ƒержавне регулюванн¤ > ¬ищ≥ органи демократичноњ держави

ѕро на¤вн≥сть дуал≥зму виконавчоњ влади св≥дчить зм≥ст конституц≥й ‘ранц≥њ, –ос≥њ ≥ де¤ких ≥нших крањн, де прийн¤то в≥дпов≥дну форму державного правл≥нн¤. “ак, у ѕольщ≥ глава ур¤ду ≥нформуЇ президента про головн≥ питанн¤, що Ї предметом його роботи. « питань Уособливого значенн¤Ф президент може скликати зас≥данн¤ ур¤ду ≥ головувати на них. ¬одночас президент може призначати спец≥альних державних м≥н≥стр≥в з метою спри¤нн¤ зд≥йсненню його повноважень. ” –умун≥њ президент може брати участь у зас≥данн¤х ур¤ду, на ¤ких обговорюютьс¤ проблеми нац≥онального значенн¤, що виникають у сфер≥ зовн≥шньоњ пол≥тики, оборони ≥ публ≥чного пор¤дку, а також на пропозиц≥ю глави ур¤ду в ≥нших ситуац≥¤х. ” ѕортугал≥њ президент головуЇ в ур¤д≥ на проханн¤ його голови. ” ’орват≥њ президент може проводити зас≥данн¤ ур¤ду за запропонованим ним пор¤дком денним. ¬≥н також головуЇ на ус≥х ур¤дових зас≥данн¤х, де Ї присутн≥м.

≈лементи дуал≥зму виконавчоњ влади простежуютьс¤ за зм≥стом конституц≥й окремих парламентарних республ≥к, що св≥дчить про певну умовн≥сть критер≥њв прийн¤тоњ класиф≥кац≥њ сучасних форм державного правл≥нн¤. в “уреччин≥ президент може головувати на зас≥данн¤х ур¤ду ≥ скликати њх, коли вважаЇ за необх≥дне. ¬ —ловаччин≥ президент маЇ право бути присутн≥м на зас≥данн¤х ур¤ду, головувати на них ≥ вимагати зв≥т≥в в≥д ур¤ду та його окремих член≥в.

ѕроте в ≥нших крањнах ≥з зм≥шаною республ≥канською формою ≥ парламентарними формами правл≥нн¤ глава ур¤ду концентруЇ в своњх руках основн≥ владн≥ повноваженн¤ ≥, по сут≥, стоњть над ур¤дом. “ака централ≥зац≥¤ ≥ концентрац≥¤ повноважень в≥дображаЇ об`Їктивн≥ законом≥рност≥ сусп≥льно-пол≥тичного розвитку в≥дпов≥дних крањн. “ут прем`Їр-м≥н≥стри реал≥зують не т≥льки власне ур¤дов≥ повноваженн¤, а й б≥льш≥сть владних повноважень ≥ прерогатив глави держави. ƒо того ж у де¤ких республ≥ках глави ур¤д≥в мають пр¤ме в≥дношенн¤ до зд≥йсненн¤ функц≥й президент≥в. «окрема в јвстр≥њ, –ос≥њ, —ловаччин≥ ≥ ‘≥нл¤нд≥њ главу ур¤ду за певних умов тимчасово зам≥щуЇ голова верхньоњ палати парламенту, а ¤кщо останн≥й не може виконувати в≥дпов≥дн≥ функц≥њ, це робить ур¤д в ц≥лому. ¬ ≤сланд≥њ глава ур¤ду входить до складу спец≥альноњ колег≥њ, ¤ка зд≥йснюЇ таке зам≥щенн¤.

ќрган≥зац≥¤ ур¤д≥в у крањнах св≥ту в кожному конкретному випадку маЇ своњ особливост≥. ќднак ≥снують ≥ певн≥ загальн≥ њњ риси, серед ¤ких сл≥д назвати створенн¤ р≥зноман≥тних м≥жм≥н≥стерських орган≥в ≥ орган≥в при глав≥ ур¤ду. ¬с≥ вони здеб≥льшого функц≥онують поза формал≥зованою структурою ур¤ду ≥ так чи ≥накше присутн≥ в державному механ≥зм≥ крањн з парламентарними ≥ зм≥шаною республ≥канською формами правл≥нн¤.

