√рош≥ ≥ кредит > ѕоходженн¤, суть та варт≥сть грошей

ѕоходженн¤, суть та варт≥сть грошей

ѕоходженн¤ грошей. ўоб дати науково достов≥рне тлумаченн¤ сут≥ грошей, потр≥бно перш за все досл≥дити њх походженн¤. Ќа жаль, св≥това економ≥чна думка не дала однозначного по¤сненн¤ цього процесу.

ѕочинаючи з јр≥стотел¤ ≥ до 18 ст. в теор≥њ грошей була широко розповсюджена думка, що грош≥ виникли внасл≥док угоди м≥ж людьми або запроваджен≥ законодавчими актами держави задл¤ полегшенн¤ обм≥ну товар≥в. “аке трактуванн¤ походженн¤ грошей одержало назву рац≥онал≥стичноњ концепц≥њ.

ѕроте науковий анал≥з походженн¤ та природи грошей, зроблений класиками пол≥тичноњ економ≥њ ј.—м≥том, ƒ.–икардо,  .ћарксом дов≥в безп≥дставн≥сть рац≥онал≥стичноњ концепц≥њ. јдже грош≥ в њх найпрост≥ших про¤вах виникли на ранн≥х ступен¤х розвитку сусп≥льства, коли н≥ фактор взаЇмноњ домовленост≥, н≥ державна влада просто не могли в≥д≥гравати ≥стотноњ рол≥ в формуванн≥ економ≥чних в≥дносин, тим б≥льше конституювати таку складну њх форму ¤к грош≥.

«асновники класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ д≥йшли висновку, що виникненн¤ грошей зумовлено труднощами безпосереднього обм≥ну продуктами прац≥. Ќа найнижчих щабл¤х економ≥чного розвитку, коли виробники т≥льки почали одержувати надлишки продукт≥в своЇњ прац≥ ≥ хот≥ли њх обм≥н¤ти, зробити це було досить складно: бажанн¤ двох субТЇкт≥в ринку щодо обм≥ну споживними вартост¤ми не сп≥впадали. Ќаприклад, власник шк≥в овець хот≥в вим≥н¤ти на них зерно, але власнику зерна потр≥бна була сокира. ƒобре, ¤кщо власник останньоњ мав потребу в шк≥рах овець, тод≥ обм≥н м≥г в≥дбутис¤. ” противному раз≥ вс≥ троЇ н≥чого не могли придбати ≥ поверталис¤ з ринку з≥ своњми товарами.

ѕоступово учасники об≥ну впевнювалис¤ в тому, що серед продукт≥в, котр≥ обм≥нюютьс¤ на ринку, Ї такий, ¤кий найчаст≥ше питають, тобто в≥н маЇ найб≥льшу споживну варт≥сть. ÷ей продукт завжди можна легко обм≥н¤ти на необх≥дне в даний момент благо. ѕрипустимо, що таким продуктом у дан≥й м≥сцевост≥ Ї с≥ль. якщо вона ви¤витьс¤ в м≥сц≥ обм≥ну, то власник овечих шк≥р одразу обм≥н¤Ї њх на с≥ль, за ¤ку пот≥м вим≥н¤Ї необх≥дне йому зерно пр¤мо чи опосередковано: спочатку ¾ сокиру, а за нењ ¾ зерно.

¬ даному випадку с≥ль виступаЇ дл¤ власника шк≥р не просто споживною варт≥стю, а засобом обм≥ну, тобто виконуЇ найпрост≥шу функц≥ю грошей. « розвитком ≥ ускладненн¤м обм≥ну так≥ продукти стають дедал≥ бажан≥шими дл¤ учасник≥в обм≥ну. ѓх починають приймати вс≥ в обм≥н на звичайн≥ продукти, ≥ тим самим вони поступово набувають новоњ споживноњ вартост≥ ¾ властивост≥ бути загальним товарним екв≥валентом. ¬ окремих м≥сцевост¤х, де з глибокоњ давнини в≥дбувавс¤ обм≥н, поступово вид≥л¤лис¤ своњ товари на роль загального екв≥валенту. ¬ так≥й рол≥ у р≥зних народ≥в виступали худоба, хутра, с≥ль, зерно, черепашки, метали та ≥н.

—тих≥йне закр≥пленн¤ за одним з товар≥в рол≥ загального екв≥валенту означало по сут≥ по¤ву грошей в њх найпрост≥шому вигл¤д≥ ¬они вже могли виконувати висх≥дн≥, базов≥ грошов≥ функц≥њ ¾ засобу вим≥рюванн¤ вартост≥ та засобу об≥гу. ѕроте на ц≥й прим≥тивн≥й форм≥ розвиток грошей не зупинивс¤.

