабл¤.
” класичний пер≥од в≥дбувс¤ розкв≥т ф≥лософсько-етичноњ думки. Ќайв≥дом≥шими
мислител¤ми цього пер≥оду були —ократ, јнаксагор, ƒемокр≥т, ѕротагор, але особливо
уславились ѕлатон та јр≥стотель, суперництво м≥ж вивченн¤ми ¤ких майже на два
тис¤чол≥тт¤ визначив основн≥ шл¤хи розвитку ф≥лософських вчень не т≥льки в —ередземноморТњ,
а й значно дал≥.
¬ершиною давньогрецькоњ матер≥ал≥стичноњ ф≥лософ≥њ було вченн¤ ƒемокрита
з јбдери (460 Ц 370 рр. до н.е.) про атом≥стичну будову ¬сесв≥ту та атом ¤к
найменшу частину в≥чноњ ≥ незм≥нноњ всюди сущоњ матер≥њ з њњ одв≥чною властив≥стю
Ц рухом.
” друг≥й половин≥ V ст. до н.е. ¤к реакц≥¤ на натурф≥лософ≥ю виникаЇ соф≥стика,
що намагалас¤ зТ¤сувати природу людського знанн¤ та критер≥њ його ≥стини. —оф≥сти
заклали античне у¤вленн¤ про школу, доповнивши традиц≥йну систему осв≥ти (письмо,
л≥чбу, музику, г≥мнастику) риторикою, д≥алектикою та красномовством. ќдним з
визначних представник≥в старших соф≥ст≥в був ѕ≥фагор, ¤кий сформулював основи
вченн¤ про в≥дносн≥сть знанн¤.
« кола соф≥ст≥в вийшов видатний ф≥лософ —ократ (471 Ц 399 рр. до н.е.). ¬≥н
привертав увагу ф≥лософ≥в в≥д проблем ¬сесв≥ту до внутр≥шнього св≥ту людини.
Уѕ≥знай себе!Ф Ц проголошував мислитель. —початку мудрець ос¤гаЇ ≥стину шл¤хом
ретельного анал≥зу самого себе, пот≥м - обТЇктивно ≥снуючого духу та обТЇктивно
≥снуючоњ ≥стини. ѕро себе ж —ократ говорив: Уя знаю, що н≥чого не знаюФ. ≤стина,
за методом —ократа, народжувалас¤ в спор≥. ¬чений заклав основи профес≥онал≥зму,
зауважуючи, що людина, ¤ка не Ї профес≥йним пол≥тиком, не маЇ права на судженн¤
про нењ. ‘≥лософ виступав проти р≥вност≥ людей, под≥л¤ючи њх на тих, що п≥знали
≥стину, ≥ тих, що не п≥знали њњ.
—ократ не написав жодного твору, але мав своњх посл≥довник≥в ≥ учн≥в, найвидатн≥ших
з ¤ких був ѕлатон (427 Ц347 рр. до н.е.) Ц засновник обТЇктивного ≥деал≥зму.
≤деал≥стичн≥сть ф≥лософ≥њ ѕлатона пол¤гала у в≥докремленн≥ духовного св≥ту в≥д
матер≥ального, запереченн≥ реального житт¤. ’ристи¤нство спиралось на платон≥зм
¤к на одну ≥з своњх найважлив≥ших ф≥лософських основ. ѕлатон уславивс¤ ще й
¤к пол≥тик. …ого трактат про державу засв≥дчував пошук У≥деальноњФ модел≥ пол≥су
в умовах занепаду традиц≥йного колектив≥зму та кризи пол≥сноњ системи. ѕлатон
критикував товарно-грошов≥ в≥дносини, заборон¤в √омера, ¤кий написав багато
Убрехн≥Ф про житт¤ бог≥в, обстоював замкнене кастове сусп≥льство, у ¤кому кожна
верства (ф≥лософи, воњни, землероби ≥ рем≥сники) виконували в≥дведен≥ њй функц≥њ,
пропагував державне вихованн¤ д≥тей.
Ќайб≥льшим мислителем стародавнього св≥ту був учений ѕлатона јр≥стотель (384
Ц 322 рр. до н.е.). Ќатурф≥лософськ≥ погл¤ди јр≥стотел¤ близьк≥ до матер≥ал≥стичних.
¬≥н визнавав реально ≥снуючий св≥т ≥ створив вченн¤ про форму ≥ зм≥ст. ¬чений
пл≥дно працював у вс≥х галуз¤х тогочасного знанн¤: природознавств≥, математиц≥,
медицин≥, ≥стор≥њ, держаному прав≥. ¬≥н заклав основи соц≥олог≥њ, теор≥њ л≥тератури
≥ мистецтва, став основоположником формальноњ лог≥ки. ћислитель був також найвидатн≥шим
естетом —тародавньоњ √рец≥њ. …ого славнозв≥сна УѕоетикаФ стала основою дл¤ вс≥х
наступних учень про природу мистецтва.
” V ст. до н.е. в √рец≥њ набувають розвитку спец≥альн≥ науков≥ дисципл≥ни:
математика, астроном≥¤, медицина, ≥стор≥¤. ” царин≥ медицини видатна роль належить
√≥ппократу, на теренах ≥стор≥њ уславились √еродот ≥ ‘ук≥д≥д Ц основоположник
≥стор≥њ ¤к науки, заснованоњ на документальних фактах та глибокому анал≥з≥ причин
тих чи ≥нших под≥й ≥ ¤вищ.
–озвиток грецькоњ арх≥тектури найб≥льше ви¤вис¤ в м≥стобудуванн≥. « V ст.
до н.е. розпочинаЇтьс¤ плануванн¤ м≥ст з розбитт¤м њх на пр¤мокутн≥ квартали,
розд≥лен≥ вулиц¤ми, що перетинаютьс¤ п≥д пр¤мим кутом. ” м≥ст≥ вид≥л¤ютьс¤ райони
з ч≥тким функц≥ональним призначенн¤м: центр, житлова частина, порт, торговельна
та промислова зони.
Ќазва: јнтична культура
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-05-04 (9744 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
