√рош≥ ≥ кредит > ѕотреба комерц≥йного банку в л≥кв≥дних коштах

ƒодатковими чинниками п≥дтримки л≥кв≥дност≥ Ї обмеженн¤ розм≥ру кредиту, наданого одному позичальнику частиною власних кошт≥в установи банку, ≥ видача кредиту можливо б≥льшому числу кл≥Їнт≥в при збер≥ганн≥ загального обс¤гу кредитуванн¤, що м≥н≥м≥зуЇ втрати банку в≥д порушенн¤ умов поверненн¤ позичок.

Ѕанки звичайно за участю держави практикують Ђтрансформац≥юї л≥кв≥дних грошових нагромаджень, насамперед депозит≥в, у середньо- ≥ довгостроков≥ кредити . ƒе¤к≥ банки скорочують короткостроков≥ позички при одночасному розширенн≥ середньострокового ≥ довгострокового кредитуванн¤, зокрема, житлового буд≥вництва, домагаючись високого коеф≥ц≥Їнта Ђтрансформац≥њї ресурс≥в короткострокових у довгостроков≥.  оеф≥ц≥Їнт розраховуЇтьс¤ по формул≥:

,

де: R - короткостроков≥ ресурси;

S - короткостроков≥ позички;

  - трансформац≥¤ ресурс≥в по терм≥ну може бути одн≥Їю з причин загостренн¤ банк≥вськоњ л≥кв≥дност≥. “ому необх≥дно регулювати трансформац≥ю ресурс≥в шл¤хом страхуванн¤ ≥ резервуванн¤ частини короткострокових ресурс≥в на р≥вн≥ 10-20%.

ƒосв≥д закордонних ≥ в≥тчизн¤них комерц≥йних банк≥в св≥дчить про те, що головними чинниками, що визначають л≥кв≥дн≥сть, Ї тип прит¤гнутих депозит≥в (терм≥новий або до запитанн¤), джерело њх походженн¤ ≥ стаб≥льн≥сть. як в≥домо, Ќац≥ональний банк дл¤ п≥дтримки комерц≥йними банками своЇњ л≥кв≥дност≥, тобто спроможност≥ своЇчасно, ц≥лком ≥ безпереб≥йно робити платеж≥ за своњми обов'¤зками, установлюЇ визначен≥ обов'¤зков≥ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж власними коштами банку ≥ залученими ресурс≥в. ” процес≥ анал≥зу балансу на л≥кв≥дн≥сть можуть бути ви¤влен≥ в≥дхиленн¤ уб≥к ¤к зниженн¤ м≥н≥мально припустимих значень, так ≥ њхнього ≥стотного перевищенн¤. ” першому випадку комерц≥йним банкам наказуЇтьс¤ в м≥с¤чний терм≥н призвести показники л≥кв≥дност≥ у в≥дпов≥дн≥сть ≥з нормативними значенн¤ми. ÷е можливо за рахунок скороченн¤ насамперед м≥жбанк≥вських кредит≥в, кредиторськоњ заборгованост≥ й ≥нших вид≥в прит¤гнутих ресурс≥в, а також за рахунок зб≥льшенн¤ власних кошт≥в банку. ѕроте варто мати на уваз≥, що прит¤гненн¤ додаткового кап≥талу у форм≥ випуску нових акц≥й викликаЇ скороченн¤ див≥денд≥в ≥ несхваленн¤ пайовик≥в.

якщо фактичне значенн¤ основного нормативного коеф≥ц≥Їнта л≥кв≥дност≥ ви¤вл¤Їтьс¤ набагато б≥льше, чим встановлене м≥н≥мально допустиме. те д≥¤льн≥сть такого банку буде негативно оц≥нюватис¤ його пайовиками, ≥з погл¤ду невикористаних можливостей, дл¤ одержанн¤ прибутку . ” цьому випадку варто зауважити, що анал≥з л≥кв≥дност≥ балансу повинний проводитис¤ одночасно з анал≥зом прибутковост≥ банку. ƒосв≥д роботи комерц≥йних банк≥в показуЇ, що банки одержують б≥льше прибутку, коли функц≥онують на гран≥ м≥н≥мально допустимих значень норматив≥в л≥кв≥дност≥, тобто ц≥лком використовують надан≥ њм права по прит¤гненню кошт≥в у ¤кост≥ кредитних ресурс≥в. —тан л≥кв≥дност≥ актив≥в анал≥зуЇтьс¤ через в≥дхиленн¤ фактичних значень в≥д нормативно встановлених сп≥вв≥дношень р≥зноман≥тних груп активних статей балансу ≥ кап≥талу банку, депозитних рахунк≥в, вид≥ленн¤ ≥ пор≥вн¤нн¤ л≥кв≥дних актив≥в ≥з загальною сумою активу балансу. якщо сп≥вв≥дношенн¤ виданих кредит≥в ≥ суми розрахункових поточних рахунк≥в, внеск≥в ≥ депозит≥в систематично перевищуЇ нормативно встановлене, то банку варто зм≥нити свою стратег≥ю ≥ тактику уб≥к актив≥зац≥њ депозитноњ пол≥тики, розвитку супутн≥х залучень внеск≥в банк≥вських послуг ≥з метою розширенн¤ ресурсного потенц≥алу .

1.1. ћехан≥зм управл≥нн¤ л≥кв≥дн≥стю

ѕовс¤кденна робота комерц≥йного банку по управл≥нню л≥кв≥дн≥стю спр¤мована на самозбереженн¤ банку, умовою ¤кого виступаЇ безпереб≥йне виконанн¤ зобов'¤зань перед кл≥Їнтами. « орган≥зац≥йноњ точки зору вона припускаЇ дотриманн¤ сп≥вв≥дношень окремих груп ≥ статей пасив≥в ≥ актив≥в балансу, заф≥ксованих у визначених показниках. “ак≥ показники п≥дрозд≥л¤ютьс¤ на зовн≥шн≥ ≥ внутр≥шн≥.

ƒо зовн≥ш≥х в≥днос¤тьс¤ показники, що встановлюютьс¤, в≥дпов≥дно до чинного законодавства, Ќац≥ональним банком. ¬они ¤вл¤ють собою форму державного управл≥нн¤ д≥¤льн≥стю комерц≥йного банку. ўо стосуЇтьс¤ внутр≥шн≥х показник≥в, то, в≥дпов≥дно до державноњ функц≥њ, вони визначають найб≥льше загальн≥ пропорц≥њ, необх≥дн≥ дл¤ забезпеченн¤ ф≥нансовоњ ст≥йкост≥ банку. “ак, показник поточноњ л≥кв≥дност≥ розкриваЇ сп≥вв≥дношенн¤ загальноњ суми л≥кв≥дних кошт≥в до зобов'¤зань банку по рахунках до запитанн¤. …ого значенн¤ дл¤ банк≥в, що зд≥йснюють розрахунково-касове обслуговуванн¤ кл≥Їнт≥в, - 0,2 означаЇ, що 20% актив≥в, що в≥дпов≥дають сум≥ залишк≥в рахунк≥в до запитанн¤, необх≥дно тримати в найб≥льше л≥кв≥дн≥й форм≥: залишк≥в грошей у касах банку, залишк≥в на його кореспондентських рахунках, обл≥гац≥й державних позик, виданих кредит≥в терм≥ном погашенн¤ до 1 м≥с¤ц¤ й ≥н.  онкретна частка кожного з цих актив≥в у њхньому загальному обс¤з≥ визначаЇтьс¤ самим комерц≥йним банком. ѕричому вона не може укладатис¤ дов≥льно. ѕропорц≥њ окремих вид≥в л≥кв≥дних актив≥в установлюютьс¤ комерц≥йним банком самост≥йно з урахуванн¤м сформованих традиц≥й ≥ специф≥ки його роботи, а також особливостей д≥¤льност≥ кл≥Їнтури. ¬они ф≥ксуютьс¤ у форм≥ внутр≥шн≥х показник≥в л≥кв≥дност≥ ≥ служать ор≥Їнтиром в оперативн≥й робот≥ в≥дпов≥дних служб ≥ спец≥ал≥ст≥в банку.

