јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > ћал≥ планети

ћал≥ планети

ћ≥ж орб≥тами ћарса ≥ ёп≥тера розм≥≠щуЇтьс¤ по¤с малих планет —он¤чноњ системи Ч зви≠чайно њх називають астероњдами. Ќайб≥льшим з них е ÷ерера, рад≥ус ¤коњ оц≥нюЇтьс¤ приблизно у 1000 к≥ло≠метр≥в. ƒ≥аметр астероњда ѕаллади дор≥внюЇ 490 к≥ло≠метр≥в. “рохи менш≥ розм≥ри мають ёнона ≥ ¬еста.

Ќа сьогодн≥ астрономи зареЇстрували близько 2 ти≠с¤ч астероњд≥в. ƒл¤ цих малих планет розраховано орб≥≠ти, њх занесено у спец≥альн≥ каталоги.

«г≥дно з одн≥Їю г≥потезою, ¤ка прот¤гом де¤кого часу-користувалас¤ чималою попул¤рн≥стю, колись у цьому район≥ —он¤чноњ системи ≥снувала велика планета Ч њй нав≥ть дали назву: ‘аетон. јле пот≥м з нев≥домоњ при≠чини планета розпалас¤, ≥ сучасн≥ астероњди Ї њњ улам≠ками. Ќа користь такого припущенн¤, вдавалос¤ б, св≥д≠чить той факт, що б≥льш≥сть астероњд≥в маЇ под≥бн≥ орб≥ти. ѕроте, з ≥ншого боку, в чимало астероњд≥в, особ≠ливо невеликих, орб≥ти ¤ких або заход¤ть далеко за орб≥ту —атурна, наприклад √ан≥мед ≥ √≥дальго, або про≠никають усередину орб≥т ћарса, «емл≥ ≥ нав≥ть ћерку≠р≥¤, наприклад ≈рос, √ермес, јмур ≥ ≤кар. ѕрихильники Ђг≥потези ‘аетонаї по¤снюють це тим, що окрем≥ мал≥ уламки при розпад≥ планети могли дос¤гти р≥зноњ швид≠кост≥.

ѕроте б≥льш≥сть сучасних астроном≥в вважаЇ Ђг≥по≠тезу ‘аетонаї швидше фантастичною, н≥ж науковою, ≥ додержують думки, що по¤с астероњд≥в законом≥рно виник у загальному процес≥ формуванн¤ —он¤чноњ си≠стеми.

Ђ√≥потез≥ ‘аетонаї суперечать ≥ де¤к≥ ≥нш≥ факти. “ак, наприклад, статистичн≥ п≥драхунки привели вчених до висновку про те, що загальна к≥льк≥сть астероњд≥в становить близько 90 тис. якщо ц¤ оц≥нка в≥дпов≥даЇ д≥йсност≥, то загальна маса цих небесних т≥л становить усього лише одну тритис¤чну частину маси «емл≥. ќднак нав≥ть найменша з дев'¤ти основних планет —он¤чноњ системи Ч ћеркур≥й за своЇю масою лише в двадц¤ть раз≥в менший в≥д «емл≥.

—постереженн¤ ви¤вили в багатьох в≥домих нам астероњд≥в пер≥одичн≥ зм≥ни блиску. —кор≥ше всього це по¤снюЇтьс¤ досить швидким обертанн¤м малих планет навколо своЇњ ос≥, а також неправильн≥стю њхньоњ форми ≥ неоднаковою в≥дбивною здатн≥стю њх р≥зних частин.

јстероњди належать до тих косм≥чних об'Їкт≥в, ¤к≥ привертають найб≥льш пильну увагу письменник≥в-фантаст≥в. ѕропонуЇтьс¤, наприклад, використати ц≥ небесн≥ т≥ла ¤к природну базу дл¤ створенн¤ р≥зних косм≥чних станц≥й та обсерватор≥й. ѕод≥бне р≥шенн¤ зв≥льнило б косм≥чних конструктор≥в ≥ ≥нженер≥в в≥д необх≥дност≥ проведенн¤ складних ≥ дорогих монтажних роб≥т на орб≥тах у в≥дкритому космос≥. ’оч ¤к≥ мал≥ астероњди, вони могли б бути досить над≥йним природ≠ним фундаментом дл¤ зведенн¤ р≥зноман≥тних споруд. Ќе можна не враховувати ≥ ту обставину, що астероњди мають хоча й невелик≥, та все ж в≥дчутн≥ маси, ¤к≥ ство≠рюють певну силу т¤ж≥нн¤. ј це може забезпечити спри¤тлив≥ш≥ умови дл¤ довготривалого перебуванн¤ людей на њхн≥й поверхн≥.

ѕропонуЇтьс¤ також штучним шл¤хом зм≥нювати орб≥ти астероњд≥в з таким розрахунком, щоб вони най≠краще в≥дпов≥дали тим науковим досл≥дженн¤м, ¤к≥ мають на них зд≥йснюватис¤.

«розум≥ло, сьогодн≥ ≥де¤ практичного використанн¤ астероњд≥в людиною скидаЇтьс¤ на фантастику. ќднак ми вже не раз ставали св≥дками того, ¤к вт≥лювалис¤ у житт¤ здавалос¤ б найсм≥лив≥ш≥ фантастичн≥ проекти. ÷≥лком можливо, що з часом ≥ астероњди справно слу≠житимуть людин≥.

1

Ќазва: ћал≥ планети
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (701 прочитано)