јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > ¬изначенн¤ ф≥зичних властивостей ≥ швидкост≥ руху небесних т≥л за њхн≥ми спектрами

4. ѕозаатмосферна астроном≥¤. ƒосл≥дженн¤ за допомогою косм≥чноњ техн≥ки займають особливе м≥сце серед метод≥в вивченн¤ небесних т≥л ≥ косм≥чного середовища. ѕочаток цьому було покла≠дено запуском в —–—– у 1957 р. першого в св≥т≥ штучного супут≠ника «емл≥. Ўвидко розвиваючись, космонавтика зробила можли≠вим: 1) створенн¤ позаатмосферних штучних супутник≥в «емл≥; 2) створенн¤ штучних супутник≥в ћ≥с¤ц¤ й планет; 3) перел≥т ≥ спуск керованих ≥з «емл≥ прилад≥в на ћ≥с¤ць ≥ планети; 4) ство≠ренн¤ керованих ≥з «емл≥ автомат≥в, шо перем≥щуютьс¤ по ћ≥с¤≠цю ≥ доставл¤ють з нього проби грунту та записи р≥зних вим≥рю≠вань; 5) польоти в космос лаборатор≥й з людьми ≥ висадку њх на ћ≥с¤ць.  осм≥чн≥ апарати дали змогу зд≥йснювати досл≥дженн¤ в ус≥х д≥апазонах довжин хвиль електромагн≥тного випром≥ню≠ванн¤. “ому сучасну астроном≥ю часто називають всехвильовою. ѕозаатмосферн≥ спостереженн¤ дають змогу приймати в космос≥ випром≥нюванн¤, ¤к≥ поглинаЇ або дуже зм≥нюЇ земна атмосфера: далек≥ ультраф≥олетов≥, рентген≥вськ≥ й ≥нфрачервон≥ промен≥, рад≥овипром≥нюванн¤ де¤ких довжин хвиль, що не доход¤ть до «емл≥, а також корпускул¤рн≥ випром≥нюванн¤ —онц¤ та ≥нших т≥л. ƒосл≥дженн¤ цих, ран≥ше недоступних вид≥в випром≥нюванн¤ з≥р ≥ туманностей, м≥жпланетного та м≥жзор¤ного середовища дуже збагатили наш≥ знанн¤ про ф≥зичн≥ процеси у ¬сесв≥т≥. «окрема, було в≥дкрито нев≥дом≥ ран≥ше джерела рентген≥вського випром≥нюванн¤.

Ѕагато ≥нформац≥њ про природу найв≥ддален≥ших в≥д нас т≥л та њх систем також здобуто завд¤ки досл≥дженн¤м, виконаним за допомогою встановлених на р≥зних косм≥чних апаратах прилад≥в.

–езультати астроф≥зичних досл≥джень в останн≥ дес¤тил≥тт¤ св≥дчать, що в навколишньому св≥т≥ в≥дбуваютьс¤ значн≥ зм≥ни, ¤к≥ зач≥пають не лише окрем≥ об'Їкти, а й ¬сесв≥т у ц≥лому.

1	2

Ќазва: ¬изначенн¤ ф≥зичних властивостей ≥ швидкост≥ руху небесних т≥л за њхн≥ми спектрами
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (2199 прочитано)