ѕри розробц≥ зазначених показник≥в, а також робот≥ з управл≥нн¤ л≥кв≥дн≥стю враховуЇтьс¤ комплекс чинник≥в, що можна згрупувати в чотири основн≥ групи:

випадков≥ ≥ надзвичайн≥, що виникають у зв'¤зку з особливост¤ми д≥¤льност≥ кл≥Їнт≥в банку

; сезонн≥, що мають в≥дношенн¤ до виробництва ≥ переробки с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ;

цикл≥чн≥, що в≥дтворюють коливанн¤ д≥ловоњ активност≥

; довгостроков≥, що викликаютьс¤ зрушенн¤ми в споживанн≥, ≥нвестиц≥йному процес≥, розвитком науково-техн≥чного прогресу.

ƒан≥ показники виконують роль своЇр≥дних Ђобмежувач≥вї, що забезпечують в≥дпов≥дну спр¤мован≥сть д≥¤льност≥ комерц≥йного банку; њхнЇ дотриманн¤ не Ї безпосередньою роботою комерц≥йного банку. ÷≥льова ж функц≥¤ управл≥нн¤ визначаЇтьс¤ зм≥стом процесу. ќск≥льки банк Ї комерц≥йним п≥дприЇмством, то к≥нцевою ц≥ллю його д≥¤льност≥ виступаЇ одержанн¤ прибутку. ÷им забезпечуЇтьс¤ Ђсамозбереженн¤ї банку ¤к установи, що функц≥онуЇ в ринковому середовищ≥.

ƒл¤ комерц≥йного банку, ¤к ≥ будь-¤кого ≥ншого п≥дприЇмства, загальною основою л≥кв≥дност≥ виступаЇ забезпеченн¤ прибутковост≥ виробничоњ д≥¤льност≥ (виконуваних операц≥й). ” той же час особливост≥ його роботи ¤к установи, що засновуЇ свою д≥¤льн≥сть на використанн≥ кошт≥в кл≥Їнт≥в, диктуЇ необх≥дн≥сть застосуванн¤ специф≥чних показник≥в л≥кв≥дност≥. ’оча загальна ≥ специф≥чна л≥кв≥дн≥сть комерц≥йного банку доповнюють один одного, спр¤мован≥сть њхньоњ д≥њ взаЇмно протилежна. ћаксимальна специф≥чна л≥кв≥дн≥сть дос¤гаЇтьс¤ при максим≥зац≥њ залишк≥в у касах ≥ на кореспондентських рахунках стосовно ≥нших актив≥в. јле саме в цьому випадку прибуток банку м≥н≥мальний. ћаксим≥зац≥¤ прибутку потребуЇ не збереженн¤ кошт≥в, а њх використанн¤ дл¤ видач≥ позичок ≥ зд≥йсненн¤ ≥нвестиц≥й. ќск≥льки дл¤ цього необх≥дно звести касову гот≥вку ≥ залишки на кореспондентських рахунках до м≥н≥муму, то максим≥зац≥¤ прибутку ставить п≥д загрозу безпереб≥йн≥сть виконанн¤ банком своњх зобов'¤зань перед кл≥Їнтами.

ќтже, суть банк≥вського управл≥нн¤ л≥кв≥дн≥стю складаЇтьс¤ в гнучкому сполученн≥ протилежних вимог загальноњ ≥ специф≥чноњ л≥кв≥дност≥. ÷≥льова функц≥¤ управл≥нн¤ л≥кв≥дн≥стю комерц≥йним банком пол¤гаЇ в максим≥зац≥њ прибутку при обов'¤зковому дотриманн≥ встановлюваних ≥ обумовлених самим банком економ≥чних норматив≥в.

ѕроведенн¤ такоњ роботи потребуЇ в≥дпов≥дного оперативно-≥нформац≥йного забезпеченн¤. Ѕанк повинний волод≥ти оперативною ≥нформац≥Їю про на¤вн≥ у нього л≥кв≥дн≥ кошти, оч≥куван≥ надходженн¤ ≥ майбутн≥ платеж≥. “аку ≥нформац≥ю доц≥льно подавати у вид≥ граф≥к≥в надходжень ≥ платеж≥в, що випливають ≥з прийн¤тих зобов'¤зань, на в≥дпов≥дний пер≥од (декаду, м≥с¤ць ≥ т.д.). ¬она Ї основою дл¤ розгл¤ду пакету кредитних пропозиц≥й на даний пер≥од.

забезпечуючий реал≥зац≥ю зазначеноњ ц≥льовоњ функц≥њ механ≥зм банк≥вського управл≥нн¤ маЇ ≥стотн≥ особливост≥. “радиц≥йно, ¤к ≥ в будь-¤кого комерц≥йного п≥дприЇмства, максим≥зац≥¤ прибутку дос¤гаЇтьс¤ зб≥льшенн¤м надходжень (виручки) ≥ скороченн¤м витрат. ѕроте зм≥ст цих показник≥в дл¤ комерц≥йних банк≥в специф≥чний. ¬они включають не загальний (валовий) оборот банк≥вськоњ УвиручкиФ, а лише ту його частину, що забезпечуЇ формуванн¤ ≥ використанн¤ прибутку. ќсновний елемент обороту - видача ≥ погашенн¤ позичок - регулюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до закон≥в руху позиченоњ вартост≥.

ќбс¤г валового прибутку банку залежить в≥д розм≥ру позичених кошт≥в[1] ≥ њх Уц≥ниФ, тобто процентних ставок. ƒ≥¤ кожного з цих чинник≥в, кр≥м природного впливу ринковоњ кон'юнктури, залежить в≥д специф≥чних вимог забезпеченн¤ л≥кв≥дност≥.

