јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика >  осмос - «емл¤ - Ћюдина

 осмос - «емл¤ - Ћюдина

«ор¤не небо. ќдним з найважлив≥ших положень ма≠тер≥ал≥стичноњ д≥алектики в у¤вленн¤ про загальний взаЇмозв'¤зок ≥ взаЇмозалежн≥сть ¤вищ природи.

як сусп≥льна формац≥¤ людство п≥дпор¤дковуЇтьс¤ особливим специф≥чним законом≥рност¤м Ч законам су≠сп≥льного розвитку, в≥дкритим ≥ досл≥дженим прихильниками матер≥ал≥зму. јле з точки зору при≠родничих наук ми Ч частина ¬сесв≥ту ≥ п≥дпор¤дковуЇ≠мос¤ д≥ючим у ¬сесв≥т≥ ф≥зичним та ≥ншим законом≥р≠ност¤м.

Ќе т≥льки ц≥лий р¤д умов нашого житт¤, а й саме ≥снуванн¤ земноњ цив≥л≥зац≥њ залежать в≥д того, що ¤вл¤Ї собою наш ¬сесв≥т, ¤к в≥н розвиваЇтьс¤, ¤к≥ ф≥зичн≥ процеси у ньому в≥дбуваютьс¤, ¤к≥ закони д≥ють. ”св≥≠домленн¤ людиною з наукових позиц≥й свого м≥сц¤ у ¬сесв≥т≥, свого взаЇмозв'¤зку з навколишн≥м св≥том, маЇ не т≥льки важливе значенн¤ дл¤ нашоњ практичноњ д≥¤льност≥, воно становить основу нашого наукового св≥тогл¤ду.

якщо ми Ч частина ¬сесв≥ту, то наше ≥снуванн¤ маЇ бути т≥сно пов'¤зане не т≥льки з оточуючими нас ¤ви≠щами, а й з ¤вищами косм≥чного характеру.

ѕодолати земне т¤ж≥нн¤ ≥ вийти у космос людин≥ вдалос¤ т≥льки у друг≥й половин≥ XX стол≥тт¤. ≤ все ж житт¤ людини було пов'¤зане з косм≥чними ¤вищами вже з глибокоњ давнини. як уже було зазначено, зор≥ й планети допомагали людин≥ знаходити шл¤хи в океан≥, вим≥рювати час, складати календар≥, визначати строки с≥льськогосподарських роб≥т.

ќдн≥Їю з перших, зрозум≥ло, ще нањвних спроб ви≠¤вити зв'¤зок земних ≥ небесних ¤вищ були м≥фи старо≠давн≥х грек≥в про зор¤не небо. ’оча в них д≥ють числен≠н≥ боги, н≥мфи, циклопи й ≥нш≥ фантастичн≥ ≥стоти, що мають надприродн≥ властивост≥, все ж њхн≥ми головними геро¤ми в люди, ¤к≥ не т≥льки виступають нар≥вн≥ з бо≠гами, а нер≥дко ≥ перемагають њх.

«розум≥ло, зв'¤зок м≥ж земним ≥ небесним ¤к у м≥фах стародавн≥х грек≥в, так ≥ в аналог≥чних легендах ≥нших народ≥в е ≥люзорним. ¬≥н не в≥дпов≥даЇ реальному стану речей.

–ел≥г≥йн≥ люди намагалис¤ знайти зв'¤зок м≥ж Ђне≠беснимї ≥ Ђземнимї також у р≥дк≥сних небесних ¤ви≠щах Ч повних затемненн¤х ћ≥с¤ц¤ й —онц¤, по¤вах ¤скравих комет, дощах падаючих з≥р. јле й ц≥ зв'¤зки були ≥люзорними, вони ≥снували лише в у¤в≥ наших предк≥в.

–оль математичних метод≥в у п≥знанн≥ св≥ту. ѕ≥знанн¤ природничими науками навколишнього св≥ту нероз≠ривно пов'¤зане ≥з застосуванн¤м математичного апарату ≥ математичних метод≥в досл≥дженн¤.

