ƒержавне регулюванн¤ > јдм≥н≥стративно-правовий режим державного контролю

јдм≥н≥стративно-правовий режим державного контролю

 онтроль у державному управл≥нн≥ розгл¤даЇтьс¤ ¤к один ≥з важливих його елемент≥в, за допомогою ¤кого забезпечуЇтьс¤ своЇчасн≥сть внесенн¤ коректив в управл≥нську д≥¤льн≥сть, отриманн¤ ≥нформац≥њ про реальний стан справ у сфер≥ державного управл≥нн¤, ви¤вленн¤ порушень чинного законодавства та в≥дхилень в≥д установлених стандарт≥в ≥ правил, а також прийн¤тих управл≥нських р≥шень.

ѕ≥д час економ≥чних, пол≥тичних ≥ соц≥альних зм≥н, що в≥дбуваютьс¤ в ”крањн≥, стаЇ очевидною потреба у нових п≥дходах до зд≥йсненн¤ контролю в державному управл≥нн≥ та, власне, ≥ його призначенн¤, в≥н маЇ в≥д≥гравати не лише в≥дображаючу, ф≥ксуючу роль, а й регул¤тивну.

ќсоблив≥стю контролю Ї те, що в≥н зд≥йснюЇтьс¤ з метою перев≥рки дотриманн¤ ≥ виконанн¤ поставлених завдань, прийн¤тих р≥шень, тобто фактично п≥сл¤ зд≥йсненн¤ ≥нших функц≥й управл≥нськоњ д≥¤льност≥. “очн≥ше кажучи, контроль перев≥р¤Ї ≥ оц≥нюЇ процес управл≥нськоњ д≥¤льност≥. ћетою такоњ оц≥нки Ї приведенн¤ д≥¤льност≥ у в≥дпов≥дн≥сть ≥з чинними правовими нормами та прийн¤тими зг≥дно з ними управл≥нськими р≥шенн¤ми.1

як функц≥¤ соц≥ального управл≥нн¤ контроль обТЇктивно необх≥дний. ƒе¤к≥ автори розгл¤дають контроль ¤к систему спостержень ≥ перев≥рки процеса функц≥онуванн¤ в≥дпов≥дного обТЇкта з метою усуненн¤ його в≥дхиленн¤ в≥д заданих параметр≥в. ¬≥н спр¤мовуЇ процес управл≥нн¤ по встановленим ≥деальним модел¤м, коректуючи повед≥нку п≥дконтрольного обТЇкта. «начний ≥нтерес до контролю викликаний тим, що на вс≥х р≥вн¤х державноњ влади спостер≥гаЇтьс¤ зниженн¤ виконавськоњ дисципл≥ни, нехтуванн¤ законодавчою базою, ≥ нав≥ть б≥льше - пр¤ме порушенн¤ закону.

—пециф≥ка методу регулюванн¤ контрольних в≥дносин пол¤гаЇ в тому, що з одн≥Їњ сторони Ї т≥льки обовТ¤зки, а з ≥ншоњ Ц т≥льки права. Ќа лиц≥ ≥мперативний метод правового регулюванн¤. ¬≥н в≥дображаЇ пр≥оритет субТЇкта контролю ¤к субТЇкта, що вт≥люЇ державну волю в контрольних правов≥дносинах. «в≥дси ≥ особливий спос≥б формуванн¤ контрольних правов≥дносин: вони у вс≥х випадках виникають по ≥н≥ц≥атив≥ контролюючоњ сторони (субТЇкта контролю) поза волею контрольованоњ сторони (обТЇкта контролю).

ќск≥льки контроль Ї методом ≥ функц≥Їю державного управл≥нн¤ ≥ передбачаЇ використанн¤ таких заход≥в, що у певних випадках передбачаЇ застосуванн¤ засоб≥в державного примусу, безумовне виконанн¤ управл≥нських припис≥в тощо. «адл¤ належного, точного, правильного зд≥йсненн¤ контрольноњ функц≥њ д≥¤льн≥сть контролюючих орган≥в повинна бути детально регламентована д≥ючим законодавством, що також Ї попередженн¤м можливих зловживань з боку контролюючого органу. «аконодавство повинно ч≥тко визначати завданн¤ даного виду контролю, орган, що повноважний зд≥йснювати даний вид контролю, компетенц≥ю даного контролюючого органу, засоби впливу на п≥дконтрольного, ч≥ткий перел≥к п≥дстав њх застосуванн¤, стад≥¤, на ¤к≥й зд≥йснюЇтьс¤ контроль (попередн≥й, поточний, посл≥дуючий), в ¤ких джерелах ф≥ксуютьс¤ результати контролю (¤кими оф≥ц≥йними документами оформл¤ютьс¤).