–озм≥р кредитних вкладень комерц≥йного банку визначаЇтьс¤ обс¤гом власних ≥ залучених кошт≥в. ѕроте в≥дпов≥дно до принцип≥в регулюванн¤ д≥¤льност≥ банку вс¤ сума цих кошт≥в (нав≥ть ¤кщо виключити з њхнього складу буд≥вл≥, устаткуванн¤ й ≥нш≥ матер≥альн≥ ресурси) не може бути використана дл¤ кредитуванн¤. “ому завданн¤м банку Ї визначенн¤ обс¤гу ефективних ресурс≥в, що можуть бути спр¤мован≥ на зд≥йсненн¤ кредитних вкладень. ƒл¤ розрахунку њхнього обс¤гу пропонуЇтьс¤ така формула:

 –э= ”ф + ќсс + ƒ + ќр + ќпр - Ќј - 0,15(ƒ + ќр) - 0,2ќр.

де:  –э - ефективн≥ кредитн≥ ресурси;

”ф - статутний фонд;

ќсс - залишки власних кошт≥в банку;

ƒ - депозити;

ќр - залишки на розрахункових та ≥нших рахунках кл≥Їнт≥в у банку;

ќпр - ≥нш≥ залучен≥ кошти;

Ќј - ресурси, вкладен≥ в буд≥вл≥ банку, устаткуванн¤ й ≥нш≥ низькол≥кв≥дн≥ активи.

¬≥дпов≥дно до приведеноњ формули, обс¤г ефективних ресурс≥в визначаЇтьс¤ ¤к р≥зниц¤ м≥ж загальною сумою пасив≥в балансу банку (за в≥драхуванн¤м вкладень в активи - буд≥вл≥ й ≥н., що в умовах нерозвиненост≥ ринк≥в ц≥нних папер≥в ≥ нерухомост≥ не можуть бути вив≥льнен≥ ≥ спр¤мован≥ на кредитн≥ вкладенн¤) ≥ залишк≥в залучених кошт≥в, що спр¤мовуютьс¤ в обов'¤зков≥ резерви (15 %, в≥д залишк≥в депозит≥в - 0,15(ƒ + ќр)), а також розм≥щених у , що виключають њхнЇ використанн¤ дл¤ видач≥ позичок (0,2ќр).

–еал≥зац≥¤ ц≥льовоњ функц≥њ управл≥нн¤ л≥кв≥дн≥стю починаючим свою д≥¤льн≥сть комерц≥йним банком складаЇтьс¤ в адекватному розм≥щенн≥ ресурс≥в, а реально функц≥онуючим - у встановленн≥ обс¤гу ≥ розпод≥л≥ в≥льних ресурс≥в або розм≥ру ≥ джерела покритт¤ деф≥циту ресурс≥в. ќбс¤г в≥льних ресурс≥в - ( –с), також деф≥цит ресурс≥в ( –д) визначаютьс¤ ¤к р≥зниц¤ суми ефективних ресурс≥в ≥ фактичних кредитних вкладень банку ( ¬ф):

 –с( –д) =  –э -  ¬ф.

–озм≥щенн¤ в≥льних ресурс≥в провадитьс¤ з урахуванн¤м чинника часу - можливого пер≥оду њх застосуванн¤. ƒл¤ цього необх≥дно розпод≥лити ресурси ≥ кредитн≥ вкладенн¤ по терм≥нах використанн¤.

–озпод≥л кредитних ресурс≥в по терм≥нах використанн¤ в≥дбиваЇ структуру пасив≥в балансу банку. –есурси, що повертаютьс¤ по пред'¤вленн≥, включають залишки на розрахункових ≥ ≥нших рахунках кл≥Їнт≥в ≥з нерегламентованим терм≥ном њх застосуванн¤. ƒепозити, терм≥ни збереженн¤ ¤ких визначен≥ договором, дозвол¤ють установити конкретний пер≥од використанн¤ ресурс≥в. √рупу безстрокових ресурс≥в складають власн≥ кошти банку - його статутний кап≥тал.

ƒл¤ обчисленн¤ ефективност≥ використанн¤ кредитних ресурс≥в (Ёкр) пропонуЇтьс¤ така формула:

,

де: “ - пер≥од, на ¤кий видан≥ позички.

–≥вень процентних ставок по банк≥вських позичках визначаЇтьс¤ в≥дпов≥дно до коливань грошового ринку: зм≥нами сп≥вв≥дношенн¤ пропозиц≥њ грошей ≥ попиту на грош≥. ѕроте особлив≥сть тут у визначенн≥ р≥вн¤ процентноњ ставки в умовах, коли попит ≥ пропозиц≥¤ на грошовому ринку взаЇмно покривають один одного. ÷≥на видаЇмого комерц≥йним банком кредиту при цьому в≥дбиваЇ р≥вень базовоњ процентноњ ставки ≥ розм≥р процентноњ марж≥.

Ѕазова процентна ставка складаЇтьс¤ в≥дпов≥дно до р≥вн¤ в≥дсотк≥в, що сплачуютьс¤ комерц≥йним банком по пасивних операц≥¤х. «агальна базова процентна ставка (Ѕѕ—о) визначаЇтьс¤ по всьому колу операц≥й в≥дпов≥дно до формули:

,

де: ѕ—по, - процентн≥ ставки по в≥дпов≥дних видах пасив≥в.

«агальна базова процентна ставка маЇ анал≥тичне призначенн¤ ≥ використовуЇтьс¤ дл¤ оц≥нки пакету кредитних пропозиц≥й. ѕри вир≥шенн≥ питанн¤ про видачу конкретних позичок варто застосовувати показник Ђбазова ц≥на кредитуї (Ѕ÷к). ¬≥н встановлюЇтьс¤ з урахуванн¤м тимчасового чинника - пер≥оду користуванн¤ позичкою (“):

,

Ќаприклад, п≥дприЇмство просить у банку кредит у сум≥ 12 тис. грн. на терм≥н до 4 рок≥в. ѕогашенн¤ кредиту зд≥йснюЇтьс¤ починаючи з другого року. щокварталу, р≥вними частками: терм≥н погашенн¤ - останн≥й робочий день кварталу. якщо за ресурси сплачуЇтьс¤ (умовно) у перший р≥к 8 %, другий ≥ трет≥й р≥к - 10, четвертий р≥к - 12 %, те базова ц≥на кредиту складе:

.

ƒл¤ одержанн¤ реальноњ ц≥ни кредиту до його базовоњ ц≥ни додаЇтьс¤ розм≥р марж≥. ” основ≥ численн¤ њњ розм≥ру лежить м≥н≥мально необх≥дний обс¤г прибутку (Ќќƒ). ¬≥н розраховуЇтьс¤ в≥дпов≥дно до суми витрат банку (»Ѕ) ≥ необх≥дного прибутку (ѕ). ¬итрати включають витрати на зд≥йсненн¤ д≥¤льност≥ банку: плату за кредитн≥ ресурси, оплату прац≥ роб≥тник≥в, орендну плату, витрати по амортизац≥њ буд≥вель ≥ устаткуванн¤, охорон≥, господарсько-операц≥йн≥ та ≥н. ѕри визначенн≥ њхнього обс¤гу не потр≥бно використанн¤ особливоњ методики.

