ƒержавне регулюванн¤ > ¬ищ≥ органи демократичноњ держави

≤снуЇ серед французьких вчених й ≥нший погл¤д, за ¤ким р≥зниц¤ м≥ж законодавчою ≥ виконавчою владою не маЇ принципового значенн¤., адже л≥дер парт≥њ парламентськоњ б≥льшост≥ фактично волод≥Ї ≥ т≥Їю ≥ ≥ншою. ¬≥н керуЇ ур¤дом ≥ контролюЇ цю б≥льш≥сть. “ому говорити, що законодавча ≥ виконавча влади розпод≥лен≥, буде, на думку адепт≥в такого п≥дходу, неправильним, а справжн≥й под≥л маЇ м≥сце м≥ж ур¤дом ≥ опозиц≥Їю.

÷≥ та ≥нш≥ теоретичн≥ концепц≥њ в ц≥лому узгоджуютьс¤ з≥ зм≥стом чинноњ конституц≥њ ‘ранц≥њ, де сполучаютьс¤ елементи жорсткого розпод≥лу влад з ≥нститутами парламентарноњ республ≥ки. «окрема, конституц≥¤ ф≥ксуЇ принцип несум≥сност≥ членства в ур¤д≥ з депутатським мандатом, що, ¤к зазначалось, властиво президентськ≥й республ≥ц≥. « ≥ншого боку, в основному закон≥ закр≥плений принцип пол≥тичноњ в≥дпов≥дальност≥ ур¤ду перед парламентом, котрий характеризуЇ парламентарн≥ форми правл≥нн¤.

¬ ц≥лому сл≥д п≥дкреслити, що на практиц≥ йдетьс¤, по сут≥, не про розпод≥л влад або влади, а про розд≥ленн¤, под≥л владних функц≥й м≥ж вищими органами держави. “им самим формулу Урозпод≥л владФ можна без особливих застережень зам≥нити на формулу Урозпод≥л державних функц≥йФ. —казане не заперечуЇ значущост≥ ≥дей розпод≥лу влад, ¤к≥ служать основою дл¤ створенн¤ загальних гарант≥й демократичноњ орган≥зац≥њ сусп≥льства ≥ держави. ÷≥ ≥дењ мають насамперед пол≥тичне звучанн¤, хоча не сл≥д заперечувати њх характер ¤к юридичноњ ц≥нност≥.

–еал≥зац≥¤ на практиц≥ в≥дпов≥дних ≥дей створюЇ той стрижень, ¤кий покладений в основу конституц≥йного механ≥зму зд≥йсненн¤ влади, складовими ¤кого Ї вищ≥ органи.

ѕарламент

«начну увагу в характеристиц≥ вищих орган≥в сучасноњ держави ¤к звичайно прид≥л¤ють парламентам. ¬они розгл¤даютьс¤ ¤к органи законодавчоњ влади, а ≥нод≥ ≥ ¤к так≥, що своЇю д≥¤льн≥стю формально забезпечують функц≥онуванн¤ ≥ саме ≥снуванн¤ ≥нших вищих орган≥в.

«а визначенн¤м, парламенти - це виборн≥ ≥ колег≥альн≥ вищ≥ органи держави, ¤к≥ функц≥онують в умовах демократичного правл≥нн¤ ≥ мають своњми головними повноваженн¤ми повноваженн¤ в сфер≥ законотворчост≥. ¬ ун≥тарних державах парламенти формуютьс¤ на загальнонац≥ональному р≥вн≥, у федерац≥¤х - також ≥ на р≥вн≥ њх суб`Їкт≥в. ¬ останньому випадку повноваженн¤ законодавчих орган≥в двох р≥вн≥в розмежовуютьс¤ на засадах, визначених федеральною конституц≥Їю.

ƒ≥¤льн≥сть парламент≥в визначаЇ характер ≥ зм≥ст парламентаризму. ѕарламентаризм - це система такоњ взаЇмод≥њ держави ≥ сусп≥льства, дл¤ ¤коњ характерними Ї визнанн¤ пров≥дноњ або , в наш час, особливоњ ≥ достатньо суттЇвоњ рол≥ в зд≥йсненн≥ державно-владних функц≥й загальнонац≥онального пост≥йно д≥ючого представницького органу. “аке визначенн¤ парламентаризму означаЇ, що його не сл≥д пов`¤зувати з ¤кимись конкретними формами державного правл≥нн¤. явище парламентаризму в т≥й чи ≥нш≥й форм≥ притаманне кожн≥й демократичн≥й крањн≥.

’арактеристика парламентаризму набуваЇ завершеност≥ т≥льки тод≥, коли враховуютьс¤ структура ≥ орган≥зац≥¤, зм≥ст компетенц≥њ ≥ головн≥ напр¤ми д≥¤льност≥ самих представницьких орган≥в. –озгл¤д цих питань дозвол¤Ї скласти об`Їктивну у¤ву про те, ¤к реал≥зуютьс¤ засади теор≥њ народного представництва, наск≥льки њх природа в≥дпов≥даЇ пол≥тичним потребам сьогоденн¤. “≥льки через анал≥з загальних законом≥рностей побудови та визначенн¤ основних функц≥й парламент≥в ≥ при врахуванн≥ в≥дпов≥дних особливостей, притаманних окремим крањнам, можна встановити реальну роль представницьких орган≥в у зд≥йсненн≥ державноњ влади, њх справжнЇ м≥сце в державному механ≥зм≥.

