ƒержавне регулюванн¤ > онституц≥¤ - ¤к захист ≥нтерес≥в держави та њњ громад¤н
„инна онституц≥¤ ”крањни ч≥тко окреслюЇ всю частину сусп≥льних в≥дносин, ¤к≥ регулюютьс¤ нормами конституц≥йного права. ¬ процес≥ висв≥тленн¤ зм≥сту соц≥ально-пол≥тичних в≥дносин, ¤к важливоњ складовоњ предмета конституц≥йного права, безумовний ≥нтерес становл¤ть також в≥дносини, що виникають у сфер≥ власне державноњ владност≥, ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ в процес≥ њњ орган≥зац≥њ та зд≥йсненн¤. ѕол≥тичний характер сусп≥льних в≥дносин, своЇр≥дне коло њх учасник≥в, специф≥ка обТЇкт≥в регулюванн¤ даЇ п≥дстави говорити про њх особливост≥. ѕершою особлив≥стю цих в≥дносин Ї те, що стороною (учасником) переважноњ б≥льшост≥ з них виступаЇ ”крањнська держава. “ому њх можна назвати державно-пол≥тичними в≥дносинами владарюванн¤. Ѕудучи Уод¤гненимиФ в правову форму, вони набувають ¤кост≥ конституц≥йно-правових в≥дносин. ƒруга особлив≥сть соц≥ально-пол≥тичних в≥дносин пол¤гаЇ в тому, що державно-пол≥тичн≥ в≥дносини виникають в ход≥ становленн¤ ≥ функц≥онуванн¤ основних ≥нституц≥йних форм держави ≥ в≥дображають њњ пол≥тико-територ≥альну орган≥зац≥ю. ÷≥ в≥дносини взаЇмозумовлен≥, а њх регулюванн¤ конституц≥йним правом може розгл¤датис¤ ¤к створенн¤ передумов дл¤ самого процесу державного владарюванн¤. ¬ сучасний пер≥од розбудови ”крањнськоњ держави не можна не враховувати й те, що державна влада спираЇтьс¤ також на пол≥тичну силу, ¤ку сл≥д враховувати завд¤ки по¤в≥ та д≥¤льност≥ пол≥тичних парт≥й; на ≥деолог≥чну силу, ¤ка випливаЇ з принципу верховенства права ≥ закону, на силу правоохоронних орган≥в; на силу м≥жнародного значенн¤ молодоњ ”крањнськоњ держави, тощо. ƒискус≥йним Ї питанн¤ ≥ про сп≥вв≥дношенн¤ суверен≥тету державноњ влади з њњ джерелом. ¬же зазначалос¤, що нос≥Їм суверен≥тету ≥ державноњ влади в ”крањн≥ Ї народ. “ому навр¤д чи можна погодитись ≥з твердженн¤м де¤ких досл≥дник≥в, ¤к≥ вважають, що основною ознакою державноњ влади Ї лише суверенн≥сть. јдже це ставить дану ознаку влади над правовим джерелом влади. ÷≥кавою з цього приводу Ї точка зору н≥дерландського пол≥тичного мислител¤, юриста, ф≥лософа, ≥сторика √уго √рац≥¤, ¤кий першим у св≥тов≥й пол≥тико-правов≥й думц≥ заклав нар≥жний кам≥нь юридичного св≥тогл¤ду. «а концепц≥Їю √рац≥¤, держава виникаЇ ≥з УзагальножиттЇвоњ природи людиниФ ¤к загальнокорисна ≥нституц≥¤, що стала результатом св≥домоњ д≥¤льност≥ член≥в сусп≥льства, ¤к Увдосконалений союз в≥льних людей, укладений заради дотриманн¤ права ≥ загальноњ корист≥Ф. У олись народ, Ц пише √рац≥й, Ц був суверенним, але пот≥м добров≥льно передав ц≥ права обраним ним способом, що й стали нос≥¤ми суверен≥тету в≥д його ≥мен≥Ф1 ” правов≥й держав≥ первинним актом утвердженн¤ державноњ влади завжди Ї закон. ј суверен≥тет державноњ влади Ц категор≥¤ вторинна, вона випливаЇ з правового акта, ¤кий Ї Їдиним джерелом заснуванн¤ державноњ влади. —уверен≥тет, ¤к приналежн≥сть державноњ влади, а не сама влада, розгл¤даЇтьс¤ звичайно, в≥дносно певних державних орган≥в, а не народу, ¤кому властивий не державний, а народний суверен≥тет. «а своЇю сутн≥стю державна влада повинна бути Їдиною. ÷ього вимагаЇ принцип державноњ Їдност≥. ™дн≥сть державноњ влади розум≥Їтьс¤ не ¤к Їдн≥сть певного органу або непод≥льн≥сть функц≥њ ≥ компетенц≥њ, а ¤к Їдн≥сть самого права, ¤ке не може бути р≥зним за своњм зм≥стом дл¤ в≥дпов≥дного органу. ¬оно, право, повинно м≥стити ч≥тко визначен≥ повноваженн¤ державних орган≥в, виход¤чи з необх≥дност≥ Їдиних п≥дход≥в до регульованих сусп≥льних процес≥в. 1 ѕол≥толог≥чний енциклопедичний словник Ц с. 82 «в≥дси державна влада, ¤ка маЇ своњм призначенн¤мприймати ≥ застосовувати норми права, повинна виходити з принципу Їдност≥ права, основним джерелом ¤кого Ї онституц≥¤. ¬≥дпов≥дно до статт≥ 6 онституц≥њ державна влада в ”крањн≥ зд≥йснюЇтьс¤ на засадах њњ под≥лу на законодавчу, виконавчу та судову.1 –еал≥зац≥¤ цього принципу покликана запоб≥гти концентрац≥њ вс≥Їњ державноњ влади в руках одн≥Їњ особи або одного органу, що ¤к засв≥дчуЇ ≥сторичний досв≥д, призводить до свав≥лл¤ в кер≥вництв≥ державою ≥ сусп≥льством. јнтичне присл≥вТ¤ попереджуЇ Уќдинаково небезпечно доручати нерозумному меч ≥ нечесному владуФ. ≈дмунд Ѕерк, англ≥йський державний д≥¤ч ≥ пол≥тичний мислитель XVIII ст, будучи прихильником м≥цного державного устрою, вважав демократ≥ю (на основ≥ анал≥зу античних держав) владою безладд¤ та розпусти. ≤ причиною цього, на думку Ѕерка, Ї свав≥лл¤ бюрократичного апарату. ћ.¬ебер також ф≥ксував акт в≥дчуженн¤ бюрократ≥њ в≥д народу, попереджаючи про можлив≥сть загрози бюрократизац≥њ сусп≥льства. ўоб запоб≥гти тиран≥њ бюрократ≥њ , в≥н запропонував теор≥ю плеб≥сцитарноњ демократ≥њ, зг≥дно з ¤кою обраний л≥дер маЇ бути надзвичайно сильною, компетентною особист≥стю, ¤ка б доповнювала недостатню лег≥тим≥зуючу силу парламентарноњ бюрократ≥њ. Ќа думку окремих украњнських ≥ заруб≥жних пол≥толог≥в, ”крањн≥ ¤краз ≥ не вистачаЇ такого л≥дера. “а з ≥ншого боку ”крањна Ї президентсько-парламентською республ≥кою. Ќавчений г≥рким ≥сторичним досв≥дом украњнський народ, обрав найб≥льш безпечну форму держави щодо реставрац≥њ в н≥й диктатури. “ому найкращим вар≥антом утвердженн¤ суверенност≥ на думку ≤.Ѕентама (англ≥йський пол≥тичний д≥¤ч, ф≥лософ) Ї право народу не т≥льки призначати, але ≥ через певний час усувати своњх уповноважених.. “реба зазначити, необх≥дною умовою вт≥ленн¤ принципу под≥лу влади в практику орган≥зац≥њ та д≥¤льност≥ державного апарату Ї створенн¤ системи
1 онституц≥¤ ”крањни. Ц ст. 6 взаЇмних стримань та противаг м≥ж органами, ¤к≥ належать до р≥зних г≥лок влади. ≤накше кажучи, дл¤ запоб≥ганн¤ ситуац≥й, за ¤коњ одна ≥з г≥лок влади може одержати ¤к≥сть переваги перед ≥ншими. Ќеобх≥дно щоб ус≥ г≥лки влади мали ч≥тко виражену компетенц≥ю ≥ можливост≥ запоб≥ганн¤ спробам окремих г≥лок влади виконувати не властив≥ њм функц≥њ.1 –еал≥зац≥¤ Їдност≥ державноњ влади передбачаЇ р≥зн≥ вар≥анти. “ак, ¬ерховна –ада, ”крањну ¤к Їдиний законодавчий орган повинна своЇю нормотворчою роботою на практиц≥ будувати Їдину систему нац≥онального права, а виконавча влада зд≥йснюЇ своњ повноваженн¤ шл¤хом застосуванн¤ в≥дпов≥дних норм права, ¤к правило, централ≥зовано, вс≥ма ланками системи виконавчоњ влади. ƒержавна влада, попри њњ умовний под≥л на р≥зн≥ форми, за своЇю сутн≥стю Їдина. Ќа¤вн≥сть двох державних влад св≥дчить про њх тимчасов≥сть, оск≥льки завжди ¤кась з них повинна перемогти. ѕод≥й лютневоњ революц≥њ та жовтневого перевороту 1917 року в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ п≥дверджують цей висновок. ™дина за своЇю сутн≥стю державна влада будуЇ свою орган≥зац≥ю ≥ д≥¤льн≥сть на п≥дстав≥ двох основоположних принцип≥в, закр≥плених в онституц≥њ ”крањни. ѕерший з них б≥льше