” ¬елик≥й Ѕритан≥њ сюди мають бути перш за все в≥днесен≥ ком≥тети каб≥нету. ≤снуЇ два р≥зновиди таких ком≥тет≥в - пост≥йн≥ ≥ створюван≥ у конкретному випадку. ќстанн≥, ¤к правило, утворюютьс¤ у зв`¤зку з виникненн¤м гостроњ пол≥тичноњ ситуац≥њ дл¤ розробки необх≥дних ур¤дових р≥шень. ≤стор≥¤ св≥дчить, що ≥нод≥ так≥ ком≥тети в≥д≥гравали роль головних ур¤дових центр≥в на пер≥од пол≥тичноњ кризи. ¬с≥ ком≥тети утворюютьс¤ та л≥кв≥дуютьс¤ за р≥шенн¤м прем`Їр-м≥н≥стра. ¬≥н же Ї головою найважлив≥ших з них.

Ќезважаючи на те, що прем`Їр м≥н≥стр у ¬елик≥й Ѕритан≥њ займаЇ ключове положенн¤ в систем≥ виконавчоњ влади, при ньому формально немаЇ спец≥ального органу, ¤кий би зд≥йснював функц≥ю координац≥њ в межах самого ур¤ду.

ѕод≥бною до британськоњ Ї орган≥зац≥¤ ур¤д≥в у б≥льшост≥ крањн з парламентарними формами правл≥нн¤.

” Ќ≥меччин≥ так зван≥ ком≥тети формуютьс¤ на основ≥ р≥шень федерального ур¤ду. √оловою кожного такого ком≥тету Ї канцлер. ƒо њх складу вход¤ть м≥н≥стри за проф≥лем проблем, ¤к≥ розгл¤даютьс¤ в конкретних ком≥тетах. ‘ормою в≥дпов≥дноњ ур¤довоњ д≥¤льност≥ у Ќ≥меччин≥ Ї й м≥жм≥н≥стерськ≥ ком≥тети. ¬они створюютьс¤ за р≥шенн¤м ур¤ду або за домовлен≥стю зац≥кавлених м≥н≥стерств.  ер≥вництво такими ком≥тетами зд≥йснюЇтьс¤ м≥н≥страми. √оловною њх функц≥Їю Ї координац≥¤ д≥¤льност≥ м≥н≥стерств. ”р¤дов≥ ≥ м≥жм≥н≥стерськ≥ ком≥тети винос¤ть за меж≥ ур¤ду значну частину його роботи.

” ‘ранц≥њ створенн¤ спец≥альних орган≥в виконавчоњ влади, ¤к≥ ≥снують поза оф≥ц≥йною ур¤довою структурою передбачене самою  онституц≥Їю. Уѕрезидент очолюЇ збройн≥ сили. ¬≥н головуЇ в радах ≥ вищих ком≥тетах оборониФ, - сказано в ст. 15. ћ≥жм≥н≥стерськ≥ ради ≥ ком≥тети не т≥льки готують в≥дпов≥дн≥ проекти р≥шень –ади м≥н≥стр≥в, а й у межах своЇњ компетенц≥њ при й мають самост≥йн≥ управл≥нськ≥ р≥шенн¤. ÷≥ ради ≥ ком≥тети можна розгл¤дати не т≥льки ¤к робоч≥ органи ур¤ду, а ≥ ¤к допом≥жн≥ структури при президент≥ ≥ прем`Їр-м≥н≥стр≥. ¬ де¤ких випадках вони можуть нав≥ть п≥дм≥н¤ти –аду м≥н≥стр≥в.

