Військова справа, ДПЮ > Методи вдосконалення психологічної готовності до служби в армії

Методи вдосконалення психологічної готовності до служби в армії

Кожна людина повинна вміти аналізувати свою пове­дінку, вчинки, передбачати наслідки власної діяльності, працювати над самовдосконаленням.

Дуже важливим його етапом у плані готовності до служби у Збройних Силах України є самоаналіз такої го­товності на основі результатів тестування, анкетування. Для самоаналізу потрібно вміти проникати у власний внутрішній світ, правильно оцінювати рівень розвитку в себе кожної зі складових готовності до військової діяль­ності. Самоаналіз готовності до служби в армії повинен стати у кожного юнака стійкою звичкою, спрямованою на усвідомлення того, який із компонентів готовності сформований у нього краще, який — гірше або недостат­ньо. До процесу самоаналізу входять самоспостережен­ня, самоконтроль, тобто вміння людини дивитися на се­бе, на свої дії ніби чужими очима, виявляти позитивні й негативні моменти.

Наступний етап самовдосконалення — постановка мети, розробка програми, складання плану. Успіх же в досягненні поставленої мети залежить від багатьох чинни­ків. Пропонуємо враховувати такі поради:

1) оцінити свої плюси і мінуси в готовності до служ­би в Збройних Силах України;

2) проаналізувати причини, що призвели до низької готовності, несформованості окремих якостей, рис ха­рактеру, необхідних воїнові;

3) обдумати мету, шляхи, засоби самовдосконалення окремих якостей, властивостей особистості, встановити терміни досягнення задуманого;

4) в плані чітко визначити всі цілі, зокрема ті, що мають першочергове значення, встановити час їх вико­нання, послідовність процесу самовдосконалення, виб­рати методи та способи досягнення мети;

5) якнайшвидше приступити до виконання плану са­мовдосконалення;

6) постійно контролювати строки виконання окре­мих пунктів плану самовдосконалення;

7) стежити за тим, щоб ваші власні цілі самовдоско­налення співвідносилися з потребами суспільства;

8) вірити в свій успіх, у свої сили; вчитися на своїх помилках і на своїх успіхах;

9) виробити у себе звичку реагувати на невдачі й не­приємності оптимістично;

10) у будь-якій складній життєвій ситуації, в нав­чанні, в роботі шукати щось цікаве, добре (його можна знайти!) і мотивувати ним свою самопідготовку до служ­би в армії;

11) підтримувати добрі навички та вміння, сформо­вані в попередні роки: особистої гігієни, щоденної заряд­ки, раціонального використання вільного часу тощо;

12) формувати у себе навички самовладання, саморе­гуляції психічних станів і поведінки; пам'ятати слова філософа Сенеки: «Найсильніший той, хто має владу над собою».

Позбутися негативних якостей, сформувати потрібні для військової служби риси характеру, знання, навички, звички можна лише усвідомивши необхідність цього для себе і суспільства, ціною великих вольових зусиль. Тому детальніше зупинимося на шляхах і способах форму­вання волі людини.

САМОВИХОВАННЯ ВОЛІ

Воля — це здатність людини свідомо ставити мету і досягати її, долаючи перешкоди, труднощі.

Для саморегуляції поведінки, психічних станів, фор­мування знань, навичок, якостей, необхідних воїнові, потрібні вольові якості. Щоб сформувати їх у себе, слід свідомо брати участь у таких ситуаціях, що вимагають' самостійності, організованості, витримки, рішучості, сміливості. Треба змалку привчатися долати життєві труднощі. Варто інколи навіть штучно їх створювати, аби, долаючи перешкоди, перевірити свої сили, сформу­вати вольові якості. Цього можна досягти тільки в дія­льності (навчальній, трудовій, спортивній, військовій), тільки вправлянням, тобто багаторазовими повторення­ми вольових дій. У процесі долання перешкод ситуацій­ні вольові стани закріплюються і перетворюються у стій­кі вольові якості особистості.

Для формування вольових якостей радимо дотриму­ватися таких правил:

1. Долайте перешкоди, труднощі, намагайтеся вирі­шувати свої проблеми самостійно.

2. Не бійтеся перешкод і труднощів на своєму шля­ху, навпаки, радійте їм, бо вони дають змогу багато чого

навчитись, здобути впевненість у собі, сформувати риси справжнього чоловічого характеру.

3. Якщо ви не досягли успіху з першого разу, не втрачайте надії, пробуйте знову й знову.

4. У процесі формування вольових якостей поступо­во ускладнюйте для себе завдання, не уникайте трудно­щів, тренуйтеся в подоланні їх, прагніть досягти постав­леної мети.

5. Наперед продумуйте свої дії, вчинки на випадок будь-якої складної, критичної, екстремальної ситуації.

6. Способи досягнення мети не повинні розходитися із загальнолюдською мораллю, прийнятими суспільними нормами.

7. Слід дотримуватися принципу: краще не приймати ніяких рішень, ніж приймати і не виконувати їх; прийняте рішення обов'язково виконувати.

8. Навчіться ставити близьку і далеку мету вдоскона­лення — це перший крок до формування волі.