¬ основ≥ методики численн¤ суми прибутку лежить розм≥р прибутку, що припадаЇ на власний кап≥тал банку; при орган≥зац≥њ банку в акц≥онерн≥й форм≥ - див≥денду. …ого р≥вень не може бути нижче базовоњ процентноњ ставки по пасивних операц≥¤х, оск≥льки в даному випадку ринкова варт≥сть випущених банком ц≥нних папер≥в буде нижче ном≥нальноњ. “аке знец≥ненн¤ основного кап≥талу п≥дриваЇ д≥лову репутац≥ю банку ≥ сприймаЇтьс¤ ¤к пог≥ршенн¤ по загальн≥й л≥кв≥дност≥. ѕри встановленн≥ норми прибутку на власний кап≥тал необх≥дно враховувати р≥вень прибутку, виплачуваного по прив≥лейованих акц≥¤х. ƒобуток середньоњ норми прибутковост≥ на розм≥р власного кап≥талу дозвол¤Ї визначити масу прибутку, що спр¤мовуЇтьс¤ на виплату див≥денд≥в (ћѕд). ¬она Ї основою дл¤ обрахунку загальноњ суми необх≥дного прибутку. ƒл¤ цього до маси прибутку, використовуваноњ на виплату див≥денд≥в, варто додати:

в≥драхуванн¤ в резервний фонд банку (–‘);

платеж≥ в бюджет (ѕл);

м≥н≥мально доц≥льний розм≥р фонд≥в економ≥чного стимулюванн¤ банку (‘Ё—).

” цьому зв'¤зку м≥н≥мально необх≥дний обс¤г прибутку банку обчислюЇтьс¤ по формул≥:

Ќќƒ = »Ѕ + ћѕд + –‘ + ѕл + ‘Ё—.

ƒл¤ визначенн¤ розм≥ру процентноњ маржњ обчислений розм≥р прибутку варто в≥днести до обс¤гу кредитних вкладень:

¬идача позичок кл≥Їнтам зд≥йснюЇтьс¤ з врахуванн¤м базовоњ ц≥ни необх≥дного кредиту ≥ процентноњ марж≥ (ѕћ). Ќаприклад, ¤кщо розрахована в≥дпов≥дно до формул маржа виразитьс¤ в 3,3 %, то реальна ц≥на кредиту, базова ц≥на ¤кого була обчислена вище, в розм≥р≥ 9,3 %, складе 12,6 %. ¬≥дпов≥дно до ринковоњ кон'юнктури фактична ц≥на кредиту може бути вище або нижче обчисленоњ банком реальноњ ц≥ни. ” останньому випадку комерц≥йний банк змушений почати додатков≥ заходи по управл≥нню л≥кв≥дн≥стю: вишукати резерви зниженн¤ витрат, перебудувати структуру пасивних операц≥й, зб≥льшити объем кредитних вкладень, що дозвол¤Ї забезпечити достатн≥й р≥вень загальноњ л≥кв≥дност≥ в умовах ст¤гуванн¤ знижених процентних ставок по активних операц≥¤х.

1.2.  оеф≥ц≥Їнти л≥кв≥дност≥

ƒл¤ визначенн¤ л≥кв≥дност≥ банку пропонуЇтьс¤ використовувати коеф≥ц≥Їнти. ќдин основний - коеф≥ц≥Їнт миттЇвоњ л≥кв≥дност≥. ≤ два допом≥жних - коеф≥ц≥Їнти л≥кв≥дност≥ по терм≥нових зобов'¤занн¤х ≥ генеральний коеф≥ц≥Їнт л≥кв≥дност≥ по терм≥нових зобов'¤занн¤х. ƒопом≥жн≥ коеф≥ц≥Їнти розраховуютьс¤ у випадку, ¤кщо показники банку по над≥йност≥ близьк≥ до граничних значень. ƒопом≥жн≥ коеф≥ц≥Їнти дозвол¤ють оц≥нити можлив≥сть поверненн¤ вкладених кошт≥в у випадку призупиненн¤ банком проведенн¤ операц≥й на ф≥нансовому ринку. ” розрахунках використовуютьс¤ так≥ групи активу ≥ пасиву балансу:

по активу:

л≥кв≥дн≥ активи;

кап≥тальн≥ вкладенн¤;

по пасиву:

зобов'¤занн¤ до запитанн¤;

терм≥нов≥ зобов'¤занн¤.

 оеф≥ц≥Їнт миттЇвоњ л≥кв≥дност≥ (kмл) показуЇ спроможн≥сть банку погасити зобов'¤занн¤ до запитанн¤, прот¤гом одного-двох банк≥вських дн≥в. …мов≥рн≥сть пред'¤вленн¤ вс≥х зобов'¤зань до запитанн¤ банку одночасно не дуже велика. ѕроте, ¤кщо банк починаЇ в≥дчувати затрудненн¤ у своњй робот≥, вилученн¤ кл≥Їнтами кошт≥в ≥з розрахункових ≥ поточних рахунк≥в може прийн¤ти лавинообразний характер. ” цьому випадку нездатн≥сть банку оперативно розплатитис¤ за цим видом зобов'¤зань може призвести до наростанн¤ збоњв у його робот≥.

kмл = Ћј/ќ¬×100%.

якщо отриманий результат вище 100%, то нав≥ть при зн¤тт≥ вс≥х кошт≥в, розташованих на рахунках до запитанн¤, банк справитьс¤ з виконанн¤м своњх зобов'¤зань, збер≥гши свою платоспроможн≥сть.

÷ей коеф≥ц≥Їнт дозвол¤Ї кл≥Їнтам банку судити про те, ¤к швидко банк може зд≥йснити платеж≥ по њхн≥х плат≥жних дорученн¤х. ≤, таким чином, представл¤Ї великий ≥нтерес дл¤ потенц≥йних кл≥Їнт≥в, що ц≥кавл¤тьс¤ умовами розрахунково-касового обслуговуванн¤ в банку. «а даною методикою коеф≥ц≥Їнт миттЇвоњ л≥кв≥дност≥ kмл, що перевищуЇ 30% (по ≥нших методиках - не менше 40%), спроможний гарантувати своЇчасн≥сть зд≥йсненн¤ банком платеж≥в по поточних зобов'¤занн¤х. ƒопустимим Ї 70%.  ритичне значенн¤ - 30%.

 оеф≥ц≥Їнт л≥кв≥дност≥ по терм≥нових зобов'¤занн¤х. ÷ей коеф≥ц≥Їнт показуЇ, ¤ка частина терм≥нових зобов'¤зань гарантовано може бути погашена у випадку призупиненн¤ банком проведенн¤ операц≥й.

kлсо = (Ћј - ќ¬)/—р×100%.