¬ м≥ру розвитку товарного виробництва, зростанн¤ продуктивност≥ прац≥, ускладненн¤ та розширенн¤ територ≥альних меж обм≥ну ринок неухильно посилював вимоги до грошового товару. «окрема, посилювалис¤ вимоги щодо портативност≥, здатност≥ легко д≥литис¤ ≥ в≥дновлювати потр≥бну форму, довготривалого збер≥ганн¤ ф≥зичних ¤костей, високоњ питомоњ вартост≥ та здатност≥ тривало утримувати њњ на незм≥нному р≥вн≥ та ≥н. ‘ормуванн¤ вказаних вимог призвело спочатку до зам≥ни в рол≥ загального екв≥валенту звичайних товар≥в першоњ необх≥дност≥ /худоба, с≥ль, зерно/ товарами ¾ прикрасами /перли, черепашки, хутра тощо/, а пот≥м цих останн≥х ¾ кусочками метал≥в, спочатку звичайних /зал≥зо, м≥дь/, а пот≥м ¾ благородних /ср≥бло, золото/.

ѕотреби ринку в забезпеченн≥ ефективного обм≥ну та його вимоги до грошей набули поступово наст≥льки важливого значенн¤, що в≥дбулос¤ розмежуванн¤ природноњ споживноњ вартост≥ грошового товару, ¤к його здатност≥ задовольн¤ти певну потребу людини, ≥ його специф≥чноњ споживноњ вартост≥ ¤к грошей ¾ здатност≥ задовольн¤ти потреби ринку в засобах об≥гу, збер≥ганн¤ вартост≥ тощо. ¬ ц≥й ¤кост≥ грошовий товар набув здатност≥ задовольн¤ти будь-¤ку потребу людини, знеособлену абстрактну людську потребу ¤к таку. ѕричому в м≥ру актуал≥зац≥њ другоњ споживноњ вартост≥ грошового товару послаблювавс¤ звТ¤зок останнього з першочерговими життЇвими потребами в к≥нцевому рахунку взагал≥ передати роль грошей нематер≥альному нос≥ю, що сталос¤ в середин≥ 20-го стол≥тт¤ через демонетизац≥ю золота.

як видно з викладеного, виникненн¤ та розвиток грошей ¾ це тривалий еволюц≥йний процес, зумовлений стих≥йним розвитком товарного виробництва та обм≥ну. “аке трактуванн¤ походженн¤ грошей одержало назву еволюц≥йноњ концепц≥њ. ¬оно Ї б≥льш науково достов≥рним ≥ створюЇ спри¤тливу базу дл¤ ви¤сненн¤ сут≥ грошей « нього випливаЇ р¤д важливих в цьому в≥дношенн≥ висновк≥в:

по-перше, грош≥ за походженн¤ ¾ це товар, але не просто товар, а нос≥й певних сусп≥льних в≥дносин, формуванн¤ ¤ких зумовило вид≥ленн¤ ≥з широкого р¤ду звичайних товар≥в одного ¾ грошового;

по-друге, ¤к результат тривалого еволюц≥йного розвитку товарного виробництва ≥ ринку грош≥ сам≥ не можуть бути застиглим, раз ≥ назавжди даним ¤вищем, а повинн≥ пост≥йно розвиватис¤ ¤к по сут≥, так ≥ за формами ≥снуванн¤;

по-третЇ, грош≥ не можуть бути в≥дм≥нен≥ чи зм≥нен≥ угодою людей або р≥шенн¤м держави до тих п≥р, поки ≥снують адекватн≥ грошам сусп≥льн≥ в≥дносини, так само, ¤к ≥ не можуть бути Увведен≥Ф там, де таких в≥дносин не ≥снуЇ.

¬изнанн¤ еволюц≥йноњ концепц≥њ походженн¤ грошей не в≥дм≥н¤Ї зовс≥м питанн¤ про роль рац≥онального фактора в творенн≥ грошей, перш за все про роль держави. «авд¤ки своњй сусп≥льн≥й природ≥ ≥ надзвичайно важлив≥й економ≥чн≥й та соц≥альн≥й рол≥ грош≥ ≥ держава ≥снують в т≥сному взаЇмозвТ¤зку ≥ взаЇмовплив≥. “ому нема п≥дстав взагал≥ заперечувати роль держави в еволюц≥њ грошей. јле ц¤ роль не конституююча, а трансформуюча, тобто не держава створюЇ грош≥ ¤к економ≥чне ¤вище, але вона може визначати та зм≥нювати зовн≥шн≥ атрибути грошей, тобто впливати на форму грошей з метою кращого пристосуванн¤ њх до ефективного виконанн¤ сусп≥льноњ рол≥. Ќаприклад, держава надала металевим грошам форму монети, завд¤ки держав≥ стала можливою зам≥на золотих грошей неповноц≥нними кредитними гр≥шми, держава визначаЇ ном≥нал, форму, пор¤док ем≥с≥њ грошових знак≥в тощо. јле вс≥ ц≥ д≥њ держави щодо грошей не зач≥пають њх сут≥, не визначають ≥ не в≥дм≥н¤ють њњ, тобто мають ч≥тко визначен≥ меж≥. якщо ж держава в своњх трансформуючих д≥¤х виходить за ц≥ меж≥, наприклад, ем≥туЇ так≥ грош≥, ¤к≥ втрачають дов≥ру до себе з боку сусп≥льства, а отже ¾ перестають бути гр≥шми по сут≥, то сама економ≥чна д≥йсн≥сть почне УшукатиФ чи створювати б≥льш над≥йн≥ грош≥, зокрема вдастьс¤ до послуг ≥ноземноњ валюти чи кредитних зобовТ¤зань /вексел≥в/ над≥йних комерц≥йних структур. «а таких умов держава змушена буде обмежити св≥й вплив на грош≥ вказаними межами, зам≥нити Уне¤к≥сн≥Ф грош≥ ¤к≥сними, пров≥вши грошову реформу, ≥ надал≥ рахуватис¤ з обТЇктивною природою грошей в своњх трансформуючих д≥¤х.