“ерм≥н УпарламентФ маЇ узагальнююче значенн¤. ѕредставницьк≥ органи нер≥дко нос¤ть ≥ншу оф≥ц≥йну назву. Ќайб≥льш поширеною з них Ї нац≥ональн≥ збори. ÷¤ назва досить вдало передаЇ характерн≥ риси парламенту ¤к загальнодержавного органу. Ѕлизькими за зм≥стом до нењ Ї назви: народн≥ збори (так заф≥ксовано в конституц≥¤х јлбан≥њ та Ѕолгар≥њ) або державн≥ збори (≈стон≥¤ ≥ ”горщина). ¬ де¤ких крањнах назва парламенту в≥дбиваЇ форму державного устрою - федеральн≥ (союзн≥) збори (–ос≥¤, Ўвейцар≥¤). ўо стосуЇтьс¤ скандинавських крањн, то тут парламенти мають суто ≥ндив≥дуальн≥ назви. Ќаприклад, у ƒан≥њ це фолькет≥нг, в ≤сланд≥њ - альт≥нг, в Ќорвег≥њ - сторт≥нг, в Ўвец≥њ - р≥кстаг. Ќарешт≥, Ї крањни, представницьк≥ органи ¤ких мають так≥ назви, ¤к законодавч≥ збори (асамбле¤) або палата представник≥в (депутат≥в). ¬с≥ ц≥ назви так чи ≥накше вказують на одну з головних формальних прикмет представництва - колег≥альний характер в≥дпов≥дних державних орган≥в.

Ѕудова парламент≥в

ќдним ≥з вих≥дних момент≥в у характеристиц≥ парламентаризму ¤к загального ¤вища ≥ при визначен≥ особливостей представницьких орган≥в конкретних крањн Ї њх побудова. ¬ свою чергу, головною ознакою побудови парламент≥в значноњ к≥лькост≥ крањн Ї њх двопалатн≥сть, або б≥камерал≥зм.

ƒвопалатн≥сть довгий час була типовою рисою парламентаризму. ≤сторично створенн¤ або збереженн¤ верхн≥х палат в≥дображало компром≥си, що були дос¤гнут≥ м≥ж буржуаз≥Їю ≥ феодальним класом в њх боротьб≥ за пол≥тичну владу. ¬ наш час ≤снуванн¤ верхн≥х палат перш за все по¤снюЇтьс¤ потребами оптим≥зац≥њ парламентськоњ орган≥зац≥њ. јкцент ставитьс¤ на необх≥дност≥ забезпечити вр≥вноважений п≥дх≥д у парламентськ≥й робот≥, надати њй високого профес≥йного р≥вн¤. ƒе¤к≥ вважають, що верхн≥ палати мають стимулювати нижн≥, створювати так≥ умови, за ¤ких буде забезпечений зважений законодавчий процес ≥ виключене прийн¤тт¤ непродуманих ≥ поквапливих р≥шень. ¬изначаючи ≥нш≥ аргументи в обгрунтуванн≥ двопалатноњ побудови парламент≥в сл≥д також в≥дзначити, що у федерац≥¤х вона вважаЇтьс¤ чи не обов`¤зковою ≥ по¤снюЇтьс¤ необх≥дн≥стю представництва на загальнонац≥ональному р≥вн≥ ≥нтерес≥в суб`Їкт≥в федерац≥њ та њх населенн¤. ѕрийн¤то формулу, за ¤кою депутати нижн≥х палат парламенту представл¤ють увесь народ (виборчий корпус) в ц≥лому, а верхн≥х - т≥льки св≥й штат, пров≥нц≥ю тощо.

—ьогодн≥ двопарт≥йн≥сть вже не маЇ значенн¤ типовоњ риси ¤вища парламентаризму. якщо до другоњ св≥товоњ в≥йни однопалатн≥ парламенти в «ах≥дн≥й ™вроп≥ в умовах демократичного правл≥нн¤ ≥снували лише в Ћюксембурз≥ ≥ ‘≥нл¤нд≥њ, то в наш≥ дн≥ в≥дпов≥дна форма побудови представницьких орган≥в стала такою ж прийн¤тою, ¤к ≥ б≥камерал≥зм. ѕ≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни на засадах однопалатност≥ були реформован≥ парламенти таких Ївропейських крањн, ¤к √рец≥¤, ƒан≥¤, ѕортугал≥¤ ≥ Ўвец≥¤.

