ультура > јнтична культура
ќдним з найвизначн≥ших ¤вищ давньогрецькоњ культури був театр. ” ньому ‘.Ќ≥цше
вбачав одну з важливих першопричин грецькоњ культури. ƒ≥он≥с≥йська сутн≥сть
театру най¤скрав≥ше поЇднувала неприборкану силу людських природних почутт≥в
з траг≥змом дол≥.
“еатр виник з обр¤дових п≥сень Ц диф≥рамб≥в, ¤к виконувались п≥д час св¤та
бога ƒ≥он≥са. ¬иконавц≥ вбиралис¤ у козлин≥ шкури, хором сп≥ваючи п≥сн≥ на чол≥
≥з засп≥вувачем, ¤кий називавс¤ корифеЇм ≥ розмовл¤в з хором про ƒ≥он≥са. “еатрал≥зоване
д≥йство поклало початок трагед≥њ, а з нею Ц театральним виставам. ƒавньогрецький
театр був школою вихованн¤, де в пТЇсах п≥дн≥мались актуальн≥ш≥ питанн¤ морал≥,
пол≥тики й ≥деолог≥њ.
√рецький театр знаходивс¤ просто неба, в≥н вм≥щував до 20-25 тис. гл¤дач≥в.
“еатральн≥ вистави продовжувалис¤ з≥ сходу до заходу сонц¤ прот¤гом трьох дн≥в
≥ мали характер змагань. ∆≥ноч≥ рол≥ виконували лише чолов≥ки. ”с≥ актори взувалис¤
в черевики на висок≥й п≥дошв≥ (контури) та над≥вали маски, що виражали характер
персонажа. « рота маски стирчав рупор Ц п≥дсилювач голосу. ўоранку, в≥дправл¤ючись
до театру, гл¤дач≥ брали з собою подушку дл¤ сид≥нн¤ та њжу.
« прозањчних жанр≥в у класичний пер≥од особливого розвитку набувала риторика
Ц мистецтво складати й виголошувати промови. ƒемократичний лад зумовлював широку
учать громад¤н у пол≥тичному житт≥, що потребувало вм≥нн¤ гарно ≥ зрозум≥ло
висловлювати своњ думки, аргументовано та переконливо в≥дстоювати свою позиц≥ю.
Ќайв≥дом≥шими пол≥тичними ораторами, ¤к≥ уславилис¤ своњми численними промовами-памфлетами,
були ≤сократ (436 Ц 338 рр. до н.е.) та пол≥тичний д≥¤ч, борець за незалежн≥сть
јф≥н Ц ƒемосфен (384 Ц 322 рр. до н.е.).
Ќа меж≥ V ≥ IV ст. до н.е. св≥т грецьких пол≥с≥в охопила всеб≥чна криза.
—усп≥льна нестаб≥льн≥сть, зменшенн¤ рол≥ јф≥н у культурному житт¤ елл≥н≥в, загроза
македонського вторгненн¤ спричинили в людей знев≥ру у звичних пол≥сних ц≥нност¤х,
традиц≥йн≥ у¤вленн¤ вит≥сн¤лис¤ новими настро¤ми та ≥де¤ми. ” вс≥х сферах духовноњ
культури IV ст. до н.е. зТ¤вилис¤ ознаки нового, що виходило за рамки класичних
норм та ≥деал≥в, спов≥щаючи про настанн¤ нового етапу в культурному бут≥ античного
св≥ту.
2. ультурний феномен елл≥н≥зму: космопол≥тизм та ≥ндив≥дуал≥зац≥¤ (останн¤
третина IV Ц I ст. до н.е.)
≈лл≥н≥стичною цив≥л≥зац≥Їю, що про≥снувала майже 300 рок≥в, називають новий
ступ≥нь розвитку матер≥альноњ й духовноњ культури, форм пол≥тичноњ орган≥зац≥њ
≥ соц≥альних в≥дносин народ≥в —ередземноморТ¤, ѕередньоњ јз≥њ та прилеглих рег≥он≥в,
що обТЇдналис¤ в одну державу внасл≥док поход≥в ј.ћакедонського (356 Ц 323 рр.
до н.е.).