—уть грошей. «а своњм м≥сцем у товарному виробництв≥ й обм≥н≥ грош≥ ¾ це специф≥чний товар, що маЇ властив≥сть обм≥нюватис¤ на будь-¤кий ≥нший товар, тобто Ї загальним екв≥валентом.

ѕрирода грошей ¤к загального екв≥валенту визначаЇтьс¤ перш за все њх походженн¤м. як було показано вище, грош≥ виникли внасл≥док стих≥йного вид≥ленн¤ з безл≥ч≥ товар≥в одного, найб≥льш придатного за своњми ф≥зичними властивост¤ми виконувати роль загального екв≥валента. јле й п≥сл¤ завершенн¤ формуванн¤ грошей ¤к самост≥йного економ≥чного ¤вища нос≥Їм њх прот¤гом тис¤чол≥ть були товари в њх натурально-речовому вигл¤д≥, зокрема ср≥бло ≥ золото. Ѕудучи звичайними товарами, вони визначали товарну природу ≥ грошей, сусп≥льну роль ¤ких виконували н≥бито за сум≥сництвом.

ѕроте не можна по¤снювати товарну природу грошей т≥льки њх походженн¤м чи закр≥пленн¤м њх сусп≥льноњ рол≥ за певним конкретним товаром. √рош≥ Ї товаром сам≥ по соб≥, по своњй сут≥, що визначаЇтьс¤ њх м≥сцем у товарних в≥дносинах. ÷е пом≥тно було вже за тих умов, коли в рол≥ грошей виступали конкретн≥ товари. “ак, золото, ставши монопольним нос≥Їм грошовоњ сут≥, одержало подв≥йне ≥снуванн¤ ¾ ¤к звичайний товар ≥ ¤к грош≥. ѕодв≥йн≥сть ви¤вл¤лась ¤к у його споживн≥й, так ≥ в м≥нов≥й вартост≥.

ѕор¤д з конкретною споживною варт≥стю ¤к здатн≥стю задовольн¤ти певн≥ потреби людини, золото набуло загальноњ споживноњ вартост≥ ¾ здатност≥ задовольн¤ти будь-¤к≥ людськ≥ потреби внасл≥док використанн¤ його ¤к загального засобу обм≥ну. ћ≥ж конкретною ≥ загальною споживною варт≥стю золота виникла суперечн≥сть ¾ ¤кщо воно застосовуЇтьс¤ у перш≥й своњй ¤кост≥, то не може використовуватись у друг≥й, ≥ навпаки.

¬ м≥ру розвитку товарного виробництва неухильно загострюЇтьс¤ ц¤ суперечн≥сть: щоб задовольнити дедал≥ зростаюч≥ потреби об≥гу в золот≥-грошах, довелос¤ б повн≥стю в≥дмовитис¤ в≥д використанн¤ його ¤к конкретного товару. ” так≥й ситуац≥њ втрачаЇтьс¤ особливе значенн¤ специф≥чних ¤костей золота ¤к грошового товару, оск≥льки реал≥зувати њх стаЇ дед≥л≥ важче.

¬ир≥шенн¤ ц≥Їњ суперечност≥ було знайдено на шл¤ху ≥деал≥зац≥њ грошей, поступового переходу загальноњ споживноњ вартост≥ в≥д конкретного товару-золота до простого його знаку. ѕерший крок у цьому напр¤м≥ був зроблений у т≥й сфер≥ грошових в≥дносин, де природн≥ властивост≥ золота ¤к товару найменшою м≥рою вимагалис¤, ¾ у сфер≥ товарного об≥гу. ћиттЇвий характер функц≥онуванн¤ грошей ¤к засобу об≥гу в≥дкрив шл¤х дл¤ зам≥щенн¤ грошей-золота грошами-знаками.

1	2

Ќазва: ѕоходженн¤, суть та варт≥сть грошей
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (1485 прочитано)