Ќе випадково  оперник на титульному аркуш≥ своЇњ великоњ прац≥ написав: Ђ’ай не входить сюди н≥хто, не об≥знаний з математикоюї. Ѕез допомоги математичного апарату неможливо було б точно виразити реальн≥ к≥ль≠к≥сн≥ сп≥вв≥дношенн¤ та залежност≥, що ≥снують у при≠род≥.

ѕравда, у процес≥ свого розвитку наука ви¤вл¤Ї не т≥льки к≥льк≥сн≥, а й ¤к≥сн≥ законом≥рност≥. ќднак, по-перше, в основ≥ будь-¤ких ¤к≥сних перетворень ле≠жать к≥льк≥сн≥ зм≥ни. ј, по-друге, ви¤вленн¤ ¤к≥сних законом≥рностей не даЇ нам завершеного знанн¤ Ч це лише пром≥жний етап. Ќаукова теор≥¤ т≥льки тод≥ може вважатис¤ завершеною, коли вона д≥стаЇ свого матема≠тичного виразу. «розум≥ло, це в першу чергу стосуЇтьс¤ таких наук, ¤к ф≥зика ≥ астроном≥¤. ƒо того ж матема≠тичн≥ формули Ч це не т≥льки спос≥б описанн¤. ћатема≠тичний метод маЇ колосальну евристичну силу; виход¤чи з факт≥в реального св≥ту, в≥н здатний давати нове знан≠н¤. якщо математичний апарат правильно в≥дображаЇ ≥снуюч≥ в природ≥ зв'¤зки ≥ в≥дносини, то шл¤хом чисто математичних перетворень можна, в≥дштовхуючись в≥д ¤вищ, на основ≥ ¤ких цей апарат був побудований, пе≠редбачати нов≥, ще нев≥дом≥ ¤вища, а також прогнозу≠вати дальший розвиток тих чи ≥нших природних про≠цес≥в.

—постережна астроном≥¤ пов'¤зана з точними к≥ль≠к≥сними вим≥рюванн¤ми. ј ц≥ вим≥рюванн¤ неможлив≥ без введенн¤ ¤коњсь системи в≥дл≥ку, под≥бноњ до геогра≠ф≥чноњ системи координат на «емл≥. “≥льки за ц≥Їњ умови можна забезпечити, в одного боку, потр≥бну точн≥сть результат≥в спостережень, а з другого Ч можлив≥сть ц≥льоуказань на неб≥, що дають змогу безпомилково в≥д≠шукувати досл≥джуван≥ об'Їкти.

¬веденн¤ небесних координат зд≥йснюЇтьс¤ за допо≠могою спец≥альноњ системи геометричних побудов, су≠купн≥сть ¤ких д≥стала назву сферичноњ астроном≥њ. Ќа перший погл¤д сферична астроном≥¤ Ч не б≥льш н≥ж умовна допом≥жна конструкц≥¤. јле саме вона забезпе≠чуЇ в≥дпов≥дн≥сть результат≥в спостережень реальн≥й природ≥ ≥ можлив≥сть практичних застосувань астроно≠м≥чних даних.

ћетодичн≥ м≥ркуванн¤. —л≥д зазначити, що нин≥ ве≠личезна б≥льш≥сть астроном≥чних розрахунк≥в зд≥йснюЇ≠тьс¤ з допомогою швидкод≥ючих електроннообчислюваль-них машин. ÷е даЇ змогу за коротк≥ строки д≥ставати бажан≥ результати ≥ тим самим значно прискорюЇ про≠цес наукового досл≥дженн¤ ¬сесв≥ту.

¬одночас б≥льш≥сть математичних конструкц≥й, нав≥ть незважаючи на те, що вони привод¤ть до бажаних ре≠зультат≥в, можуть вдатис¤ надуманими й штучними. ¬ зв'¤зку з цим може скластис¤ зовс≥м неправильне й небезпечне у св≥тогл¤дному план≥ у¤вленн¤ про те, що людина н≥бито за допомогою математичних формально-лог≥чних побудов конструюЇ властивост≥ навколишнього св≥ту.