ќлександр та його посл≥довники ставили за мету не п≥дкоренн¤ ≥ знищенн¤ завойованих
народ≥в, а злитт¤ њх з греками в одне гармон≥йне ц≥ле, подолавши розб≥жност≥
м≥ж греками ≥ варварами (не греками). ≈лл≥н≥стична культура набувала нових космопол≥тичних
рис, без кордон≥в, нац≥й ≥ держав. ќсоблив≥стю епохи елл≥н≥зму був синтез грецькоњ
та сх≥дних культур. ѓхн¤ взаЇмод≥¤ визначила подальш≥ культурно-≥сторичн≥ дол≥
окремих рег≥он≥в елл≥н≥стичного св≥ту, в тому числ≥ Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ.
ќднак пануючою в цьому тандем≥ залишилась грецька культура. ” самому пон¤тт≥
Уелл≥н≥змФ м≥ститьс¤ вказ≥вка на перемогу грецькоњ культури в крањнах —ходу.
ѕроте елл≥н≥стична культура, незважаючи на њњ ц≥л≥сн≥сть та на¤вн≥сть сп≥льних
рис, не була одноман≥тною: у кожному рег≥он≥ вона мала м≥сцеву специф≥ку.
«а добу елл≥н≥зму вперше до ™вропи з јз≥њ потрапл¤Ї ≥ значною м≥рою реал≥зуЇтьс¤
на практиц≥ ≥де¤ св≥товоњ ≥мпер≥њ п≥д орудою харизматичного вожд¤. ≈лл≥н≥зм
характеризувавс¤ також наростаючим процесом розмиванн¤ етн≥чноњ однор≥дност≥,
руйнуванн¤м пол≥сноњ, рел≥г≥йноњ замкнутост≥. ” цих умовах р¤довий громад¤нин
в≥дходить в≥д пол≥тичних справ, поступаючись м≥сцем верхам сусп≥льства, але
не перетворюЇтьс¤ на с≥ру безлику масу, а виражаЇ свою ≥ндив≥дуальн≥сть через
заглибленн¤ у внутр≥шн≥й св≥т. ≈лл≥н≥зм Ц це доба пробудженого ≥ндив≥дуал≥зму,
¤кий ви¤вл¤Їтьс¤ в досл≥дженн¤ проблем щаст¤, етики, морал≥.
Ќайважлив≥шим поштовхом наукового, техн≥чного й культурного прогресу став
обм≥н досв≥дом та знанн¤ми м≥ж м≥сцевим населенн¤м та греко-македонц¤ми. ” ремесл≥
це ви¤вилось у масовост≥ виробництва, удосконаленн¤ ткацького верстату, розширенн≥
асортименту од¤гу та взутт¤. ” ™гипт≥ зТ¤вилис¤ нов≥ сорти пап≥русу, а в ѕергам≥
з ≤≤ ст. до н.е. Ц пергамент (недублена шк≥ра, вироблена ≥з шк≥ри великого рогатоњ
худоби або баран¤чоњ шк≥ри, ¤ка використовувалась ¤к матер≥ал дл¤ письма). Ўирокого
розвитку набула рельЇфна керам≥ка з металевим в≥дливом, стил≥зована п≥д дорогий
металевий посуд. ” ювел≥рн≥й справ≥ освоЇно техн≥ку перегородчастоњ емал≥ та
амальгамац≥њ (амальгама Ц сплав ртут≥ з металом; використовуЇтьс¤ при позолоченн≥,
у виробництв≥ дзеркал, кольоров≥й металург≥њ). ” скл¤н≥й справ≥ розпочалос¤
виробництво мозањчного, двокольорового, грав≥рованого та золоченого скла. јле
так≥ вироби були надзвичайно дорогими.
«начних усп≥х≥в було дос¤гнуто в суднобудуванн≥, розширенн≥ мереж≥ кораблебудуванн¤
та док≥в, упор¤дковувались гаван≥, зТ¤вл¤лис¤ нов≥ ма¤ки. ќдним ≥з семи чудес
св≥ту був ‘ароський ма¤к, створений арх≥тектором —остратом з н≥ду б≥л¤ ќлександр≥њ
близько 300 р. до н.е. «а його типом почали будувати ма¤ки в ≥нших портах ≥мпер≥њ.