Ќарешт≥, анал≥зуючи особливост≥ орган≥зац≥њ виконавчоњ влади в —Ўј, необх≥дно вказати на ≥снуванн¤ р≥зноман≥тних ≥ численних федеральних орган≥в, ¤к≥ не вход¤ть до названих структур, сам≥ не складають Їдину структуру ≥ д≥ють самост≥йно п≥д загальним кер≥вництвом президента. ÷е адм≥н≥стративн≥, регулююч≥ агентства тощо. „астина з них утворюЇтьс¤ на основ≥ акт≥в  онгресу, а њхн≥ кер≥вники в≥д≥грають не менш важливу роль н≥ж м≥н≥стри. ѕро це св≥дчить той факт, що вони запрошуютьс¤ на зас≥данн¤ каб≥нету. ¬ажливе м≥сце в систем≥ виконавчоњ влади займають ≥ так зван≥ президентськ≥ ком≥с≥њ, ¤к≥, ¤к правило, утворюютьс¤ актом глави держави. ¬ багатьох випадках кер≥вники таких ком≥с≥њ призначаютьс¤ з Упоради ≥ згодиФ —енату. ÷≥ органи виконують р≥зноман≥тн≥ функц≥њ за дорученн¤м президента.

√Ћј¬ј ƒ≈–∆ј¬»

ќ—ќЅЋ»¬ќ—“≤  ќЌ—“»“”÷≤…Ќќ√ќ —“ј“”—” √Ћј¬ ƒ≈–∆ј¬

ќдним ≥з найважлив≥ших елемент≥в державного механ≥зму Ї глава держави. √лава держави - це особа, ¤ка займаЇ формально вище м≥сце в структур≥ державних ≥нститут≥в ≥ водночас зд≥йснюЇ функц≥ю представництва самоњ держави в ц≥лому. « ≥ншого боку, глава держави розгл¤даЇтьс¤ ¤к один з њњ вищих орган≥в.

” крањнах з монарх≥чними формами державного правл≥нн¤ главою держави Ї монарх, з республ≥канськими - президент.

ќсоблив≥стю конституц≥йного статусу монарха Ї насл≥дуванн¤ його влади представниками правл¤чоњ династ≥њ. ѕор¤док престолонасл≥дуванн¤, ¤к правило, визначаЇтьс¤ конституц≥¤ми. ” розвинутих крањнах з парламентарно-монарх≥чною формою правл≥нн¤ прийн¤то три системи престолонасл≥дуванн¤: сал≥чна (Ѕельг≥¤, Ќорвег≥¤ ≥ Ўвец≥¤), кастильська (¬елика Ѕритан≥¤, ƒан≥¤ та ≤спан≥¤), ≥ австр≥йська (Ќ≥дерланди та япон≥¤). «а сал≥чною системою, насл≥дуванн¤ престолу зд≥йснюЇтьс¤ т≥льки чолов≥ками у пор¤дку первородства.  астильська система в≥ддаЇ перевагу чолов≥кам, хоча визнаЇ право насл≥дуванн¤ престолу ≥ за ж≥нками. јвстр≥йська ж система зумовлюЇ на¤вн≥сть такого права у ж≥нок лише в тому випадку, коли в≥дсутн≥ законн≥ претенденти чолов≥чоњ стат≥. ѕитанн¤ престолонасл≥дуванн¤ лише зовн≥ Ї малозначущими. ¬≥д њх р≥шенн¤ може залежати пол≥тична дол¤ самоњ монарх≥њ. ≤стор≥њ в≥дом≥ випадки виникненн¤ кризових ≥ нав≥ть конфл≥ктних ситуац≥й у сусп≥льств≥ в насл≥док вакантност≥ престолу монарха.

—ама ж вакантн≥сть престолу, незалежно в≥д њњ причин, завжди маЇ певн≥ юридичн≥ насл≥дки. ќдним ≥з таких насл≥дк≥в може бути встановленн¤ регентства, тобто тимчасового правл≥нн¤ ≥ншоњ особи або групи ос≥б (регентськоњ ради) зам≥сть монарха.  онституц≥њ багатьох парламентарних монарх≥й регламентують пор¤док встановленн¤ регентства та його зд≥йсненн¤. –егентство може бути встановлене ≥ за умов тимчасовоњ нед≥Їздатност≥ монарха, його малол≥тства та в де¤ких ≥нших випадках. ≤нод≥ воно виконуЇ роль гнучкого пол≥тичного ≥нституту.