9. Додержання режиму дня, планування завдань на день, щоденний контроль за їх виконанням — усе це сприяє формуванню волі, добрих звичок.

Серед вольових якостей, рис характеру, необхідних воїну, важливе значення мають організованість і дис­циплінованість.

Організованість — це якість особистості, що харак­теризує здатність розумно планувати і впорядковувати свою діяльність. Для її формування потрібно:

дотримуватися певного порядку, що сприяє успіху дія­льності;

планувати свої дії і розумно їх чергувати;

раціонально розподіляти час;

навчитися вносити в свою діяльність певну організацію при зміні обставин;

не братися за кілька справ відразу;

завжди виконувати свої обіцянки;

суворо додержувати режиму дня.

Дисциплінованість — це свідоме підкорення своєї поведінки суспільне прийнятим нормам, певному поряд­ку. Для формування дисциплінованості потрібно:

усвідомити значення суспільних вимог, необхідність виконання норм і правил поведінки, у тому числі і ста­тутів Збройних Сил України;

не допускати негативних вчинків, дисципліновано поводитися в будь-яких ситуаціях;

щоденно проводити оцінку й аналіз своєї поведінки, дбати про її поліпшення.

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК СПІЛКУВАННЯ

У суспільстві існують як формальні (службові), так і неформальні стосунки між людьми. Перші зумовлені певними офіційними нормами, статутами. Другі встанов­люються ніби самі по собі, але за певними правилами, психологічними закономірностями. Для успішного, без­конфліктного спілкування з іншими людьми доцільно враховувати такі поради:

1. Пам'ятайте про вплив на подальше спілкування першого враження про людину (вираз обличчя, одяг, ма­нера поведінки, тема розмови) і дбайте про те, щоб спра­вити добре враження при першій зустрічі.

2. Не підходьте дуже близько до малознайомого спів­розмовника, бо ви потрапите в зону його психічного простору, до якої доступ відкрито тільки добре знайомим людям.

3. Негарно під час розмови відвертатися, відводити очі, бо це створює враження, ніби ви говорите не те, що думаєте.

4. Намагайтеся не переплутати ім'я, по батькові, прізвище людини, до якої ви звертаєтесь, бо це стане пе­репоною для спілкування.

5. Енергійне рукостискання, посмішка зроблять вас для більшості приємним співрозмовником.

6. Поводьтеся з іншими так, як би ви хотіли, щоб по­водилися з вами. Слід прагнути подобатися людям.

7. Без самоповаги не може бути повноцінного спілку­вання, що базується на праві кожного відстоювати свої пог­ляди, думки, твердження. Не варто погано характеризува­ти самого себе, приклеюючи собі негативні «ярлики» (типу «я — ганчірка», «я — ледар»).

8. Відстоювати свою позицію в будь-яких ситуаціях спілкування потрібно аргументами, логічними доказами, силою власної переконаності, а не демонстрацією агре­сивних намірів.

9. У будь-яких взаєминах, ситуаціях «виграє» той, хто краще розуміє психічний стан співрозмовника, його інте­реси, бажання, почуття і з урахуванням цього поводиться.

10. Слід дбати про ритмічність діалогу, співвідно­шення мовлення і мовчання. Якщо людина перебуває у збудженому стані, то, щоб зняти напруження, їй потрібна

активність, насамперед мовна. Навчіться вольовими зу­силлями примусити себе змовчати, навіть тоді, коли ска­зане вашим співрозмовником — нісенітниця, грубість, несправедливе звинувачення. Не відповідайте зопалу. У збудженому стані людина не чує заперечень. Поводьтеся стримано і дайте заспокоїтися вашому опонентові. Після цього можна висувати свої аргументи.

11. Критикуйте інших обережно і тактовно.

12. Спокійно розв'язуйте конфлікти, що виникли. Пам'ятайте, що більшу перевагу мають ті, хто в конф­лікті зберігає витримку і на грубість не відповідає гру­бістю.

Військова діяльність, спілкування в умовах служби у Збройних Силах характеризуються цілим рядом емо-ціогенних ситуацій, що їх юнакам важко, інколи навіть неймовірно важко долати. Для попередження цього слід займатися спеціальними вправами, спрямованими на зняття негативних станів. Потрібно навчатись уявляти себе в різних емоційних станах (позитивних, негатив­них). Проаналізуйте і запам'ятайте, що ви відчуваєте, переживаєте, коли зовсім спокійні і коли дуже схви­льовані. Корисно також читати уривки з книг, репорта­жі про екстремальні ситуації у військовій діяльності, описання радісних та сумних ситуацій і «приміряти» психічні стани літературних героїв на себе. Витрачайте на кожну таку ситуацію не більше 10 хв. Як тільки нав­читеся це легко робити, можете зменшити кількість вправ і повертатися до них лише зрідка. В разі екстре­мальної ситуації, виникнення негативних переживань уявіть, відтворіть якусь із приємних ситуацій і викличте у себе позитивні емоції.

1	2	3

Назва: Методи вдосконалення психологічної готовності до служби в армії
Дата публікації: 2005-01-13 (1254 прочитано)