як правило, до моменту пред'¤вленн¤ даних зобов'¤зань банку до оплати, у випадку припиненн¤ останн≥м проведенн¤ операц≥й, йому вже будуть пред'¤влен≥ зобов'¤занн¤ до запитанн¤, тому дл¤ погашенн¤ терм≥нових зобов'¤зань у банку залишаЇтьс¤ лише частина л≥кв≥дних актив≥в. Ќа справд≥ ситуац≥¤ буде дещо ≥нша.  р≥м л≥кв≥дних актив≥в, до моменту погашенн¤ терм≥нових зобов'¤зань банк буде мати у своЇму розпор¤дженн≥ повернут≥ позички, терм≥н за ¤кими минув (за в≥драхуванн¤м прострочених позичок по цих же терм≥нах), ≥ ймов≥рн≥сть поверненн¤, в≥дпов≥дно, може значно зрости. јле, на жаль, рахунки балансу по виданих позичках не д≥л¤тьс¤ по терм≥нах, тому, анал≥зуючи баланс, неможливо визначити, ¤кий терм≥н та чи ≥нша частина виданих позичок маЇ.  р≥м того, до серйозних ф≥нансових трудностей (саме дл¤ такоњ ситуац≥њ ≥ розраховуЇтьс¤ коеф≥ц≥Їнт) банк приводить, в основному, ризикована кредитна пол≥тика, а в цьому випадку значна частина кредит≥в ви¤вл¤Їтьс¤ неповернутою. “ому реально розрахунок по зобов'¤занн¤х банку проводитьс¤ за рахунок л≥кв≥дних актив≥в, ¤к≥ маЇ банк . якщо розм≥р коеф≥ц≥Їнта вище одиниц≥, то банк гарантовано спроможний погасити ус≥ своњ терм≥нов≥ зобов'¤занн¤ перед кл≥Їнтами. якщо розм≥р коеф≥ц≥Їнта знаходитьс¤ в д≥апазон≥ в≥д одиниц≥ до нул¤, то банк гарантовано погасить лише частину терм≥нових зобов'¤зань. ” цьому випадку в≥д≥граЇ роль тривал≥сть терм≥ну по укладен≥й угод≥. „им коротшийтерм≥н, тим вище ймов≥рн≥сть гарантованого поверненн¤ кошт≥в по зобов'¤занню. якщо розм≥р коеф≥ц≥Їнта менше нул¤, це значить, що погашенн¤ терм≥нових зобов'¤зань можливо лише за рахунок виданих позичок, у м≥ру њх поверненн¤, ≥ ризик неповерненн¤ кошт≥в зростаЇ. ƒопустимим вважаЇтьс¤ - 25%.  ритичне значенн¤ - м≥нус 50%.

√енеральний коеф≥ц≥Їнт л≥кв≥дност≥ по терм≥нових зобов'¤занн¤х (kглто) показуЇ, ¤ка частина терм≥нових зобов'¤зань може гарантовано бути погашена ¤к за рахунок л≥кв≥дних актив≥в, так ≥ кап≥тальних вкладень. Ќа в≥дм≥ну в≥д kлсо, генеральний коеф≥ц≥Їнт показуЇ, ¤ку максимальну частину терм≥нових зобов'¤зань банк гарантовано може погасити.

kглсо = (Ћј +  ¬ - ќ¬)/—р×100%.

ƒопустимим Ї значенн¤ 50%.  ритичним - 25%.

ƒл¤ дуже великих банк≥в критичн≥ ≥ допустим≥ значенн¤ допом≥жних коеф≥ц≥Їнт≥в встановити складно, тому що процеси, що характеризують л≥кв≥дн≥сть у таких банках, дещо в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д тих що описуютьс¤ в модел≥. “ому дл¤ таких банк≥в коеф≥ц≥Їнти що розраховуютьс¤ нос¤ть скор≥ше дов≥дковий характер.

 р≥м того ≥снують сл≥дуюч≥ коеф≥ц≥Їнти л≥кв≥дност≥, що приведен≥ в таблиц≥ є9:

–озд≥л 3. –екомендац≥њ по п≥двищенню л≥кв≥дност≥ ≥ платоспроможност≥ банку

” ¤кост≥ результат≥в усього вищевикладеного в дан≥й курсов≥й робот≥ ¤ хочу подати рекомендац≥њ, що спри¤ють п≥двищенню л≥кв≥дност≥ ≥ платоспроможност≥ банку, що ви¤вивс¤ на меж≥ своЇњ л≥кв≥дност≥, а це можливо через помилки в його пол≥тиц≥, недооц≥нки ринку, хиб в анал≥тичн≥й робот≥та й в ≥нших причинах, ≥ ¤кий змушений приб≥гати до терм≥нових заход≥в.

ѕо-перше, банку з нест≥йким положенн¤м можна порадити пол≥пшити орган≥зац≥йну структуру банку, тобто прид≥лити увагу розвитку менеджменту, зокрема, створити, наприклад, службу внутр≥шнього аудиту, що дозволило б знизити зловживанн¤ усередин≥ банку.

ѕо-друге, банку необх≥дно оц≥нювати л≥кв≥дн≥сть балансу шл¤хом розрахунку коеф≥ц≥Їнт≥в л≥кв≥дност≥. ” процес≥ анал≥зу балансу на л≥кв≥дн≥сть можуть бути ви¤влен≥ в≥дхиленн¤ уб≥к ¤к зниженн¤ м≥н≥мально допустимих значень, так ≥ њхнього ≥стотного перевищенн¤. ” першому випадку комерц≥йним банкам потр≥бно в м≥с¤чний терм≥н привести показники л≥кв≥дност≥ у в≥дпов≥дн≥сть ≥з нормативними значенн¤ми. ÷е можливо за рахунок скороченн¤ насамперед м≥жбанк≥вських кредит≥в, кредиторськоњ заборгованост≥ й ≥нших вид≥в залучених ресурс≥в, а також за рахунок зб≥льшенн¤ власних кошт≥в банку. ѕроте варто мати на уваз≥, що залученн¤ додаткового кап≥талу у форм≥ випуску нових акц≥й викликаЇ скороченн¤ див≥денд≥в ≥ несхваленн¤ пайовик≥в.

« ≥ншого боку, дл¤ комерц≥йного банку, ¤к ≥ будь-¤кого ≥ншого п≥дприЇмства, загальною основою л≥кв≥дност≥ виступаЇ забезпеченн¤ прибутковост≥ виробничоњ д≥¤льност≥ (виконуваних операц≥й). “аким чином, ¤кщо фактичне значенн¤ основного нормативного коеф≥ц≥Їнта л≥кв≥дност≥ ви¤вл¤Їтьс¤ набагато б≥льше, чим установлене м≥н≥мально допустиме. то д≥¤льн≥сть такого банку буде негативно оц≥нюватис¤ його пайовиками, ≥з погл¤ду невикористаних можливостей, дл¤ одержанн¤ прибутку. ” цьому зв'¤зку варто зауважити, що анал≥з л≥кв≥дност≥ балансу повинний проводитис¤ одночасно з анал≥зом прибутковост≥ банку. ƒосв≥д роботи комерц≥йних банк≥в показуЇ, що банки одержують б≥льше прибутку, коли функц≥онують на гран≥ м≥н≥мально допустимих значень норматив≥в л≥кв≥дност≥, тобто ц≥лком використовують надан≥ њм права по залученню кошт≥в у ¤кост≥ кредитних ресурс≥в.