 онституц≥њ б≥льшост≥ парламентарних монарх≥й в≥днос¤ть вир≥шенн¤ питанн¤ про зам≥щенн¤ вакантного престолу монарха за умов в≥дсутност≥ законних спадкоЇмц≥в до компетенц≥њ парламент≥в. ”суненн¤ монарха з престолу юридичними засобами практично неможливе, але його можна примусити в≥дректис¤. Ќов≥тн¤ ≥стор≥¤ знаЇ чимало випадк≥в, коли монарх усувавс¤ з престолу, по сут≥, насильницьким шл¤хом за насл≥дками кардинальноњ ломки пол≥тичноњ системи ≥ зм≥ненн¤ форми правл≥нн¤.

ƒо особливостей конституц≥йного статусу монарха сл≥д також в≥днести на¤вн≥сть у нього особових прав, п≥льг ≥ прив≥лењв. —еред них можна вид≥лити право на титул. ” розвинутих крањнах прийн¤то так≥ титули монарх≥в, ¤к ≥мператор, король, великий герцог ≥ кн¤зь. ќдним з особових прав монарха Ї право на державне утриманн¤ за рахунок цив≥льного листа. ўе одн≥Їю особлив≥стю статусу монарха Ї те, що в конституц≥¤х окремих крањн встановлюЇтьс¤ вимога належност≥ монарха до оф≥ц≥йноњ церкви (¬елика Ѕритан≥¤, ƒан≥¤, Ќорвег≥¤, Ўвец≥¤).

” президентських республ≥ках ≥ крањнах ≥з зм≥шаною республ≥канською формою правл≥нн¤ глава держави обираЇтьс¤ шл¤хом проведенн¤ загальних вибор≥в. ÷≥ вибори звичайно мають пр¤мий характер, хоча зустр≥чаютьс¤ ≥ вин¤тки (—Ўј).

ƒл¤ обранн¤ на посаду президента практично в ус≥х крањнах встановлено б≥льш високий в≥ковий ценз, н≥ж дл¤ пасивного виборчого права на парламентських виборах. Ќайчаст≥ше це 35 рок≥в (јвстр≥¤, ≤рланд≥¤, ≤сланд≥¤, ѕортугал≥¤, б≥льш≥сть крањн «ах≥дноњ та —х≥дноњ ™вропи, —Ўј та ≥нш≥ президентськ≥ республ≥ки). Ќер≥дко встановлюЇтьс¤ вищий ценз - 40 рок≥в (Ѕолгар≥¤, √рец≥¤, ≈стон≥¤, Ћатв≥¤, Ћитва, ћакедон≥¤, „ех≥¤, Ќ≥меччина), ≥нод≥ - нав≥ть 50 рок≥в (≤тал≥¤). « ≥ншого боку, у ‘ранц≥њ в≥ковий ценз дл¤ кандидат≥в у депутати нижньоњ палати та у президенти зб≥гаЇтьс¤ ≥ становить 23 роки.

—трок повноважень президент≥в, ¤к правило, вар≥юЇтьс¤ в≥д 4 до 7 рок≥в. «окрема, чотирир≥чний строк встановлений у конституц≥¤х ≤сланд≥њ, ћолдови, –ос≥њ, –умун≥њ, ”горщини ≥ —Ўј, п`¤тир≥чний - √рец≥њ, ≤нд≥њ, ѕортугал≥њ, Ќ≥меччини, б≥льшост≥ крањн ÷ентральноњ ≥ —х≥дноњ ™вропи, а також тих, що утворились на теренах колишнього —–—–, шестир≥чний - јвстр≥њ, ћексики ≥ ‘≥нл¤нд≥њ, семир≥чний - ≤рланд≥њ, ≤тал≥њ, ‘ранц≥њ.

1	2	3	4	5

Ќазва: ¬ищ≥ органи демократичноњ держави
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (4215 прочитано)