Ђ„иста математика,Ч писав  ант,Ч маЇ своњм об'Їктом просторов≥ форми ≥ к≥льк≥сн≥ в≥дношенн¤ д≥йс≠ного св≥ту, отже Ч дуже реальний матер≥ал. “ой факт, що цей матер≥ал набираЇ надзвичайно абстрактноњ фор≠ми, може лише слабо затушувати його походженн¤ ≥з зовн≥шнього св≥ту. јле щоб бути спроможним досл≥дити ц≥ форми ≥ в≥дношенн¤ в чистому вигл¤д≥, треба ц≥лком в≥докремити њх в≥д њхнього зм≥сту, залишити цей остан≠н≥й осторонь ¤к щось не≥стотнеї.

“им самим  ант хот≥в п≥дкреслити, що абстракт≠ний характер математичних побудов н≥¤кою м≥рою не може бути п≥дставою дл¤ висновку про те, що цей апа≠рат ≥снуЇ сам по соб≥ поза вс¤кою залежн≥стю в≥д реаль≠ноњ д≥йсност≥.

« другого боку, неправом≥рно також ототожнювати математичний апарат з реальною д≥йсн≥стю.

“ому, знайомл¤чи школ¤р≥в ≥з сферичною астроно≠м≥Їю, треба не т≥льки дати у¤вленн¤ про те, ¤к прак≠тично користуватис¤ системами небесних координат, а й показати, ¤ким чином пов'¤зан≥ њњ геометричн≥ по≠будови з реальними властивост¤ми навколишнього св≥ту ≥ умовами астроном≥чних спостережень.

ѕерш за все сл≥д звернути увагу на те, що саме пон¤тт¤ небесноњ сфери виникаЇ природним чином. —пра≠ва в тому, що багато завдань спостережноњ астроном≥њ пов'¤зан≥ з кутовими вим≥рюванн¤ми на неб≥. ѕри цьому астроном абстрагуЇтьс¤ од в≥дстаней до косм≥чних об'Їк≠т≥в, мовби в≥днос¤чи њх ус≥х до однаковоњ в≥дстан≥, тобто подумки розташовуючи њх на сферичн≥й поверхн≥, в гео≠метричному центр≥ ¤коњ перебуваЇ в≥н сам. Ќа цю по≠верхню вздовж в≥дпов≥дних рад≥ус≥в ≥ проектуютьс¤ небесн≥ св≥тила.

јле сконструйована таким чином небесна сфера ще н≥¤к не пов'¤зана ≥з «емлею ≥ м≥сцеперебуванн¤м на н≥й спостер≥гача. ¬становленню цих зв'¤зк≥в ≥ служать по≠дальш≥ побудови сферичноњ астроном≥њ. —початку треба пов'¤зати небесну сферу з кул¤ст≥стю «емл≥. —аме дл¤ цього будуЇтьс¤ пр¤мовисна л≥н≥¤, напр¤м ¤коњ у кожн≥й точц≥ земноњ поверхн≥ можна визначити за допомогою виска. ѕеретин пр¤мовисноњ л≥н≥њ з небесною сферою визначаЇ розташуванн¤ точок зен≥ту ≥ надира. «а допо≠могою пр¤мовисноњ л≥н≥њ будуЇтьс¤ й площина горизон≠ту. ¬она проводитьс¤ через центр небесноњ сфери пер≠пендикул¤рно до пр¤мовисноњ л≥н≥њ. ѕеретин площини горизонту з небесною сферою даЇ математичний горизонт. ¬насл≥док кул¤стост≥ «емл≥ небесн≥ сфери, побудован≥ дл¤ двох спостер≥гач≥в, ¤к≥ перебувають у р≥зних точках земноњ кул≥, р≥зн¤тьс¤ одна в≥д одноњ.  ожна з них маЇ свою пр¤мовисну л≥н≥ю, св≥й зен≥т, своњ площину гори≠зонту й математичний горизонт.