ƒоба елл≥н≥зму позначилас¤ зрушенн¤ми у м≥стобудуванн≥. «а час≥в ј.ћакедонського
виникло близько 70 м≥ст, найрозвинен≥шими з ¤ких були ќлександр≥¤ в ™гипт≥,
јнт≥ох≥¤ на ќронт≥, —елевк≥¤ на “игр≥, ѕергам тощо.
≈лл≥н≥стичн≥ м≥ста мали пр¤мокутне плануванн¤. ¬улиц≥ були ширш≥, н≥ж у старих
грецьких м≥стах. «а св≥дченн¤м —рабона, ќлександр≥¤ Уперетиналас¤ вулиц¤ми,
зручними дл¤ њзди верхи ≥ на кол≥сниц¤х, та двома широкими проспектами понад
30 м завширшки, що п≥д пр¤мим кутом д≥лили м≥сто навп≥лФ. ћ≥ста забезпечувались
водоканалами ≥ канал≥зац≥Їю, дл¤ малозабезпечених будувались багатоверх≥вки
та фортиф≥кац≥йн≥ споруди. «агалом за чистотою та на¤вн≥стю зручностей елл≥н≥стичн≥
м≥ста випереджали р≥вень благоустрою м≥ст час≥в Ћюдовика XV.
¬ елл≥нську епоху триваЇ розвиток арх≥тектури, живопису та пластичного мистецтва.
¬идатними памТ¤тниками елл≥н≥зму стали храм јртем≥ди в ≈фес≥, збудований на
м≥сц≥ спаленого √еростатом, храм јполлону поблизу ћ≥лета, ќл≥мпейон, в ¤кому
було започатковано два р¤ди колон навколо пр¤мокутноњ будови храми, храм-гробниц¤
ћавсола в √ал≥карнас≥. ќсобливост≥ зодчества ви¤вилис¤ ¤к у розм≥р≥, гранд≥озност≥
буд≥вель, так ≥ в пишност≥ скульптурного декору.
¬ елл≥н≥стичн≥й скульптур≥ переважав поетичний стиль, що в≥дпов≥дав новим
рисам арх≥тектури, дос¤гаючи з нею гармон≥њ. ѕор¤д з класичними зразками зТ¤вл¤Їтьс¤
г≥гантоман≥¤ та скульптура м≥н≥атюра. ¬еличезним арх≥тектурним монументом був
в≥втар «евса в ѕергам≥, збудований на початку ≤≤ ст. до н.е.
Ќа гранд≥озному мармуровому фриз≥ завдовжки 120 м було зображено сцени боротьби
ол≥мп≥йських бог≥в з г≥гантами. ћожна без переб≥льшенн¤ стверджувати, що у вс≥й
давньогрецьк≥й скульптур≥ ще не було такоњ гранд≥озноњ, виразно та експресивноњ
картини бою. ” застигл≥й форм≥ драматично передано в≥дчутт¤ битви не на житт¤,
а на смерть, де беруть участь ус≥ косм≥чн≥ сили, ус≥ демони земл≥ та неба.
Ќайв≥дом≥шими памТ¤тниками патетичного монументал≥зму Ї стату¤ богин≥ Ќ≥ке
—амофрак≥йськоњ (крилата богин¤ перемоги), що сто¤ла на постамент≥ у форм≥ носовоњ
частини корабл¤, з ¤кого зл≥тала богин¤, та скульптурна група УЋаокоонФ роботи
јгесандра, ѕол≥дора та јф≥надора.
—южет УЋаокоонаФ вз¤тий з≥ сказань про тро¤нську в≥йну. “ро¤нський жрець
Ћаокоон був покараний богами за те, що переконував своњх сп≥вгромад¤н не дов≥р¤ти
грекам ≥ не заносити до м≥ста деревТ¤ного кон¤. «а це боги наслали на нього
велетенських зм≥њв, ¤к≥ задушили Ћаокоона та його син≥в. —кульптура зображуЇ
в≥дчайдушн≥ ≥ даремн≥ зусилл¤ героњв вив≥льнитис¤ з лабет≥в чудовиськ, ¤к≥ здавили
т≥ла трьох жертв. ћарн≥сть боротьби, нев≥дворотн≥сть загибел≥ очевидн≥.
Ќазва: јнтична культура
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-05-04 (9744 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