ѕри вид≥ленн≥ функц≥њ контролю в л≥тератур≥ часто акцентуЇтьс¤ увага на зд≥йсненн≥ њњ у вигл¤д≥ нагл¤ду, протиставл¤ючи або поЇднуючи пон¤тт¤ Ђконтрольї ≥ Ђнагл¤дї. —л≥д зауважити, то прийн¤тн≥шою вважаЇтьс¤ точка зору, в≥дпов≥дно до ¤коњ нагл¤д вважаЇтьс¤ видом контролю.

ќсоблив≥стю контролю ¤к функц≥њ державного управл≥нн¤ Ї те, що контролююч≥ мають можлив≥сть втручатис¤ в оперативну д≥¤льн≥сть п≥дконтрольних, давати њм обов'¤зков≥ дл¤ виконанн¤ вказ≥вки. Ќагл¤д же маЇ за мету лише ви¤вленн¤ та попередженн¤ правопорушень, в≥дпов≥дн≥сть д≥¤льност≥ п≥дконтрольних об'Їкт≥в ч≥тко встановленим правилам. ќргани, що зд≥йснюють нагл¤д, не мають права втручатис¤ в оперативну д≥¤льн≥сть або зм≥нювати акти орган≥в державного управл≥нн¤. ќтже, нагл¤д пор≥вн¤но з контролем Ї б≥льш звуженим видом д≥¤льност≥.

ќбс¤г контролю за т≥Їю чи ≥ншою сферами державного управл≥нн¤ визначаЇтьс¤ в залежност≥ в≥д завдань, що њх ставить сусп≥льство перед державою у кожн≥й конкретн≥й сфер≥. “ак, за суб'Їктами, що перебувають у державн≥й власност≥, держава може зд≥йснювати контроль у повному обс¤з≥, включаючи внутр≥шньоорган≥зац≥йн≥ питанн¤ та њх вир≥шенн¤.

≤нша ситуац≥¤ виникаЇ, коли йдетьс¤ про д≥¤льн≥сть суб'Їкт≥в, що не Ї державною власн≥стю. ѓх держава може контролювати лише з питань дотриманн¤ чинного ф≥нансового та податкового законодавства, охорони довк≥лл¤ тощо. ≤нш≥ питанн¤, що стосуютьс¤ безпосередньо внутр≥шньоњ д≥¤льност≥ суб'Їкт≥в, останн≥ вир≥шують самост≥йно, без втручанн¤ держави. ќтже, меж≥ зд≥йсненн¤ контролю ч≥тко окреслен≥ правовими нормами.

ћова йде про особливост≥ державного контролю, пов'¤зан≥ з правовим статусом контрольованих суб'Їкт≥в, особливост¤ми правового стану п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й державного ≥ недержавного сектор≥в в економ≥ц≥ та ≥нших сферах, за ¤кими зд≥йснюЇтьс¤ контроль. —фера контролю у не держаному сектор≥ обмежена, ¤к обмежене ≥ державне управл≥нн¤, пор≥вн¤но з державним сектором. ўодо питань загальнодержавного значенн¤, ¤к≥ зач≥пають кор≥нн≥ ≥нтереси держави ≥ сусп≥льства в ц≥лому, обмеженн¤ у застосуванн≥ державного контролю не поширюютьс¤.

 онтроль зд≥йснюють майже вс≥ суб'Їкти державного управл≥нн¤, серед них ≥ органи виконавчоњ влади, оск≥льки њх д≥¤льн≥сть за своњм зм≥стом Ї управл≥нською.  ожен орган виконавчоњ влади, њх посадов≥ особи у межах своњх повноважень контролюють виконанн¤ прийн¤тих р≥шень, дотриманн¤ законодавства у д≥¤льност≥ певноњ системи, окремоњ структурноњ ланки чи галуз≥. “акий контроль може стосуватис¤ ¤к внутр≥шн≥х аспект≥в д≥¤льност≥ системи, так ≥ њњ зовн≥шн≥х зв'¤зк≥в.

–озгл¤даючи питанн¤ про державний контроль у сфер≥ виконавчоњ влади та законодавче упор¤дкуванн¤ щодо нього, сл≥д пам'¤тати, що в≥н маЇ зовн≥шн≥й ≥ внутр≥шн≥й характер. «д≥йсненн¤ зовн≥шнього контролю забезпечуЇтьс¤ за допомогою таких вид≥в контролю, ¤к парламентський, президентський, контроль орган≥в судовоњ влади та прокурорський нагл¤д, проведенн¤ ¤кого обмежене перех≥дними положенн¤ми  онституц≥њ ≥ в майбутньому маЇ стосуватис¤ лише нагл¤ду за забезпеченн¤м захисту ос≥б, обмежених у правах.

«д≥йсненн¤ парламентського контролю закр≥плено в положенн¤х  онституц≥њ, зг≥дно з ¤кими передбачено в≥дпов≥дн≥ структури та њх законодавчу регламентац≥ю. ÷е –ахункова палата, ”повноважений ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини.  р≥м того, ¬ерховна –ада маЇ можлив≥сть створювати пост≥йн≥ та тимчасов≥ контрольн≥ ком≥с≥њ дл¤ перев≥рок з питань, що потребують допом≥жних контрольних д≥й. —постер≥гаЇтьс¤ тенденц≥¤ до њх зб≥льшенн¤, вони зд≥йснюють контрольн≥ функц≥њ в≥дпов≥дно до певних функц≥ональних напр¤м≥в державного управл≥нн¤, анал≥зуватимуть ефективн≥сть законодавчоњ бази, њњ д≥Їв≥сть, роботу конкретних виконавчих структур.