” той же час особливост≥ його роботи ¤к установи, що засновуЇ свою д≥¤льн≥сть на використанн≥ кошт≥в кл≥Їнт≥в, диктуЇ необх≥дн≥сть застосуванн¤ показник≥в л≥кв≥дност≥. ћаксимальна л≥кв≥дн≥сть дос¤гаЇтьс¤ при максим≥зац≥њ залишк≥в у касах ≥ на кореспондентських рахунках стосовно ≥нших актив≥в. јле саме в цьому випадку прибуток банку м≥н≥мальний. ћаксим≥зац≥¤ прибутку потребуЇ не збереженн¤ кошт≥в, а њх використанн¤ дл¤ видач≥ позичок ≥ зд≥йсненн¤ ≥нвестиц≥й. ќск≥льки дл¤ цього необх≥дно звести касову гот≥вку ≥ залишки на кореспондентських рахунках до м≥н≥муму, то максим≥зац≥¤ прибутку ставить п≥д загрозу безпереб≥йн≥сть виконанн¤ банком своњх зобов'¤зань перед кл≥Їнтами.

ќтже, суть банк≥вського управл≥нн¤ л≥кв≥дн≥стю складаЇтьс¤ в гнучкому сполученн≥ протилежних вимог л≥кв≥дност≥ ≥ прибутковост≥. ÷≥льова функц≥¤ управл≥нн¤ л≥кв≥дн≥стю комерц≥йним банком пол¤гаЇ в максим≥зац≥њ прибутку при обов'¤зковому дотриманн≥ встановлюваних ≥ обумовлених самим банком економ≥чних норматив≥в.

ѕо-третЇ, банк повинний визначати потребу в л≥кв≥дних коштах хоча б на короткострокову перспективу. як уже в≥дзначалос¤, прогнозуванн¤ ц≥Їњ потреби може зд≥йснюватис¤ двома методами. ќдин ≥з них припускаЇ анал≥з потреб у кредит≥ й оч≥куваному р≥вн≥ внеск≥в кожного з головних кл≥Їнт≥в, а ≥нший - прогнозуванн¤ обс¤гу позичок ≥ внеск≥в. ќбидва розгл¤нутих методи мають недол≥к: вони спираютьс¤ на середн≥й, а не граничний р≥вень л≥кв≥дност≥. ÷е може бути достатн≥м дл¤ оц≥нки л≥кв≥дност≥ банк≥вськоњ системи в ц≥лому, але воно не п≥дкаже кер≥вництву окремого банку, ¤ка повинна бути його касова гот≥вка на наступному тижн≥, щоб покрити вилученн¤ внеск≥в ≥ за¤вки на кредит. “≥льки анал≥з рахунк≥в окремих кл≥Їнт≥в банку дозвол¤Ї йому визначити потреби в гот≥вц≥ на даний момент.

” вир≥шенн≥ цього завданн¤ допоможе також попереднЇ вивченн¤ господарських ≥ ф≥нансових умов на м≥сцевому ринку, специф≥ки кл≥Їнтури, можливостей виходу на нов≥ ринки, а також перспективи розвитку банк≥вських послуг, у тому числ≥, в≥дкритт¤ нових вид≥в рахунк≥в, проведенн¤ операц≥й по трасту, л≥зингу, факторингу ≥ т.д. ѕричому, кр≥м м≥сцевих чинник≥в, необх≥дно враховувати також ≥ загальнонац≥ональн≥. Ќаприклад, зм≥ни в грошово-кредитн≥й пол≥тиц≥, у законодавств≥ ≥ т.д.

¬ивченн¤ всього цього, а також прогнозуванн¤ допоможе банку б≥льш точно визначити необх≥дну частку л≥кв≥дних кошт≥в в актив≥ банку. ѕри цьому банк повинний спиратис¤ на св≥й досв≥д.

¬иход¤чи з≥ спрогнозованого розм≥ру необх≥дних л≥кв≥дних кошт≥в банку потр≥бно сформувати л≥кв≥дний резерв дл¤ виконанн¤ непередбачених зобов'¤зань, по¤ва ¤ких може бути викликано зм≥ною стану грошового ринку, ф≥нансового положенн¤ кл≥Їнта або банку партнера.

ѕо-четверте, п≥дтримка л≥кв≥дност≥ на необх≥дному р≥вн≥ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою проведенн¤ визначеноњ пол≥тики банку в област≥ пасивних ≥ активних операц≥й, вироблюваноњ з урахуванн¤м конкретних умов грошового ринку й особливостей виконуваних операц≥й. “обто банк повинний розробити грамотну пол≥тику управл≥нн¤ активними ≥ пасивними операц≥¤ми.

ѕри цьому в управл≥нн≥ активами банку варто звернути увагу на наступн≥ моменти:

”правл≥нн¤ гот≥вкою повинно бути б≥льш ефективним, тобто необх≥дно планувати притоки ≥ в≥дтоки гот≥вки ≥ розробити граф≥ки платеж≥в.

“ерм≥ни, на ¤к≥ банк розм≥щаЇ кошти, повинн≥ в≥дпов≥дати терм≥нам прит¤гнутих ресурс≥в. Ќе припустимо перевищенн¤ кошт≥в на рахунках активу над коштами на рахунках пасиву.

јкцентувати увагу на п≥двищенн≥ рентабельност≥ роботи в ц≥лому ≥ на прибутковост≥ окремих операц≥й зокрема. “ак в управл≥нн≥ кредитним портфелем необх≥дно:

контролювати розм≥щенн¤ кредитних вкладень по ступен≥ њхнього ризику, форм забезпеченн¤ поверненн¤ позичок, р≥вню прибутковост≥.  редитн≥ вкладенн¤ банку можна класиф≥кувати з врахуванн¤м р¤ду критер≥њв (р≥вень кредитоспроможност≥ кл≥Їнта, форма забезпеченн¤ поверненн¤ кредиту, можлив≥сть страхуванн¤ позичок, оц≥нка над≥йност≥ кредиту економ≥стом банку та ≥н.) „астка кожноњ групи кредит≥в у загальн≥й сум≥ кредитних вкладень комерц≥йного банку ≥ њњ зм≥на Ї основою дл¤ прогнозуванн¤ р≥вн¤ коеф≥ц≥Їнта л≥кв≥дност≥, показуЇ можливост≥ продовженн¤ староњ кредитноњ пол≥тики банку або необх≥дн≥сть њњ зм≥ни. √рупуванн¤ позичок по окремих позичальниках, зд≥йснюване за допомогою ≈ќћ, дозвол¤Ї щодн¤ контролювати р≥вень коеф≥ц≥Їнт≥в л≥кв≥дност≥ й анал≥зувати можливост≥ подальшоњ видач≥ великих кредит≥в самост≥йно банком або шл¤хом участ≥ в банк≥вських консорц≥умах;