стосуЇтьс¤ орган≥зац≥њ державноњ влади. ¬≥дпов≥дно до њњ под≥лу в ”крањн≥ на законодавчу, виконавчу та судову визначаЇтьс¤ система державних орган≥в, ¤к≥ зд≥йснюють державну владу: Їдиний законодавчий орган, органи виконавчоњ та судовоњ влади. —аме ц≥ державн≥ органи Ї субТЇктами конституц≥йно-правових в≥дносин з приводу орган≥зац≥њ ≥ зд≥йсненн¤ державноњ влади в ”крањн≥. ƒругий принцип стосуЇтьс¤ переважно д≥¤льност≥ даних орган≥в. «г≥дно статт≥ 8 онституц≥њ визначаЇтьс¤ ≥ д≥Ї принцип верховенства права. ÷е означаЇ, по-перше, що органи законодавчоњ, виконавчоњ та судовоњ влади зд≥йснюють своњ повноваженн¤ у встановлених онституц≥Їю межах ≥ в≥дпов≥дно до закон≥в ”крањни (ст. 6 онституц≥њ). ≤, по-друге, оск≥льки онституц≥¤ ”крањни маЇ в≥дпов≥дно до
1 ќснови конституц≥йного права ”крањни. «а редагуванн¤м професора ¬. оейчикова. .: ёр≥нком, 1997. Ц с. 33 ст.8 найвищу юридичну силу, вс≥ закони та ≥нш≥ нормативно-правов≥ акти повинн≥ прийматис¤ на основ≥ онституц≥њ ≥ в≥дпов≥дати њй. —т. 19 онституц≥њ ”крањни гласить. ќргани державноњ влади та органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤ њх посадов≥ особи зобовТ¤зан≥ д≥¤ти лише на п≥дстав≥, в межах повноважень та у спос≥б, що передбачен≥ онституц≥Їю та «аконами ”крањни. «д≥йсненн¤ державноњ влади у вир≥шальн≥й м≥р≥ залежить в≥д того, ¤к законодавчо розпод≥л¤Їтьс¤ Їдина державна влада м≥ж державними органами, що њњ зд≥йснюють фактично Їдиновладно, що було притаманно марксистсько-лен≥нськ≥й теор≥њ поЇднанн¤ влади ≥ управл≥нн¤ в орган≥зац≥њ ≥ д≥¤льност≥ державних орган≥в або за демократичним принципом под≥лу влад. «г≥дно ≥з ст. 6 онституц≥њ ”крањни, Їдина державна влада за принципом под≥лу влад зд≥йснюЇтьс¤ законодавчими, виконавчими та судовими органами державноњ влади, що даЇ змогу запоб≥гти диктаторству будь-¤коњ з них ≥ водночас орган≥зувати њх сп≥льну д≥¤льн≥сть на основ≥ взаЇмоналежност≥ та взаЇмод≥њ у процес≥ реал≥зац≥њ Їдиноњ державноњ влади в ”крањн≥. ќсобливе м≥сце в систем≥ орган≥в державноњ влади маЇ ѕрезидент ”крањни, ¤кий не входить безпосередньо до жодноњ з г≥лок влади. ѕроте його статус, ¤к глави держави, над≥л¤Ї його повноваженн¤ми, зг≥дно з ¤кими в≥н Ї гарантом державного суверен≥тету, територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ ”крањни, додержанн¤ онституц≥њ, прав та свобод людини та громад¤нина. ќск≥льки ц≥ повноваженн¤ властив≥ б≥льше чи менше вс≥м органам державноњ влади, ѕрезидент, зд≥йснюючи обТЇднавчу функц≥ю, безпосередньо впливаЇ на њх д≥¤льн≥сть у процес≥ зд≥йсненн¤ державноњ влади ¤к повноправний орган державноњ влади. «д≥йсненн¤ державноњ влади реал≥зуЇтьс¤ в≥д ≥мен≥ ”крањнськоњ держави ѕрезидентом ”крањни, законодавчими, виконавчими та судовими органами шл¤хом застосуванн¤ державних засоб≥в. ѕри цьому складаютьс¤ зумовлен≥ потребами управл≥нн¤ сусп≥льством соц≥ально-правов≥ в≥дносини, в ¤ких одним ≥з субТЇкт≥в Ї держава, њњ глава або державний орган, ¤к≥ робл¤ть свою волю загальнообовТ¤зковою п≥д загрозою державного примусу завд¤ки на¤вност≥ особливоњ пол≥тичноњ установи Ц держави. —аме в≥д держави, а не в≥д ≥нших ланок пол≥тичноњ системи виходить державна влада, специф≥чною формою њњ реал≥зац≥њ Ї державний апарат.
Ќазва: онституц≥¤ - ¤к захист ≥нтерес≥в держави та њњ громад¤н
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (2178 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