јктивно працюЇ –ахункова палата, хоча њњ функц≥њ на п≥дстав≥ р≥шенн¤  онституц≥йного —уду ≥ було суттЇво обмежено.

¬ ”крањн≥ вперше створено ≥нститут парламентського омбудсмена, ¤кий покликаний контролювати д≥њ вс≥х г≥лок влади та посадових ос≥б р≥зного р≥вн¤, запоб≥гаючи порушенню прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина. «абезпеченн¤ прав людини Ї надто непростою справою у зв'¤зку з низьким р≥внем правовоњ культури, поширенн¤м правового н≥г≥л≥зму у владних структурах.

 онтроль у вигл¤д≥ омбудсмена, що його зд≥йснюЇ ”повноваже≠ний з прав людини, в≥д≥граЇ важливу роль, допомагаЇ ви¤вити проблеми у в≥дносинах м≥ж приватними особами та органами виконавчоњ влади ≥ в≥дшукати шл¤хи до њх вир≥шенн¤. ќднак ус≥ механ≥зми такого контролю мають бути детально виписан≥, щоб громад¤нин знав де, куди ≥ коли в≥н може звернутис¤ з приводу захисту своњх прав, ≥ на це не повинн≥ впливати складнощ≥ територ≥ального плану, ¤к≥ створен≥ чинною законодавчою базою.

ƒ≥¤льн≥сть орган≥в парламентського контролю зд≥йснюЇтьс¤ ≥ регламентована в≥дпов≥дними законодавчими актами, ¤к≥, сл≥д зауважити, мають бути доповнен≥ ч≥тк≥шим механ≥змом та визначен≥стю контролю у повн≥й в≥дпов≥дност≥ з повноваженн¤ми парламенту щодо орган≥в виконавчоњ влади.

ќсобливе м≥сце в систем≥ контролю за органами виконавчоњ влади належить судовому контролю. ” ст. 55  онституц≥њ ”крањни зазначено: Ђ ожному гарантуЇтьс¤ право на оскарженн¤ в суд≥ р≥шень, д≥й чи безд≥¤льност≥ орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, посадових ≥ службових ос≥бї.

як бачимо, ќсновний «акон гарантуЇ захист в≥д д≥й чи безд≥¤льност≥ орган≥в виконавчоњ влади, що зд≥йснюють у правл≥нську д≥¤льн≥сть. —удовий контроль за д≥¤льн≥стю орган≥в державного управл≥нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ щодо законност≥ њх д≥й, в≥дпов≥дност≥ чинним нормам ≥ правилам.

—удовий контроль за сферою виконавчоњ влади мають зд≥йснювати ¤к загальн≥ суди, так ≥ спец≥альн≥ адм≥н≥стративн≥ суди, створенн¤ ¤ких передбачено концепц≥Їю судово-правовоњ реформи в ”крањни5, д≥¤льн≥сть ¤ких повинна регламентуватис¤ «аконом про адм≥н≥стративний суд та в≥дпов≥дними процесуальними нормами. ” зв'¤зку з цим сл≥д прискорити п≥дготовку јдм≥н≥стративного процесуального кодексу, створенн¤ спец≥ал≥зованих суд≥в адм≥н≥стративноњ юрисдикц≥њ.

¬ажливе значенн¤ маЇ президентський контроль за управл≥нсь≠кою д≥¤льн≥стю орган≥в виконавчоњ влади ¤к у план≥ впливу на нењ, так ≥ посиленн¤ в≥дпов≥дальност≥ за дотриманн¤м норм чинного законодавства. —л≥д зауважити, що хоч у  онституц≥њ ”крањни ≥ немаЇ пр¤моњ вказ≥вки на п≥дконтрольн≥сть орган≥в виконавчоњ влади ѕрезидентов≥, але ≥снуванн¤ такоњ залежност≥ орган≥чно випливаЇ ≥з загального сп≥вв≥дношенн¤ конституц≥йного статусу ѕрезидента ≥  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, центральних та м≥сцевих орган≥в виконавчоњ влади. “ак, ѕрезидент маЇ право скасовувати акти  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в, р≥шенн¤ гол≥в м≥сцевих державних адм≥н≥стра≠ц≥й, приймаЇ р≥шенн¤ про в≥дставку останн≥х, ¤кщо недов≥ру њм висловили дв≥ третини депутат≥в в≥д складу в≥дпов≥дноњ ради.

1	2	3

Ќазва: јдм≥н≥стративно-правовий режим державного контролю
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (4275 прочитано)