анал≥зуванн¤ розм≥щенн¤ кредит≥в за терм≥нами њх погашенн¤, зд≥йснюване шл¤хом групованн¤ залишк≥в заборгованост≥ по позичкових рахунках з урахуванн¤м терм≥нових зобов'¤зань або оборотност≥ кредит≥в на ш≥сть груп (до 1 м≥с. ; в≥д 1 до 3 м≥с. ; в≥д 3 до 6 м≥с. ; в≥д б до 12 м≥с. ; в≥д 1 до 3 рок≥в: понад 3 рок≥в), що Ї основою дл¤ прогнозуванн¤ р≥вн¤ поточноњ л≥кв≥дност≥ балансу банку, розкритт¤ Ђвузькихї м≥сць у його кредитн≥й пол≥тика;

анал≥зувати розм≥щенн¤ кредит≥в за терм≥нами на основ≥ бази даних. «окрема, розроблений метод анал≥зу майбутнього погашенн¤ ≥ майбутньоњ видач≥ кредит≥в у найближч≥ 30 дн≥в по окремих кл≥Їнтах ≥ видах позичок (на основ≥ кредитних договор≥в ≥ оборотност≥ кредит≥в), що дозвол¤Ї контролювати вив≥льненн¤ ресурс≥в або виникненн¤ потреби в них. “акий анал≥з можна робити щодн¤, а також з врахуванн¤м даних кредитних договор≥в, що знаход¤тьс¤ на стад≥њ проробки. –езультати анал≥зу можуть використовуватис¤ комерц≥йними банками дл¤ оперативного вир≥шенн¤ питань при куп≥вл≥ або продаж≥ ресурс≥в. “акий анал≥з розкриваЇ глибинн≥, прихован≥ процеси, ви¤вл¤Ї т≥ тенденц≥њ, що при ≥нших незм≥нних обставинах можуть викликати пад≥нн¤ р≥вн¤ л≥кв≥дност≥ ≥ платоспроможност≥ комерц≥йного банку, даЇ можлив≥сть попередити ц≥ насл≥дки шл¤хом внесенн¤ коректив≥в у пол≥тику банку.

краще вивчати кредитоспроможн≥сть позичальник≥в;

обмежити розм≥р кредиту, наданого одному позичальнику частиною власних кошт≥в;

видавати кредити можливо б≥льшому числу кл≥Їнт≥в при збер≥ганн≥ загального обс¤гу кредитуванн¤;

п≥двищити поверненн¤ кредит≥в, у тому числ≥ за рахунок б≥льш над≥йного забезпеченн¤;

вжити заход≥в по ст¤гненню простроченоњ позичковоњ заборгованост≥ ≥ нарахованих в≥дсотк≥в за користуванн¤ кредитами;

«астосовувати методи анал≥зу групи розрахункових рахунк≥в кл≥Їнт≥в ≥ ≥нтенсивност≥ плат≥жного обороту по кореспондентському рахунку банку. –езультати такого анал≥зу Ї основою дл¤ аргументованого перегрупуванн¤ актив≥в балансу банку.

«м≥нити структуру актив≥в, тобто зб≥льшити частку л≥кв≥дних актив≥в за рахунок достатнього погашенн¤ кредит≥в, розчищенн¤ балансу шл¤хом вид≥ленн¤ на самост≥йний баланс окремих вид≥в д≥¤льност≥, зб≥льшенн¤ власних кошт≥в, одержанн¤ позик в ≥нших банк≥в ≥ т.п.

ѕрацювати над зниженн¤м ризику операц≥й. ѕри цьому необх≥дно пам'¤тати, що терм≥нов≥ заходи, що починаютьс¤ кредитними ≥нститутами дл¤ п≥дтримки своЇњ л≥кв≥дност≥ ≥ платоспроможност≥, ¤к правило, пов'¤зан≥ з ростом витрат банку ≥ скороченн¤м њхнього прибутку. ”правл≥нн¤ ризиками незбалансованост≥ балансу ≥ неплатоспроможност≥ банку знижуЇ можлив≥ збитки банк≥в, створюЇ м≥цну основу дл¤ њхньоњ д≥¤льност≥ в майбутньому. —истема управл≥нн¤ ризиками незбалансованост≥ балансу ≥ неплатоспроможност≥ банку ор≥ЇнтуЇтьс¤ на вимоги Ќац≥онального банку крањни про дотриманн¤ комерц≥йними банками встановлених норм л≥кв≥дност≥ ≥ платоспроможност≥. ƒл¤ розп≥знаванн¤ ризик≥в незбалансованост≥ л≥кв≥дност≥ балансу ≥ неплатоспроможност≥ комерц≥йного банку потр≥бне створенн¤ спец≥альноњ системи щоденного контролю за р≥внем приведених вище показник≥в л≥кв≥дност≥, анал≥зу чинник≥в, що впливають на њхню зм≥ну. ƒл¤ цього доц≥льне створенн¤ бази даних, що дозвол¤Ї оперативно одержувати всю необх≥дну ≥нформац≥ю дл¤ зд≥йсненн¤ анал≥тичноњ роботи, на основ≥ ¤коњ буде формуватис¤ пол≥тика банку. ” ¤кост≥ джерела дл¤ формуванн¤ бази даних мною розгл¤даютьс¤ ¤к укладен≥ так ≥ т≥ що проробл¤ютьс¤ кредитн≥ ≥ депозитн≥ договори, договори про позики в ≥нших банк≥в, в≥домост≥ про потребу в кредит≥ п≥д товари в≥двантажен≥, терм≥н оплати ¤ких не наступив, щоденне зведенн¤ оборот≥в залишк≥в по балансових рахунках, щоденна в≥дом≥сть залишк≥в по особових рахунках, в≥домост≥ по позабалансових рахунках, в≥домост≥ про оборотн≥сть кредит≥в ≥ т.п.

” управл≥нн≥ пасивами банку можна порекомендувати:

«астосовувати метод анал≥зу розм≥щенн¤ пасив≥в по њх терм≥нах, що дозвол¤Ї управл¤ти зобов'¤занн¤ми банку, прогнозувати ≥ зм≥нювати њхню структуру в залежност≥ в≥д р≥вн¤ коеф≥ц≥Їнт≥в л≥кв≥дност≥, проводити зважену пол≥тику в област≥ акумул¤ц≥њ ресурс≥в, впливати на платоспроможн≥сть.

–озробити пол≥тику управл≥нн¤ кап≥талом, ‘—Ќ ≥ резервами.

—тежити за сп≥вв≥дношенн¤м власного кап≥талу до прит¤гнутого.

ѕроанал≥зувати депозитну базу банку:

звернути увагу на структуру депозит≥в: терм≥нов≥ й ощадн≥ депозити б≥льш л≥кв≥дн≥, чим депозити до запитанн¤;

визначити стратег≥ю п≥дтримки ст≥йкост≥ депозит≥в. „астиною такоњ стратег≥њ виступаЇ маркетинг - п≥двищенн¤ ¤к≥сть обслуговуванн¤ кл≥Їнт≥в, ≥з тим щоб вони залишалис¤ в≥рними банку ≥ п≥д час кризових ситуац≥й. ѕ≥двищенн¤ терм≥н≥в ощадних депозит≥в, њхньоњ середньоњ суми також пом'¤кшуЇ коливанн¤ депозит≥в п≥д час криз.