“реба також зв'¤зати небесну сферу з добовим обер≠танн¤м «емл≥. —постер≥гаючи зор¤не небо прот¤гом до≠сить тривалого часу, можна ви¤вити, що картина його зм≥нюЇтьс¤. ќдн≥ суз≥р'¤ п≥дн≥маютьс¤ над горизонтом у сх≥дн≥й сторон≥, ≥нш≥ заход¤ть на заход≥. ÷≥ зм≥ни Ї насл≥дком добового обертанн¤ «емл≥ довкола власноњ ос≥, що в≥дбуваЇтьс¤ ≥з заходу на сх≥д. ѕри цьому ми пом≥тимо, що св≥тила, розташован≥ пор≥вн¤но невисоко над горизонтом, у п≥вденн≥й сторон≥ неба описують дуги великих рад≥ус≥в. ” м≥ру наближенн¤ до зен≥ту ц≥ рад≥уси зменшуютьс¤, ≥ десь у район≥ ѕол¤рноњ зор≥ знаходитьс¤ нерухома точка. ¬изначити њњ м≥сцерозташуванн¤ можна досл≥дним шл¤хом. ƒл¤ цього треба направити фото≠апарат у район ѕол¤рноњ зор≥ ≥ сфотографувати цю д≥л¤нку неба з довгочасною витримкою. Ќа зн≥мку вс≥ зор≥ внасл≥док добового руху прокресл¤ть в≥дпов≥дн≥ дуги. ј в центр≥ знаходитьс¤ нерухома точка Ч ѕ≥вн≥ч≠ний полюс св≥ту. ¬≥н розташований на продовженн≥ ос≥ обертанн¤ «емл≥ Ч ос≥ св≥ту. ѕ≥вн≥чний полюс св≥ту, зе≠н≥т ≥ центр небесноњ сфери визначають розташуванн¤ площини небесного мерид≥ана ≥ точок горизонту Ч п≥в≠дн¤ ≥ п≥вноч≥. « напр¤мом ос≥ св≥ту безпосередньо пов'¤≠зане й розташуванн¤ у простор≥ перпендикул¤рноњ до нењ площини небесного екватора.

“аким чином, небесна сфера з ус≥ма њњ геометрични≠ми елементами зовс≥м не е дов≥льною математичною конструкц≥Їю, њњ побудова т≥сно пов'¤зана з реальними умовами астроном≥чних спостережень.

«асвоЇнн¤ основних положень сферичноњ астроном≥њ й осмисленн¤ њхньоњ сутност≥, ¤к правило, стикаЇтьс¤ з серйозними труднощами. ¬оно вимагаЇ достатньою м≥рою розвинутоњ просторовоњ у¤ви, оск≥льки вс≥ побу≠дови сферичноњ астроном≥њ зд≥йснюютьс¤ у тривим≥рному простор≥. ѕроте ус≥ в≥дпов≥дн≥ ≥люстрац≥њ виконуютьс¤ на плоскому аркуш≥ паперу.

“ому в тих м≥стах, де Ї стац≥онарн≥ або навчальн≥ планетар≥њ, дуже корисно провести зан¤тт¤ з викори≠станн¤м апаратури, що в≥дтворюЇ побудови сферичноњ астроном≥њ на сферичному купол≥, тобто у тривим≥рному простор≥.

ѕрактична астроном≥¤. ћи вже говорили, що астро≠ном≥¤ под≥бно до ≥нших природничих наук зародилас¤ у безпосередньому зв'¤зку з практичними потребами людей. ¬иникнувши дл¤ розв'¤занн¤ практичний зав≠дань, астроном≥¤ в свою чергу ≥стотно вплинула на роз≠виток людського сусп≥льства, спри¤ла його прогресу. «о≠крема, можлив≥сть визначати м≥сцезнаходженн¤ корабл¤ у мор≥ за розташуванн¤м —онц¤ ≥ з≥р спри¤ла великим географ≥чним в≥дкритт¤м. ¬≥дкритт¤ јмерики, кругосв≥т≠н≥ подорож≥ зд≥йснили мореплавц≥, ¤к≥ добре знали практичну астроном≥ю. Ђ≤снуЇ т≥льки одне безпомилкове обчисленн¤,Ч говорив  олумб,Ч це Ч астроном≥чне. ўа≠сливий той, хто з ним об≥знанийї.

1	2

Ќазва:  осмос - «емл¤ - Ћюдина
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (2155 прочитано)