Ќайб≥льш ≥стотне значенн¤ в характеристиц≥ побудови парламент≥в маЇ пор¤док формуванн¤ палат. Ќижн≥ палати двопалатних парламент≥в, так само ¤к ≥ однопалатн≥ парламенти в ц≥лому, практично повсюдно формуютьс¤ на основ≥ пр¤мих вибор≥в. ѕри цьому в законодавств≥ ¤к звичайно ф≥ксуЇтьс¤ норма представництва, тобто визначаЇтьс¤ середн¤ к≥льк≥сть виборц≥в, в≥д ¤коњ до палати (парламенту) обираЇтьс¤ один депутат. “акий пор¤док формуванн¤ нижн≥х палат ≥нод≥ забезпечуЇ представницький характер парламенту в ц≥лому.

ѕор¤док формуванн¤ верхн≥х палат суттЇво р≥знитьс¤ ≥, ¤к правило, в≥дм≥нний в≥д того, котрий прийн¤тий дл¤ нижн≥х. ” р¤д≥ крањн застосовуютьс¤ пр¤м≥ вибори. ¬они нер≥дко провод¤тьс¤ не лише на основ≥ дещо в≥дм≥нного виборчого права (з б≥льш високим в≥ковим цензом), а й з використанн¤м ≥нших виборчих систем. «окрема, у такий спос≥б утворюютьс¤ ≥спанський, ≥тал≥йський, польський, румунський ≥ чеський сенати, а також палата радник≥в парламенту япон≥њ.

 ом≥с≥њ (ком≥тети) ¤к елемент структури парламент≥в

Ќайголовн≥шим елементом внутр≥шньоњ структури парламент≥в Ї ком≥с≥њ (ком≥тети). “еоретично њх роль визначаЇтьс¤ ¤к попередн¤ п≥дготовка р≥зного роду питань, ¤к≥ пот≥м мають розгл¤датись у сес≥йних зас≥данн¤х. ‘актично ж ком≥с≥њ сам≥ вир≥шують наперед багато з цих, а палати ≥ парламенти в ц≥лому нер≥дко майже автоматично затверджують њх пропозиц≥њ. ѕри цьому вважаЇтьс¤, що д≥¤льн≥сть ком≥с≥й дозвол¤Ї б≥льш швидко, н≥ж у самих палатах, ≥ на б≥льш профес≥йному р≥вн≥ вир≥шувати парламентськ≥ справи.

ѕарламентськ≥ ком≥с≥њ мають своњ р≥зновиди. „и не основними з них Ї пост≥йн≥ ком≥с≥њ. ¬ јнгломовних та де¤ких ≥нших крањнах вони називаютьс¤ пост≥йними ком≥тетами. ¬ двопалатних парламентах пост≥йн≥ ком≥с≥њ, ¤к правило, утворюютьс¤ в кожн≥й з палат ≥ д≥ють на пер≥од сес≥њ парламенту, але в ц≥лому р¤д≥ крањн вони утворюютьс¤ на весь терм≥н його скликанн¤. Ќа практиц≥ ц¤ р≥зниц¤ не маЇ великого значенн¤, тому що формуванн¤ ком≥с≥й на початку кожноњ сес≥њ здеб≥льшого не призводить до значних зм≥н в њх склад≥.

ќдн≥Їю з головних функц≥й пост≥йних ком≥с≥й Ї детальний розгл¤д законопроект≥в. ц¤ њх д≥¤льн≥сть складаЇ зм≥ст окремоњ стад≥њ законодавчого процесу. ¬ ≤тал≥њ зг≥дно з ст. 72 конституц≥њ пост≥йн≥ ком≥с≥њ мають право не т≥льки розгл¤дати, а ≥ затверджувати законопроекти, що виключаЇ подальшу парламентську процедуру њх прийн¤тт¤. ≤ хоча за ≥н≥ц≥ативою ур¤ду ≤тал≥њ або встановленоњ к≥лькост≥ депутат≥в законопроект до затвердженн¤ його ком≥с≥Їю може бути повернуто до розгл¤ду ≥ прийн¤тт¤ до палати, пост≥йн≥ ком≥с≥њ в багатьох випадках виступають ¤к основний центр законодавчоњ д≥¤льност≥.

ƒо функц≥й пост≥йних ком≥с≥й також в≥днесено обговоренн¤ ≥нших питань, включених до пор¤дку денного роботи парламенту. ¬ багатьох крањнах утворюютьс¤ пост≥йн≥ ком≥с≥њ, д≥¤льн≥сть ¤ких пов`¤зана з функц≥онуванн¤м самого представницького органу: з питань процедури ≥ регламенту, депутатськоњ етики тощо. Ќер≥дко пост≥йн≥ ком≥с≥њ зд≥йснюють функц≥њ зв`¤зку з м≥н≥стерствами та контролю за д≥¤льн≥стю орган≥в виконавчоњ влади. “ому не дивно, що пост≥йн≥ ком≥с≥њ мають спец≥ал≥зований характер, а њх предметна компетенц≥¤ в ц≥лому в≥дпов≥даЇ загальн≥й структур≥ ур¤ду.

1	2	3	4	5

Ќазва: ¬ищ≥ органи демократичноњ держави
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (4215 прочитано)