враховувати не т≥льки стаб≥льн≥сть, але ≥ джерело депозит≥в, тобто депозити ф≥зичних ос≥б б≥льш над≥йн≥, чим депозити юридичних ос≥б, у силу розходжень у розм≥рах внеск≥в.

привести у в≥дпов≥дн≥сть врахуванн¤ кредитних ресурс≥в;

оц≥нювати над≥йн≥сть депозит≥в ≥ позик, отриманих в≥д ≥нших кредитних установ.

скоротити зобов'¤занн¤ до запитанн¤ за допомогою перегрупуванн¤ пасив≥в за њх терм≥нами.

” ц≥лому ж, дл¤ розп≥знаванн¤ ризик≥в небалансованост≥ л≥кв≥дност≥ балансу ≥ неплатоспроможност≥ комерц≥йного банку потр≥бне створенн¤ спец≥альноњ системи щоденного контролю за р≥внем наведених у перш≥й ≥ других розд≥лах показник≥в, анал≥зу чинник≥в, що впливають на њхню зм≥ну. ƒл¤ цього доц≥льно створенн¤ бази даних, що дозвол¤Ї оперативно одержувати всю необх≥дну ≥нформац≥ю дл¤ зд≥йсненн¤ анал≥тичноњ роботи, на основ≥ ¤коњ буде формуватис¤ пол≥тика банку. ” ¤кост≥ джерела дл¤ формуванн¤ бази даних банком можуть розгл¤датис¤ укладен≥ ≥ що проробл¤ютьс¤ кредитн≥ ≥ депозитн≥ договори, договори про позики в ≥нших банк≥в, в≥домост≥ про планову потребу в кредит≥, щоденн≥ в≥домост≥ оборот≥в залишк≥в по балансових рахунках, щоденн≥ в≥дом≥ст≥ по особових рахунках, в≥домост≥ по позабалансових рахунках, в≥домост≥ про оборотн≥сть кредит≥в ≥ т.п.

Ќа основ≥ бази даних банком щодн¤ повинн≥ розкриватис¤ значенн¤ показник≥в платоспроможност≥ ≥ л≥кв≥дност≥ ≥ проводитис¤ анал≥з перспектив розвитку операц≥й банку з врахуванн¤м норм платоспроможност≥ ≥ л≥кв≥дност≥. ÷е дозвол¤Ї взаЇмопов"¤зати вир≥шенн¤ питань по розм≥щенню кошт≥в, залученню ресурс≥в, зб≥льшенню власних кошт≥в банку, розширенню участ≥ банку в ≥нших п≥дприЇмствах ≥ банках, щодо пошуку джерел додаткових прибутк≥в ≥ розвитку нових операц≥й комерц≥йного банку з вимогами дотриманн¤ його л≥кв≥дност≥ ≥ платоспроможност≥. –озгл¤нутий анал≥з даЇ можлив≥сть передбачати р≥зноман≥тн≥ зм≥ни р≥вн¤ л≥кв≥дност≥ ≥ платоспроможност≥ комерц≥йного банку ≥ своЇчасно прийн¤ти необх≥дн≥ заходи дл¤ його стаб≥л≥зац≥њ.

” м≥жнародн≥й практиц≥ менеджери по управл≥нню л≥кв≥дност≥ банк≥в розробили р¤д практичних рекомендац≥й дл¤ пол≥пшенн¤ цього виду д≥¤льност≥. ѕерша з них складаЇтьс¤ в тому, що менеджери по управл≥нню л≥кв≥дн≥стю повинн≥ контролювати д≥¤льн≥сть ус≥х в≥дд≥л≥в банку, в≥дпов≥дальних за використанн¤ ≥ залученн¤ кошт≥в, ≥ координувати свою д≥¤льн≥сть ≥з роботою цих в≥дд≥л≥в.

ƒруга рекомендац≥¤ пол¤гаЇ в тому, що менеджери по управл≥нню л≥кв≥дн≥стю повинн≥ передбачати коли найб≥льше велик≥ вкладники ≥ користувач≥ кредит≥в банку планують зн¤ти кошти з рахунку або зб≥льшити внески. ÷е дозвол¤Ї керуючим планувати своњ д≥њ у випадку виникненн¤ деф≥циту або надлишку л≥кв≥дних кошт≥в.

¬≥дпов≥дно до третьоњ рекомендац≥њ, менеджери по управл≥нню л≥кв≥дн≥стю в сп≥вроб≥тництв≥ з вищим кер≥вництвом ≥ кер≥вниками в≥дд≥л≥в повинн≥ бути впевнен≥, що пр≥оритети ≥ ц≥л≥ управл≥нн¤ л≥кв≥дними коштами очевидн≥. ” недавньому минулому при розм≥щенн≥ кошт≥в л≥кв≥дн≥сть банку часто мала вищий пр≥оритет. —ьогодн≥ управл≥нню л≥кв≥дними коштами в загальному прид≥л¤Їтьс¤ роль допом≥жного механ≥зму в пор≥вн¤нн≥ з пр≥оритетом банку є1 - наданн¤м позик ус≥м категор≥¤м кл≥Їнт≥в. Ѕанк повинний надавати будь-¤к≥ виг≥дн≥ позики, ставл¤чи перед керуючим л≥кв≥дними коштами завданн¤ вишукуванн¤ достатн≥х кошт≥в дл¤ забезпеченн¤ кредит≥в.

—уть четвертоњ рекомендац≥њ складаЇтьс¤ в наступному: потреби банку в л≥кв≥дних коштах ≥ р≥шенн¤ щодо њх розм≥щенн¤ повинн≥ пост≥йно анал≥зуватис¤ з метою запоб≥ганн¤ ≥ надлишку, ≥ деф≥циту л≥кв≥дних кошт≥в. «айв≥ л≥кв≥дн≥ кошти, що не ре≥нвестуютьс¤ в той же день, ведуть до втрат прибутк≥в банку, у той час ¤к њхн≥й деф≥цит повинний бути швидко л≥кв≥дований щоб уникнути неспри¤тливих насл≥дк≥в посп≥шних позик або продаж≥в актив≥в, також ведучих до втрат прибутк≥в.

“аким чином, кожний комерц≥йний банк повинний самост≥йно забезпечувати п≥дтримку своЇњ л≥кв≥дност≥ на заданому р≥вн≥ на основ≥ ¤к анал≥зу њњ стану, що складаЇтьс¤ на конкретн≥ пер≥оди часу, так ≥ прогнозуванн¤ результат≥в д≥¤льност≥ ≥ проведенн¤ в наступному науково обгрунтован≥ економ≥чноњ пол≥тики в област≥ формуванн¤ статутного кап≥талу, фонд≥в спец≥ального призначенн¤ ≥ резерв≥в, залученн¤ позикових кошт≥в сторонн≥х орган≥зац≥й, зд≥йсненн¤ активних кредитних операц≥й.

ƒодатки

“аблиц¤ 1

–озрахунок потреби в л≥кв≥дних коштах
умовного комерц≥йного банку (у тис. дол.).

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ѕотреба комерц≥йного банку в л≥кв≥дних коштах
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (2583 прочитано)